Єврокомісар Шефчович з'їздив до Москви поговорити про транзит, але повернувся, піймавши облизня.
На вулиці спека. Триває останнє транзитне літо української газотранспортної системи (ГТС). В України було приблизно чотири роки на підготовку до того, що відбувається. Здебільшого їх згаяли, але нічого нового в цьому немає. Планування в Україні - завжди процес "усушки, утруски й утряски". Часто з паралельним "роспилінгом і відкатингом". Гучні заяви на старті майже нічого спільного не мають із результатом на виході. У випадку з транзитом (транспортуванням) газу та ГТС ціна питання надто висока.
Якщо завтра війна
Можна, звичайно, згадати, що в "Газпрому" теж не все виходить. Данія відверто затримує проходження "Північного потоку-2" (NS-2) через свій сектор Балтики. Нині росіян змусили узгоджувати вже третій варіант прокладання підводного газопроводу. Отже, майбутньої зими "труба", що обходить Україну, не запрацює.
У Копенгагена свої резони, у тому числі торг із Москвою за Арктику, і завдяки цьому конфлікту датчани врегулювали проблему щодо шельфу із Польщею. Але все одно їм щира подяка. Кожний місяць стримування NS-2 узимку - це більш як дві сотні мільйонів доларів транзитних надходжень до України.
Однак рано чи пізно обхідний газопровід добудують, - це вже питання принципу як Москви, так і Берліна. Жити доведеться по-новому. Після початку роботи обхідних "потоків" "Нафтогаз України" втратить мінімум мільярд доларів чистого прибутку на рік.
Кремль відверто тягне час, заодно неприкрито готуючись до нової (газової) війни. Якщо станеться, буде четвертою за ліком (після 2004-го, 2006-го та 2009 р., тоді Київ поклали на лопатки). Торішня "прикрути" - не береться до уваги.
"Нафтогаз" казав про необхідність створити страховий резерв газу на надзвичайний випадок. Хотіли закачати до початку сезону 20 млрд кубометрів у підземні сховища газу (ПСГ). Це дало б змогу до закінчення "транзитного" контракту (1 січня 2020 р.) мати про запас 16 млрд кубометрів. Мета - підстрахувати "ймовірність припинення транзиту газу ВАТ "Газпром" з початку 2020 р.". Так званий нульовий транзит.
За розрахунками "Укртрансгазу", додаткові ресурси в ПСГ дозволили б упевнено забезпечити проходження опалювального сезону в січні-лютому 2020-го. При теплій зимі залишилося б і на березень. Обсяг додаткового газу для цього оцінювався в 3,75 млрд кубометрів. НАК розраховує, що ще до мільярда кубометрів запасів газу в ПСГ забезпечать приватні трейдери.
У принципі ідея створення резерву газу не нова й навіть реалізована в більшості країн Євросоюзу. Наприклад, в Угорщині є недоторканний запас у 1,2 млрд кубометрів. В Італії, куди транспортується російський газ південною гілкою нашої ГТС, теж створено спеціальний резерв. У нас питання створення резерву газу, крім млявої балаканини, нічим конкретним не закінчується. І не дуже схоже, що й нині вийдемо на конкретний результат.
Була й ідея, що ЄС створить додатковий запас газу в українських підземних сховищах (3 млрд кубометрів) "з метою забезпечення безпеки поставок газу в східноєвропейські країни". Але вона так і залишилася ідеєю. Європейці воліють зберігати газ у себе, - так безпечніше.
Між іншим, щоб накопичити відповідні запаси, потрібно закачувати приблизно мільярд кубометрів газу на місяць. Це з урахуванням газу власного видобутку й перехідних запасів у ПСГ. Але допоки всім байдуже, - у країні період виборів, уряд іде, потім перестановки. Отже, до осені масштабних рішень не прийматимуть.
"Нафтогаз" сподівався випустити єврооблігації на півмільярда доларів. Схоже, не встигне, а час іде. Газ поки що дешевий, але восени подорожчає.
Поки в Києві розводять тяганину, у Москві готуються до різних варіантів, у тому числі й до припинення транзиту через ГТС України. Гендиректор "Газпром Експорту" Олена Бурмистрова вже публічно розписала сценарій нової "транзитної війни". Вона повідомила: "…активно працюємо по закачуванню нашого газу до європейських підземних газосховищ. Обсяги вже перевищують аналог минулого року у два з половиною рази. І продовжуємо качати".
До початку зими в "Газпромі" прагнуть накопичити в ПСГ Європи 11,4 млрд кубометрів, що вдвічі більше, ніж торік. За розрахунками, цього вистачить, щоб узимку 2020 р. "Газпром" зміг постачати споживачів у Європі без використання українського маршруту транспортування російського газу в ЄС. Тоді ж очікують і пуск першої нитки "Турецького потоку" (удар по нашій південній гілці ГТС).
Сама заява про такі плани - спосіб тиску на нас і на Єврокомісію, а насамперед на покупців російського газу. Росіяни бачать параліч центрів прийняття рішень у нас і хочуть повною мірою цим скористатися, щоб протиснути потрібні їм рішення. О.Бурмистрова зазначила: "На сьогодні, я думаю, це не є секретом для будь-кого, ми не розуміємо, з ким там розмовляти фізично".
Це переведення стрілок на Європу - "дотисніть Київ!". І, слід розуміти, що охочі це зробити там знайдуться.
Час грає не на нашу користь, і його дедалі менше. Тим паче, що минула тепла зима (що залишила чималі ресурси газу в ПСГ) дуже розслабила європейців. Сказати, що вони особливо стурбовані можливою "газовою війною", складно. Здебільшого цим займається саме "Газпром", який транспортує через нашу ГТС свій газ до Угорщини.
З можливого зриву транзиту автоматично випливає й "припинення імпорту газу з Європи в січні-лютому 2020 р.". Словом, припиняється діюча схема реекспорту російського газу. За фактом, левова частка обсягу імпорту - це раніше куплений "газпромівський" газ. Юридично він, звичайно, уже від європейських фірм, але опалювати юриспруденціями ще важче, ніж юристами.
Виникнуть і чисто технічні проблеми. У транзитних трубах упаде тиск (зараз його забезпечує російський газ). Це створить проблеми й при імпорті з Європи.
На сьогодні гарантовані потужності для імпорту є тільки зі Словаччини (27 млн кубометрів на день). Це приблизно удвічі менше, ніж потрібно. Пікове споживання газу в країні може доходити до 200 млн кубометрів на добу. Власний видобуток на рівні 55 млн кубометрів на добу. Отже, ПСГ та імпорт мають забезпечити добову поставку в систему до 140 млн кубометрів. У березні, коли рівень наповнення ПСГ уже низький, можливо піднімати до 90–100 млн кубометрів на добу. На виході існує потреба в гарантованій можливості імпортувати близько 50 млн кубометрів на добу. Повторю, нині маємо половину цього обсягу.
Чисто фізично й технологічно розвернути ГТС для роботи в реверсному режимі, при якому газ буде транспортуватися не зі сходу на захід, а у зворотному напрямку, - непросто. В історії газотранспортної системи України один раз це зробили - у січні 2009-го. Той досвід прорахований і відмодельований. В "Укртрансгазі" переконують, що повністю готові розпочати працювати в такому режимі. Побачимо.
Навряд чи все буде настільки добре. За даними того самого "Укртрансгазу", "у силу історичних причин ряд українських населених пунктів дотепер отримують газ через розподільні мережі суміжних держав - Молдови та РФ". Це Могилів-Подільський, Вовчанськ, Троїцьке та Воєводське.
Кабмін, місцева влада повинні забезпечити можливість подачі газу в ці населені пункти з території України до початку наступного опалювального сезону. Інакше "існують великі ризики, що подача газу в ці міста припиниться одночасно з припиненням транзиту".
Як ви думаєте, що робить місцева влада? Ви правильно здогадалися, - пише відписки. На кшталт: "Та нехай, газ завжди був". І взагалі, зима коли ще буде, а поки що вибори й очікувані перестановки після них.
Не кажучи вже про те, що "відпрацювання плану та процедур примусового обмеження споживання споживачами на випадок надзвичайної ситуації" точно популярності не додасть. Навіть із урахуванням того, що населення та соціальну сферу не чіпатимуть. Зв'язуватися з таким перед виборами, кому це треба?
Ідею створення страхового запасу підприємствами (10% місячного споживання) давно та успішно затоптали. До неї повернуться, але… тільки після холодної та довгої зими. А поки що либонь пронесе. Либонь.
Друзі за перепискою
Тим часом різке скорочення транзиту - це назавжди. Це просто новий фактор, і з ним доведеться жити. Навіть якщо проскочимо майбутню зиму, він виникне наступної й далі. І везіння з кількома теплими зимами поспіль рано чи пізно закінчується.
У нас наглухо закриті проекти з диверсифікації поставок газу. Звіти взаємодії з сусідами вкрай далекі від оптимізму. Відбувся навіть невеликий обмін дошкульними словами з Варшавою. У польській столиці заявили: "Ми готові, якщо буде потреба, запустити газопровід, який з'єднає польську систему з українською в Германовіце. Його пропускна спроможність становить 2 млрд кубометрів на рік. Це небагато, але коли українцям потрібна термінова допомога, ми готові її надати та… Польща чекає рішення від української сторони".
Неофіційна версія НАКу - поляки публічно ломляться у відкриті двері. Офіційно, природно, висловилися політкоректніше: "Ми вдячні Польщі за готовність поглиблювати співробітництво в газовій сфері. Між Україною та Польщею є два газові переходи - через "Дроздовіце" та "Германовіце".
Перший використовується для транспортування газу до Польщі, а другий - з Польщі до України й має негарантовану потужність прокачування (улітку - 4,3 млн кубометрів на добу, узимку - до 6,4 млн). Тривають переговори про те, щоб, по-перше, потужності для імпорту стали гарантованими. По-друге, домовляємося про повне розблокування переходу "Дроздовіце". Нині він заблокований "Газпромом", який не дозволяє використовувати його іншим постачальникам.
Для цього необхідно підписати пряму угоду між українським і польським операторами ГТС і впровадити європейські правила співробітництва. Це в рази збільшить можливості для імпорту газу до України".
В останньому пункті полякам ненав'язливо нагадали, що саме вони побоюються посваритися з "Газпромом" і тягнуть час. Висловлюється надія "на результативне завершення переговорів щодо розблокування газових переходів Україна-Польща та усунення внутрішніх обмежень на ГТС нашого партнера".
Заодно НАК тактовно нагадала: "Ще існують вузькі місця в ГТС Польщі, які обмежують поставки в українському напрямку… Українська ГТС технічно спроможна одержувати з Польщі через існуючі два інтерконектори до 20 млн кубометрів на добу (5,5 млрд кубометрів на рік. - І.М.).
Сподіваємося, що розширення потужності газопроводів на території міста Катовіце вдасться прискорити й зробити раніше 2022-го, - тоді ми одержимо прямий доступ до газу і з LNG-терміналу в Свіноуйсьце, і з (майбутнього) газопроводу Baltic pipe.
Важливо, щоб польські колеги (українського) "Укртрансгазу" зробили свою частину домашньої роботи".
І більш жорстко: "Труба має, по-перше, надійно заповнюватися з польської сторони. І, по-друге, потрібно бути впевненим у тому, що можливість поставок газу з Польщі не зникне в найкритичніший момент…".
Обмін люб'язностями - свідчення того, що сторони нервують. Проект великого нового інтерконектору Україна-Польща (обіцяний дуже давно) вкрився туманом і розчинився в ньому. Україна не бачить необхідності закопувати понад 200 млн дол., у поляків відсутнє особливе бажання. А зайвих грошей немає в обох.
Можна ручатися, що до 2025-го ніякої нової труби не буде. Тут розібратися б з апгрейдом наявних. У перекладі з дипломатичної це означає, що цієї зими - усе самотужки, на наявній базі. Наступної - теж.
Нюанси по-сусідськи
Узагалі ж найпростішим варіантом для фізичного реверсу було б виділити для нього один із чотирьох газопроводів високого тиску в Словаччині, які проходять від кордону з Україною до австрійського вузла Баумгартен. І використовувати його для транспортування газу вже з Баумгартена до України. Одне це може дати 60 млн кубометрів, тобто вистачить із запасом. Могло б, але є нюанси. Нині 77% потужності всіх чотирьох трубопроводів зарезервовано "Газпромом". Хоча, за даними словацького мережного оператора Eustream, використовується лише 60% їхньої потужності.
З 1 січня 2020 р. рівень бронювання впаде тільки до 74%. Інакше кажучи, одну трубу можна буде звільнити, а у 2021 р., за даними "Укртрансгазу", таке бронювання взагалі знизиться до 66%. Однак чи піде на це Братислава, не факт.
"Газпром" уже запропонував їй великий і смачний шматок у вигляді договору на оплату транзиту газу коротким маршрутом від чеського кордону до австрійського приблизно за ті самі гроші, що весь український транзит. Нічого особистого - просто бізнес.
З Будапештом ситуація трохи краща. За ідеєю, Україна разом із оператором ГТС Угорщини, компанією FGSZ, здійснює проект "Забезпечення гарантованої потужності в напрямку України". Однак терміни його реалізації "невизначені у зв'язку з відсутністю активних дій з боку FGSZ ltd з реалізації проекту та залучення для нього необхідних інвестицій. При цьому українську частину проекту було реалізовано ще на початку 2016 р.".
В угорців, утім, теж були аргументи: наявні потужності достатні й до кінця не використовуються. Нещодавно було ще заявлено, що Україна збільшила пропускну спроможність газового переходу з газотранспортної системи Угорщини до України. Але проблема в слові "гарантовані".
Крім того, росіяни пообіцяли Будапешту, що вони в 2020 р. одержуватимуть російський газ навіть у разі припинення українського транзиту. І угорський уряд, на відміну від нашого, цілком готується до цього сценарію. Міністр закордонних справ Сійярто заявив: "...легко може виникнути ситуація, при якій Росія більше не поставлятиме газ до Європи через Україну. Оскільки ми завжди маємо взяти до уваги найгірший сценарій при плануванні заходів безпеки енергопостачання країни... ми зможемо закуповувати частину природного газу через Австрію. А також заздалегідь закачати газ у сховище". Чим там активно й займаються. Молодці, що тут скажеш.
Молдова поки що повністю сидить на транзиті через Україну, але з Румунії до неї тягнуть газопровід Кишинів-Унгени. 2018-го його викупив румунський Transgaz, пообіцявши побудувати (за кредити Євросоюзу) до цього грудня. Не побудує. У найкращому разі - до літа наступного року. Отже, Кишинів з нами в одному човні (як і Тирасполь, до речі).
Ми запропонували Молдові імпортувати газ із країн Євросоюзу українською ГТС (без участі "Газпрому"), до15 млн кубометрів на день. Якщо чесно, цей пункт дивний. Нам самим вхідних потужностей, у випадку кризи, може не вистачити.
Більш реальною виглядає пропозиція молдовській стороні створити власний страховий запас газу в українських підземних сховищах, щоб забезпечити безперебійні поставки газу молдовським споживачам узимку 2019–2020 рр. Утім, пропозицію було відправлено ще навесні, але відповіді дотепер немає, що не вселяє оптимізму. У Молдові нині саме триває процес поділу ГТС (виокремлюють Придністровську частину). Шанси на появу молдовського газу в наших ПСГ досить скромні.
Румунія зараз жодних активних дій не вживає. Усі плани зі строками "після 2025-го". Можливості зробити швидше є, з бажанням поки що не дуже.
У цілому, як уже писали, кожен сам за себе. У тому числі й відповідати за дії або бездіяльність. Найболючіше за останнє.