Міністерство економіки Білорусі ухвалило рішення з 1 січня підвищити ціну газу для промислових підприємств на 24% — до 67 дол. (включно з 18% ПДВ) за 1000 кубометрів і тарифи на електроенергію та тепло на 23% — до 0,05 дол. за 1 кВт/год. і 13,43 дол. за 1 Гкал., хоча тарифи для населення залишаються незмінними. Перший віце-прем’єр Володимир Семашко так пояснив причину цього: «На переговорах із «Газпромом» обговорюється ціна 46,68 дол. за тисячу кубометрів, але вона може досягти і 50 дол.» Віце-прем’єр зажадав оплатити до кінця місяця всі спожиті енергоресурси, оскільки на 23 січня рівень цієї оплати становив 56,5 % за тепло й електрику і 37% — за природний газ. А вся річ у тому, що засідання союзного уряду, проведене 10 лютого в Москві, закінчилося практично безрезультатно, знову наштовхнувшись на три найактуальніші проблеми білорусько-російських відносин: газ за російськими цінами, російський рубль із наступного року і власність на нафтопродуктопровід «Західтранснафтопродукт».
Бачили очі, що купували...
А суть у тому, що, пообіцявши електоратові достаток енергоносіїв у країні, Олександр Лукашенко одночасно поставив уряд у найжорсткіші рамки, заборонивши продавати «Газпрому» «Білтрансгаз» за собівартістю і купувати газ по 50 дол. Однак саме у «Газпрому» руки й розв’язані, оскільки вже законтрактованого газу Білорусі мало вистачити тільки до 10 лютого, до того ж росіян озлило те, що прем’єр Білорусі Сергій Сидорський повідомив телеглядачам явно неправдиву інформацію, хоча Лукашенко знав: домовленостей не досягнуто. Адже, за правилами російського бізнесу, контракт або є, або його немає, а російська преса подає точку зору свого уряду. Недарма після прес-конференції віце-прем’єра Віктора Христенка з приводу кредитування Білорусі чимало федеральних газет, посилаючись на високопоставлене урядове джерело, роз’яснили, що «білоруському президенту поставлено ультиматум: або «Газпром» одержує половину «Білтрансгазу» за балансовою вартістю, або Мінську доведеться назавжди забути про пільгові ціни на російський газ». І далі: «Олександр Лукашенко не випадково не став закладати в бюджет додаткові 200 млн. дол. Він досі сподівається, що російська сторона продовжуватиме нескінченні переговори про створення СП між «Газпромом» та «Білтрансгазом». А доки вони тривають, пільгові газові ціни не змінюватимуться». Саме так заявило «високопоставлене джерело». Російська газета «Коммерсантъ» написала тоді: «Якщо президент Лукашенко не готовий прямо зараз віддати 50% «Білтрансгазу» за балансовою вартістю, то йому доведеться платити за російський газ по 50 дол.».
Але в Білорусі президент виявляє чудеса словесної еквілібристики, одночасно обіцяючи народові, що «енергоносії не були і не будуть у нас у дефіциті», закликаючи співвітчизників до співчуття («два господарюючих суб’єкти перекладають свої питання на плечі президентів»), і... вимагаючи від уряду продовження переговорів без чітких пріоритетів. Звідси й результат — нічого, окрім запевнянь, що все буде гаразд. Але з 1 січня «Газпром» (явно за розпорядженням російського уряду) припинив офіційні поставки газу в Білорусь.
…То тепер їжте...
Незалежні постачальники газу підписують із Білоруссю контракти не більше, ніж на тиждень, оскільки вона поки що за газ не платить, а через це «Ітера» вже заборгувала «Газпрому» 70 млн. дол. за послуги з транзиту, і він може перекрити її газопоставки в Білорусь. Другий постачальник — «Транснафта» — уже припинив поставки через неплатежі. У листі гендиректора ЗАТ «Транснафта» Володимира Кондрачука на ім’я заступника голови правління ВАТ «Газпром» Олександра Рязанова і гендиректора ВАТ «Білтрансгаз» Петра Пєтуха від 30 січня 2004 року сказано, що «Білтрансгазу» вже неодноразово пропонували підписати угоду про підвищення ціни. «У зв’язку з ухилянням від підписання зазначеної додугоди й абсолютною відсутністю оплати за газ, поставлений із початку січня, ЗАТ «Транснафта» припиняє поставки природного газу в Білорусь із 10 години 1 лютого». Правда, «Ітера» поки що продовжує постачати газ за торішньою ціною (46,67 дол.), однак днями віце-президент цієї компанії заявив: «Якщо знадобиться додатковий обсяг газу для Білорусі, ми готові придбати його на ринку, але ціна буде іншою. Вона залежатиме від закупівельних цін, оскільки це буде газ від інших незалежних компаній. Наші ж власні ресурси газу вже законтрактовані, і резервів немає». Крім того, компанія не згодна приймати до розрахунків векселі «Білтрансгазу», оскільки при цьому, за нинішніми правилами, ПДВ потрібно оплатити відразу. Та й сам монополіст — «Газпром» — незадоволений тим, що «Білтрансгаз» не гасить заборгованість минулих років, порушуючи підписану 5 грудня 2003 року угоду.
У сухому осаді
Громадянам Білорусі не варто боятися, що замерзнуть із вини «Газпрому», оскільки технічно він не може «відключити трубу» — в такому разі російський газовий холдинг ризикує не виконати своїх зобов’язань перед Польщею та Німеччиною. А оскільки контракту з «Білтрансгазом» на транзит газу досі немає, то й претензії «зависають» на рівні двох господарюючих суб’єктів. А ось в уряду неприємності можуть початися хоч зараз, оскільки в цій «війні» сигнал до атаки дають політики. І хоча результати переговорів 10 лютого поки що приховуються як від широкої публіки, так і від журналістів, «дивна війна» триває. Хоча, на мою думку, у разі поступок білоруської сторони російська готова прийняти їх із «газовою вдячністю».