Коли в країні дестабілізовані ситуація і влада, говорити про якусь конкретну компанію, наприклад про корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (хоч вона колись і мала істотний вплив на енергетичну стабільність України) навіть якось ніяково. З 1995 року «ДТ» неодноразово зверталося до діяльності ЄЕСУ. І ми далекі від думки про те, що ця корпорація біла і пухнаста. І не через нас «зависнули» в часі й просторі обвинувачення на адресу ЄЕСУ та її колишнього президента — екс-прем’єра Юлію Тимошенко. Якщо корпорація «ЄЕСУ» і Юлія Тимошенко винні, то їх — за логікою і за законом — давно вже мали б притягнути до відповідальності. Але з 1997 року їх чомусь починають притягувати до відповідальності виключно у потрібний комусь момент, що називається, «за щучим велінням».
Ми ж спробували законними доступними способами і засобами з’ясувати: чи заборгувала, скільки й чому корпорація «ЄЕСУ» бюджетові? І чому через півроку після того, як стосовно ЄЕСУ і колишніх керівників цієї корпорації було знято всі обвинувачення та претензії, абревіатура ЄЕСУ знову розглядається в політичному контексті, а раніше прийняті на користь цієї корпорації рішення знову опротестовані Генеральною прокуратурою України?
21 вересня 2005 року з’явилося повідомлення Генпрокуратури про поновлення справ стосовно фінансових претензій до промислово-фінансової корпорації «Єдині енергетичні системи України» на суму 6,6 млрд. грн. Генпрокуратура оскаржила в касаційному порядку рішення господарських судів Дніпропетровської області, Києва і Вищого господарського суду України, прийнятих на користь корпорації «ЄЕСУ».
Але ще влітку було зрозуміло, що «силовики» і нової влади, так би мовити, «копають» під колись очолювану екс-прем’єром корпорацію «ЄЕСУ». «Дзеркало тижня» згадало про це у червні, коли Ю.Тимошенко ще керувала Кабміном. Йшлося про те, що стосовно Юлії Володимирівни і колишньої її газової компанії МВС, за розпорядженням президента, збирає компромат у справі боргів ЄЕСУ. Щоправда, Юрій Луценко відразу спростував цю інформацію.
Однак, слід гадати, неспроста після відставки уряду Ю.Тимошенко в інтерв’ю американському агентству Associated Press 11 вересня президент Віктор Ющенко згадав про бюджетні борги ЄЕСУ на суму близько 8 млрд. грн. Мабуть, компетентні органи (МВС, наприклад) інформували його про це й раніше. І якщо так, то логічно запитати: чому, знаючи про якісь порушення з боку ЄЕСУ, Віктор Андрійович мовчав аж до відставки прем’єра Юлії Тимошенко, яка колись очолювала цю корпорацію? І наскільки етично нині звинувачувати її (поки що бездоказово) у тиску на суди, які розглядали і розглядають позови до ЄЕСУ й апеляції цієї корпорації? А якби Ю.Тимошенко не вередувала й пішла на парламентські вибори з партією В.Ющенка на його умовах, то президент мовчав би й далі?
Щоправда, буквально наступного дня (12 вересня) після заяви президента В.Ющенка про бюджетні борги ЄЕСУ і дії Юлії Тимошенко тоді вже виконуючий обов’язки глави МВС Юрій Луценко заявив: «Я не думаю, що сьогодні варто говорити про поновлення якихось перевірок діяльності Юлії Володимирівни у 90-тих роках. Мені здається зайвим розіграш карти, яку вже давно програв пан Кучма». Він також повідомив: «Щодо справ ЄЕСУ справді було проведено перевірку. Але не стосовно дій ЄЕСУ, а стосовно того, що в першому кварталі нинішнього року близько 5 млрд. грн. їхнього боргу бюджету... Цей борг був анульований».
На прес-конференції 20 вересня генпрокурор С.Піскун нічого виразного про претензії до ЄЕСУ не сказав. Але вже наступного дня прес-служба Генпрокуратури повідомила, що ГПУ оскаржила у касаційному порядку рішення господарських судів, винесені в лютому—серпні 2005 року на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України».
Нагадаємо, що 11 вересня В.Ющенко називав суму боргу ЄЕСУ бюджетові майже 8 млрд. грн. Генеральна прокуратура через десять днів озвучила цифру 6,6 млрд. грн. Причому ні за що, ні коли на ЄЕСУ були нараховані «ці суми», ніхто досі не потрудився пояснити.
Наскільки історія позовів до ЄЕСУ приправлена (чи, правильніше, спровокована) політичними обставинами, можна зрозуміти, згадавши: коли Ю.Тимошенко очолювала ЄЕСУ; коли Юлію Володимирівну було обрано депутатом Верховної Ради; у який період (і спільно з ким) вона була віце-прем’єром України з питань паливно-енергетичного комплексу; коли режим Л.Кучми «запроторив» її в СІЗО за ту ж таки корпорацію «ЄЕСУ»; із ким і з якого періоду Ю.Тимошенко брала участь у помаранчевій революції; чому й коли її було обрано прем’єр-міністром; чому й коли її уряд був відправлений у відставку.
Тим часом із 1998-го по 2005 рік судова історія ЄЕСУ не переривалася. Можна сказати, що це був (і досі є) перманентний процес подачі позовів, рішень судів, апеляцій і т.д. Коріння справи ЄЕСУ сягає 1995 року.
Для початку «ДТ» спробувало з’ясувати, про яку конкретно суму позову (позовів) до ЄЕСУ і за що йдеться. Те, що ми змогли дізнатися, свідчить про таке: три (!) позови (справи) до ЄЕСУ, які мають реальну судову історію, становлять загалом суму 5 млрд. 268 млн. грн. (без урахування держмита). Проте це не суми прямих несплат корпорації «ЄЕСУ» у бюджет за результатами господарської діяльності. Це суми штрафу, нарахованого на ЄЕСУ за результатами перевірки КРУ.
Не мені судити, наскільки тепер доречно пов’язувати Юлію Тимошенко з ЄЕСУ. Нагадаю тільки відповідь екс-прем’єра в інтерв’ю «ДТ» (№34, 2—8 вересня 2000 року): «Корпорація «ЄЕСУ» багато років тримала нульовий баланс у розрахунках із Росією. Але в певний період ЄЕСУ не виконала певних вимог, до певних команд не ввійшла, і корпорацію просто, як гумкою, стерли з обличчя землі. І як заморозили всі ділові відносини 1997 року, так вони й залишаються в такому стані».
Тож звідки у корпорації «ЄЕСУ» з’явилися бюджетні борги на мільярди гривень? У документальному судочинстві — це проза. Неважко здогадатися, кому й навіщо знадобилося навесні 1998 року «спрямувати в потрібне русло» КРУ, яке перевіряло корпорацію «ЄЕСУ» із дніпропетровською пропискою. Щоб читачі не потонули в деталях, називатиму тільки основні рішення.
Отже, 8 травня 1998 року КРУ підписує акт документальної ревізії корпорації «ЄЕСУ». А вже 4 червня того ж таки року Державна податкова інспекція тодішнього Індустріального району м. Дніпропетровська приймає рішення про нарахування штрафних санкцій на ПФК «Єдині енергетичні системи України» за результатами перевірки.
За результатами тієї перевірки КРУ стосовно ЄЕСУ в різний час з’явилися три справи про нарахування на користь бюджету трьох сум: 1 млрд. 433 млн. грн.; 1 млрд. 542 млн. грн.; 2 млрд. 283 млн. грн. (суми, які стали згодом позовними вимогами, округлені до мільйонів). Усього — 5,268 млрд. грн. (грубо кажучи).
Описувати скрупульозно історію кожної з вищезазначених справ, мабуть, немає сенсу. Скажу тільки, що з перемінним успіхом ЄЕСУ добивалася перегляду справ аж до початку 2005 року. То суди різних інстанцій (Господарський суд Дніпропетровської області, Арбітражний суд Дніпропетровської області, Господарський суд Києва, Вищий арбітражний суд України, Вищий господарський суд України — навіть із перейменування арбітражних судів у господарські зрозуміло, що справи тривали не один рік) задовольняли позови податківців і прокуратури, яка стала на їхній захист. То, навпаки, виносили рішення на користь ЄЕСУ, позбавляючи тим самим корпорацію (до наступного позову чи протесту) необхідності сплачувати вищезазначені мільярди.
Паралельно порушувалися і розслідувалися справи проти перших керівників корпорації «ЄЕСУ». Зокрема проти її керівника Геннадія Тимошенка, чоловіка екс-прем’єра. Причому якщо позови про задоволення вимог податківців і прокуратури виносилися швидко і їхні претензії судами практично завжди приймалися й задовольнялися (за нововиявленими обставинами), то для корпорації «ЄЕСУ» подача апеляції, заяви чи іншого документа в суд завжди перетворювалася на довгограючий серіал.
Якщо ж подивитися на основні рішення з трьох зазначених справ, то рішення про стягнення з ПФК «Єдині енергетичні системи України» 1,443 млрд. грн. за рішенням ДПІ Індустріального району Дніпропетровська було прийняте ще 24 червня 1998 року. 15 жовтня того ж таки року ВАСУ визнав рішення податкової недійсним. Але 29 липня 1999 року той-таки ВАСУ скасував своє жовтневе рішення і визнав позов ЄЕСУ до ДПІ недійсним. Але потім знову, вже у травні 2000 року, той самий суд рішення приймає на користь ЄЕСУ. Потім історія повторюється. Доки 28 лютого 2005 року ПФК «ЄЕСУ» знову не звернулася у Вищий тепер уже господарський суд України із заявою про перегляд цієї справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
А ці обставини такі, що в період із грудня 2004-го по лютий 2005 року нарешті було припинено слідчі дії і закрито всі справи стосовно керівників ЄЕСУ і всіх їх звільнили з-під арешту. Адже досі їх ув’язнення було додатковим приводом для підозри корпорації «ЄЕСУ» у незаконних операціях, які завдали збитків держбюджетові.
Щодо першої позовної суми в 1,443 млрд. грн. Господарський суд Києва (суддя Л.Іванова) 20 березня 2005 року ухвалив рішення на користь ЄЕСУ. Тобто рішення ДПІ Індустріального району Дніпропетровська від 26 червня 1998 року визнане недійсним. А з цього випливає, що корпорація «ЄЕСУ» бюджетові цієї суми не заборгувала.
Друга справа — на суму 1,542 млрд. грн. — була також пов’язана з рішенням ДПІ Індустріального району Дніпропетровська від 3 лютого 1999 року. Історія цієї справи також заплутана. Але в результаті 22 квітня 2005 року Господарський суд Дніпропетровської області під головуванням судді В.Татарчука скасував усі попередні рішення про стягнення з корпорації «ЄЕСУ» цієї суми.
Третя справа стосується стягнення з «Єдиних енергосистем України» 2,283 млрд. грн. Ця справа одержала судову перспективу відповідно до рішення тоді ще Арбітражного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2000 року. Після багаторічних перипетій 24 березня 2005 року Господарський суд Дніпропетровської області під головуванням судді Л.Жукової також виніс рішення на користь ЄЕСУ і скасував рішення Арбітражного суду Дніпропетровщини від 10 липня 2000 року.
Таким чином, до заяви прес-служби Генпрокуратури перераховані позовні вимоги до корпорації «Єдині енергетичні системи України» були визнані недійсними.
Правда, судова історія тих-таки справ свідчить, що за бажання часто знаходяться нововиявлені обставини, і справа знову потрапляє до суду. А вже там...
* * *
У період винесення вищеописаних рішень на користь ЄЕСУ в 2005 році екс-глава цієї корпорації і тепер уже екс-прем’єр Юлія Тимошенко справді була головною фігурою виконавчої влади. Проте доказів на користь того, що вона чинила тиск на суди, які приймали рішення на користь ЄЕСУ, ми не маємо. Але якщо сам факт її прем’єрства апріорі дає привід запідозрити Ю.Тимошенко в тиску на суд — навіщо город городити: достатньо пред’явити докази.
Але якщо й справді суди приймали рішення (постанови тощо) на користь ЄЕСУ, враховуючи й оцінюючи нововиявлені обставини (закриття Генпрокуратурою і судом усіх справ стосовно перших осіб ЄЕСУ: чоловіка Ю.Тимошенко — Г.Тимошенка і бухгалтерів корпорації), то що б ви порадили екс-прем’єру: умовляти Генпрокуратуру і суди не виносити рішень на користь ЄЕСУ, щоб її не запідозрили в надмірній симпатії до цієї корпорації та її керівництва?!
P. S. На час підготовки цього матеріалу протести Генпрокуратури України до корпорації «ЄЕСУ» ще не були офіційно отримані. Тому коментувати претензії Генпрокуратури в ЄЕСУ поки що не стали.