Почуття дежавю від споглядання нинішнього складу уряду останнім часом стало посилюватися ще й із застосуванням до болю знайомих підходів. Як і попереднього разу, у серпні 2006 року, знову не пощастило міністру палива та енергетики Юрію Бойку — ціни на світовому нафтовому ринку йдуть вгору, тягнучи за собою ціни на автозаправних станціях.
Перший розбір польотів у рамках Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів (ЕАГ) закінчився менш мирно: учасники ринку зробили крок назустріч (читай — знизили ціни на 10—15 коп.), а галузеве міністерство відбулося обіцянками розпочати роботу з очищення ринку від схем оптимізації оподаткування та інших заходів для вирівнювання конкуренції на ринку.
Проте складається враження, що чиновники дещо недооцінюють серйозність і «занедбаність» ситуації на паливному ринку. Схоже, що розрахунок на перевірені методи ручного «вирішення питань» поки що ближчий, ніж системна планомірна робота. Тим часом ринок нафтопродуктів сильно змінився, і старі підходи вже можуть і не спрацювати.
У третій декаді березня нафтопродукти на бензоколонках різко подорожчали. Буквально за день ціни за літр палива додали 20—37 коп. Посилений резонанс був викликаний подоланням одразу двох психологічних позначок — 8 грн. за літр бензину А-95 і 7 грн. за літр дизпалива. Експерти та учасники ринку сходяться в думці, що передумови для цього були. Зокрема, за попередні два місяці світові ціни на нафту додали майже 11,5%; високооктановий бензин і дизпаливо подорожчали більш як на 13 і 14%, відповідно
(96 і 93 дол./тонна, що в «роздрібному» еквіваленті становить приблизно 87 і 93 коп./л). При цьому необхідно зазначити, що роздрібні ціни впродовж лютого-березня не змінювалися.
Слід також визнати, що галасу багато в чому наробили чиновники та інші політичні діячі, які не пропускають жодного випадку попіаритися на проблемних питаннях, хоча, як правило, цим їхня участь у розв’язанні проблеми і обмежується. Багато чого показало засідання Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів, яка 26 березня зібралася в новому складі й мусила дати відповіді на запитання, які накопичилися не стільки в чиновників, скільки в учасників цього ринку.
Криве дзеркало
«Влада не терпітиме таких методів трейдерів, не узгоджених в рамках експертно-аналітичної групи, і у відповідний спосіб реагуватиме на них», — процитувала прес-служба Мінпаливенерго свого шефа за підсумками засідання ЕАГ 26 березня. Загалом же протокол цього засідання являє собою настанови «поганим учням». Неможливо втриматися від цитування шедевру: «Забезпечити надалі стабільність, прозорість і передбачуваність дій усіх учасників українського ринку нафтопродуктів, що виключало б необхідність застосування адміністративного ресурсу стосовно порушників стабільності». (Цікаво, про які заходи йдеться?) З протоколу також випливає, що образилися чиновники на те, що учасники ринку порушили пріснопам’ятний меморандум, який уряд Віктора Януковича підписав із нафтотрейдерами в серпні
2006 року. Йдеться про меморандум, який розпочинається словами «Розуміючи важливість створення умов для стабільного, прогнозованого і конкурентного розвитку внутрішнього ринку нафти та нафтопродуктів»...
Річ у тім, що коли проаналізувати цей меморандум, то з дев’яти зобов’язань, які взяв на себе уряд, виконане тільки одне — перше: створення та регулярна робота цієї самої ЕАГ. Як можна зрозуміти, це далеко не найважливіший момент в обопільних домовленостях. На засіданні 26 березня міністру Ю.Бойку вручили інший документ, під яким підписалися найбільші учасники ринку. «В Україні з’явилася неформальна структура: фінансово-промислова група «Приват».
Під контроль цієї групи потрапили стратегічні об’єкти нафтовидобувної, нафтотранспортної та нафтопереробної галузей, частка держави в яких перевищує 50%. Зокрема, керівні посади в АТ «Укрнафта», «Укртранснафта», «Укртатнафта» обіймають особи, тісно пов’язані з ФПГ «Приват» та її власниками. Крім цього, група контролює майже всі морські пункти перевалки нафти та нафтопродуктів і більш як 25% автозаправних станцій... Тим самим можна констатувати, що на базі державних підприємств створено вертикально інтегровану структуру, що переслідує приватні інтереси і має всі ознаки монополізму відразу в кількох галузях економіки», — так бачать головну проблему нинішнього ринку його учасники, окресливши її в спільному листі міністру.
Далі розкривається й головна суть проблеми: мало того, що українську нафту найбільший гравець скуповує за копійки (на березневому аукціоні ресурс пішов по 50 дол. за барель, тоді як у світі ціни перевищили позначку в 80 дол.), так згодом продукти з цієї нафти ще й проходять через оптимізаційну схему на «Укртатнафті» — з допомогою випуску безакцизних компонентів бензину
КБ-92 і КБ-95 (20 евро/т замість 110 євро/т).
Маючи таку перевагу, «Приват» уже близько року відкрито демпінгує, нарощуючи ринкову частку. Досить сказати, що одне придбання мережі «Альфа-Нафти» дало можливість «Привату» збільшити ринкову частку в півтора разу — майже до 1600 АЗС, що становить 25% від загальної кількості заправок у країні (близько 6200). Але за оцінками «Консалтингової групи А-95», у 2009 році частка дніпропетровської групи в роздрібних продажах перевищила 30%. Усе це відбувається під носом у всевидючого Антимонопольного комітету України, який бачить порушення навіть в Улянівському районі Кіровоградської області. З приводу ж монополіста в національному масштабі в комітеті розводять руками: документальних доказів існування консолідованої мережі «Привату» немає. Як відправну точку борцям за конкуренцію можна порекомендувати сайт www.avias.com.ua, де в одному списку наводяться всі станції групи з адресами. Можна згадати про те, що найбільші українські так звані брендові мережі (WOG, ОККО, «Лукойл», Shell, ТНК та інші), яких часто підозрюють в узгоджених діях, мають сумарно менше заправок, ніж «Приват».
Наявність ексклюзивного доступу до українських енергоресурсів і відкрита оптимізація оподаткування шляхом випуску КБ зумовили 30-копійчане «відставання» «Привату» від решти вищезгаданих брендів. Це призвело до серйозної зміни структури ринку, а точніше, до відпливу покупців із мереж із дорогим імпортним або вітчизняним продуктом на користь оптимізаторів чи торговців низькоякісним паливом.
Виходить цікава картина: оптимізатори та постачальники «бодяги» сьогодні в пошані, тому що вони проводять «соціально відповідальну» цінову політику, як нині прийнято говорити, а мережі з якісним продуктом у немилості, бо сміють підвищувати ціни в такий непростий для країни період (який ніколи не закінчується). Висновок простий — торгуй бодягою, не сплачуй податків і держава тебе не чіпатиме. (Принаймні скасувати КБ і аукціони поки що ніхто не може, а на заправках ніхто з держорганів якості не перевіряє.) І навпаки, торгуєш дорогим і якісним продуктом, платиш податки — будеш покараний на Експертно-аналітичній групі та виставлений на загальний огляд як «порушник стабільності».
Відлік пішов
За наявності передумов для зростання цін у ситуації з березневим підвищенням не все вкладається в свідомості. По-перше, чому потрібно було піднімати ціни за один день на 30—37 коп./л, а не на 10—15 коп. за тиждень? По-друге, розуміючи вразливість нової влади, чому б не прискорити зустріч із профільним міністерством, описавши об’єктивну ситуацію, якщо всередині відомства це зробити нікому? Тим паче що люди начебто й не чужі, вже працювали.
Хай там як, а після зустрічі 26 березня ціни трохи знизилися, нехай і не до рівня 8,10 грн./л, як наполягало Мінпаливенерго. Імпортери не знайшли можливості, а мережа Shell, наприклад, розцінює неоднозначні, як для інших, сигнали з міністерства не інакше як рекомендації. «Будь-який тиск, рекомендації ми сприймаємо тільки як рекомендації... Це не роль держави — регулювати ціну», — заявив Вільям Козик, керівник мережі всесвітньо відомої марки в Україні. Водночас він зазначив, що держрегулювання цін на нафтопродукти має місце в Європі. «В Європі, зокрема в Люксембурзі, є практика державного регулювання цін на нафтопродукти, але там це прописано в законодавстві», — акцентував увагу топ-менеджер.
Загалом чинник поступового проникнення іноземного капіталу в паливний ритейл України може вплинути на подальшу розмову між чиновниками та учасниками ринку. Зокрема, віце-президент з переробки та торгівлі ТНК-BP Дід’є Бодранд на березневій прес-конференції в Києві з розумінням поставився до бажання влади контролювати нафтовий бізнес, та водночас зазначив, що інвестувати в Україну компанія буде тільки за наявності сприятливого інвестиційного клімату та зрозумілих правил гри на ринку. А його колега, президент «ТНК-ВР Коммерс» Сергій Лізунов останнім часом часто підкреслює той факт, що за десять років роботи в Україні прибуток компанії, отриманий у нашій країні, на кілька порядків менше прибутку в цілому.
Найближчим часом необхідно очікувати активізації спілкування між нафтовиками й Мінпаливенерго, оскільки на порядку денному рекордне зростання цін на світовому ринку, де ціна нафти «переступила» позначку в 86 дол. за барель і дедалі більше говорять про чергову «круглу» цифру. Розрахунки показують: якщо така напруга у світі триватиме ще днів десять, то в Україні слід очікувати зростання цін на бензин марки А-95 до рівня 8,50 грн. за літр уже в третій декаді квітня.
Водночас, за наявними даними, працівники з третього дивізіону Мінпаливенерго нині чаклують над винайденням формули роздрібної ціни, яка показувала б виключно те, що хочуть в українському відомстві. Спроби «узаконити» свої розрахунки через власників АЗС успіху не мали, тому напруга зростає.
Найшвидше, учасникам ринку доведеться самостійно розв’язувати свої проблеми й у частині створення рівних умов конкуренції: замість лобіювання необхідних змін на рівні законопроектів чиновники відписалися проектами постанов Кабміну, які раніше були успішно заблоковані «Приватом» у судах. Хай там як, а відлік часу для демонстрації результату новим Мінпаливенерго пішов. Що менше буде результатів, то менше підстав для різного роду рекомендацій буде в цього відомства.