Винесена в заголовок фраза стала лейтмотивом для урядової делегації Болгарії, яка брала участь у засіданні українсько-болгарської міжурядової комісії з економічного співробітництва 6—7 грудня 2010 року в Києві. Якщо врахувати, що це перше з 2004 року засідання спільної комісії, то мотивація і рівень представництва болгарської делегації, очолюваної міністром економіки, енергетики і туризму Республіки Болгарія Трайчо Трайковим, цілком зрозумілі.
Торгова марка «Ален мак», золоті пляжі — от із чим асоціювалася Болгарія у 35-річних і старших українців. Яким буде образ Болгарії в очах сучасної української молоді, а України — у болгар, а також доля подальших відносин двох країн — вирішується нині. Про це, а також про газове тло відносин кореспондент «Дзеркало тижня» розмовляв із міністром Трайчо ТРАЙКОВИМ.
— За минулі шість років багато що змінилося в обох країнах. Зокрема, Болгарія стала повноправним членом ЄС, певні зміни відбулися в Україні. Нещодавно ваша країна приєдналася до Європейської енергетичної спільноти, в чому Болгарія однозначно її підтримує, як підтримала і вступ України до СОТ. Ми сподіваємося, що нинішні переговори дадуть поштовх розвиткові економічних відносин двох країн, включаючи співробітництво в енергетичній галузі.
— Пане Трайков, як ви оцінюєте товарообіг наших країн?
— На сьогодні торговельне сальдо на користь України. Тобто експорт товарів і послуг із Болгарії в Україну вп’ятеро менший, ніж імпорт товарів і послуг з України. На жаль, результати 2009-го та очікувані результати 2010 року свідчать про зменшення товарообігу вдвічі. Нині Болгарія очікує якісної та кількісної зміни як обсягів, так і структури експортованих і імпортованих товарів. Досі основна частина українського експорту має сировинний ресурсний характер, насамперед це металургійна продукція, вугілля, а також базові нафтопродукти. Основна номенклатура болгарського експорту в Україну — фармацевтична продукція, нафтові олії, а також туристичні послуги. За нашими даними, за десять місяців 2010 року Болгарія прийняла в себе 131 тисячу туристів з України — на 30% більше, ніж торік.
— Не дивно, адже «Золоті піски» — візитна картка Болгарії.
— Це так, але, крім традиційних морських і зимових видів відпочинку, нині болгарська туристична індустрія активно розвиває потенціал так званих альтернативних видів: спа-туризм (гарячі лікувальні джерела на території сучасної Болгарії відомі з часів Римської імперії), релігійний туризм; знайомство з культурою та історією, а також із традиціями виноробства. Ми бачимо інтерес українців не тільки до туристичної галузі, а й до придбання нерухомості. За останнє десятиріччя з 15 млн. євро інвестицій України в Болгарію 10 млн. євро припадають на об’єкти нерухомості.
— Держава стимулює розвиток туризму, не володіючи цією прибутковою індустрією?
— Справді, практично вся туристична інфраструктура Болгарії — це приватна власність. Ми бачимо роль держави в створенні й контролі за виконанням законів, які стимулюють як розвиток цієї значущої галузі економіки, так і збільшення доходів до бюджету від неї. От і весь секрет.
— А інші галузі економіки?
— Приватизовано й більшу частину промисловості. Держава залишила за собою в основному стратегічні активи електроенергетики, включаючи високовольтні лінії. Розробляє і впроваджує інноваційну політику, а також програму управління операційною системою, яка обійдеться в 1,2 млрд. євро. ЄС фінансує 70% вартості впровадження цієї програми.
— Треба думати, в нашу країну ви приїхали не для того, щоб запросити уряд України провести спільне засідання на болгарському спа-курорті?
— Теми переговорів розділено на дві групи: одні сягають коренями в минуле і очікують розгляду, інші стосуються перспектив співробітництва в різноманітних галузях економіки. У підготовлених нами для обговорення на засіданні українсько-болгарської міжурядової комісії матеріалах позначено й дві проблеми, до розв’язання яких, сподіваємося, буде зроблено перший рішучий крок. Перша — заборгованість України перед Болгарією за Ямбурзькою угодою. За нашими підрахунками, Україна має відшкодувати 200 млн. кубометрів газу — не такий уже й великий обсяг для країни, власний видобуток газу якої щороку становить близько 20 млрд. кубометрів. Ми будемо обговорювати це зокрема з міністром палива й енергетики України паном Бойком. Друга проблема — компенсація вартості витрат Болгарії при облаштуванні Криворізького гірничо-збагачувального комбінату.
Довідка «ДТ»
Ямбурьзка угода — пакет двосторонніх договорів, підписаних протягом кількох років починаючи з 1985-го між колишнім СРСР і країнами тодішнього «соцтабору» — Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею і Чехословаччиною, які зобов’язалися надавати послуги при розробці Ямбурзького газового родовища, а також будівництві магістрального газопроводу Ямбург—Західний кордон СРСР (тепер це західний кордон держави Україна). Колишній СРСР обіцяв за всі будівельні роботи й матеріали розплатитися природним газом Ямбурзького родовища.
Російська Федерація як правонаступниця більшої частини майна і боргу колишнього Союзу практично розплатилася «за Ямбурзьким рахунком» тепер уже з новими східноєвропейськими членами ЄС, які брали участь в освоєнні названого газового родовища й спорудженні експортного трубопроводу.
Якщо не вдаватися в подробиці того, навіщо й чому Україна взяла на себе частину зобов’язань за Ямбурзькою угодою, фактом залишається те, що й досі Україна остаточно не врегулювала цього питання, зокрема з Болгарією.
Також залишається до кінця не врегульованим питання оплати послуг, зокрема Болгарії, при облаштуванні Криворізького ГЗК (Дніпропетровська область). Угоду по Криворізькому ГЗК було підписано в липні 1988 року. Згодом на його базі було створено ВАТ «Південний ГЗК».
— Новому уряду Болгарії вдалося домогтися перегляду умов довгострокових контрактів із «Газпромом» на імпорт і транзит російського газу, укладених за старої влади. Які при цьому аргументи ви використовували? Чим довелося пожертвувати? Чи не була участь Болгарії в проекті «Південний потік» умовою перегляду старих газових угод?
— «Газпром» нам сказав: буде так, як ви захочете — труба пройде або через територію Румунії, або через територію Болгарії. Як ви розумієте, жоден розсудливий болгарський політик не ризикнув би категорично відмовитися від такої пропозиції.
— Однак пропозиція «Газпрому» у такій формі — це ж чистої води шантаж!
— Болгарія, як жодна інша країна, досі на 95% залежна від одного джерела та одного маршруту газопоставок. Тож як варіант диверсифікації для початку хоча б маршрутів транспортування газу в Болгарію ми і розглядаємо «Південний потік». Та не тільки цей проект.
— Умовно приєднавшись до «Південного потоку», чи виграла Болгарія, наприклад, у ціні газу?
— Поки що ми платимо доволі високу ціну за російський газ.
— Тоді чого ж ви домоглися від «Газпрому»?
— Відповідно до проектів нового договору на закупівлю Болгарією російського газу, у газових відносинах Болгарії та Росії більше не буде посередників. Новий договір має бути погоджено і підписано до кінця липня 2011 року безпосередньо між «Булгаргазом» і «Газпром експортом» (стовідсотково дочірня компанія «Газпрому»). Тож Болгарія відмовиться від посередницьких послуг таких компаній, як «Овергаз» і «Вінтергаз».
— Іншими словами, при поставках газу в Болгарію використовується схема, аналогічна впровадженій в Україні — при посереднику «РосУкрЕнерго». Хіба що не з такими жалюгідними, як для України, наслідками?..
— Можна і так сказати. Коли в розпал газової кризи в січні 2009-го ми звернулися з претензіями до «Газпрому», нам відповіли, що прямого договору з ним Болгарія не укладала. Мовляв, усі претензії — до посередників, які поставляють російський газ болгарам. Тож, окрім іншого, відмова Болгарії від посередників буде вагомим кроком до переходу на узвичаєні в Європі правила прозорості взаємовідносин у газовому бізнесі.
— Чи має Болгарія претензії до України як транзитера російського газу?
— Всі претензії за недопоставки газу на початку 2009-го ми залишили при собі. Тому що «Газпром» і «Нафтогаз України» постійно кивали один на одного… Сьогодні ми будуємо нові відносини в газовому бізнесі — прозорі і зрозумілі, які передбачають чітку процедуру відповідальності сторін.
— У процесі обговорення і на стадії прийняття рішення про будівництво газопроводу «Південний потік» уряд Болгарії не може не враховувати екологічного аспекту. Хоча б із погляду збереження доходів від туристичної галузі.
— Це дуже важливий аспект, що викликає активний інтерес громадськості Болгарії. Проте він пов’язаний не стільки з «Південним потоком», скільки з нафтотранспортним проектом — будівництвом нафтопроводу Бургас—Александропулос. Особисто я також вважаю ці побоювання небезпідставними. Нафтотранспортні маршрути становлять більшу небезпеку — витікання або навіть розливання нафти, що потенційно несе значно більшу загрозу екосистемі, ніж газотранспортний проект.
Що ж стосується проекту газопроводу «Південний потік», то в процесі підготовки його техніко-економічного обгрунтування проводиться комплексна оцінка його впливу на стан екологічної системи. Хоча, за оцінками фахівців, таких проблем, як нафтопровід, він не може створити. Окрім того, «Південний потік», якщо буде прийняте остаточне рішення на користь його створення, будуватиметься в три етапи. Пропускна здатність першої черги, відповідно до попереднього проекту, має становити 15 млрд. кубометрів газу на рік. Проте головне, що такий підхід дасть змогу — при будівництві в наступні роки другої і третьої черг — врахувати й усунути усі виявлені недоліки. Під час цього процесу також прийматимуться усі економічно обгрунтовані пропозиції, що відповідають здоровому глузду, включаючи турботу про захист екології.
Довідка «ДТ»
Болгарія підписала угоду з РФ про участь у будівництві газопроводу «Південний потік» у січні 2008 року.
13 листопада 2010 року ВАТ «Газпром» і «Болгарський енергетичний холдинг» підписали угоду акціонерів і статут спільної проектної компанії South Stream Bulgaria AD. Від ВАТ «Газпром» документ підписав голова правління Олексій Міллер, а з болгарської сторони — виконавчий директор «Болгарського енергетичного холдингу» Мая Хрістова.
Спільне підприємство створюється на паритетних засадах і буде зареєстроване в Болгарії. Завдання СП — реалізація попередньої стадії опрацювання проекту, залучення фінансування, будівництво та експлуатація болгарської частини газопроводу. За словами Міллера, підписання документів про створення СП з Болгарією має дуже важливе значення, тому що Болгарія «буде першою країною, куди прийде «Південний потік» після морської його частини». Саме після проходження Болгарії «Південний потік» ділитиметься на гілки у бік Сербії та Греції. На думку глави «Газпрому», реалізація «Південного потоку» важлива і для самої Болгарії, оскільки дасть можливість збільшити транзит газу через її територію з 13 млрд. кубометрів у 2009 році до 63 млрд. кубометрів у перспективі.
13 жовтня 2010 року «Газпром» повідомив про підписання з румунською держкомпанією Transgaz S.A. меморандуму про наміри з підготовки техніко-економічних розрахунків проходження «Південного потоку» територією Румунії. Цим мала займатися спільна експертна група.
За позитивних результатів техніко-економічних розрахунків «Газпром» і Transgaz планували в першому кварталі 2011 року укласти російсько-румунську міжурядову угоду про співробітництво по «Південному потоку». Така угода стане політичною і міжнародною-правовою основою для подальшої реалізації проекту в Румунії, зазначав «Газпром».
Експорт газу в Румунію з території сучасної України (яка входила тоді до складу СРСР) розпочався 1979 року. У 2009-му Румунія одержала 2,5 млрд. кубометрів газу. Експорт російського газу в Румунію передбачений двома довгостроковими контрактами, які діють до 2030 року.
Через територію Румунії російський газ доставляється в Болгарію, Македонію, Туреччину і Грецію. У 2009 році обсяг транзиту в зазначені країни становив 12,5 млрд. кубометрів.
27 липня 2010 року прем’єр Микола Азаров заявив, що Україна готова запропонувати розширення власної ГТС як альтернативу «Південному потоку».
1 вересня голова Мінпаливенерго України Юрій Бойко заявив, що транзит природного газу територією України може скоротитися наполовину, якщо газопровід «Південний потік» буде побудовано.
7 вересня глава МЗС України
Костянтин Грищенко заявив, що українська сторона робить усе можливе, щоб переконати РФ відмовитися від «Південного потоку». За його словами, це економічно невигідний проект, який, до того ж, може загрожувати екології Чорного моря.
Того ж дня О.Міллер заявив, що «Газпром» не має наміру відмовлятися від будівництва «Південного потоку».
13 вересня заступник голови Держдуми РФ, президент Російського газового товариства Валерій Язєв заявив, що об’єднання ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» може скоригувати плани Росії щодо будівництва «Південного потоку».
На останньому засіданні глав держав — членів ОБСЄ президент В.Янукович буквально напросився в гості у Софію. Спроба відмовити Болгарію від «Південного потоку»?
— Коли і на підставі чого Болгарія прийме остаточне рішення щодо «Південного потоку»?
— Техніко-економічне обгрунтування цього проекту буде готове до березня 2011 року. І тільки вивчивши його, Болгарія прийме рішення про участь у проекті будівництва газопроводу «Південний потік». Зрозуміло, якщо ми побачимо в ньому економічну привабливість і доцільність для себе.
Хоча «Південний потік» може розв’язати лише одну з трьох найважливіших проблем — проблему залежності від єдиного маршруту газопоставок у Болгарію. Україна також має проект диверсифікації маршрутів газопоставок — «Білий потік». Пріоритетним проектом у диверсифікації джерела і маршрутів доставки газу для ЄС є газопровід «Набукко». І нам хотілося б, щоб його реалізація просувалася активніше. Болгарія взагалі підтримує концепцію створення Південного газового коридору, що може забезпечити доставку в ЄС газу з різних джерел, включаючи країни Близького Сходу.
— Як повноправний член ЄС, Болгарія має дотримуватись енергодиректив Євросоюзу та Єврокомісії.
— І ми дотримуємося. Болгарія взяла на себе зобов’язання до 2020 року збільшити частку відновлюваних енергоресурсів (сонячної, гідро- і вітроенергетики) у своєму енергобалансі з нинішніх 6% до 16%. Це визначає 100-відсоткове створення всієї необхідної інфраструктури і нових потужностей. На сьогодні генеруючі потужності вітроенергетики Болгарії становлять 350 МВт, або 2% від загальної встановленої потужності.
— На нещодавньому форумі «Енергетика без кордонів — від національного до регіонального підходу» обговорювалася ідея десятирічного плану розвитку енергоринку країн Східноєвропейського регіону. У чому полягатиме такий план і яка роль Болгарії в його реалізації?
— Болгарія є ініціатором створення такого ринку. Це принципово важливо для співробітництва держав Східної Європи. Не всі з них можуть працювати в єдиній європейській енергосистемі, тому що не всі є членами Євросоюзу. А регіональне співробітництво в галузі енергетики саме і сприятиме розвитку відносин, особливо сусідніх держав. Цю ідею підтримала також Єврокомісія, акцентуючи увагу в енергостратегії ЄС на тому, що в основі взаємовідносин має бути регіональне співробітництво в різних сферах.