Майже рік тому «Дзеркало тижня» (№9 від 14 березня 2009 року) опублікувало мою статтю «Українська металургія-2008: успішний старт, криза та її уроки». Знаючи про постійний читацький інтерес до проблематики гірничо-металургійного комплексу як базової галузі економіки держави, вважаю, що рік по тому читачам буде не менш цікаво дізнатися, з якими показниками металурги України і світу завершили 2009 рік.
Нагадаю, що, усвідомлюючи небезпеку давати будь-які прогнози в нестабільні кризові і навіть посткризові часи, я, проте, на початку минулого року назвав дві прогнозні відправні цифри з обсягу виробництва сталі в 2009 році: у світі — 1230 млн. тонн і в Україні — близько 30 млн. тонн. Мені приємно зазначити, що фактичні показники виробництва торік близькі до мого прогнозу: світове виробництво сталі становило 1219,7 млн. тонн (-8,1% до рівня 2008 року) і в Україні — 29,8 млн. тонн (-20,1%).
Щоб оцінити, добре чи погано спрацювали минулого року українські металурги, треба проаналізувати ситуацію у світовому металургійному бізнесі. Здійснюючи такий аналіз, виходжу з матеріалів останньої 67-ї сесії Комітету зі сталі Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), яка відбулася в Парижі 10—11 грудня 2009 року; мені довелося очолити делегацію України на цьому традиційному металургійному форумі. Про важливість цього форуму свідчить склад учасників, де, крім урядових делегацій країн-учасниць, були представлені такі авторитетні органи та організації, як секретаріат ОЕСР, секретаріат Комітету зі сталі ОЕСР, Світова асоціація сталі (WSA), Північно-Американська угода про вільну торгівлю (NAFTA), Китайська асоціація чавуну і сталі (CISA), Європейська конфедерація виробників чавуну і сталі (Eurofer), Латиноамериканський інститут чавуну і сталі (ILAFA), Міністерство металургії Індії, Японська федерація чавуну і сталі (JISF), Корейська асоціація чавуну і сталі (KISA), Спілка експортерів металопродукції Росії (СЕМПР), Інститут чавуну і сталі Південно-Східної Азії (SEAISI), Арабська спілка чавуну і сталі (AISU).
Узагальнюючи матеріали сесії Комітету зі сталі, слід відзначити ключові моменти, які характеризують ситуацію у світовій металургійній промисловості та на ринку сталі.
Учасники сесії були одностайні: сектор сталі — один з найбільш постраждалих від світової фінансової кризи. 2009 рік яскраво продемонстрував і ризики, і нові тенденції в розвитку галузі, які сформувалися протягом останніх п’яти років насамперед під впливом Китаю, що й визначатиме майбутнє світової чорної металургії на найближче десятиліття. Саме розгляду цих питань були присвячені ключові доповіді Комітету зі сталі ОЕСР і Світової асоціації сталі, в яких наведено статистику виробництва та споживання сталі, а також наявних виробничих потужностей.
Зокрема, макроекономічний розвиток у 2010 році характеризуватиметься поступовим виходом з кризи та зростанням ВВП на 3,1% (доповідь економічного департаменту ОЕСР).
Серед основних економічних ризиків доповідачі відзначили високі державні борги розвинених країн, що виникли внаслідок масштабних програм підтримки економік та державних фінансових уливань; високий рівень безробіття та зниження купівельної спроможності населення. Зазначені чинники можуть гальмувати темпи зростання реального споживання прокату в розвинених країнах у 2010 році. Разом з тим видиме споживання за рахунок технічного поновлення складських запасів у 2010 році, за прогнозами, зросте на 12%. Більший розвиток і післякризове відновлення реального споживання очікується лише у 2011—2012 роках.
Світова асоціація сталі навела показники споживання та виробництва сталі у світі. Загалом 2009 рік — особливо його друге півріччя — виявився дещо кращим, ніж очікувалося у грудні 2008-го. Зокрема, як я вже зазначив на початку статті, у 2009 році виробництво стали у світі становило 1219,7 млн. тонн (що на 8,1% менше порівняно з 2008 роком), споживання готового прокату — близько 1104 млн. тонн.
Прогноз експертів Комітету зі сталі ОЕСР на 2010 рік був таким: виробництво сирої сталі — 1320 млн. тонн, споживання готового прокату — 1206 млн. тонн. Таким чином, уже наступного року слід очікувати істотного приросту виробництва сталі (+8,5%), тобто фактично очікується відновлення цього показника на рівні 2008 року.
Головну роль у збільшенні споживання в 2010 році, як і у всі попередні роки, відіграватимуть країни Азії, зокрема Китай (+27 млн. тонн), Японія (+8 млн.), Індія (+7 млн.), Південна Корея (+7 млн. тонн). Водночас приріст видимого споживання в розвинених країнах Європи буде меншим: Німеччина — 3 млн. тонн, Італія — 2 млн., Великобританія — 2 млн. тонн.
Характеризуючи поточний момент, доповідачі зазначили, що відновлення ринку розпочалося раніше, ніж очікувалося. Але на цей час існує однакова ймовірність як зростання, так і спаду ринку; стійке зростання ринку відбудеться завдяки фундаментальним чинникам зростання споживання в країнах, які розвиваються. Також, на думку пана Крістмаса, генерального директора Світової асоціації сталі, не слід очікувати на ринку посилення протекціонізму і негайного інфляційного тиску.
Доповідь, підготовлена секретаріатом ОЕСР на базі спеціально проведеного дослідження, була присвячена надзвичайно важливому питанню розвитку потужностей з виробництва сталі у світі. Результати дослідження, зокрема, підтвердили висновки про надінтенсивне нарощування виробничих потужностей у світі за останні п’ять років, навіть включаючи нинішній кризовий рік, їх значне перевищення над попитом і надлишок. Було названо і відповідні зумовлені цією обставиною загрози для національних експортоорієнтованих і технічно відсталих металургійних підприємств і галузей окремих країн світу.
Зокрема, у світі протягом 2004—2009 років було додатково введено в експлуатацію понад 530 млн. тонн нових сталеплавильних потужностей; сумарні потужності становлять тепер 1806 млн.
тонн при згаданому вище очікуваному обсязі виплавки сталі цього року 1219,7 млн. тонн, тобто рівень використання виробничих потужностей становить тільки 67%.
Отже, необхідно констатувати два ключові моменти, підтверджені міжнародними фахівцями і надзвичайно актуальні для вітчизняної металургії.
По-перше, у світі на цей час уже склалася жорстка конкуренція між виробниками, оскільки близько 500 млн. тонн потужностей не мають ринків збуту і не використовуються для виробництва сталі.
По-друге, в конкуренції, особливо на міжнародних ринках ординарного прокату, визначальним буде чинник собівартості, а отже, і можливості запропонувати споживачам вигідну (нижчу) ціну.
У цьому контексті було також відзначено перспективність і стратегічну важливість вертикальної інтеграції компаній. Особливо слід наголосити, що в цитованому дослідженні секретаріату ОЕСР Україна фігурує як «унікальна» держава, яка експортує 80% виробленого металопрокату і тільки 20% споживає на внутрішньому ринку.
З презентацій делегацій окремих країн і груп необхідно зазначити таке.
Єврофер. Зважаючи на безпрецедентне падіння виробництва та споживання сталі (-23% у 2009 році), у ЄС поки що не впевнені в стійкому оздоровленні європейської металургії, а в 2010 році очікується лише слабке пожвавлення реального споживання на рівні 2%. Найбільше зростання очікується в секторі виробництва труб і металевих конструкцій. Основний ризик — це надвиробництво, оскільки фундаментальні чинники ринку залишаються слабкими. Істотне (до 4,5%) збільшення попиту відбудеться лише в 2011 році, у 2010-му можливе лише «технічне» відновлення, зокрема, завдяки державним програмам підтримки металоспоживання.
Індія. Країна очікує приросту споживання сталі на 10% щорічно протягом наступних десяти років (для довідки: у поточному році приріст становитиме 5 млн. тонн). Найбільші сектори-споживачі — це будівництво, трубна та автомобільна галузі. Індія найближчими роками стане нетто-імпортером, що важливо для українських виробників. Цьому, крім попиту, сприятимуть труднощі з будівництвом власних потужностей, зокрема проблеми з виділенням землі, дефіцит кваліфікованих кадрів, незадовільна транспортна інфраструктура, енергетичний дефіцит, проблеми захисту навколишнього середовища.
Туреччина. Спад у споживанні поточного року становив 11,6% (2 млн. тонн). Проте наступного року очікується відновлення до рівня 2008 року (18 млн. тонн), але й сьогодні ситуація вже розглядається як нормальна. Однак навіть в умовах поточної кризи в країні не зупинялися проекти, пов’язані з введенням в експлуатацію нових виробничих потужностей. До 2014 року буде запущено нові виробництва обсягом 9,5 млн. тонн сталі, зокрема потужністю 6,5 млн. тонн, орієнтовані на виробництво плоского прокату, у зв’язку з чим до 2014 року Туреччина стане нетто-експортером плоского прокату. Така зміна статусу Туреччини серйозно вплине на перспективи експорту плоского прокату з України, оскільки тепер ця країна є нашим головним партнером, який імпортує щорічно з України значну кількість відповідної продукції.
США. Ринок сталі ще далекий від докризового рівня. Поточного року очікується виробництво сталі на рівні 58,6 млн. тонн. Відновлення нормального рівня завантаженості потужностей очікують не раніше 2011 року. А тим часом темпи відновлення галузі в США вищі, ніж у ЄС.
Китай. Цього року країна може продемонструвати рекордні темпи зростання споживання сталі на 18,8%. Було зазначено, що Китай істотно скоротив експорт і збільшив імпорт (до 16,9 млн. тонн за дев’ять місяців 2009 року, тоді як за весь 2008 рік імпорт прокату становив 12,4 млн. тонн).
Доповідь про ситуацію в Китаї презентував представник компанії Baosteel, який, крім висвітлення питань розвитку ринків, акцентував увагу на факті збалансованості виробництва та споживання сталі в країні, зауваживши, що Китай розвиває власне виробництво для задоволення внутрішніх потреб і не має наміру здійснювати експортну експансію. Було також заявлено, що Китай визнає наявність у нього надлишкових і неефективних потужностей, проте його ринок збалансований, і Китай не відповідає за ситуацію в усьому світі.
У дискусіях з питань торговельного захисту особливої уваги заслуговує виступ делегації США. Він містив критику, спрямовану проти китайського експорту сталі, а також теоретичне обгрунтування заходів для захисту внутрішнього американського ринку, до яких, очевидно, США планують вдатися вже найближчим часом. Це пролунало як теоретична підготовка до практичних дій проти експансії насамперед китайської продукції.
Загалом саме Китай був у фокусі основної дискусії про заходи для захисту внутрішніх ринків більшості країн та об’єднань країн. І це не дивно. Адже якщо вилучити з річних показників 2009 року Китай, де, попри світову кризу, виробництво сталі зросло на 67,5 млн. тонн (приріст до попереднього року +13,5%), весь інший металургійний світ «втратив» торік 174 млн. тонн (у середньому -20% до рівня 2008 року). Це точно відповідає українським торішнім реаліям (спад на 20,1%). А ряд провідних гравців металургійного ринку тратили торік значно більше. Наприклад, США — 36,4%, Японія — 26,3, країни ЄС — 23%.
Яким очікується 2010 рік для українських металургів? Нагадаю, що у світі виробництво сталі може зрости на 8,5%. Для ГМК України деякі експерти дають оптимістичний прогноз зростання обсягу виплавки сталі до 33,5 млн. тонн (+12,5% до рівня 2009 року). Певна річ, це було б чудово, і приводом для такого оптимізму є рівень середньодобового виробництва сталі за перші 25 днів січня року, що розпочався, — 90,7 тис. тонн (у масштабі року це й буде трохи більше ніж 33 млн. тонн). Якщо підсумувати заявки підприємств на сировинні ресурси, як зазначалося на балансовій нараді з питань ГМК, яка відбулася в «Металургпромі» 13 січня, то цей показник виглядає ще переконливіше — 38,2 млн. тонн, тобто перевищує навіть рівень 2008 року (37,3 млн. тонн). Проте виходячи з реалій ринку і можливостей щодо забезпечення виробництва, у баланси на 2010 рік Мінпромполітики, Мінекономіки і «Металургпром» заклали прогнозний показник з виплавки сталі в обсязі 32 млн. тонн (+8% до рівня 2009 року).
Для досягнення цього показника слід вирішити низку питань, пов’язаних із поповненням дефіциту коксівного вугілля (у 2009 році було імпортовано 9,2 млн. тонн коксівного вугілля; на 2010 рік дефіцит оцінюється в 8,6 млн. тонн), ритмічністю поставок залізорудної сировини, брухту, флюсів та всіх інших сировинних складових галузі. Актуальними залишаються завдання зниження виробничих витрат, оскільки в ціновому плані металургійний ринок досі ще далекий від відновлення, тому збитковості виробництва ще досі не подолано.
Не випадково Кабінет міністрів України ухвалив рішення про подовження до кінця першого кварталу 2010 року дії Меморандуму з металургами (підписаного в пік кризи восени 2008 року) і наступних постанов уряду, якими запроваджувався мораторій на підвищення для металургів цін і тарифів на транспортні перевезення, енергоносії тощо. Однак усе ж таки на своє найближче майбутнє і, зокрема, на 2010 рік металурги України дивляться з більшим оптимізмом, ніж на початку минулого року.