UA / RU
Підтримати ZN.ua

СКАНДАЛ ІЗ ВРУЧЕННЯМ КВІТІВ

Хроніка подій, або Хто кого? 8 серпня Цього дня мали відбутися загальні збори акціонерів ЗАТ «Укр...

Автор: Тетяна Донченко

Хроніка подій,
або Хто кого?

8 серпня

Цього дня мали відбутися загальні збори акціонерів ЗАТ «Укртатнафта», на яких передбачалося розглянути питання викупу «Укртатнафтою» власних акцій та її участі у створенні нових юридичних осіб, а також інші поточні питання діяльності підприємства.

Цікаво, що планувалося і переобрати спостережну раду компанії та ревізійну комісію, і провести довибори правління. Третя спроба провести збори не вдалася, як і дві попередні. Цього разу — через рішення господарчого суду міста Полтави до розгляду позову одного з акціонерів «Укртатнафти». Щодо перших двох спроб, то тоді проведення зборів зірвала татарська сторона: 25 травня в Києві, коли було відкрито загальні збори акціонерів, на вимогу «Татнафти» оголосили перерву. Іншим разом татарських засновників не зареєстрували через неправильно оформлені документи, що призвело до відсутності кворуму.

Замість акціонерних зборів 8 серпня відбулося засідання спостережної ради, яку очолює представник татарської сторони, перший віце-прем’єр республіки Татарстан Равіль Муратов. Спостережна рада «Укртатнафти» відсторонила від роботи голову правління ЗАТ Володимира Матицина, призначивши тимчасово виконуючим обов’язки Юрія Бойка, а замість першого заступника голови правління Володимира Демьохіна — Володимира Федотова.

Таким чином, конфлікт між правлінням ЗАТ «Укртатнафта» і її спостережною радою вступив у вирішальну стадію. Равіль Муратов заявив мас-медіа, що спостережна рада керувалася інтересами компанії, а правління раніше не виконувало її рішень. За його словами, за «відставку» проголосували всі члени спостережної ради, у тому числі й представники Фонду держмайна України.

Докладніша мотивація, доведена до відома правління: погіршення фінансово-господарчої діяльності компанії, підписання правлінням АТ «Укртатнафта» орендного договору з ЗАТ «Укрславнефть» і непідписання кредитної угоди з офшорною компанією Meyner Investments S.A.

9 серпня

Голова правління ЗАТ «Укртатнафта» Володимир Матицин та його перший заступник Володимир Демьохін влаштували прес-конференцію і заявили, що правління «Укртатнафти» не погоджується з рішенням спостережної ради, яка, згідно зі статутом, не може усунути правління. У свою чергу, керівництво ЗАТ «Укртатнафта» звинуватило татарську сторону у хронічному недопостачанні нафти.

10 серпня

Збори колективу АТ «Укртатнафта» ухвалили звернення до Президента України з проханням підтримати Володимира Матицина на державному рівні.

Цього ж дня «Укртатнафта» розповсюдила офіційний прес-реліз, у якому висловила бачення правлінням останнього рішення спостережної ради. «Правління ЗАТ «Укртатнафта» продовжує працювати, вважаючи рішення спостережної ради неправомочним», — йдеться у прес-релізі. Підкреслено, що рішення щодо голови правління, згідно зі статутом ЗАТ «Укртатнафта», можуть ухвалювати лише збори акціонерів. Протокол засідання спостережної ради компанії від 5 липня, яким схвалено звіт правління «Про результати фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Укртатнафта» в 2000 році…», дає підстави усуненому правлінню, на думку його членів, стверджувати, що посилання на погіршення фінансово-господарської діяльності необгрунтовані.

Далі — стосовно офшорної компанії. За інформацією ЗАТ «Укртатнафта», для отримання 17 млн. дол. кредиту треба було передати в заставу акції «Татнафтопрому», які оцінено у 103 млн. дол. («Укртатнафта» викупила 1 червня нинішнього року 73,92 % акцій «Татнафтопрому»). У прес-релізі поставлено запитання щодо вимоги спостережної ради стосовно названої кредитної угоди: «Що це, як не спроба татарської сторони вивести активи компанії?»

Правління АТ «Укртатнафта» відстоює власну позицію і щодо передачі в оренду одного з технологічних комплексів компанії «Укрславнефть», яка мала поставити на переробку вже у серпні 200 тис. тонн нафти, 30 тис. тонн газового конденсату і 20 тис. тонн вакуумного газойлю.

Оприлюднено і цифри недопоставок нафти АТ «Татнафта», загальний обсяг яких становить 37,8 млн. тонн. При цьому 2000 року татарська сторона поставила всього 0,5 тонни нафти, хоча, згідно з інвестиційними зобов’язаннями, мала постачати 8 млн. тонн нафти щороку.

13 серпня

Цього дня журналістів запросили на прес-конференцію в ЗАТ «Укртатнафта». Чекали півтори години, а потім, замість очікуваного виступу В.Матицина, довелося слухати високих гостей — першого віце-прем’єра України Олега Дубину, голову спостережної ради «Укртатнафти», першого віце-прем’єра республіки Татарстан Равіля Муратова, голову Полтавської облдержадміністрації Євгена Томіна.

О.Дубина розставив усі крапки над «і»: є рішення спостережної ради, і генерального директора ЗАТ «Укртатнафта» усунено з посади. Офіційно відрекомендували нового керівника — Юрія Бойка, який має досвід роботи в галузі і певний час очолював нафтопереробний завод у Лисичанську. Призначений в.о. голови правління може бути затверджений на цю посаду зборами акціонерів 26 жовтня. О.Дубина подякував В.Матицину за роботу і пообіцяв дотриматися якихось зобов’язань. Яких саме — пресі не уточнили. Уже колишньому керівнику під бурхливі оплески вручили квіти.

Равіль Муратов також дякував В.Матицину за спільну роботу, але його позиція, тим не менш, була жорсткою. Причиною усунення В.Матицина він назвав неплатежі за татарську нафту, які сягнули 20 млн. дол. Втім, голова спостережної ради зазначив, що у цьому винні не лише голова правління, а й фінансисти, а також ті, хто разом із ним керував компанією. З приводу новопризначеного керівника у Р.Муратова не було жодних заперечень. Він пообіцяв поставки татарської нафти обсягом 5 млн. тонн щороку на Кременчуцький нафтопереробний завод: «Президент Татарстану дав гарантію постачання нафти, але про неплатежі слід забути».

Отже, правління відправилось у відставку. Так каламбурно-квітково завершився скандал в ЗАТ «Укртатнафта», флагмані української нафтопереробки, проектна потужність якого дозволяє переробляти 18,6 млн. тонн нафти на рік.

То чия ж узяла?

Хоч як дивно, відповісти на це запитання непросто, навіть володіючи інформацією про перебіг подій і розподіл капіталу ЗАТ «Укртатнафта»: 43,05% акцій належать Фонду держмайна України, державний комітет республіки Татарстан з управління держмайном володіє 28,8%, АТ «Татнафта» — 8,61%, корпорація SEAGROUP International inc — 9,96%, фірма «Ам РУЗ Трейдинг АГ» — 8,33% (за даними агентства «Інтерфакс-Україна»).

Здавалося б, усе ясно: найбільші акціонери не вдоволені діяльністю правління і його голови, а саме: передачею в оренду потужностей компанії (мотивація — «Укртатнафта» може працювати як єдиний комплекс») і нагромадженням боргів за нафту перед татарською стороною. Українці не платять — татари не постачають сировину. Хто винен? Українці. Цю думку нам намагаються нав’язати офіційно. Але неважко порахувати, у якому співвідношенні перебувають тонни нафти, недоотриманої Кременчуцьким НПЗ, з сумою неплатежів. Достатньо поділити 20 млн. дол. на 120 дол. (середня ціна за тонну). Тож виходить, що «Укртатнафта» «заборгувала» за близько 167 тис. тонн нафти. При цьому невідомо, за який відтинок часу нагромадилися борги. Але ж недопоставки татарської сторони обчислюються навіть не тисячами, а мільйонами тонн, — як уже зазначалося, за даними ЗАТ «Укртатнафта», вони становлять 37,8 млн. тонн і сягають ще 1996 року, тоді як транснаціональну компанію «Укртатнафта» було створено в 1994 році, а саме в 1996-му поставки татарської нафти мали досягти 8 млн. тонн, як передбачалося міжурядовою угодою України і Татарстану. За весь час роботи компанії таких поставок нафти не було. І навіть зараз «Укртатнафті» обіцяють лише 5 млн. тонн. То чи такі вже крамольні пошуки «Укртатнафтою» орендарів для завантаження виробничих потужностей? Тим більше, що правління (тепер уже колишнє) ЗАТ «Укртатнафта» посилається на доручення Президента України і загальних зборів акціонерів від 23 травня 2000 року.

Вочевидь, державні плани стосовно «Укртатнафти» певною мірою змінилися, а зміна курсу неможлива без зміни керівництва. Цікаво, що на тридцятип’ятилітній ювілей Кременчуцького нафтопереробного, який відзначали в липні, ніхто з уряду не прибув…

Згадаймо ще один факт: торік припинення постачання нафти, у тому числі й на АТ «Укртатнафта», пояснювалося не її власними боргами, а боргами України за російський газ. Проблему тоді на урядовому рівні розв’язували Президент України Леонід Кучма і Президент Росії Володимир Путін. Можливо, й тепер події довкола ЗАТ «Укртатнафта» — результат зацікавленості російської сторони, рупором якої став Татарстан? Йдеться про російські компанії, продукція яких — пальне та мастила, поступово заполоняє український ринок.

Нині контрольний пакет акцій «Укртатнафти» належить Україні, але цього вже не скажеш про інші нафтопереробні заводи. В Лисичанську нафтопереробкою керують фахівці з «Тюменської нафтової компанії» (ТНК), а Херсонський та Одеський заводи належать «Лукойлу». Постачання газу і нафти в Україну майже повністю залежить від Росії, і, схоже, ми є свідками того, як свідомо створюється залежність держави від російських виробників пального.

«Укртатнафта» залишалась єдиним підприємством, яке спробувало йти не в цьому руслі, не «під крилом» східного брата, придбавши 73,92% акцій «Татнафтопрому» з тим, щоб 1 млн. тонн нафти з її родовищ надійшов на переробку до Кременчука. І відразу це наштовхнулося на опір, як і спроба завантажити виробничі потужності в обхід російського сусіда, з допомогою орендарів.

Виникає запитання: чи не планує Фонд держмайна виставити на продаж акції АТ «Укртатнафта»? До речі, новий керівник ЗАТ «Укртатнафта» Юрій Бойко очолював Лисичанський НПЗ під час його приватизації ТНК.