Чи може Швеція заблокувати спорудження Північно-Європейського газогону, що його будують Росія та Німеччина? Цілком імовірно, що так. У цій скандинавській країні дедалі частіше лунають критичні зауваження щодо німецько-російського проекту. Застереження пов’язані передусім з екологічними чинниками, але віднедавна дедалі більше шведських ЗМІ звертають увагу й на воєнні загрози. Нейтральній Швеції не до вподоби присутність поблизу Ґотланду російських військових кораблів, які повинні будуть охороняти територію майбутнього газопроводу. Позиція Швеції має неабияке значення, оскільки в її економічній зоні мав би проходити доволі великий відрізок майбутньої балтійської труби.
Екологічні застереження стосуються передусім величезної кількості хімічної зброї, яку свого часу захоронили на дні Балтійського моря. 1945 року спільна комісія за участю СРСР, США та Великобританії вирішила, що токсичні боєприпаси гітлерівської Німеччини слід затопити в морі. Спочатку планували це зробити поблизу Фарерських островів, однак зрештою обрали Балтику. Під час тієї операції мали місце численні аварії й вибухи зброї зі смертельними наслідками. До того ж під тиском обставин їх затопили не зовсім там, де планували, а сьогодні місцезнаходження небезпечного матеріалу неможливо точно встановити. Як засвідчили наукові дослідження, захисні оболонки боєприпасів іржавіють, а хімічні процеси, що відбуваються в них за участю морської води, створюють велику загрозу для екології Балтики. Побудова газогону в зоні захоронення хімічної зброї збільшує цю загрозу до небезпечних розмірів, зазначають шведські захисники природи.
Шведська преса звертає також увагу на військовий бік проблеми. Майбутній газогін має пролягати дуже близько до шведських берегів, у морській економічній зоні цієї країни. Причому Москва вже зазначила, що збирається використовувати свій військовий флот для нагляду за тим стратегічним об’єктом. Скандинавці побоюються, що це буде використано для збільшення російської військової присутності в регіоні. На думку військових аналітиків, це може призвести до конфронтації сил НАТО та Росії на Балтиці, що неприпустимо для нейтральної Швеції. Російська війскова інфраструктура в швецькій економічній зоні буде також слугувати Москві для отримання секретної інформації про скандинавську країну, вважають аналітики.
Свої застереження щодо військової присутності Росії на Балтиці уже висловив міністр оборони Швеції Мікаел Оденберґ. У цьому його підтримала також швецька опозиція. Швеція та Фінляндія не є членами НАТО і велику увагу приділяють збереженню військового нейтралітету свого регіону.
Шведам не подобається заплановане будівництво поблизу скандинавських берегів російської платформи. Споруда має контролювати тиск газу в трубі, однак без проблем може бути також використана й для шпигунських цілей, пише газета Svenska Dagbladet. На думку шведських військових, платформу спланували як один з ключових об’єктів лінії раннього попередження. І це посеред території, яку традиційно використовують для натовських операцій, додає газета. Військові аналітики зазначають також, що з допомогою об’єктів, які супроводжуватимуть газогін, росіяни зможуть моніторити рух кораблів майже по всьому Балтійському морю.
Будівництву балтійської труби досі активно протистояли уряди Польщі, Литви, Латвії та Естонії. Вони вважають, що воно може завдати шкоди національним інтересам цих країн, оскільки, на їхнє переконання, росіяни використовуватимуть газогін для політичного шантажу. Трубу неможливо прокласти таким чином, щоб вона оминала виключну економічну зону Фінляндії, Швеції, Польщі та країн Балтії колишнього Радянського Союзу. Тому владу цих держав запрошують на консультації, де вони можуть робити свої застереження. Водночас слід пам’ятати, що економічна зона не збігається з морською територією тієї ж Швеції. Держава має виняткове право експлуатувати в своїй морській зоні родовища корисних копалин, виловлювати рибу, однак не може заборонити прокладання труб і кабелів. Хіба що буде доведено, що спорудження газогону ускладнює використання економічного потенціалу зони або загрожує екологічній безпеці — в цьому разі арбітражний суд у Гамбурзі може заборонити втілювати цей проект. Проте це малоймовірно.
Блокування російсько-німецької інвестиції було б значно ефективнішим, якби до «антигазового клубу» долучилася Фінляндія. Існує можливість синхронного розширення морської території Естонії та Фінляндії у Фінській затоці у такий спосіб, щоб дві країни мали спільний кордон на морі. Тоді вони могли б блокувати спорудження газогону, який мав би пролягати через їх спільну територію. Однак здійснення такої операції є вельми складним.