Одеський припортовий завод знову дружить із Дмитром Фірташем. У лютому це державне підприємство знову перейшло на поставки газу від підконтрольної Д.Фірташу кіпрської компанії Ostchem Holding Ltd. Обсяг поставок - 186 млн. кубометрів природного газу на суму 79,98 млн. дол. (без ПДВ)… Інакше кажучи, ціна газу становитиме 430 дол. за тисячу кубометрів. Джерело газу в Ostchem - Середня Азія.
Що цікаво, конкурентів у Дмитра Васильовича не виявилося. Хоча в січні все виглядало трохи інакше. Після Нового року Одеський припортовий завод підписав договір з НАК «Нафтогаз України» про поставку 1,3 млрд. кубометрів газу 2012 року. Вартість контракту - 5,1 млрд. грн. (із ПДВ), тобто ціна газу (без ПДВ) становила близько 410 дол. за 1000 кубометрів. Тоді перемогу «Нафтогазу» пояснили тим, що він зміг запропонувати меншу ціну, ніж Фірташ, який став постачальником газу для ОПЗ минулої весни.
Однак, судячи з розвитку подій, залишили нішу і для улюбленого трейдера. Нині Ostchem Holding Ltd. став практично ексклюзивним постачальником середньоазіатського газу в Україну. 2011-го він планував поставити 4,6 млрд. кубометрів. Фактичні поставки перевищили 4,8 млрд. кубометрів за середньою ціною 351 дол. (за даними Мінекономрозвитку). Правда, до грудня, за даними цього ж відомства, ціна середньоазіатського газу зросла до 412 дол.
На тлі обсягу поставок російського газу - 40 млрд. кубометрів торік - цифри зовсім не вражають. Україна давно й відверто віддала середньоазіатський ринок. Нинішні поставки в 1,5 млрд. кубометрів туркменського газу при ще зовсім нещодавніх 40 млрд. - це навіть не сльози… Тим більше що, треба розуміти, значна частина «російського» газу має таке ж середньоазіатське походження. Однак доступ України до середньоазіатського ринку нині практично заблоковано.
До 2006 року поставки туркменського й узбецького газу були альтернативою поставок «Газпрому», хоча й газопроводами, що належать йому. А потім на тлі загострення відносин із Москвою знову з’явилася компанія-посередник «РосУкрЕнерго». І невдовзі Україна втратила можливість прямо одержувати газ із цього регіону.
Мляві спроби відновити середньоазіатський газоімпортний канал мають мало не ритуальний характер. Уявити картину «Юрій Бойко виганяє Дмитра Фірташа з труби» чомусь не виходить. Завжди знайдеться безліч доказів проти. Як у Києві, так і в Москві.
Хоча монополія теж не всім подобається. Про поставки газу з Узбекистану домовлявся якось «Індустріальний союз Донбасу» (тоді йшлося про газ, що одержували як плату за будівництво узбецьких газопроводів). Про нього ж говорили в Ріната Ахметова. Не так давно їздив у Туркменистан домовлятися й Віктор Янукович. Але все впиралося в транзит територією РФ. У Росії є поняття «єдиний експортний канал». Фірташ у нього потрапив, а от для решти місця поки що не знаходиться.
Загалом Ostchem Holding збирається вийти на рівень поставок в 6,33 млрд. кубометрів газу 2012 року. Ця компанія вже забезпечує газом контрольованих нею виробників мінеральних добрив - сєверодонецьке об’єднання «Азот», горлівський концерн «Стірол» і черкаський «Азот». А тепер повернулася на Одеський припортовий завод.
Треба думати, в Ostchem Holding усе добре. Щодо решти все не так однозначно.