Звіт Верховної рахункової палати, опублікований раніше призначеного терміну, спровокував у Польщі великі хвилювання. Відповідно до цього документа, уряд Лешека Міллера не впорався з поставленим перед ним завданням диверсифікації поставок у країну енергоносіїв і так і не позбавив Польщу практично повної енергетичної залежності від Росії.
У світлі оприлюднених даних особливу увагу привернула постать Марека Поля, колишнього віце-прем’єра, міністра інфраструктури, а ще раніше — міністра промисловості Польщі. Саме цю посаду він обіймав 1993 року, коли Польща, за його особистої участі, уклала з Росією контракт терміном на 25 років на постачання газу в обсязі 250 млрд. кубометрів на рік. Проте вже невдовзі з’ясувалося: під час укладання цього договору, який містить умову «купуй або плати неустойку», потреба польської промисловості в газі виявилася дуже завищеною. Тому 2002 року Польща розпочала переговори стосовно перегляду контракту.
Це вдалося зробити в лютому 2003 року, завдяки чому поставки російського газу до Польщі зменшилися на третину. Правда, за це польському уряду довелося піти на поетапне зниження цін на його транзит територією країни мало не втричі — починаючи з 2014 року. Проте на той момент таке рішення подавалося як велика перемога польського уряду, а російська преса критикувала «Газпром» за надмірну поступливість і м’якотілість. Представники російського керівництва мляво відмахувалися від нападок, посилаючись на можливість зберегти таким чином газову монополію на польському ринку.
Принадності її збереження поляки вповні відчули під час показового відлучення від газової труби Білорусі, через яку газ надходить і до Польщі. Найвідчутніше при цьому постраждала польська хімічна промисловість. А невдовзі й уряду Лешека Міллера довелося піти у відставку.
Проте цим справа явно не обмежиться, бо представники опозиції уже зажадали переглянути умови торішнього контракту, а самого Марека Поля віддати під державний трибунал. Примітно, що два роки тому на вимогу уряду Міллера було заарештовано керівника польського нафтового концерну PKN Orlen — саме за те, що Польща опинилася перед загрозою повної залежності від постачання російської нафти.