2014-го ринок нафтопродуктів пережив революцію разом з усією країною. І так само, як уся країна, з одного важкого стану перейшов в інший. На зміну задушливим схемам "кривавого режиму" прийшла економічна криза, а з нею підвищення податків і падіння споживання. Конкуренція між постачальниками та напрямками поставок посилилася, але всі вони знову опинилися перед проблемою протистояння з тіньовим ринком. І якщо раніше превалювала контрабанда, то нині проблема перемістилася на нелегальні виробництва всередині країни.
У 2009 р., коли вибухнула попередня криза, поставки та споживання нафтопродуктів в Україні знизилися на 15%. Здавалося, нижче нікуди. У 2014 р. поставки бензину впали на 28,8% (споживання на 21%), дизельного палива - на 13% (11%). Основна причина - підвищення цін пропорційно зростанню курсу долара, а також втрата Криму (близько 4% національного балансу) і руйнування Донбасу - найбільшого промислового споживача.
Росія відступає
Невідомо, як країна пережила б цю кризу, якби ринок був зав'язаний на переробку російської нафти, як до 2005 р. 2014-го з Росії було імпортовано близько 1 млн т нафтопродуктів, або лише 12,5% від загального обсягу поставок. При цьому падіння було більш як дворазовим. Пояснюється це переважно відходом з ринку групи СЄПЕК утікача Сергія Курченка, яка багато в чому орієнтувалася на російські поставки, одержуючи непогані умови від постачальників в особі "Роснефти" і "Лукойла".
Важливим фактором зниження російських поставок стало також блокування Україною нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", який забезпечує поставку великих обсягів дизельного палива з Росії. Щоправда, є всі підстави вважати, що під гаслами боротьби з агресором магістраль було зупинено зусиллями одного з провладних угруповань із банальною метою викачування з труби технологічного дизельного палива в обсязі більш як 80 тис. т (ринкова вартість близько 1,6 млрд грн). Спроби успіху поки що не мали, але ж іще не вечір.
В іншому ринок зберіг диверсифіковану структуру, в якій основну роль відіграють Білорусь і Литва. На імпорт 2014 р. припало 80% ринку бензину та 85% дизпалива. Саме така висока частка поставок ззовні спричиняє особливу чутливість цін на АЗС до коливання курсу валют і світового ринку нафти.
Що ж до внутрішніх виробників, то на їхню частку торік припало близько 20% поставок бензину та 15% ДП. Один із них - Одеський НПЗ - очікувано зупинився відразу після революції, втративши індивідуальні податкові коридори.
Контрольована групою "Приват" кременчуцька "Укртатнафта" істотно знизила виробництво через скорочення поставок сировини, що, у свою чергу, пояснюється зниженням її видобутку в країні.
Крім того, влада в нормативному порядку перекрила можливості для переробки імпортного вакуумного газойлю, для приймання якого у 2013 р. завод навіть побудував спеціальну зливальну естакаду. Виробництво на "Укртатнафті" впало до критичного рівня, тому що в окремі періоди кременчуцького ресурсу не вистачало навіть для забезпечення потреб мережі АЗС групи "Приват" - ключового споживача цих нафтопродуктів. Дуже знизився в Кременчуці й відбір нафтопродуктів, оголюючи проблему відсутності інвестицій у розвиток цього потужного підприємства.
Ті самі причини занепаду й у Шебелинського ГПЗ "Укргазвидобування" - немає сировини та немає грошей ні на її видобуток, ні на реконструкцію технологічних потужностей. Виробництво нафтопродуктів на підприємстві за рік упало майже в півтора разу. Гроші могли б з'явитися після очікуваного підвищення цін на природний газ, який видобувається "Укргазвидобуванням", однак уряд уже поспішив заявити, що підвищить ренту для держдобувачів із 20 до 70%.
Однак роль внутрішніх виробників усе-таки велика. Нехай і досягається вона не зовсім традиційним методом - підпільним виробництвом. Його мінімальний обсяг досить просто обчислити, якщо вирахувати з обсягів споживання обсяги фізичних поставок.
У 2014 р. кустарні виробники стали другими за величиною постачальниками бензину на ринок (670 тис. т), ледь не наздогнавши лідера в особі білорусів (760 тис. т). Та оскільки в реальності ця частка вища, можна впевнено стверджувати: нелегальне виробництво є найбільшим джерелом поставок бензину на український ринок і залишиться таким найближчим часом. Для цього в країні створено всі умови: зростаючі ціни, підвищені податки та повна відсутність контролю з боку Державної фіскальної служби й інших контролюючих органів.
Тим часом втрати держбюджету від недібраних із "лівого" бензину акцизів і ПДВ у 2014 р. оцінюються в 5 млрд грн. У зв'язку з девальвацією гривні 2015 р. ця сума буде вдвічі більшою.
Бензин "в обличчях"
За останні роки список найбільших постачальників моторних палив більш-менш кристалізувався, але активна робота СЄПЕК у 2012–2013 рр. трансформувала частки учасників. 2014-го все повернулося на місця, хоча з'явилося кілька цікавих персонажів.
Після зникнення СЄПЕК найбільшим оператором по праву став WOG. Трейдер є безперечним лідером поставок дизпалива, яке продає промисловим і корпоративним споживачам безпосередньо та через мережу АЗС. Через кризу мережа заморозила амбіційну програму розвитку, зайнявшись зміцненням існуючих рубежів.
"Приват" через падіння переробки в Кременчуці був зосереджений на продажах через свою мережу АЗС, найбільшу в країні. Завдяки дисконту на українську нафту та іншим секретам майстерності, оператор став одним із двох ритейлерів, які наростили роздрібні продажі за умов кризи.
"Галнафтогаз" залишається найбільшим імпортером бензинів, з великим відривом лідируючи серед великих мереж за показниками добових продажів через одну станцію.
Роком великих випробувань 2014-й став для білоруського держекспортера - Білоруської нафтової компанії, представленої на українському ринку структурою "БНК-Україна". Критичною стала осінь, коли Нацбанк почав виштовхувати імпортерів на "чорний" ринок валюти, куди вхід прозорим держкомпаніям закрито. Але, мабуть, усім, хто сюди входить, доводиться адаптуватися до існуючих реалій. Це підтверджує той факт, що найближчим часом БНК запустить свою першу станцію на трасі Київ-Чоп.
А от для російських "Лукойла" та "Роснефти" 2014-й став роком кошмару. Напередодні, у 2013 р., "Лукойл" встановив абсолютний рекорд поставок в Україну за весь 15-річний період своєї роботи в країні, вдало продав Одеський завод і готувався запустити "Карпатнафтохім" у Калуші. Минув рік: СБУ відкрила проти компанії дві справи, всі експати залишили київський офіс, а Вагіт Алєкперов заявив про продаж української мережі невідомому австрійському фонду. Щоправда, угоду не встиг схвалити Антимонопольний комітет України та, у світлі останніх подій, швидше за все, найближчим часом цього не зробить.
Відомий своєю справедливістю на все південне узбережжя Приморський суд Одеси відібрав у "Роснефти" 10 тис. т бензину, які восени вивезли з нафтобази під Києвом під наглядом батальйону "Київ-1". Але ж ще рік тому "Роснефть" нарощувала поставки з Росії та Білорусі та готувалася до запуску Лисичанського НПЗ... Замість запуску завод зазнав нападу банди Мозгового, хоча публічні претензії глава "Роснефти" Ігор Сєчін озвучив у результаті тільки українській стороні, пригрозивши позовом на 140 млн дол. за псування майна підприємства.
Обидві російські структури також було піддано громадському "осуду" - АЗС продали нафтопродуктів удвічі менше, ніж роком раніше. За останніми даними, "Роснефть" уже не проти продати свій бізнес в Україні.
Торік привернув до себе увагу новий трейдер "Оленерго", який за обсягом прямих поставок несподівано посів 12-те місце. Компанія не сильно женеться за ціною, роблячи ставку на оборот, що, ймовірно, і стало причиною успішних продажів. Компанія вже приступила до формування мережі під однойменним брендом, але тут успіхи набагато скромніші.
З новачків 2014 р. варто також виділити компанію "Фінанспромгаз", яка хоча й посіла в рейтингу постачальників почесне 37-ме місце (трохи більше 20 тис. т), але прогриміла в галузевих колах і за їх межами на одне з перших. Не встигла фірма провести через митницю перші шість цистерн дизельного палива, як преса охрестила її "новим трейдером Курченка". "У нас із Курченком спільне тільки одне - прізвище починається однаково", - іронізує директор "Фінанспромгазу" Костянтин Кураков.
Що ж до СЄПЕК, то по суті вона встигла попрацювати до березня 2014-го, після чого живильна схема закрилася як на кордоні, так і на Одеському НПЗ.
До речі, ліквідація схеми масового безподаткового ввезення нафтопродуктів залишається, мабуть, єдиним видимим завоюванням фіскальної служби, яка поки що впритул не бачить зростаючих обсягів фальсифікату. Та й про переконливу перемогу над контрабандою казати також зарано - тривожні сигнали з південних портів ідуть нескінченним потоком.
Що ж до Одеського НПЗ, то його кінець "без схеми" був очевидний, але в підсумку все виявилося й зовсім сумно: під прикриттям того самого Приморського суду восени його взяли на абордаж невідомі озброєні особи, розпочавши викачувати сировину та нафтопродукти, "видобуваючи" окремі бензовози з технологічних заводських нафтопроводів і досі.
Не можна залишити без уваги й натуральний феномен ринку під непоказним ім'ям "БРСМ-Нафта". На рахунку компанії 200 тис. т бензину та ДП, що дало їй змогу увійти до двадцятки найбільших. Усе б нічого, але є цікавий момент: згідно з офіційними даними, через свою мережу за готівку компанія продала 320 тис. т нафтопродуктів. Характерно, що за рік на нафтобази компанії тільки залізницею надійшло 100 тис. т компонентів для виробництва моторних палив. Угадайте, куди вони пішли далі?.. Охочих дати розгорнуту документальну відповідь немає, численні силові органи, які в першій половині року повідкривали справи щодо БРСМ, синхронно позакривали їх у другій половині. Для бізнесу Едуарда Ставицького, співвласника БРСМ, цей рік був дуже вдалим...
А от для "паливного" активу Ріната Ахметова - донецької компанії "Паралель" - минулий рік, навпаки, видався дуже складним. Розгромлені станції та нафтобази, експропрійовані "ополченцями" бензовози, переїзд керуючого офісу спочатку в Маріуполь, а потім у Запоріжжя... У результаті дворазове падіння готівкових продажів, що, утім, поки не "поклало" компанію - недавно "Паралель" відзвітувала про 5,6 млн дол. прибутку за підсумками минулого року. Однак очевидно, що у 2015 р. для мережі, чиї основні активи розташовано в Донецькій і Луганській областях, вже йтиметься про довжину мінуса.
Наостанок зазначу компанію "Ромпетрол-Україна", дочірню структуру казахського держхолдингу "Казмунайгаз" (точніше, її румунської нафтопереробної "дочки" "Ромпетрол"). У 2014 р. компанія почала повертатися до життя, тому що до цього зазнавала різного роду труднощів, які збіглися в часі з посиленням групи СЄПЕК на південному напрямку поставок. Роки негараздів, мабуть, не минули безслідно, і нещодавно стало відомо про намір казахів продати свій український бізнес. За наявними даними, "Ромпетрол" збереже ліміти поставок в Україну, але їхнім розподілом на внутрішньому ринку займеться новий оператор.
***
Паливний ринок України залишається дуже диверсифікованим і висококонкурентним. Така модель знімає з порядку денного побоювання щодо можливої блокади з боку Росії, яка прямо поставляє хоча й небагато, але має важелі впливу на Білорусь - найбільшого постачальника нафтопродуктів в Україну. Потужностей морських портів і сухопутних коридорів і пропозиції палива будь-яких марок цілком достатньо. Основні проблеми пов'язано з кризою споживання та зростанням тіньового ринку, що з однаковою силою б'є як по ринку, так і по держскарбниці. 2015-го ринок продовжить звужуватися - розбухлих від податків і девальвації цінників на АЗС споживачу не потягнути.