У контексті українського нафторинку 2004-й став знаковим, міцно закріпивши поняття «бензинова криза». Коли на початку минулого року ми вважали, що осінній ціновий стрибок-2003 — це найгірше з усього можливого, то в грудні зрозуміли, як помилялися. Загалом на українському ринку нафти та світлих нафтопродуктів спрацювало класичне правило: немає такої поганої ситуації, котра не могла б стати ще гіршою.
Схоже, рік прийдешній несе не менше сюрпризів. Правда, слід зазначити: у короткостроковій перспективі можна поки що не очікувати на значні коливання ринку, оскільки всі прогнози експертів засвідчують цінове затишшя і навіть зниження вартості нафти як на світовому ринку, так і в Росії. Проте така ідилія, скоріш за все, триватиме недовго. Та й наміри нового уряду з адміністрування ринку в кризові моменти досі окреслено лише широкими мазками.
Тривожні чекання
Світовий ринок нафти протягом усього минулого року постійно лихоманило. Середнє річне котирування на місячний ф’ючерсний контракт на нафту марки WTI на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) 2004-го досягло рекордного значення — 41,47 дол. за барель. Історичний ціновий максимум було зафіксовано 25 жовтня й він становив 55,67 дол. за барель. За повідомленням агентства Bloomberg, останнє підсумкове котирування на нафту на NYMEX, зафіксоване 30 грудня 2004-го, на 34% перевищує аналогічне котирування попереднього року.
При цьому аналітики одностайні в думці, що ціну на нафту явно завищено й вона є результатом скоріше спекулятивних операцій, ніж браком пропозиції. Зокрема, поставки нафти на світовий ринок, згідно з даними останньої доповіді Міжнародного енергетичного агентства (IEA), нині перевищують її споживання на 2,2 млн. бар. на день. Зростання нафтовидобутку забезпечили такі чинники, як завершення комплексу технічних заходів на шельфі Північного моря, нарощування видобутку нафти на шельфі Мексиканської затоки та зростання нафтовидобування, що триває в країнах СНД, вважають експерти МЕА.
Крім того, експерти агентства прогнозують збільшення 2005 року попиту на нафту на 1,38 млн. бар. на день (це на 70 тис. нижче від попереднього прогнозу) — до 83,7 млн. бар. на день. У результаті попит на нафту поточного року збільшиться на 1,7%. Торік попит зріс на 3,3%, або 2,63 млн. бар. на день, що стало найзначнішим приростом від 1976 року. Найбільшими темпами попит на нафту останніми роками зростає в Китаї: 2003-го — на 11%, торік — на 14,7%. Проте в третьому кварталі 2004 року аналітики IEA зафіксували уповільнення темпів зростання китайського попиту на нафту до 8,6%, порівняно з 19% і 25% у першому та другому кварталах відповідно. У поточному році прогнозується підвищення попиту на нафту в Китаї на 5,7%.
У своїй щомісячній доповіді в січні 2005 року ОПЕК, підвищивши прогноз щодо зростання світової економіки 2005-го на 0,1 відсоткового пункту — до 4,1% й урахувавши факти значного споживання нафти в листопаді та грудні в кількох індустріальних країнах і Китаї, збільшила прогноз зі зростання світового попиту на нафту в 2005-му на 100 тис. бар. на день — до 1,65 млн. бар. на день. У відсотковому вираженні цей приріст відповідає 2,0%. Таким чином, прогноз ОПЕК передбачає, що 2005-го світовий попит на нафту дорівнюватиме 83,64 млн. бар. на день.
«Протягом усього 2004 року безліч коментарів присвячувалося рекордному зростанню світового попиту на нафту, рушійною силою якого став різкий стрибок споживання в Китаї», — підкреслили експерти ОПЕК у січневій доповіді. «Набагато менше уваги було приділено суттєвому зростанню світової пропозиції нафти, обумовленої високим рівнем нафтовидобутку в країнах ОПЕК і збільшенням виробництва в Росії та Каспійському регіоні», — продовжили автори доповіді.
Водночас міністр енергетики Алжиру Шакіб Хеліль заявив, що країни — члени ОПЕК уживуть заходів проти зниження цін на нафту в разі падіння попиту на чорне золото.
Міністри нафти з країн ОПЕК на позачерговій 134-й конференції міністрів нафти й енергетики держав ОПЕК у Відні 30 січня вирішили зберегти нинішній рівень квот на видобування й експортні поставки нафти-сирцю на тому самому рівні — 27 млн. бар. на день. Поряд із цим було вирішене питання і про відмову від дотримання коридору на ціноутворення, який становить від 2000 року 22—28 дол. за барель нафти з «кошика» світового нафтового картелю. Міністри ухвалили рішення продовжити вивчення оптимальних параметрів установлення нового коридору цін на нафту, оскільки від цього індикатора залежать обсяги виробництва й експорту нафти з «кошика» ОПЕК.
У прийнятій за підсумками конференції резолюції зазначається: ОПЕК «виступатиме за справедливі й оптимальні ціни на нафтову сировину й уживатиме заходів на підтримання розумних цін на нафту».
Також учасники віденської конференції ОПЕК доручили президентові картелю провести відповідні консультації напередодні чергової 135-ї конференції ОПЕК, яка відбудеться 16 березня в іранському місті Ісфахані з метою внесення пропозиції в проект рішення найвищого опеківського форуму. Для участі в його роботі планується запросити спостерігачів із найбільших країн-нафтоекспортерів, котрі не входять до складу ОПЕК, зокрема й Росії, Мексики, Оману, Єгипту, Анголи.
Нагадаємо, від початку поточного року ОПЕК уже скоротила квоти на 1 млн. бар. на добу.
Проте експерти МЕА дотримуються трохи іншої позиції. На їхню думку, попри перевищення пропозиції нафти над попитом, значні поставки нафти на світовий ринок необхідні для уникнення взимку дефіциту котельного палива. Навіть в умовах очевидного надлишку пропозиції нафти на світовому ринку й при тому, що за останній час ціни на нафту знизилися, експерти МЕА вважають: ринок енергоносіїв узимку в країнах Північної півкулі стоїть на порозі «непередбачуваних» подій.
У результаті таких прогнозів під час зустрічі на початку лютого лідери країн «великої сімки» зауважили — ризики поточних цін на нафту залишаються високими, а це є загрозою для світової економіки. Сім найрозвиненіших країн світу звернулися до всіх держав — експортерів нафти із закликом відмовитися від практики засекречування обсягів видобування й загальних запасів. Представники «великої сімки» уточнюють, їхній інтерес продиктовано виключно турботою про енергетичну безпеку й перспективи інвестиційних програм. Країнам-експортерам пропонується спільно розробити систему та принципи аудиту нафтових запасів і регулярно публікувати дані про них.
Реакція країн-експортерів поки що невідома. Але навіть із технічного погляду оцінити запаси, скажімо, тієї ж Росії, буде досить важко, не кажучи вже про внутріполітичні проблеми, які може викликати така ініціатива.
Російський чинник
Безумовно, ситуація на світовому ринку нафти не вельми помітно позначається на вітчизняному ринку. Водночас, основним постачальником вуглеводнів до України продовжує залишатися Росія, чия цінова політика й обсяги видобутку напряму залежать від світових тенденцій. Підкреслимо, заявлені наприкінці 2003 року плани росіян було виконано: видобування нафти з газовим конденсатом у Росії 2004 року досягло рекордного від 1991-го рівня — 458,808 млн. тонн, перевищивши показник 2003-го на 9%.
Бурхливе зростання видобутку сировини в Росії не позначилося на обсязі транзиту через територію України. Більше того, за оперативними даними Мінпаливенерго, транспортування нафти територією України торік скоротилося на 3,2% (1786,4 тис. тонн) порівняно з 2003-м — до 54 897,8 тис. тонн. Ця тенденція викликає певні побоювання аналітиків, оскільки транспортування нафти територією України 2003 року зросло на 18,1% (8670,6 тис. тонн) порівняно з 2002-м — до 56 684,2 тис. тонн. Водночас торік транзит нафти трубопровідним транспортом територією України скоротився на 2,3% (774,3 тис. тонн) — до 32 432,4 тис. тонн, транспортування нафти для внутрішніх споживачів — на 4,6% (1074,0 тис. тонн), до 22 402,6 тис. тонн.
Утім, така ситуація не стала несподіванкою, оскільки протягом минулого року російське керівництво досить активно працювало над розширенням транспортної інфраструктури в обхід України. Зокрема, йдеться про проект Балтійської трубопровідної системи (БТС), призначеної для прокачування нафти з Тимано-Печорської й Західно-Сибірської нафтогазоносних провінцій, а також із Казахстану.
Торішнього серпня на зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним глава Мінпроменерго РФ Віктор Христенко заявив, що БТС вийшла на потужність 50 млн. тонн. За його словами, фінальне завдання — довести потужність до 62 млн. тонн. А вже в грудні уряд РФ прийняв пропозицію Мінпроменерго і «Транснефти» про розширення пропускної потужності Балтійської трубопровідної системи до 60 млн. тонн. Відповідне розпорядження підписав глава уряду Михайло Фрадков.
Досить тривожними є й заяви ряду російських аналітиків, котрі вважають, що робота БТС на повну потужність дозволить Росії змінити взаємовідносини з Україною в енергетичній сфері. Президент московського Центру регіональних стратегічних досліджень Марина Лужикова, коментуючи слова президента Росії В.Путіна, котрий закликав нове керівництво України до прагматизму у відносинах, сказала: «Росія поводитиметься так, щоб мати якомога більшу економічну вигоду без жодних сентиментів і знижок із огляду на «братерську дружбу».
Водночас представники російського істеблішменту стриманіші в прогнозах нафтових цін. Міністр фінансів РФ Олексій Кудрін заявив: уряд поки не має наміру змінювати консервативний прогноз ціни нафти на 2005 рік на рівні 28 дол. за барель, із якого виходить федеральний бюджет на наступний рік. «Сьогодні рано змінювати цей прогноз, попри очікувані високі ціни на нафту наступного року, оскільки ми поки не знаємо, як розвиватиметься робота в інших нафтовидобувних центрах — Венесуелі, Іраку», — підкреслив Кудрін. Водночас він припустив: якщо ціна на нафту наступного року буде вищою від прогнозу, то бюджет отримає додаткові доходи. Голова правління клубу, президент Торгово-промислової палати РФ Євген Примаков вважає: 2005 року відбудеться зниження світових цін на нафту, приблизно до 30 дол. за бар.
Незалежні російські експерти дотримуються трішки іншої думки. За останні два місяці ціни на нафту в Росії знизилися вдвічі. Аналітики вбачають причину цього у високому експортному миті. Але самі нафтовики панікувати не поспішають. Вони переконані — вже в лютому ціни на нафту в Росії піднімуться. На думку аналітиків, зростання розпочнеться в результаті зниження експортного мита до 83 дол. за тонну.
У «ТНК-ВР Україна» (на початок 2005 року мережа джоберських АЗС компанії налічувала 1259 АЗС) вважають, що нині ціна російської нафти коливатиметься залежно від зовнішніх чинників. Світові котирування залишаться в коридорі 35—40 дол. за бар. У першому півріччі тенденції до зниження цін на нафту вони не бачать. Президент компанії Олександр Городецький сказав: «Із 1 січня почало діяти скасування ПДВ для імпорту нафти в Україну, але водночас набрав чинності й компенсуючий втрати російського бюджету від скасування ПДВ механізм збільшення для російських нафтовидобувників податку на видобування корисних копалин. Цей податок виробники відразу закладають у вартість нафти. Отож на особливе здешевлення російської сировини не слід очікувати. Один із плюсів від скасування російського ПДВ — можливість зберегти існуючий на роздрібному ринку рівень цін із невеликими коливаннями приблизно 5% і при цьому наповнити бюджет українським ПДВ. Але тут, як я вже казав, потрібна робота з боку уряду».
Президент «НК «Альянс-Україна» Петро Мірошніков переконаний: «Поведінку ринку нафти нинішнього року поки що важко передбачити. Але ціна законтрактованої нафти на лютий показує зростання її вартості. Ми контрактуємо нафту по 240 дол. без ПДВ проти 200 у січні. Різниця — 40 дол.».
Останнього тижня січня ціни на світовому ринку на нафту марки Brent знизилися на 1,7% (до 44,95 дол. за барель), Siberian Light подешевшала на 3,8 (до 42,49 дол. за барель), Urals — на 4,3% (до 39,87 дол. за барель). Проте в цілому від початку року Brent подорожчала на 14,8%, Siberian Light — на 14,6%, Urals — на 9,4%.
Українські реалії
Утім, нафтова «братерська дружба» навіть без урахування політичних пертурбацій в Україні протягом усього минулого року залишала бажати кращого. Зростання світових цін на нафту, що тривало 2004 року, навесні минулого року таки докотилося й до України. Контрактні ціни на російську нафту для вітчизняних переробників зросли з 175 дол. за тонну на початку року до 280—300 дол. у грудні 2004 року з урахуванням досить значного відставання ціни на сировину для переробників у самій Росії. При цьому варто зазначити: ціни на нафтопродукти протягом 2003-го й першого кварталу 2004-го не були схильні до різких коливань, попри бензинову лихоманку осені 2003-го. Водночас після травневого обвалу ціни на світлі нафтопродукти торік зросли в середньому на 45%.
Реакція уряду на дії нафтовиків була до болю прогнозованою — запровадження (щоправда, ненадовго) ліцензування експорту, адміністративне регулювання роздрібних цін і нескінченні податкові перевірки на НПЗ, які належать російським нафтовим компаніям. А для преси організували урочисте підписання чергових меморандумів між урядом і нафтовиками із запевненнями про стабілізацію ситуації на ринку і традиційне забезпечення за фіксованою ціною дизпаливом аграріїв для проведення польових робіт. Правда, трішки змінилася ціна, зафіксована в лютому 2004 на рівні 1700 грн. за тонну, а в травні вона вже становила 1950 грн. за тонну.
Виробники кажуть, що стрибок цін — це результат зміни світової кон’юнктури 2004 року. Але зростання світової ціни на нафту розпочалося в середині 2003-го. Запитання, чому російські виробники не пішли на поетапне підвищення роздрібних цін в Україні, а віддали перевагу різкому зростанню, скоріш за все, залишиться риторичним. Як версію можна припустити, що «братерський подарунок» було зроблено до початку виборчої кампанії: мовляв, бачите, як ми можемо влаштувати вам соціально-економічне напруження? Отож не забувайте, хто вам забезпечує «Вибір-2004». Не вельми, правда, допомогло політично, але свій економічний внесок у 12% річної інфляції в Україні й нагнітання соціальної напруженості це, безумовно, зробило.
Утім, крім цінових, викликають побоювання й кількісні показники переробки нафти на вітчизняних НПЗ. Зниження, яке спостерігалося протягом минулого року, нехай і незначне, проте є першим тривожним сигналом для нового українського уряду.
Правда, справедливості заради підкреслимо: незважаючи на зниження обсягів переробки нафти й виробництва світлих нафтопродуктів, три з шести українських НПЗ (Лисичанський, Дрогобицький і Надвірнянський) показали позитивну динаміку. Зокрема, відповідно до бізнес-плану на 2005 рік на Лисичанський НПЗ планується поставити й переробити 6,8 млн. тонн нафти. 2004 року на підприємстві було перероблено 6,6 млн. тонн, у 2003-му — 6,2 млн. тонн нафти.
Наростити обсяги мають намір і на Херсонському НПЗ, де, відповідно до бізнес-плану, обсяг переробки нафти має досягти 2 млн. т, що на 27,8% більше, ніж перероблено 2004 року (1,56 млн. т). Випуск товарної продукції заплановано на рівні 1,88 млн. т (зростання на 27,5%), у т.ч. бензинів — 289,5 тис. т (зростання на 31,3%), дизельного палива — 570 тис. т (зростання на 32,1%), мазуту — 971 тис. т (зростання на 16,1%).
Стосовно цінової політики 2005 року виробники й оператори практично цілком сходяться в думці, що очікувати різких цінових стрибків навіть у сезонні піки попиту не доводиться.
Роздрібні ціни на нафтопродукти в Україні зросли в середньому на 0,02 грн. за літр, тоді як від кінця грудня фіксувалося їх нехай незначне, але постійне зниження. Найбільше протягом останнього тижня січня подорожчав бензин марки А-76 — його середня ціна по Україні зросла на 0,03 грн., або 1,2% (до 2,6 грн. за літр). Ціна на дизельне паливо збільшилася на 0,02 грн. (до 2,76 грн. за літр), бензин А-95 — на 0,01 грн. (до 2,92 грн. за літр).
Перший віце-прем’єр міністр України Анатолій Кінах вважає: підстав для різкого збільшення цін на нафтопродукти в Україні в першому півріччі 2005 року немає. На його думку, попередній уряд стримував ціни штучно шляхом ручного керування. У зв’язку з цим перший віце-прем’єр переконаний, що новий уряд має вивчити структуру собівартості нафтопродуктів в оптовій і роздрібній торгівлі й жорстко протистояти спробам необгрунтованого підвищення цін.
На думку О.Городецького, «істотних передумов для руху цін угору немає. Ціни в Україні стабілізувалися на рівні, який відбиває ситуацію на світових ринках. Навряд чи в світі ціна дуже зростатиме. Отож повторення критичної ситуації минулого літа ми не очікуємо. А стосовно коливання цін, спричиненого сезонною зміною попиту, воно не перевищить 5—7%. До того ж, упевнений, виробники цього року відповідальніше підійдуть до питань планування ремонтів НПЗ із їхньою зупинкою та створення резерву нафтопродуктів під очікувані зміни кон’юнктури споживання».
Аналогічної думки дотримуються й у «Лукойл-Україна». Як заявили «ДТ» у прес-службі, обсяг переробки нафти збережеться на торішньому рівні. При цьому представники компанії не виключили зростання обсягів виробництва ПММ, оскільки компанія досить активно реалізує програми реконструкції та збільшення кількості АЗС. У планах — збільшення кількості АЗС до 230—250 до кінця поточного року.
П.Мірошніков вважає, що «ринок став жорсткішим і з погляду конкуренції. Істотно посилилася конкуренція на ринку, оскільки обсяги переробки нафти перевищили 20 млн. тонн. Нинішнього року деформації ринку не передбачається, ніяких істотних зрушень не очікується. Український ринок нафтопродуктів сталий і стабільний. Природно, слід очікувати посилення конкуренції, але в цілому нічого істотного».
Учасники ринку також прогнозують: у лютому зростання цін на нафтопродукти в Україні може тривати під впливом подорожчання нафти в Росії та у світі, а також боротьби уряду з компаніями-прокладками, котрі забезпечували пільгове ввезення нафти й нафтопродуктів. Їх підтримують і чимало трейдерів на південному сході країни.
А уряд в особі першого віце-прем’єра поки обмежився заявою про те, що «ціни на паливо, нафтопродукти мають бути не лише стабільними, а й конкурентоспроможними, зокрема і для тих сфер, які потребують цього передусім. Це — агропромисловий комплекс, котрий незабаром розпочинає весняно-польові роботи, житлово-комунальне господарство, населення». Чи вийде в нового керівництва країни використовувати для цього ринкові методи у вигляді запасів Держрезерву й регулювальних потужностей активно вибудовуваної ВІНК, чи все-таки спокуса покермувати ПЕК вручну (що було коником нинішнього прем’єра під час віце-прем’єрства) виявиться сильнішою від економічних доказів, дізнаємося вже найближчим часом.