Тарифна епопея - не єдина больова точка житлово-комунального комплексу України. Технічні питання викликають не менше занепокоєння й у результаті виливаються споживачам у величезну суму. Зокрема перехід на індивідуальні теплові пункти (ІТП), про нюанси якого та багато іншого DT.UA розповів інженер Іван Колотило, лауреат премії Ради Міністрів СРСР за розробку, освоєння серійного виробництва та впровадження комплексів технічних засобів для економії енергетичних ресурсів.
- Іване Дмитровичу, в Україні прийняли програму переходу від централізованого опалення на індивідуальні теплові пункти. Навіщо? І як ви її охарактеризуєте, враховуючи ваш досвід?
- Основне завдання ІТП: організація приготування води на гаряче водопостачання безпосередньо у споживача; коригування температури теплоносія, що надходить в опалювальну систему будинку, залежно від температури зовнішнього повітря.
Програма з переходу на ІТП потребує зваженого підходу. Необхідно розглядати кілька альтернативних варіантів. Автори цього проекту зобов'язані показати громадськості обґрунтування такого вибору. За який час цей проект окупиться і чи окупиться взагалі. У мене виникають сумніви.
Перехід на імпортні ІТП, заборона застосування елеваторів з регульованим соплом - це питання для відповідних компетентних органів. Для України ціна питання не мільйони, а мільярди гривень. Ми підніматимемо не свою економіку, а фінансуватимемо чужу.
Ця система не нова. Вважалося, що застосування складних і дорогих авторегулюючих приладів для зняття перегріву на кожному опалювальному вводі нерентабельне. Від неї відмовилися. Тепер пропонують усе поламати й перейти до системи, що існувала від самого початку.
- Нове - добре забуте старе?
- Практично так. До цієї системи багато питань.
У чому основний недолік ІТП
- Обґрунтуйте.
- Впровадження ІТП у окремих будинках у розгалуженій системі теплопостачання поглибить фінансові проблеми підприємства, тому що воно недоотримає гроші від споживача, але буде змушене платити за незмінну кількість спалюваного газу на котельнях. Наприклад, ви утеплили будинок, скоротили споживання тепла, тобто зменшили витрати теплоносія на будинок. Те тепло, яке ви скоротили в будинку, перерозподілиться на інші будинки. Ви виграли від цього, а тепломережа зазнала збитків, тому що ви їй недоплатили, а витрата газу на котельні не зменшилася.
- Але ж кінцева мета - благо споживача, який за все платить, а не зручність для теплопостачальників, які себе не скривдять…
- Практика впровадження ІТП з європейською автоматикою вказує на тенденцію їх ускладнення, наслідком чого є їхнє невиправдане подорожчання. У скільки обійдеться експлуатація таких систем? Можу повторити слова відомого фахівця, кандидата технічних наук В.Гершковича:"Це дорога іграшка в золотій упаковці". Вартість одного ІТП на будинку становить близько 400 тис. грн.
Тепер про зручність для споживачів. При переході на ІТП у літній період не будуть відключатися розподільні мережі опалення. Це призведе до втрат тепла, які в рази перевищать втрати в існуючих розподільних мережах гарячого водопостачання (ГВП).
При переході від ЦТП до встановлення в будинках ІТП навантаження на мережі водопроводу подвоїться. У деяких будинках виникнуть проблеми з подачею холодної води, тому що існуючі водогінні мережі не розраховані на пропуск такої кількості води. Треба буде перекласти мережі водопроводу.
Це саме можна сказати і про розподільні мережі опалення. Наприклад, у Харкові гаряча вода подається в основному від теплових розподільних станцій (ТРС). Відмінність їх від ЦТП у тому, що до ТРС підключені цілі мікрорайони, а не кілька будинків. На таких станціях встановлені насоси змішування, які включаються, щоб уникнути точки зламу опалювального графіка й, відповідно, перегріву будинків. Це правильне рішення, і ламати його не варто.
Недоліком такої схеми є те, що організувати економічно ефективну систему рециркуляції води ГВП в існуючій схемі нереально. В окремому будинку це зробити складно, а в десятках будинків неможливо. Це довело життя.
- Чи існує варіант вирішення цієї проблеми?
- Необхідно зберегти існуючу систему, залишивши трубопровід, що подає, а в кожному будинку організувати окрему систему рециркуляції з ємнісним електробойлером. У будинках з великою кількістю секцій потрібно встановити кілька таких систем. Електробойлер компенсуватиме втрати теплової енергії в рециркуляційному контурі при відсутності споживання гарячої води (нічний період) і малих витратах (денний). Крім того, ємнісний електробойлер виконуватиме функцію буферної ємності. У період максимального водорозбору, що збігається з піковим періодом в електричних мережах, електробойлер не вмикатиметься. При тризонному обліку електроенергії нагрівати воду електроенергією економічно більш вигідно порівняно з нагріванням води мережевою водою. Те саме можна зробити і в будинках, які живляться від ЦТП.
Це найпростіша схема. При серійному випуску електробойлерів з системою регулювання й управління вартість становитиме в межах 50–70 тис. грн.
- Сума теж чимала для споживачів. Чи є інші варіанти?
- Не забувайте, що більша частина житлового фонду країни побудована в 70– 80-х роках минулого сторіччя. Завдання регулювання подачі теплоносія в будинок за графіком можна виконувати на елеваторах з регульованим соплом. Мені довелося за завданням Держбуду СРСР у 1980 р. проводити порівняльні випробування елеватора з регульованим соплом у запорізьких теплових мережах німецької фірми "Бельц-автоматик" і насосів змішування. За результатами випробувань Держбудом СРСР було прийнято рішення про переважний перехід на елеватори з регульованим соплом, тому що вони мають ряд переваг і найбільшою мірою підходять для наших систем. Такі елеватори удвічі-утричі дешевші, при відключенні електроенергії гідравлічний режим будинкової системи опалення не змінюється, дуже надійні в роботі, практично нічим не відрізняються в роботі від нерегульованих елеваторів, не споживають електроенергії.
Важливо, що від експлуатуючого персоналу потрібне гідравлічне регулювання системи опалення будинку, що суттєво впливає на економічну складову її роботи. При перепадах тиску 12–15 м вод. ст. у мережі коефіцієнт змішування становив 4–5. Цього достатньо для системи теплопостачання, але це є і єдиним недоліком елеватора з регульованим соплом, тому що при нижчих перепадах тиску в мережі елеватор не забезпечить відповідного коефіцієнта змішування.
У системах з насосами при відключенні електроенергії відбувається гідравлічне розрегулювання системи опалення будинку. У перших стояках з'явиться мережева вода з високою температурою, останні остигатимуть. Це неприпустимо. Не уявляю, які знадобляться витрати на обслуговування таких систем, яких необхідно вжити заходів з їхнього збереження. Тому насоси змішування необхідно ставити там, де без них не обійтися.
У теплових мережах Білорусі і РФ впроваджено десятки тисяч елеваторів з регульованим соплом. Споживачеві дають можливість вибирати те, що більше підходить для його системи. В Україні з незрозумілих причин застосування елеваторів з регульованим соплом заборонили в законодавчому порядку, запровадивши відповідну норму в ДБН.
- Які мають розглядатися альтернативні впровадженню імпортних ІТП варіанти?
- Відмовитися від централізованого гарячого водопостачання. Централізоване ГВП, запропоноване в середині минулого століття, коли були зовсім інші технічні можливості, з появою квартирних електроводонагрівачів уже неактуальне, воно відслужило своє й потребує нового підходу. Це не чиєсь бажання, це вимога сьогодення. Неминуче ми прийдемо до цього. Від централізованого гарячого водопостачання можна перейти до модульних установок нагрівання води електроенергією або до квартирних ємнісних електробойлерів, або і до того й до іншого.
Відмова від централізованого ГВП дасть можливість уникнути найбільш неекономічного режиму теплових мереж і джерел тепла (котелень, ТЕЦ) у літній період. Теплові мережі перейдуть на суто опалювальний графік з постійною витратою мережевої води, що дозволить виключити перегрів будинків у теплий час опалювального сезону, що є практично невирішеною проблемою, через що втрачається до 20% тепла (2–4% від річного). Виключить витрати на обслуговування й усунення аварій у циркуляційних і розподільних мережах ГВП. Збільшиться час на профілактику мереж опалення, що дасть змогу більш якісно підготувати мережі до опалювального сезону. На період проведення профілактичних робіт в опалювальних мережах не буде відключатися гаряча вода, що створює для споживачів великі незручності. Покращиться якість подаваної води. Споживач платитиме за реальне споживання енергії, витраченої на підігрів води, а не за віртуальне (розрахункове). Знайдуть застосування дахові сонячні колектори, що використовують у літній період енергію сонця. Буде вирішено питання боротьби з бактерією Legionella.
Про модульні установки гарячого водопостачання
- Що являють собою модульні установки гарячого водопостачання?
- Модульні установки нагрівання води електроенергією можуть бути як напірні, так і безнапірні.
Ємнісний напірний електробойлер у модульній установці нічим не відрізняється від квартирного ємнісного електробойлера, окрім обсягу й електричної потужності. Для збільшення теплової продуктивності та запасів накопиченої гарячої води в багатоквартирному будинку кілька таких електробойлерів підключаються послідовно. Їхня кількість залежить від теплового навантаження будинку, теплопродуктивності, обсягів баків-акумуляторів і режимів нагрівання води за часом. Залежно від теплового навантаження і можливості розміщення в будинку, таких установок може бути кілька. При розборі холодна вода під напором витісняє не змішуючись гарячу воду в систему ГВП будинку. Це проста схема, що не потребує насосів. Потрібна мінімальна кількість приладів і запірної апаратури легко збирається й монтується на місці. Нагрівання води в таких установках відбувається переважно в нічний час дешевою електроенергією з понижувальним коефіцієнтом k=0,25, тому ціна гарячої води, нагрітої електроенергією, для споживача буде значно нижчою порівняно з нагріванням води мережевою водою.
Безнапірні модульні установки нагрівання води електроенергією вирізняються тим, що в таких установках застосовуються електробойлери відкритого типу.
Система нагрівання води в безнапірних модульних установках складніша конструктивно і в управлінні, потребує наявності безшумних насосів подачі гарячої води в систему відкритого водорозбору будинку й швидкісного електробойлера, а також більш вимоглива до санітарних норм.
Основна відмінність роботи системи ГВП з безнапірними модульними установками від роботи з напірними полягає в тому, що заповнення баків-акумуляторів електробойлерів відбувається переважно в нічний період. Заповнюючи баки-акумулятори відкритого типу в нічний час, удасться перерозподілити частину холодного водопостачання з денного на нічний період.
При переході від централізованого ГВП на внутрішньобудинкові напірні модульні установки в деяких будинках через недостатню пропускну здатність мереж водопроводу можуть виникнути перебої з холодною водою. Для запобігання таких режимів необхідно в будинках на водопроводі встановлювати підкачувальні насосні регулятори тиску або переходити на безнапірні модульні установки нагрівання води електроенергією.
Наявність у будинку модульних установок нагрівання води електроенергією дасть змогу досить просто організувати термічну дезінфекцію трубопроводів для боротьби з Legionella, а також використовувати систему сонячних дахових колекторів.
- Розкажіть докладніше про такі системи. Хоча українці й придивляються до цієї системи і навіть випробовують сонячні модулі, у їхню перспективність поки що не вірять. Почасти через дорожнечу.
- Нагрівання води Сонцем людина використовувала з дня її існування. Сьогодні настав час нових технологій, які удосконалюються й стають більш доступними. Колекторами на дахах будинків у європейських країнах нікого не здивуєш. В Україні такі системи поки що виняток.
Звільняючись від нагрітої води, у ємнісних бойлерах модульної установки з'являється можливість у денний час акумулювати тепло додаткового джерела тепла, отриманого в дахових сонячних колекторах багатоквартирного будинку. У такому варіанті ємнісний електробойлер виконує дві функції - акумулювання тепла, отриманого від електроенергії і від Сонця.
Геліосистеми для нагрівання води багатоквартирних будинків будуються також за модульним принципом, що дасть можливість поетапно збільшувати кількість сонячних колекторів у системі, а отже, поетапно підвищувати теплопродуктивність геліосистеми і ступінь заміщення нагрівання води сонячною енергією та, що важливо, поетапне вкладення грошей у розвиток такої системи. Це до питання про дорожнечу.
- Які перспективи переходу з гарячого водопостачання на квартирні електробойлери?
- Найоптимальніший варіант заміни системи централізованого гарячого водопостачання - перехід на квартирні ємнісні електробойлери.
Втрати тепла при сучасних теплоізолюючих матеріалах у квартирному ємнісному електробойлері не перевищують 5–15%/добу (0,2–0,5ЉС/годину). Втрати тепла в мережах багатоквартирного будинку з рециркуляцією, враховуючи сьогоднішній стан комунікацій, можна приймати рівними 40–50% від тепла, отриманого споживачем з гарячою водою.
Багато малих міст і селищ в Україні, не запропонувавши альтернативи, відключили централізоване гаряче водопостачання. Споживач вимушено перейшов на квартирні електроводонагрівачі. Це призвело до інших проблем - перевантаження внутрішньобудинкової електричної проводки, кабельних ліній, трансформаторних підстанцій (ТП), водогінних мереж і, що дуже важливо, збільшило пікове навантаження енергосистеми, створило для багатьох споживачів незручності. На це не можна не зважати.
Тому при відмові від централізованого ГВП необхідно враховувати всі переваги й недоліки того чи іншого способу заміни. В "хрущовках", де важко розмістити установки нагрівання води електроенергією, необхідно організовано перейти на квартирні ємнісні електробойлери.
- Як це має відбуватися?
- Щоб уникнути нових проблем, пов'язаних з масовим переходом на ємнісні квартирні електробойлери, на мій погляд, можливі два напрямки.
Перший: у тих будинках, які будуть переходити на електробойлери, встановити у квартирах за рахунок держави двозонні електролічильники. Це дасть змогу частково перерозподілити електричне навантаження на нічний період. Чому за рахунок держави? Тому що потім їй обійдеться дорожче.
Другий напрямок: організувати в будинку окрему електричну мережу живлення й управління квартирними електробойлерами залежно від дозволеного навантаження будинку і поточного електропобутового навантаження. При цьому дати можливість споживачеві перемикати бойлер в один з трьох режимів, з яких один - "економ". У цьому режимі вода в бойлері нагрівається в нічний період дешевою електроенергією (за нічним тарифом).
Другий режим допускає включення бойлера в нічний і напівпіковий період і забороняє включення бойлера в піковий період.
Третій режим - це режим звичайного квартирного електробойлера. Відмінність полягає в тому, що й у цьому режимі потужність нагрівання бойлера регулюється залежно від допустимого навантаження будинку, встановленого електропостачальною організацією, і поточного електропобутового навантаження будинку. При перевищенні допустимого навантаження потужність квартирних бойлерів на час перевищення знижується. Це може відбутися на короткий термін, а невеликого зниження електричної потужності електробойлера споживач не відчує.
Вартість електроенергії, споживаної квартирним бойлером, залежить від часу його включення по тарифних зонах. Дешева електроенергія в нічний період стимулюватиме споживача перемикати бойлер в економ-режим і тим самим переноситиме електричне навантаження з пікового періоду на нічний.
- Масштабні завдання. Що ще необхідно зробити в комунальній теплоенергетиці насамперед?
- Продовжити утеплення будинків і організацію обліку теплової енергії та води. Встановлення квартирних і будинкових лічильників невиправдано затягнулося. Незрозуміло, з якої причини встановлення будинкових лічильників віддано тепловим мережам, які не зацікавлені в цьому, а під примусом ця робота затягнеться на роки. Було б ефективніше віддати її незалежним комерційним організаціям.
Щоб прискорити процес встановлення як будинкових, так і квартирних лічильників, необхідно надати право споживачеві, за бажання, встановлювати лічильники комерційним організаціям у кредит (лізинг). Кредит має повертатися за рахунок економії енергоресурсів. На період погашення кредиту споживачі продовжують платити за нормами на загальний розрахунковий рахунок, а постачальникам послуг з розрахункового рахунку за показниками квартирного лічильника різницю - на погашення кредиту. На відміну від простого кредитування, цей кредит стимулюватиме споживача заощаджувати, бо що менше він споживатиме води (тепла), то швидше погасить кредит, а тоді квартирний лічильник перейде у власність, і з цього моменту споживачі почнуть оплачувати за лічильником. Це в жодному разі не порушує прав споживача.
Те саме при встановленні будинкового теплолічильника. У споживачів буде вибір - чекати (невідомо, коли тепломережа встановить будинковий теплолічильник) і за цей час платити за нормами або встановити лічильник, автоматику для регулювання теплоносія в кредит (лізинг), а після виплати кредиту - як показує практика, це відбувається протягом одного опалювального сезону, - оплачувати вже за лічильником.
Норма споживання гарячої води на одну людину становить 105 л/добу й була встановлена ще в радянський час. У квартирах з лічильниками гарячої води фактична середня витрата на одну людину не перевищує 70 л/добу (2,1 м3/міс.).
У квартирах з лічильниками необхідно:
- встановити диференційовану оплату за споживання гарячої води: у межах ліміту - з коефіцієнтом 1; за перевищення встановленого ліміту до 105 л/добу (3,2 м3/міс.) на людину - з коефіцієнтом 1,25, понад 3,2 м3/міс. на людину - з коефіцієнтом 1,5. Доти, доки держава дотуватиме вартість енергоносіїв, справедливо. Це стимулюватиме споживача заощаджувати;
- додаткові кошти, отримані від диференційованої оплати, витрачати на зниження величини коефіцієнта в межах ліміту, на модернізацію і відновлювальний ремонт системи ГВП у будинках;
- у квартирах, де не захочуть встановлювати лічильники, залишити норму 105 л/добу (3,2 м3/міс.) на людину з коефіцієнтом 1,25;
- впровадити в теплових мережах автоматизовану систему комерційного обліку енергетичних ресурсів (АСКОЕР). Сьогодні сотні контролерів ходять по квартирах, підвалах будинків і знімають показники, і це в XXI сторіччі (!);
- на електродвигунах, що працюють у змінному режимі, впроваджувати перетворювачі частоти;
- заборонити застосування квартирних лічильників тепла ЛВ-4, які не рахують споживання тепла, коли температура води нижча 400С. А хто платить за підігрів води з 5 до 400С? Вам скажуть - з бюджету теплової мережі, сформованого нашими з вами платежами. Виходить так: той, хто не має можливості встановити такий лічильник, платить за себе і за того, хто його встановив. Лічильник ЛВ-4 руйнує економіку підприємства.
- Але ж за нормами гаряча вода має надходити з температурою 55–600С?
- Так. Потрібно впроваджувати такі заходи, щоб надходила вода з температурою в межах встановленої норми. Насамперед впроваджувати систему рециркуляції гарячої води в будинку.
- Хто має обслуговувати інженерні системи будинку, у тому числі й систему теплопостачання?
- На сьогодні найбільші втрати тепла в системі теплопостачання у споживача. Зношені труби, порушена ізоляція трубопроводів, ніхто не займається гідравлічним налагодженням системи будинку. Цьому необхідно приділяти велику увагу. Тому обслуговування інженерних систем будинку, оплату за отриману від теплової мережі теплову енергію, а також контроль оплати безпосередніх споживачів теплової енергії слід передати приватним компаніям на конкурсній основі, розробивши для цього умови і критерії відбору.
- Чи прийдуть інвестиції в комунальні підприємства при нинішніх проблемах?
- Прийдуть тоді, коли інвестор буде впевнений у їх поверненні. У відповідь на це питання необхідно поставити зустрічне: чи буде підприємство брати гроші в кредитора під 30% річних на довгострокові проекти, такі, як заміна мереж, де окупність вкладених коштів перевищує десять років? Звісно, ні. Про це всі знають, вичікують, що хтось має вирішити це питання.
- Якщо коротко, які основні висновки зі сказаного?
- Необхідно розробити стратегію реформування і розвитку комунальної теплоенергетики України на найближчі роки, яка має пройти публічне обговорення й експертну оцінку. Повинні бути враховані не інтереси когось, а інтереси країни та споживачів. Ще раз повторю, ціна питання для України - навіть не мільйони, а мільярди гривень.