Опалювальний період цього року показав повну неготовність уряду до відкриття ринку природного газу для побутових споживачів.
З огляду на різке зростання в опалювальний період ціни на газ і масове невдоволення та протести населення Кабінет міністрів вдався до прямого регулювання цін. На тлі істеричних заяв про зловживання монопольним становищем регіональних газових компаній, які належать одному українсько-австрійському олігарху та які виставили завищені ціни на газ, уряд не знайшов нічого кращого, як у межах діючого з 1 серпня 2020 року і відкритого цим же урядом ринку природного газу наказати всім постачальникам постачати газ за граничною ціною у 6 грн 99 коп. за кубометр (із ПДВ).
Комічним при цьому виглядає те, що будь-які постачальники в рамках нібито відкритого (конкурентного) ринку зобов’язані реалізовувати природний газ для побутових потреб населення за ціною 6,99 грн за кубометр, а державна НАК «Нафтогаз України» в межах закритого (неконкурентного) ринку має право реалізовувати газ для потреб централізованого опалення населення за ціною 8,2 грн за кубометр. Тобто згідно з рішеннями уряду будь-який незалежний постачальник газу для населення повинен в опалювальний період реалізовувати газ за роздрібною ціною, яка на 17%, або на 1,21 грн за кубометр, менша від оптової ціни «Нафтогазу» для потреб централізованого опалення.
Ставити запитання «чому оптова ціна для потреб населення на монопольному ринку має бути більшою від роздрібної ціни на відкритому ринку?» просто немає кому. Погоджусь із влучною та короткою характеристикою Віталія Чепіноги про те, що «нинішній час — час тотального краху професіоналізму й майстерності; торжество дилетантизму, несмаку й невігластва...».
На цьому тлі неймовірно бездарними є нещодавні намагання окремих топ-менеджерів НАКу пояснити українцям, що таке монополізм і чому «Нафтогаз» не є монополістом на оптовому та роздрібному ринку газу.
15 березня 2021 року інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» опублікувало статтю топ-менеджера з Нідерландів і головного виконавчого директора з трансформації Групи «Нафтогаз» Отто Ватерландера, який у недалекому минулому був старшим партнером у McKinsey&Company.
Чи випадково Отто Ватерландер із McKinsey&Company потрапив до державної української нафтогазової компанії? Думаю, що ні.
Варто нагадати деякі відносини «Нафтогазу» із зазначеною компанією:
- 3 вересня 2018 року АТ «Укргазвидобування» уклало угоду з ТОВ «Маккінзі і Компанія Україна» про консалтингові послуги на 2,12 млн євро щодо оновлення стратегії УГВ. Закупівлю здійснили без аукціону через відсутність конкуренції;
- 26 квітня 2019 року АТ «Укргазвидобування» уклало угоду з ТОВ «Маккінзі і Компанія Україна» про консалтингові послуги на 2,02 млн євро, або 64,02 млн грн, про оновлення корпоративної стратегії. Закупівлю здійснили без аукціону через відсутність конкуренції;
- 13 травня 2019 року АТ «НАК «Нафтогаз України» уклало угоду на 687 тис. євро, або 20,22 млн грн, з компанією Naftogaz Trading Europe AG (Швейцарія) про право користування звітністю, підготовленою McKinsey&Company, про трансформацію організації «Нафтогазу». Закупівлю здійснили без аукціону через відсутність конкуренції;
- 4 червня 2019 року АТ «Укргазвидобування» уклало угоду на 3,65 млн євро, або 110,11 млн грн, з компанією Naftogaz Trading Europe AG (Швейцарія) про право користування звітністю, підготовленою McKinsey&Company, про трансформацію організації «Нафтогазу». Закупівлю здійснили без аукціону через відсутність конкуренції;
- 15 серпня 2019 року АТ «Укргазвидобування» уклало угоду з ТОВ «Маккінзі і Компанія Україна» про консультаційні послуги на 1,64 млн євро, або 47,60 млн грн, що спрямовані на трансформацію організації. Закупівлю здійснили без аукціону через відсутність конкуренції.
Протягом одного року за цими консультативними договорами компанія McKinsey, в якій пан Отто Ватерландер був старшим партнером, отримала від «Нафтогазу» близько 300 млн грн. При цьому угоди укладалися без проведення аукціонів, оскільки, за обґрунтуваннями самого «Нафтогазу», у ТОВ «Маккінзі і Компанія Україна» просто не було конкурентів! Певна річ, ці угоди було укладено через систему ProZorro.
Іноземні консультанти в питаннях трансформації, в яких не існує конкурентів? Серйозно? І все це через ProZorro?
Про якість і ефективність зазначених укладених договорів узагалі не може бути мови, адже, схоже, ніякої успішної стратегії АТ «Укргазвидобування» не існує. Натомість є цілковитий провал програми видобутку газу під назвою «Стратегія 20/20». 2016 року саме компанія McKinsey підтверджувала можливість досягнення цілей Стратегії 20/20 щодо забезпечення видобутку 20 млрд кубометрів 2020 року! Але минув 2020-й, а обсяги видобутку газу «Укргазвидобування» не лише не збільшились, а навпаки, впали до рекордного мінімуму — 14,15 млрд кубометрів. Проте жодної відповідальності не настало.
Щодо угод про право «Нафтогазу» користуватися звітами своєї дочірньої компанії, які підготовила McKinsey&Company, то зазначені угоди щодо «інтелектуальної власності» давно мали стати предметом розгляду відповідних компетентних органів.
Однак замість цього людину, яка причетна до зазначених договорів, призначають на посаду топ-менеджера «Нафтогазу», й тепер цей іноземний спеціаліст презентує вже нову стратегію цієї держкомпанії та пояснює українцям, що й на вербі можуть рости банани, тобто «Нафтогаз» не є монополістом на ринку газу. І пояснюється це нібито тим, що обсяги споживання газу в Україні становлять лише 6–7% від обсягів європейського ринку, а «Нафтогаз», постачаючи близько половини українського обсягу газу, має лише 3-відсоткову частку ринку в Європі. Тобто серйозний іноземний спеціаліст вирішив, що він в Україні без жодних докорів сумління може розповідати аборигенам про те, що вони (аборигени) є абсолютно здоровими, адже середня температура по лікарні становить 36,6 градуса.
Чи можна вірити словам потенційного монополіста про те, що він не монополіст? Звичайно, ні. Для цього існують відповідні установи як в Україні, так і в ЄС. Про що говорять такі установи?
У листі Антимонопольного комітету України від 13 листопада 2020 року №128-08/1-15570 за підписом його голови Ольги Піщанської до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля наголошується, що НАК «Нафтогаз України» та пов’язані з нею особи мають ознаки монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку первинної реалізації природного газу. При цьому наявність у Групи «Нафтогаз» доступу до ресурсу АТ «Укргазвидобування», який становить близько 70% від загального обсягу ресурсу природного газу вітчизняного видобутку, може надавати Групі «Нафтогаз» додаткові конкурентні переваги на ринку постачання природного газу та призводити до спотворення конкуренції на відповідному ринку.
У рішенні Антимонопольного комітету України від 24 грудня 2020 року у справі №128-25/17-20-ЕК про концентрацію у вигляді набуття «Нафтогазом» у власність частки в статутному капіталі ТОВ «Надра Юзівська» зазначено (у пункті 44), що НАК «Нафтогаз України» з урахуванням відносин контролю має ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринках природного газу. А також зазначається, що придбання «Нафтогазом» ТОВ «Надра Юзівська» може забезпечити держкомпанії видобуток природного газу в обсягах, які перевищуватимуть 60% обсягу природного газу, спожитого в Україні, що в свою чергу суттєво обмежуватиме конкуренцію на ринках газу. В цьому рішенні АМКУ зобов’язав «Нафтогаз» реалізовувати через біржу природний газ власного видобутку в обсязі щонайменше 15%.
Європейське Енергетичне співтовариство в позиційному документі з питань проєктування ринку газу в Україні від листопада 2020 року зазначає, що ««Нафтогаз» і його дочірнє підприємство в 2019–2020 роках займали/займають монопольне (домінуюче) становище на оптовому та роздрібному ринках природного газу через високі частки ринку та привілейований доступ до національного видобутку газу». Згідно з розрахунками Енергетичного співтовариства, 2019 року частка ринку «Нафтогазу» становила 60% серед усього ресурсу газу в країні.
Впевнений, що іноземний топ-чиновник «Нафтогазу» дуже добре знає про зазначені вище документи АМКУ та секретаріату ЄЕС, які прямо вказують на монопольне становище НАК «Нафтогаз України», але він жодним чином не згадує та не коментує цих документів. Адже сперечатися на професійному рівні для нього, напевне, складно.
Більше статей Олексія Кучеренко читайте за посиланням.