Законопроект про плаваючі ставки акцизного збору на нафтопродукти, який минулої весни підносився громадськості як панацея від цінових потрясінь, з настанням літа зле пожартував зі своїми розробниками. Упевнене зниження цін на нафту визначило аналогічний рух на заправних станціях. Однак у червні цей процес наразився на несподівану перешкоду - на згаданий закон, який різко підвищив ставки податків на бензин. Міненерговугільпром, розробник документа, не знайшло нічого кращого, як спробувати перекласти провину на своїх колег із Міністерства інфраструктури, а також з новою силою затягти стару пісню про недосконалість будови ринку.
Ідея з плаваючою ставкою акцизу спочатку всім сподобалася своєю інноваційністю не менше, ніж податок на багатство. Звучало непогано: нафта дорожчає понад 125 дол./бар. - акциз знижується, захищаючи споживача від підступу біржових спекулянтів. Щоправда, передбачили і підвищення податків при цінах нижче 105 дол./бар.
Невідомо, як там буде у разі злету цін вище 125 дол./бар., а от падіння цін на нафту світ нарешті дочекався. За підсумками першої декади червня, середнє котирування за маркою brent становило 99,24 дол./бар. Відповідно до закону, на другу декаду червня акциз на бензини зріс на 17,7% - до 233 євро/т, на дизельне паливо - на 17,4%, до 54 євро/т. У роздрібних цінах це становить 35 і 8 коп./л для бензину й дизельного палива відповідно. Так, якщо на червень спостерігачі очікували ціни на бензин А-95 близько 10,50-10,60 грн./л, то відкоригований прогноз логічно пересунувся на 10,80-10,95 грн./л (середня по країні ціна на А-95 у першій декаді червня становила 11,15 грн./л).
«Коли різко почалося зростання нафти, то ми запропонували ідею плаваючого акцизного збору. Зараз ми вже думаємо, чи не призведе нинішня ситуація до дуже серйозного зростання акцизу, а відповідно - і до нестабільності на ринку нафтопродуктів. Але ми поки що думаємо, що ситуацію утримаємо», - мусив заявити Микола Азаров.
Судячи з подальшого розвитку подій, «без протоколу» прем’єр сказав профільному міністру щось менш коректне. Зокрема, заступник директора департаменту нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Міненерговугільпрому Костянтин Бородін заявив «Коммерсанту», що, виявляється, у зростанні акцизів винне… Міністерство інфраструктури України. «Акцизний збір іде на підтримку автомобільних доріг у належному стані. Торік розмір акцизного збору був знижений у зв’язку зі зростанням цін на нафтопродукти. У результаті необхідних для міністерства компенсаторів не знайшлося, і роботи з будівництва доріг не були профінансовані в повному обсязі», - сказав представник Міненерго. У цьому ж матеріалі вже з посиланням на неназване джерело в енергетичному міністерстві йдеться, що профільне міністерство було проти підвищення акцизного збору, «однак Мінінфраструктури наполягало на його підвищенні».
Справді, міністр інфраструктури Борис Колесніков кілька разів виступав за підвищення акцизу на нафтопродукти. Але, по-перше, востаннє це було торік; по-друге, стосувалося переважно дизельного палива; по-третє, зростання податків пропонувало більш радикальне - майже вдвічі. Однак підтримки ця пропозиція не знайшла. Тому причому Колесніков до «плаваючого» ноу-хау Міненерговугільпрому, незрозуміло. Водночас абсолютно зрозуміло, що відомство Бойка хоче відхреститися від свого дивного винаходу. До слова, про негативні наслідки цього законопроекту Міненерговугільпром попереджали і учасники ринку, і експерти, однак там вирішили обійтися самотужки.
Несподіваний альянс
Оскільки наполягати на істотному зниженні цін на тлі відчутного підвищення податків безглуздо, Міненерговугільпром вирішило реанімувати стару тему про засилля імпорту на паливному ринку. Якщо ви ще не в курсі, то саме через це всі наші лиха. «Імпорт, який у нас є, він перевищив критичну межу, і ми працюємо над питанням запуску нафтопереробних заводів…» - заявив Ю.Бойко 13 червня.
Дотримуючись цієї логіки, саме через імпорт ціни на паливо у нас високі, хоча, схоже, тут міністр трохи переплутав цю проблематику з ближчою йому газовою. Адже складно зрозуміти, як занепокоєння «критичним рівнем імпорту нафтопродуктів» узгоджується з давньою переконаністю міністра і його підлеглих у тому, що зарубіжні конкуренти наших НПЗ демпінгують, заганяючи галузь у могилу? Виходить, що імпорт усе ж таки дешевий, про що, власне, відкрито говорять і власники НПЗ. Гадаю, Юрій Анатолійович був би тільки радий демпінгу Росії в цінах на природний газ. Однак там справи йдуть інакше, що, здавалося б, мало добряче нас чогось навчити.
Проте, за наявними даними, енергетичне міністерство вже направило в Мінекономрозвитку матеріали з планом порятунку нафтопереробної галузі. Ключовим пунктом цього плану є звільнення від ПДВ 10 млн. тонн імпортної (треба розуміти, переважно російської) нафти на рік і запровадження мит і квот на імпорт нафтопродуктів. Перспективи НПЗ у разі реалізації цього плану райдужні, щоправда, нічого не сказано про те, що очікує на споживачів палива, яким доведеться оплатити цей банкет для нафтових компаній і чиновників.
Характерно, що у Бойка з’явився несподіваний союзник - Петро Порошенко. Той заявив, що «збирає аргументи» для запровадження мит на нафтопродукти. Він пояснив свій інтерес до теми досить розмито: «Чому б і нам сьогодні не брати з диверсифікованих джерел нафту, яку можна закупити дешевше, захистити внутрішній ринок митами, і в такий спосіб завантажити НПЗ». Про які джерела розповіли Петру Олексійовичу в Міненерговугільпромі, незрозуміло. Крім російських і азербайджанських поставок, поки що нічого немає і не передбачається, а назвати їх дешевими язик не повертається. Разом із тим імпорт палива йде в Україну з більш як десяти напрямків, ціни визначаються ринком, а не обмеженою кількістю власників нафти. Із зазначених 10 млн. тонн під переважним обсягом маються на увазі поставки нафти з Росії. Кроком руш на «газові» граблі?
Що стосується позиції міністра економіки, то її рекомендують розглядати крізь призму неприємного для нього процесу запровадження мит на імпортні автомобілі, що преса сприймає не інакше як переслідування своїх інтересів як одного з найбільших складальників автомобілів в Україні. Ініційований Міненерговугільпромом процес може бути дуже доречним, тому що участь у ньому може показати, що пану Порошенку близькі інтереси не тільки «своєї» галузі, а й інших вітчизняних виробників. Якщо Порошенко досягне успіху на ниві мит на нафтопродукти, то має всі шанси запам’ятатися українцям як міністр, що забезпечив прекрасну комбінацію - дорогі і не дуже якісні автомобілі, які на АЗС чекатиме така ж гідна ціна на паливо за такої самої незмінної якості. А в тому, що саме його потім звинуватять у цьому «неподобстві», можна не сумніватися. Бо ж підняв у червні акцизи Колесніков…