Минулий 2002 рік став дуже плідним для української нафтопереробної галузі. Цифри свідчать самі за себе: за даними Мінпаливенерго, обсяг поставок нафти на українські нафтопереробні заводи (НПЗ) зріс, порівняно з минулим роком, більш як на 30% і становив понад 21,2 млн. тонн. Досить сказати, що торішній результат став максимальним за останні сім років, подолавши планку 1995 року, коли Україна «освоїла» 16,3 млн. тонн нафти.
У кожній галузі є своя ієрархія, і нафтовий сегмент не виняток. Щоправда, останніми роками струнка послідовність тут була трохи порушена, що в принципі властиво перехідному періоду, яким для нафтового ринку України стали 2000, 2001 і 2002 рр. Цей час ознаменувався приходом на українські заводи російських власників, що викликало нарощування поставок нафтової сировини. Саме так можна пояснити першість у 2001 році Лисичанського НПЗ, придбаного Тюменською нафтовою компанією, який за обсягами переробки випередив незмінного галузевого лідера — ЗАТ «Укртатнафта». 2002 року позиції всіх переробників були відновлені.
Транснаціональну фінансово-промислову компанію «Укртатнафта» створено 1994 року відповідно до указів президентів України та Республіки Татарстан. Внеском української сторони в створюване підприємство став найбільший у країні Кременчуцький НПЗ, тоді як Татарстан передав у статутний фонд компанію «Татнафтопром», що займається видобутком нафти в цій країні. Так була закладена основа вертикально інтегрованої нафтової компанії, що має у своєму технологічному ланцюжку ключові ланки у вигляді видобутку нафти і переробки. Попри давність створення «Укртатнафти», уперше відчути сенс її роботи як нафтової компанії і як результат взаємодії сторін, що створили її, можна було лише торік.
«Укртатнафта» першою серед підприємств галузі звітувала про свою виробничу діяльність 2002 року (з-поміж українських НПЗ лише це підприємство щомісяця публікує результати фінансово-виробничої діяльності). Протягом року в Кременчуці було перероблено 6,9 млн. тонн нафти (поставлено — 7,17 млн. тонн) або 31,46% всього обсягу поставленої в Україну нафти. За рік «Укртатнафта» наростила цей показник, порівняно з 2001 роком, коли на частку підприємства припало 28,8%, хоча результат міг бути значно нижчим. У серпні 2001 р. найбільші акціонери в особі ФДМУ (43%) і татарстанської сторони (38%) звільнили попередній склад правління компанії на чолі з Володимиром Матициним, що дозволило відновити поставки російської нафти в Кременчук. Для порівняння: у період із січня по липень 2001 р. частка російської нафти на Кременчуці становила всього 20%, а місячний обсяг переробки дорівнював 225 тис. тонн (14% від номінальної потужності). Після зміни керівництва і призначення на посаду голови правління Юрія Бойка частка російської нафти зросла до 60% при збережених обсягах української нафти, а середньомісячний обсяг поставок перевищив 580 тис. тонн. Завдяки цьому «Укртатнафта» змогла трохи згладити річний результат, однак не зуміла повністю оговтатися від отриманого в першому півріччі удару — за підсумками року, було перероблено 4,4 млн. тонн, коефіцієнт використання виробничих потужностей становив 23,6%.
2002 рік став для найбільшого переробника періодом стабілізації і поступової реанімації власних можливостей. Ключовим моментом була послідовна реалізація програми відновлення підприємства, розпочата Юрієм Бойком і продовжена Сергієм Переломою, що змінив його на посаді керівника компанії в березні 2002 р. після призначення першого на посаду глави НАК «Нафтогаз України». Як вважає в.о. голови правління ЗАТ «Укртатнафта» Сергій Перелома, головний результат минулого року — докорінна зміна ставлення давальців нафти до заводу, за яким протягом ряду років міцно закріпилася слава хронічного і безнадійного боржника. Проведена восени перевірка ревізійної комісії, до складу якої входили представники найбільших акціонерів, ще раз засвідчила повну відсутність заборгованості заводу перед постачальниками нафтової сировини.
Ще одним підтвердженням того стали регулярні поставки нафти від «Лукойлу», який уже дав високу оцінку роботі з «Укртатнафтою». Як результат намагання повернути довіру постачальників нафти досягнуто зростання у 2002 р. коефіцієнта використання виробничих потужностей до 37%.
Збільшення поставок сировини дозволило наростити виробництво основних марок нафтопродуктів, таких як бензини і дизпаливо. Їх випуск з часу приходу нового менеджменту зріс утричі. Водночас відзначається збільшення виробництва мазуту, яке лише 2002 р. становило 100% (із 1,1 млн. тонн у 2001 р. до 2,2 млн. тонн у 2002 р.).
Переломним для «Укртатнафти» минулий рік став і з позиції відродження призупинених раніше виробництв. Зокрема було відновлене виробництво товарних мастил, у 2000 р. практично заморожене і безроздільно віддане стороннім організаціям. У грудні «Укртатнафта» ввела в експлуатацію власний склад зберігання мастил.
Закономірним, хоч і не зовсім типовим для українських економічних реалій, результатом роботи «Укртатнафти» стало восьмиразове збільшення відрахувань у держбюджет. Так, лише за 10 місяців 2002 р. компанія сплатила в скарбницю понад півмільярда гривень.
Експерти нафтової галузі сходяться на думці, що основною причиною стрімкого зростання показників виробничої та фінансової діяльності «Укртатнафти» торік стала реанімація стратегії роботи цього українсько-татарстанського СП як вертикально інтегрованої нафтової компанії. Це передусім активізація роботи з татарстанськими акціонерами як власниками великих обсягів нафти і нарощування власних прямих продажів нафтопродуктів, тоді як раніше «Укртатнафта» більше скидалася на цех, отримуючи прибуток виключно за рахунок надання послуг із переробки нафти. Одночасний розвиток на внутрішньому ринку України, нарощування обсягів реалізації товарних нафтопродуктів на експорт та поглиблення технологій переробки нафти, заплановане «Укртатнафтою», уже дозволило підприємству повернути собі місце безумовного лідера української переробки. Більше того, ця схема розвитку задасть темп усій нафтопереробній галузі країни і сприятиме перетворенню її на експортно орієнтовану й високотехнологічну складову національної економіки. Таку думку висловили на «Укртатнафті», найбільший пакет акцій якої і далі залишається державним.