Президент Росії Володимир Путін ще 24 травня, під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, акцентував увагу на тому, що ситуація в Україні підтверджує необхідність прямих поставок газу в Європу, оминаючи транзитні країни. А вже після святкування 6 червня ювілею відкриття другого фронту в Нормандії російський президент фактично оголосив ЄС газовий ультиматум: "Якщо хтось захоче вирішувати проблеми енергетичного постачання України на основі реверсних поставок, то він помиляється… Якщо ми побачимо, що хтось порушує наші контракти з постачання газу, ми будемо скорочувати обсяги, і фізичних обсягів газу на європейському ринку буде просто недостатньо".
У принципі, така заява мала би викликати негайну реакцію Брюсселя, аж до оголошення санкцій до Росії, однак там зробили вигляд, що її не почули. А німецький міністр закордонних справ Ф.-В. Штайнмаєр навіть побачив у поведінці Росії після Нормандії "помітні зміни" до деескалації ситуації.
Примітно, що саме після візиту Путіна до Франції відбулася потужна ескалація російського гібридного вторгнення в Україну. Його енергетичний компонент вийшов на рівень військового та інформаційно-пропагандистського.
Причин для потужного газо-психологічного наступу на ЄС з боку Кремля є принаймні дві.
Перша: 12 липня закінчується термін розгляду пакета документів, поданих російською стороною для того, щоб Європейська комісія зробила для газопроводу OPAL виняток і вивела його з-під дії Третього енергетичного пакета ЄС. Це повинно уможливити запуск "Північного потоку" на повну проектну потужність і зменшити транзит російського газу через Україну. Паралельно це може призвести до виникнення прецеденту, з огляду на який можливим стане виведення з-під дії Третього енергопакета майбутнього "Південного потоку", який без цього не має шансів на реалізацію.
Питання OPAL мало би бути вирішене, за задумом "Газпрому" та обіцянками його лобістів, наприкінці минулого тижня. Ймовірно, лобісти в Брюсселі взяли на себе "підвищені зобов'язання" - виконати завдання проштовхування необхідного Кремлю рішення достроково. Голова "Газпрому" Олексій Міллер чекав доброї звістки з Європи. І погано приховане роздратування при поспішному залишенні місця переговорів у київському "Хілтоні" стало відображенням того, що прокремлівським лобістам у Брюсселі успіху досягти не вдалося, а відтак, такий потужний аргумент для "добивання" непокірних українських переговірників не може бути задіяний.
Другу причину умовно можна назвати "помилкою Еттінгера". Ініціатива єврокомісара щодо тристороннього формату газових переговорів цілком відповідає одній з позицій послання Європейської комісії "Енергетична політика ЄС: взаємодія з партнерами за межами наших кордонів" ще від 7 вересня 2011 р. "ЄС має також працювати, щоб встановити тристоронню співпрацю на політичному та адміністративному рівні з Росією та Україною для забезпечення стабільних і безперебійних поставок газу через східний коридор", - ідеться у ньому. І хоча ЄК знадобилося понад 2,5 року, щоб від слів перейти до справ і "поки грім не вдарив, брюссельська бюрократія не перехрестилася", тим не менш важливо, що тристоронній формат матеріалізувався. Однак його практичне втілення виявилося насправді форматом "2+1". Два - це Україна та Росія за столом перемовин, а 1 - це європейська сторона у ролі… спостерігача.
Коли російські представники помітили, що спільної позиції ЄК та України немає, а її слід було б очікувати з урахуванням членства України в Європейському Енергетичному співтоваристві та з огляду на майбутні відносини асоціації, "Газпром" не лише зайняв позицію ігнорування щодо української сторони, а й перейшов у наступ проти обох. Таким чином, українсько-європейська "двійка" була відсутня за столом переговорів, кожен був сам по собі. Брюссель вирішує лише питання "газового комфорту" для європейців узимку і переймається проблемою газових відносин України з Росією тільки через призму цього питання. Це і стало причиною фіаско місії Еттінгера. Проблема тут, звісно, не у персоні єврокомісара. Його позиція є відображенням загальної системної проблеми ЄС: чи розглядається Україна як перспективний член цієї спільноти хоча б у віддаленій і не окресленій часовими рамками перспективі?
Однак повернімося до питання газопроводу OPAL.
16 червня в кулуарах 21-го засідання Світового нафтового конгресу в Москві представники німецької компанії Wintershall, ймовірно, розповіли про причини брюссельської невдачі лобістів "Газпрому" у питанні винятку для OPAL. Як пізніше зазначив О.Міллер з цього приводу, лобістам "Газпрому" закинули недостатність доказів неможливості забезпечення надійного постачання газу існуючими маршрутами. Прикладом ненадійності пропонувалося визнати... проблеми з транзитом через Україну (!).
"Проблеми"
на газопроводах
Російські очільники неодноразово говорили про можливі проблеми на магістральних газопроводах в Україні. Нині ж вони не просто очікують, а наближають своїми діями час, коли Брюссель визнає ненадійність українського газотранзитного маршруту. Про високу ймовірність здійснення диверсійних дій на об'єктах ГТС України ми писали в нашому аналізі "Кривавий потік" в Європу" ще 24 січня 2014 р. І отепер маємо вже другу диверсію (перша - на Івано-Франківщині 12 травня), дещо замасковану під аварію.
За дивним "збігом обставин", вибух на магістральному газопроводі Уренгой-Помари-Ужгород у Лохвицькому районі Полтавській області, за
400 км від Слов'янська (6–7 годин на автомобілі з урахуванням блокпостів по дорозі), стався вже через кілька днів після описаної вище брюссельської невдачі лобістів "Газпрому".
Можна погодитися з екс-президентом Грузії М. Саакашвілі, який висловився достатньо чітко: "Почерк Путіна не змінюється: у січні 2005 р. газопровід, по якому Грузія забезпечувалася російським газом, також, як і головна лінія електропередачі, були підірвані "невідомими терористами" в кількох місцях. Грузія опинилася без тепла і світла взимку, в рекордно холодну погоду". Зараз літо. Такого дискомфорту, як узимку, ніхто сьогодні ні в Україні, ні в ЄС не відчуває. Тому "Газпром" і здійснює демонстративні дії, натякаючи на те, що подібне може статися і взимку, що для звичних до комфорту європейців видається майже Апокаліпсисом. Адже, за логікою кремлівської газократії, між Росією та ЄС є нестабільна, непередбачувана Україна.
Інцидент на Полтавщині подається нині навкологазпромівськими аналітиками, як вагомий аргумент на користь того, аби врешті переконати європейців і брюссельських єврочиновників у необхідності підвищити енергобезпеку Європи… шляхом диверсифікації маршрутів поставок російського газу в обхід України. І далі, за логікою пропагандистів Кремля, Україна стає в один ряд з такими країнами, як Афганістан та Ірак, де підриви трубопроводів - досить часто повторюване явище. Чи хочуть, мовляв, європейські країни і бюрократія ЄС позбутися залежності від транзитних країн, від їхнього "шантажу"?
Розслідування проти "Газпрому": "Цей процес полюбляє тишу"
"Газпромівські" лобісти зуміли якщо не ліквідувати, то відтермінувати справу з розслідування зловживань цією компанією на газових ринках країн ЄС, що велася з 2011 р. Один із найпотужніших інструментів впливу Європейської комісії з обмеження антиконкурентної діяльності суб'єктів ринку загрожує перетворитися на ніщо. Ще 8 квітня повідомлялося про завершену підготовку переліку зауважень (Statement of Objections), який є формальним документом і офіційно надсилається порушнику. Після цього - штрафи і покарання.
Проте замість оперативного завершення процедури і притягнення "Газпрому" до відповідальності представники Європейської комісії вигадують щоразу нові формати додаткових переговорів і в такий спосіб тягнуть час і дають можливість розв'язати певні проблеми у "неформальній обстановці".
Цьому сприяє й офіційна політика Європейської комісії - вирішувати спірні питання шляхом компромісу. Для цього навіть було створено окрему спільну комісію, яка в режимі "зачинених дверей" продовжує шукати "взаємовигідне рішення" для зняття претензій з "Газпрому" за порушення антимонопольного законодавства ЄС. Нині ведеться мова про те, що остаточне рішення буде прийнято єврокомісаром з питань конкуренції Хоакіном Альмунія до завершення терміну своїх повноважень у листопаді поточного року.
Очільники "Газпрому" відмовляються коментувати стан справ і лише багатозначно натякають, що "цей процес полюбляє тишу". Тишу, як відомо, полюбляють і гроші… Не виключено, що у Брюсселі поширюється "вірус Шредера", адже після завершення терміну своїх повноважень багато висорангованих чиновників ЄС бажають добре працевлаштуватися. Недаремно й "Газпром" відкрив свій офіс у Брюсселі у грудні минулого року. Чомусь протягом попередніх 20 років російському газовому монополісту така ідея й на думку не спадала. А тут раптом (?!) виникла нагальна необхідність…
Тест на можливість проведення тесту
Широко розрекламований пакет заходів для посилення енергетичної безпеки ЄС, оприлюднений Європейською комісією 28 травня, насправді може стати у пригоді лише як допоміжний інструментарій для продовження процесу створення об'єднаного газового ринку. І до того ж в умовах мирного часу.
Наразі лише один з пунктів може бути використаний як засіб протидії у короткостроковій перспективі. Йдеться про ідею проведення стрес-тестів з енергетичної безпеки (energy security stress tests), яка згадується у запропонованій Стратегії європейської енергетичної безпеки (European Energy Security Strategy), включаючи газовий сектор.
На 27 червня 2014 р. заплановано проведення чергового засідання Європейської ради, де цю стратегію буде розглянуто і, можливо, схвалено.
У тексті, підготовленому Європейською комісією, досить нечітко описується, що являють собою "стрес-тести". Можна припустити, що їх запропонують провести за аналогією із такими ж заходами анкетного характеру стосовно європейських АЕС після "Фукусіми". Тож вони насправді являтимуть собою аналогічне анкетування та не передбачатимуть практичної перевірки життєздатності системи безпеки газопостачання. В такі ігри можна погратися у мирний час, але не в період "газової війни".
Ідея, викладена у стратегії Єврокомісії, могла б стати реальною за умови її практичного застосування. Це повинна бути перевірка готовності кожної з країн-членів до взаємодії в умовах фізичного припинення поставок газу. Загалом ідеться про необхідність розробити, прийняти та перевірити комплекс заходів за ініціативою Єврокомісії, моделюючи випадок фізичного припинення імпорту російського газу за вибраними, а ще краще - за всіма маршрутами одночасно протягом кількох днів і тестування роботи інтерконекторів між країнами-членами. Для цього ЄС потрібно прийняти рішення про свій "надзвичайний стан" в енергетиці і, не гаючи часу, виконати його у співпраці з сусідами. Чи здатен ЄС наважитися на таке випробування? Не хотілося б, аби це питання залишалося риторичним… Проте поки що на тлі збільшення поставок Росією зброї та бойовиків на Схід України та відкриття "газового фронту гібридної війни" Європейський Союз продовжує висловлювати лише то "занепокоєння", то "глибоке занепокоєння" - важко повірити, що Брюссель виявиться здатним на щось дієвіше.
Однак навіть у такій ситуації у Кремля немає підстав радіти такому стану речей і "безпорадності" ЄС. У діях Росії із проштовхування виключень для російських проектів у Брюсселі вбачають наміри фактичної руйнації Третього енергопакета, який вінчає собою 16-річний період лібералізації газового ринку Євросоюзу. Звісно, що євробюрократія не допустить, щоб хтось сторонній перекреслив підсумки такої тривалої роботи.
Чи мають Київ і Брюссель шанси створити консолідовану позицію та змусити Росію до "газового миру"? Так, такі шанси є. Метод їх досягнення - перехід від реактивних дій до превентивних. ЄС не повинен чекати та гадати, обмежить Росія постачання газу до Європи чи ні, а спрацювати на випередження. Раз Росія припинила поставки газу Україні, то варто негайно провести тижневі "стрес-тести", як почуватиметься ЄС без російського газу. Також слід не просто нагадати Москві, а поставити ультиматум щодо забезпечення недискримінаційного транзиту газу з Центральної Азії до України та ЄС через Росію. Росія з цим традиційно не погоджувалась, але ж тепер вона член СОТ! І цим, до речі, можна ефективно нівелювати російський позов до СОТ проти ЄС.
Також ЄС має підтримати ініціативу польського прем'єра Д.Туска щодо створення Енергетичного союзу. І насамкінець ЄК має оприлюднити результати кількарічного розслідування діяльності "Газпрому" та оголосити про розмір штрафних санкцій. Це був би гарний подарунок "Газпрому" та Європейській Раді на 27 червня. Для кожного з них - це особливий день календаря. У Москві зберуть збори акціонерів "Газпрому", а у Брюсселі - саміт ЄС. Цей день може стати визначальним, хто перемагає - європейська демократія чи путінська газократія?
P.S. Єврокомісар Гюнтер Еттінгер оголосив, що наступні перемовини в тристоронньому форматі відбудуться за три тижні. Що ж, час достатній для вироблення консолідованої позиції України та ЄС. Але водночас комісар заохотив і кремлівських агресорів у напрямі ескалації на "газовому фронті", оскільки заявив, що "санкції проти газу і нафти повинні бути в самому кінці списку санкцій проти Росії". Ну і "Газпром" не забарився з наступним кроком до ескалації - 19 червня розірвано договір з "Укртрансгазом" щодо компенсації добових коливань поставок газу в Європу. Отака вона, брюссельська багатовекторність.