Стратегічні рішення уряду в енергогалузі рідко залишаються без уваги екологічної громадськості. Найчастіше, виступаючи опонентами держави, активісти намагаються надати таким рішенням максимального розголосу всіма доступними способами. Зазвичай це виражається в протестних акціях, гучних судових позовах, медіа-кампаніях.
10 грудня 2010 р. на засіданні колегії Державного комітету ядерного регулювання України (нині - Держінспекція ядерного регулювання, ДІЯРУ) було прийнято рішення про подовження на 20 років терміну експлуатації енергоблоків №1 та 2 Рівненської АЕС.
На таке рішення регулятора відреагувала молодіжна громадська організація "Екоклуб" (м. Рівне): 20 квітня 2011 р. екологи подали скаргу на державу Україна в Комітет з дотримання вимог Конвенції про транскордонну оцінку впливу на навколишнє середовище (Конвенції Еспо).
Положення Конвенції Еспо зобов'язують країни, що її ратифікували, проводити процедуру оцінки транскордонного впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при плануванні об'єктів, які можуть серйозно впливати на навколишнє середовище, у тому числі країн-сусідів, а також сповіщати та за необхідності консультуватися з країнами, на навколишнє середовище яких може вплинути такий проект.
Україна ратифікувала Конвенцію про транскордонну оцінку впливу на навколишнє середовище 19 березня 1999 р.
Рівненські екологи вказують як мінімум на три порушення Україною положень Конвенції Еспо:
"- Оскільки відносно прийняття рішень про подовження терміну експлуатації ядерних реакторів процедура ОВНС не здійснювалася, Україна порушує статтю 2(2) Конвенції Еспо.
- Оскільки відносно видачі дозволу (ліцензії) на подовження строку експлуатації першого та другого реакторів Рівненської АЕС процедура ОВНС не проводилася, Україна порушує статтю 2(3) конвенції.
- Оскільки Україна не повідомила про рішення подовжити термін експлуатації ядерних реакторів країни, яких це потенційно стосується, у тому числі Білорусь і Польщу, які найближче перебувають до Рівненської АЕС, Україна порушує статтю 2(4) Конвенції".
Хоча в переліку видів діяльності, для яких процедура ОВНС є обов'язковою, проекти про подовження терміну експлуатації АЕС не зазначені, "Екоклуб" наполягає, що це істотна зміна в діяльності станцій, і вона має проходити всі необхідні процедури для таких серйозних проектів. Свою позицію активісти підкріплюють загостреною реакцією всього світу з приводу безпеки АЕС.
Як повідомляло DT.UA, 11 березня 2011 р. у Японії в результаті дуже сильного землетрусу магнітудою до 9,1 бала та цунамі, що виникло після цього, сталася аварія на АЕС "Фукусіма-1", яка вивела з ладу зовнішнє енергопостачання трьох енергоблоків станції та призвела до перегріву активної зони ректора та її вибуху
12 березня. Офіційне розслідування аварії на японській АЕС підтвердило, що її причиною став насамперед людський
фактор: оператор АЕС не міг навіть припустити, що одночасно можливий землетрус такої сили та цунамі.
Однак у НУО "Екоклуб" заявили, що причиною аварії на АЕС "Фукусіма-1" стала робота АЕС у надпроектний термін. "Причиною катастрофи в Японії став "непередбачуваний збіг обставин". Такий збіг стався на атомній електростанції, яка працювала після закінчення проектного терміну експлуатації. Навряд чи існує досвід управління старінням реакторів після того, як їхній вік перевищив
30 років, на які вони були спроектовані", - прокоментував подачу скарги в комітет голова "Екоклубу" Андрій Мартинюк.
Насправді досвід подовження строку експлуатації енергоблоків АЕС практикується в усіх розвинених країнах, таких, як Великобританія, Франція, Фінляндія, Японія та багатьох інших. Україна в цьому разі нічого нового у світовій практиці не зробила.
Комітет із дотримання вимог Конвенції Еспо прийняв до розгляду дані, надані громадською організацією, і запросив в уряду України інформацію про проведення ОВНС. Також він попросив пояснити, чи було Україною вжито всіх необхідних юридичних, адміністративних та інших заходів для виконання положень конвенції.
У березні 2013 р. комітет дійшов висновку, що подовження терміну експлуатації АЕС має розглядатися, як "істотна" зміна діяльності, отже, повинне супроводжуватися всіма процедурами конвенції.
Міністерство екології та природних ресурсів України, яке представляє Україну з питань Конвенції Еспо, не погодилося з висновками Комітету з дотримання положень конвенції. У листі Мінприроди України на адресу секретаріату Конвенції Еспо від 30 травня 2013 р. наводиться така аргументація: "Подовження терміну експлуатації не призводить до будь-якої істотної зміни в діяльності ядерної установки, визначеної ліцензією на право здійснювати її діяльність на етапі життєвого циклу "експлуатація ядерної установки".
На 28-й сесії комітету (11 вересня 2013 р.) Україна додатково надала інформацію про загальні процедури подовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС відповідно до національних і міжнародних вимог. Однак ні дотримання рекомендацій МАГАТЕ, Орхуської конвенції (Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища), ні довгострокові спостереження за впливом Рівненської АЕС на навколишнє середовище, які, до речі, показали динаміку спаду викидів радіонуклідів, не змінили думки комітету. "Екологічна частина періодичного огляду безпеки не може замінити ОВНС. Не забезпечивши проведення ОВНС до прийняття рішення про подовження ліцензії на експлуатацію енергоблоків, Україна порушила вимоги конвенції", - так прокоментували рішення в заяві комітету.
На той час ні Польща, ні Білорусь, ні будь-яка інша країна, що могла б зазнати ризику через "небезпечну" діяльність, а саме- подовження строку експлуатації енергоблоків, не подала скарги в комітет, як це передбачено загальними правилами конвенції.
У листі від 11 листопада 2013 р. Мінприроди акцентує увагу секретаріату конвенції на тому, що, наприклад, у Франції взагалі не передбачено проектного терміну служби енергоблоків, а процедура подовження терміну експлуатації АЕС відбувається шляхом переоцінки безпеки на відповідність вимогам, зазначеним у початковій ліцензії (як і в Україні). При видачі дозволу на подальшу експлуатацію енергоблоків АЕС (як правило, на десять років) до позиції французької сторони Конвенція Еспо не застосовується. Але думка Комітету з дотримання положень конвенції не змінилася.
Відповідно до наступного листа Мінприроди в секретаріат конвенції від 13 лютого 2014 р. це нонсенс - застосовувати настільки упереджений підхід до рішення України подовжити терміни експлуатації АЕС. Адже ключова вимога конвенції - застосування процедури ОВНС на рівні проектів запланованої діяльності. Сторони конвенції також погоджуються "високо оцінювати здійснювані державами заходи з метою забезпечити проведення оцінки впливу на навколишнє середовище на основі їхніх національних правових та адміністративних положень і їхньої національної політики".
Українським законодавством розробку ОВНС під час планування та реалізації діяльності з подовження термінів експлуатації АЕС не передбачено. Процедура ОВНС обов'язкова тільки для проектів, які передбачають будівництво нових ядерних установок.
2–5 червня 2014 р. у Женеві проходила чергова зустріч сторін конвенції. Українська делегація на чолі з міністром екології та природних ресурсів України Андрієм Мохником обстоювала право України на об'єктивне ставлення комітету до її енергетичних планів і грамотність рішень уряду України.Українська сторона залишила за собою право голосувати проти затвердження висновку наради сторін, якщо його положень не буде змінено відповідно до зауважень і позиції України.
Та навіть попри підтримку позиції української делегації Францією, Великобританією та Фінляндією, рада країн прийняла рішення, що Україна порушила процедуру конвенції, не проводячи ОВНС для подовження терміну експлуатації енергоблоків, а також не сповістивши можливі "постраждалі" від такого рішення країни - Білорусь і Польщу.
Хоча рішення комітету має рекомендаційний характер, воно ставить під загрозу імідж української атомної галузі як безпечного та чистого джерела електроенергії.
У світі подовження терміну експлуатації енергоблоків - уже усталена практика. Станом на липень 2012 р., аналогічні рішення приймали Франція, Фінляндія, Угорщина, Японія, Росія та США. А в деяких країнах узагалі на законодавчому рівні не передбачене закінчення дії ліцензії на експлуатацію АЕС (див. табл.). Економічний аналіз, проведений Агентством із атомної енергетики при ОЕСР, показав, що майже в усіх випадках подовження терміну експлуатації АЕС хоча б на десять років є економічно вигідним.
Інвестиції, необхідні для продовження терміну експлуатації енергоблоків на Рівненській і Южно-Українській АЕС, становлять 300–500 дол. на 1 кВт електроенергії. Але хіба економічні резони колись брали до уваги екологи?
Все-таки дозволю собі звернути вашу увагу на такі цифри.Вартість зняття з експлуатації дев'яти енергоблоків, термін експлуатації яких закінчується до 2020 р., становить 2934 грн на 1 кВт установленої потужності для серійних енергоблоків потужністю 1000 МВт і досягає 26,2 млрд грн.
Цікаво також розібратися з собівартістю заміщення енергоблоків АЕС енергоблоками ТЕС, розрахованою, виходячи з різниці тарифів АЕС (30,23 коп./кВт∙год. із 1 травня 2014 р.) і блокових ТЕС (57,26 коп./кВт∙год. за січень-квітень 2014 р.). Усього за 2015–2020 рр. ця цифра становила б 94,1 млрд кВт, або в перерахунку на різницю тарифів АЕС і ТЕС (27,03 коп./кВт∙год) - 23,7 млрд кВт.
Додаткове навантаження на тариф на електроенергію для споживачів України, розраховане, виходячи з обсягу споживання 2014 р. - 174 млрд кВт, становитиме за період 2015–2020 рр. у середньому 2,9 коп./кВт∙год на рік, а починаючи з 2021 р. - 4,0 коп./кВт∙год щороку. У підсумку маємо 50 млрд грн прямих втрат. При цьому не враховано необхідності будівництва нових ТЕС для заміщення енергоблоків АЕС. Для пиловугільних станцій з глибоким очищенням димових газів та утилізацією СО2 вартість 1 кВт установленої потужності становить близько 2500 дол. Для заміщення 9000 МВт необхідні капітальні вкладення в сумі 22,5 млрд дол., або 265 млрд грн. Де Україні взяти такі величезні кошти?! І навряд чи екологи підкажуть і допоможуть.
У цій ситуації насторожує політика подвійних стандартів "Екоклубу". Організація бореться одночасно зі зміною клімату та з атомною енергетикою. Тим часом більшість міжнародних експертів визнають, що атомна енергетика поки що є чи не єдиним безпечним для клімату джерелом енергії, оскільки її діяльність не супроводжується викидами парникових газів. При цьому самі АЕС займають мінімальну територію, особливо порівняно із сонячними електростанціями, про що неодноразово розповідало DT.UA. Для сонячної електростанції потужністю 1 ГВт потрібно кілька десятків квадратних кілометрів площі, тоді як для АЕС треба всього кілька квадратних кілометрів.
Рішення Комітету з дотримання Конвенції Еспо, можливо, було також посилене "прикриттям" позиції "Екоклубу" з боку потужної європейської організації CEE Bankwatch, партнерська організація якої - Національний екологічний центр України, активно підтримувала діяльність "Екоклубу" частими прес-релізами та заявами на офіційному сайті CEE Bankwatch. Робота останніх полягає в аналізі фінансової політики публічних банків ЄС (Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк). Кредити, видані Україні, зокрема, на підвищення безпеки українських АЕС, завжди перебувають під пильною увагою українських неурядових організацій.
Громадянське суспільство в Україні продовжує перебувати у фазі активного становлення. Наступаючи часто на граблі, мимовільно воно знаходить дедалі дієвіші способи впливати на владу, виступати реальною противагою чиновницькому апарату та державній машині.
При цьому як головні традиційно підносяться благі, на перший погляд, наміри захисту інтересів громадян. Проте логічне просте запитання: а як тут має співвідноситися захист прав суспільства та держави загалом? Чи не є апелювання до вже прийнятих стратегічно важливих для галузі рішень таким собі показовим "винесенням сміття з хати" на міжнародну арену, лише ширмою при реалізації інтересів фінансово-промислових груп, яким атомна генерація поки що не підконтрольна? На жаль, замість пошуку золотої середини у вирішенні проблемних питань безпосередньо в Україні, у тому числі з тими, хто уповноважений приймати рішення, громадські екологічні організації поки що воліють шукати підтримки в іноземних колег.