Як заявив на церемонії відкриття будівництва Північно-Європейського газопроводу глава «Газпрому» Олексій Міллер, цей принципово новий маршрут транспортування природного газу «значно підвищить надійність і гнучкість поставок газу з Росії. Цей проект розрахований на задоволення зростаючих потреб об’єднаної Європи в російському газі». Запорукою успіху проекту О.Міллер назвав альянс «Газпрому», котрий має багаторічний досвід роботи в газовому бізнесі, і найбільших німецьких компаній — BASF AG і E.On AG. Принципову угоду про будівництво Північно-Європейського газопроводу між «Газпромом» і названими німецькими компаніями підписано 8 вересня 2005 року в Берліні в присутності президента РФ Володимира Путіна й тоді ще канцлера ФРН Герхарда Шредера.
Для з’єднання ПЄГ із діючою системою газопостачання Росії «Газпром» споруджує нову сухопутну ділянку газопроводу Грязовець—Виборг завдовжки 917 км. Він пройде територіями Вологодської та Ленінградської областей. Паралельно з підключенням цієї ділянки до ПЄГ «Газпром» за його рахунок планує розв’язати проблеми з газозабезпеченням Санкт-Петербурга й Ленінградської області.
Для будівництва морської ділянки ПЄГ 30 листопада було створено спільне підприємство North European Gas Pipeline Company. СП зареєстровано в кантоні Цуг (Швейцарія). У капіталі СП російському «Газпрому» належить 51%, а німецьким співзасновникам відповідно по 24,5%. Передбачається, що North European Gas Pipeline Company вестиме роботу на всіх етапах реалізації проекту ПЄГ: від підготовки й будівництва до експлуатації морської частини газопроводу. Крім того, «Газпром» поступився можливістю участі німецьким компаніям у розробці родовищ, які за задумом мають забезпечити ПЄГ газом.
Відповідно до повідомлення голови правління ВАТ «Газпром» Олексія Міллера на прес-конференції 9 грудня, раду акціонерів North European Gas Pipeline Company очолить екс-канцлер ФРН Герхард Шредер. До слова, про Шредера та його участь у справі СП. У Німеччині в зв’язку з його призначенням розгорівся неабиякий скандал. Багато ЗМІ натякають на можливість ледь не корупційного зв’язку екс-канцлера Шредера з російським «Газпромом». У зв’язку з цим припускають: через скандал, що вибухнув, Герхард Шредер відмовиться від почесної посади в російсько-німецькому газовому СП. Радикально налаштована частина населення взагалі вимагає в законодавчому порядку заборонити політикам вищого рангу виступати з ініціативами, подібними до ідеї створення ПЄГ, бо вони мають принципове значення для економічної безпеки країни. Але чим обернеться галас, який здійнявся в Німеччині, наразі сказати складно.
Тим часом голова правління E.On AG Вульф Бернотат заявив про готовність німецьких компаній уступити зі своєї частки до 9% акцій у капіталі North European Gas Pipeline Company третій особі. Але назвати конкретних претендентів на цей пакет поки що відмовився, пославшись на триваючі переговори.
Представляючи проект ПЄГ, і глава «Газпрому» О.Міллер, і голова правління BASF AG Юрген Хамбрехт, і голова правління E.On AG Вульф Бернотат наполягали на його економічній доцільності й можливості диверсифікації шляхів поставок російського газу до Європи. При цьому вони одностайні в тому, що проект Північно-Європейського газопроводу, даючи змогу знизити вартість транзиту (бо плануються поставки російського газу прямо до Німеччини, обминаючи транзитні країни), одночасно виключає можливість політичних ризиків.
Із погляду ведення газового бізнесу та стратегії експансії на європейський ринок «Газпром», безумовно, має рацію і демонструє послідовність. Стосовно ж політичних ризиків, то за наявності ПЄГ у того ж таки «Газпрому» просто будуть розв’язані руки у взаємовідносинах з Україною, Польщею, прибалтійськими та східноєвропейськими країнами. Тоді, приміром, суперечка з НАК «Нафтогаз України» про зміну формули ціни на російський газ і ставку транзиту буде винесено за дужки тимчасових рамок. Маючи можливість обминути Україну бодай на певний час, цілком зрозуміло, «Газпром» зможе в суперечці з Україною називати ціну на свій газ не лише в 160 і 230 дол. за 1000 кубометрів. Але наразі переговорний процес «Газпром»—Україна — це своєрідна війна заяв у стилі «хто крутіше ціну загне»... До моменту, коли ПЄГ стане вагомим аргументом у газотранзитному бізнесі, «Газпрому» та його партнерам доведеться ще чимало зробити. Зокрема, побудувати морську ділянку газопроводу по дну Балтійського моря.
Точкою відліку морської ділянки Північно-Європейського газопроводу (його планована довжина — 1198 км) повинна стати берегова компресорна станція в бухті Портова (біля Виборга). По дну Балтійського моря трасу мають прокласти до пункту Грайфсвальд на узбережжі Німеччини. У перспективі від траси можливі відгалуження на Швейцарію. Траса газопроводу також повинна пройти через території Німеччини й Нідерландів до британського Бектона.
Робочий тиск у ПЄГ має становити 210 атмосфер. Планується, що першу нитку Північно-Європейського газопроводу буде введено в дію 2010 року. Її пропускна здатність — 27,5 млрд. кубометрів на рік. Із будівництвом другої нитки цього газопроводу пропускна здатність збільшиться до 55 млрд. кубометрів газу на рік. Але це справа не найближчого майбутнього. І наразі, на думку експертів, ПЄГ не є альтернативою маршрутам газопоставок через Україну й Польщу. По-перше, через потужність. По-друге, призначення ринку збуту газу інше.
Однак виключати збільшення маневреності російської газотранспортної системи з будівництвом ПЄГ не варто. Наступного десятиліття це може виявитися вагомим чинником на газовому ринку Європи. Тим паче, якщо проект будівництва газопроводу Ямал—Європа (тобто розширення його пропускної здатності) територією Польщі буде заморожено, чого явно побоюються поляки. А в «Газпромі» кажуть: мовляв, давайте спочатку закінчимо розпочаті проекти, а потім уже подивимося, куди рухатися далі.
Серед запитань, поставлених О.Міллеру та його німецьким партнерам, особливо вирізнялося таке: «Що стосується східноєвропейського ринку, то «Газпром» із допомогою регулювання поставок свого газу показав, що карає своїх політичних противників і винагороджує союзників. Це стосуватиметься і покупців російського газу в Західній Європі?» Глава «Газпрому» Олексій Міллер відрізав: «Газпром» продаватиме газ усім, підкреслюю — усім за європейськими цінами!»
На запитання про переговори з Україною про транзит і поставки газу в 2006 році глава «Газпрому» відмовився відповідати категорично — мовляв, привід не той. Замість нього відповів заступник глави «Газпрому» Олександр Медведєв. Але про це читайте в іншому матеріалі.
|