Питання екологічної безпеки Північно-Європейського газопроводу, котрий збираються прокладати по дну Балтійського моря, порушувалося вже неодноразово. Від самого початку реалізації цього проекту уряди Латвії, Литви й Естонії нагадували про те, що на дні цього моря затоплено десятки тисяч тонн отруйних речовин, скинутих туди Радянським Союзом після Другої світової війни. Балтійські країни закликали ЄС зайняти активнішу позицію в цьому питанні, стверджуючи, що найменші помилки під час будівельних робіт можуть призвести до катастрофічних наслідків. Однак тоді ці заклики залишилися без уваги, і Андріс Пієбалгс, комісар ЄС з енергетики, висловив тверду впевненість у тому, що компанії, які беруть участь у проекті, — російський «Газпром» і німецькі концерни E.On і BASF — зроблять усе можливе для захисту навколишнього середовища.
Проте зараз, коли це саме питання було порушено Йораном Перссоном, прем’єр-міністром Швеції, так легко відмахнутися від нього, швидше за все, уже не вдасться. Тим більше що цього разу йдеться вже не про можливі помилки, а про те, що будь-які роботи такого масштабу неодмінно піднімуть з дна донні відкладення, у яких накопичилися не лише отруйні речовини, а й міни та інші небезпечні предмети. За словами прем’єр-міністра, які наводить у своїй статті британська газета The Independent, під час будівництва у Балтійському морі утвориться смертельно небезпечний коктейль, котрий може спровокувати справжнє екологічне лихо.
Амбіційний проект підводного газопроводу завдовжки 1200 кілометрів і вартістю 10,5 млрд. дол., який дасть змогу прямо поставляти російський газ до Західної Європи, «протискається» президентом Росії Володимиром Путіним і колишнім канцлером Німеччини, а нині головою комітету акціонерів консорціуму Герхардом Шредером під акомпанемент постійних скандалів.
Щоправда, реалізації проекту вони особливо не заважають: уже прокладають сухопутну частину газопроводу територією Росії і 2010 року очікується перша подача газу. Проте нинішній розвиток подій може виявитися досить серйозним випробуванням на міцність підводної труби. Проектом передбачено будівництво окремого відводу для постачання газом Швеції, а сам трубопровід пройде усього лише в кількох десятках кілометрів від її узбережжя.
Втім, нещодавно шведський уряд оголосив про свій намір зробити свою країну цілком незалежною від газу і нафти до 2020 року. У реалізації цього завдання повинні допомогти виробництво альтернативного палива, яке планується одержувати з деревини особливого сорту сосни, а також технології енергозбереження. Тож імовірність того, що шведський уряд продемонструє неабияку наполегливість у своєму прагненні відвести від себе «підводне лихо», досить висока.
І, зважаючи на все, цю загрозу в Росії сприйняли досить серйозно. Представники «Газпрому» і газопровідного консорціуму наввипередки запевняють світову громадськість в абсолютній безпеці цього газопроводу, стверджуючи, що маршрут розроблявся кілька років і прокладений в обхід усіх відомих звалищ боєприпасів. А Сергій Купріянов, прес-секретар «Газпрому», навіть заявив про те, що будівництво газопроводу матиме позитивний ефект, тому що буде проведено не лише перше за повоєнний період ретельне дослідження донних відкладень, а й їхнє очищення і знешкодження.
Однак з огляду на все, шведський уряд не задовольнився цими заявами. Лена Берглунд, прес-секретар міністерства охорони навколишнього середовища Швеції, повідомила AFP, що будівельний консорціум має подати в міністерство заявку на виконання будівельних робіт. І розгляд цієї заявки з погляду оцінювання екологічних ризиків аж ніяк не буде формальним.