Нещодавнє рішення уряду Китаю значно підвищити тарифи на енергоносії для більшості китайців стало повною несподіванкою. Пізно ввечері було оголошено, що дизельне пальне дорожчає на 18% — до 3,58 дол. за галон, а бензин — на 16%, до 3,83. Було збільшено також тарифи на електроенергію та, за всіма ознаками, очікується подорожчання вугілля. Досі ціни на енергоносії в Китаї залишалися фіксованими з листопада 2007 року, попри те, що світові ціни на них зросли відтоді на 45%.
Зарубіжні експерти давно говорили про необхідність таких заходів. Ціни на енергоносії, які штучно занижуються, не сприяють їх ефективному й ощадливому витрачанню, й саме китайську ненаситність нерідко називають однією з основних причин стрімкого зростання цін на енергоносії в усьому світі.
У світових масштабах Китай посідає друге місце за споживанням енергоносіїв (після США), проте стрімкі темпи розвитку китайської промисловості обіцяють у найближчому майбутньому зміну лідера. Тому не дивно, що відповіддю на рішення Пекіна було негайне зниження ціни на нафту на світових ринках на 4 дол. за барель. А от акції китайських енергетичних компаній одразу зросли в ціні. Що і стало найголовнішим на нинішній момент позитивом.
За дуже високих рівнів китайської інфляції (7,7% у травні, 8 — із лютого по квітень) фондовий ринок демонстрував від’ємну динаміку, створюючи небезпечну соціальну напруженість у країні. Буквально напередодні рішення про підвищення тарифів індекс Шанхайської фондової біржі впав на 6,5%, і лідерами падіння стали саме енергетичні компанії, які за старої цінової політики працювали практично собі на збиток.
Утім, чимало скептиків зазначають, що величезні державні енергетичні субсидії в Китаї здатні повністю нівелювати позитивний ефект від цього кроку уряду. Примітно, що це питання навіть порушували під час нещодавніх американсько-китайських переговорів. Пекіну наполегливо рекомендують обмежити субсидування й відмовитися від держрегулювання цін на енергоносії. За твердженням Вашингтона, нинішня політика китайської влади лише сприяє підтримці зростаючого дефіциту на енергоносії та створює умови для процвітання контрабанди і корупції в енергетичній сфері. А також забезпечує додаткові конкурентні переваги китайським товарам, що ще більше посилює диспропорції в глобальній економіці.