Якщо не мобілізуватися на формуванні і реалізації механізмів та інструментів системного прискореного розвитку економіки, альтернатива одна - продовження принизливого деградуючого життя та катастрофічно швидке зменшення чисельності населення.
Забезпечення ефективного розвитку економіки і належного рівня життя людей в Україні є ключовим і особливо складним у нинішніх умовах завданням. Ще ніколи оцінки і характеристики стану нашої економіки з боку експертів, у тому числі зарубіжних, не були такими жорсткими, як зараз. На сьогодні параметри ВВП і промислового виробництва в Україні значно нижчі рівня 1991 р. і мало змінюються в останні роки.
В ефективному розвитку країни вирішальна роль належить промисловості. У світі немає жодної держави, яка досягла б економічних і соціальних успіхів без системного випереджального розвитку своєї промисловості. На жаль, вітчизняна промисловість за всіма базовими показниками перебуває в кризовому стані, а за низкою окремих - у критичному, і це гальмує розвиток. Найбільш значущими з них є: низькі рівні виробництва, конкурентоспроможності, експорту, закритичний знос основних фондів, відділення банківсько-фінансового капіталу від потреб промисловості, лавиноподібний відплив кадрів, відсутність повноцінної інноваційної системи, невідповідність положень регуляторної політики прискореному розвитку. Надзвичайно негативною є відстороненість держави від управління розвитком промисловості.
Унаслідок зазначеного вивести промисловість із нинішньої глибокої кризи за рахунок ринкової самоорганізації чи окремих локальних заходів неможливо. Потрібні антикризові заходи, які докорінно змінюють систему.
Пропонується комплексна системна стратегія реіндустріалізації, яка спрямована на те, щоб не просто переломити тенденцію розвитку на стабільно позитивну, а й забезпечити середні темпи зростання на рівні 7–10% (у виробництвах високотехнологічної продукції - 10–15%) і створити передумови для прискореного розвитку промисловості та економіки в цілому, формування конкурентоспроможного промислового комплексу, показники якого відповідають аналогам у розвинених країнах. Обсяги промислової продукції мають наближатися до 1 трлн дол., кількість нових високоефективних робочих місць - збільшитися на 5 млн, а промисловість повинна отримати принципово новий технологічний і виробничий уклад.
Основні особливості запропонованих стратегічних підходів
По-перше, стратегія виходить із того, що сучасний світ увійшов у новий період розвитку - неоіндустріалізацію, в основі якої виробництво продукції на базі інноваційно-інформаційних технологій і комп'ютерно-інтегрованих систем. Тож стратегія передбачає активний його розвиток, а також враховує необхідність використовувати певний час нинішній виробничо-технологічний потенціал.
По-друге, визначає провідну роль держави, яка разом із бізнесом, наукою, громадськими організаціями здійснює спрямований розвиток промисловості, що позиціонується як важливий національний пріоритет країни. Держава повинна цілеспрямовано сприяти розбудові промисловості на ринкових принципах і забезпечувати стратегічне планування та пряму підтримку інноваційної діяльності.
По-третє, пропонує досягати зазначеної мети за рахунок реформування і реалізації всього комплексу причетних до цього політик: виробничої, податкової, митної, валютної, зовнішньоекономічної, кредитно-фінансової, інноваційно-інвестиційної, технічної, інституціональної, кадрової та управлінської, що дасть можливість системно і комплексно формувати найсприятливіші умови для прискореного промислового розвитку. Заходи з реалізації перелічених політик мають здійснюватися на засадах державно-приватного партнерства із застосуванням проєктного підходу, врахуванням особливостей і локальних конкурентних переваг України.
Практика антикризового регулювання широко використовується у світі і може включати набір різних механізмів та інструментів, що ґрунтуються на різних теоретичних позиціях і враховують особливості систем, які підлягають регулюванню. Історичний приклад такого підходу - подолання глибокої економічної кризи у США в 30-х роках минулого століття.
Що пропонується для реалізації стратегії
Важлива роль відводиться комплексу пріоритетних національних проєктів, які мають здійснюватися спільно державою і бізнесом. Зокрема, пропонується сформувати та реалізувати такі проєкти за основними напрямами, які умовно можна розділити на п'ять груп.
До першої групи належать напрями:
- забезпечення потреб галузей і сфер діяльності країни конкурентоспроможною вітчизняною продукцією;
- переробка вітчизняної сировини та напівпродуктів різних секторів економіки в кінцеву продукцію з вищою доданою вартістю;
- розвиток експорту вітчизняної продукції з високою доданою вартістю та заходів з імпортозаміщення;
- розвиток малого та середнього промислового бізнесу.
Друга група включає такі напрями:
- реконструкція та технічне переоснащення, підвищення технологічного рівня виробничої бази підприємств із високим потенціалом розвитку(машинобудівна, хімічна, металургійна та інші галузі), поетапний перехід до цифрових виробництв;
- модернізація діючих і створення нових високотехнологічних виробництв.
До третьої групи входять:
- прискорений розвиток ІТ-технологій і штучного інтелекту, комп'ютерно-інтегрованих виробництв;
- створення наноматеріалів і освоєння виробів з них;
- впровадження технологій використання 3D принтерів.
До четвертої групи належать:
- проєкти, що мають міжнародне значення;
- створення спільних виробництв екоавтомобілів та іншої наукомісткої техніки;
- впровадження глобальної транспортно-логістичної системи, реалізація якої ініціюватиме розвиток транспортних засобів усіх видів.
П'ята група включає проєкти, необхідні для забезпечення обороноздатності країни. Кожен з них потребує врахування своєї специфіки в організації робіт, створення найбільш ефективного регуляторного середовища, а також ресурсного, технологічного, фінансового і нормативно-правового забезпечення.
У нинішніх кризових умовах украй важливо використовувати можливості внутрішнього ринку не тільки як споживача промислової продукції, а й як значного чинника розвитку галузей економіки. Необхідно забезпечити на внутрішньому ринку сприятливі умови для доступу вітчизняної продукції до споживачів. Слід внести необхідні зміни в порядок закупівлі продукції іноземних компаній при виконанні національних проєктів, особливо за бюджетні кошти, а також до діючих угод із СОТ та ЄС. На час виходу економіки з кризи варто заморозити ціни і тарифи на енергетичні й транспортні послуги для промисловості. В основу такої програми слід покласти поставки узгодженої замовниками і промисловими підприємствами за номенклатурою і обсягами продукції.
Більш глибока переробка вітчизняної сировини, створення необхідних для цього технологічних ланцюгів переробних виробництв у різних галузях забезпечать отримання кінцевих продуктів з більшою доданою вартістю і збереження доданої вартості та робочих місць в Україні.
Заходи з розвитку експорту високотехнологічної продукції передбачають активне включення в роботу Експортно-кредитного агентства України щодо кредитування поставок на експорт продукції та заходів з імпортозаміщення, створення системи страхування і гарантування виконання експортних контрактів, активізацію діяльності посольств і торгових представництв, їх взаємодію з підрозділами міністерств і підприємствами. Потрібно сконцентрувати увагу на пошуку нових ринків, де наша продукція буде конкурентоспроможною. Важливим є розширення поставок продукції на традиційні ринки СНД, розвиток взаємовигідної виробничої кооперації.
Основу промислового комплексу України мають скласти високотехнологічні цифрові виробництва машинобудівної, хімічної, металургійної, легкої, деревообробної та інших базових галузей, а також новітні технологічні комплекси пріоритетних напрямів третьої групи. Це потребує активної системної роботи по створенню потужної інноваційної системи з відродженням інституцій галузевої науки, повноцінної інфраструктури. В усіх регіонах України необхідно сформувати мережу інноваційних майданчиків для розвитку визначених пріоритетних науково-технологічних напрямків із широким залученням талановитої молоді та створенням для них тисяч робочих місць. Ці майданчики повинні мати підготовлену виробничу, енергетичну та інформаційну інфраструктуру, що сприятиме прискоренню розвитку новітніх технологій.
Де взяти необхідні ресурси?
У нас немає виходу з нинішнього економічного тупика без докорінних змін діяльності банківсько-кредитної системи. Виходити треба з того, що вона є важливою складовою економічної системи країни, її механізми та інструменти мають забезпечувати не тільки макроекономічну стабільність, а й розвиток реального сектора економіки. Необхідно підвищити відповідальність Національного банку за забезпечення економічного розвитку України. Успіх може бути лише при постійній системній взаємодії уряду і Нацбанку щодо вироблення рішень як по валютному курсу, антиінфляційних заходах, так і по фінансуванню програм і проєктів розвитку країни.
Ключовим у формуванні ефективної системи промислового розвитку є якнайшвидше створення Банку розвитку України як спеціалізованої кредитної установи першого рівня, яка повинна стати основним інструментом системи забезпечення довгостроковими кредитами виконання інноваційно-інвестиційних проєктів на сприятливих умовах. На основі цього банк зможе реалізувати сучасні механізми залучення широкого спектра внутрішніх і зарубіжних ресурсів, забезпечити їх використання за призначенням.
Потрібно консолідувати кошти існуючих і нових можливих джерел, активізувати на новій основі залучення іноземних кредитів, але в нинішніх умовах розраховувати ми маємо перш за все на внутрішні сили. Прямі іноземні інвестиції у вітчизняну промисловість швидко зменшуються, і чекати на позитивні зміни в цьому немає підстав. Покращити фінансовий стан країни можна при значному збільшенні фінансових результатів вітчизняної економіки, передусім за рахунок зростання виробництва і реалізації промислової продукції. Особливу увагу слід звернути на використання можливостей банківської системи за рахунок ресурсів, що виділяються Нацбанком на рефінансування, у тому числі за рахунок емісії, уповноваженим фінансовим установам, зокрема, Банку розвитку на реалізацію інвестиційних проєктів і програм. При цьому уряд може проводити випуск облігацій внутрішньої позики на відповідну суму із значним терміном дії. Жорсткий контроль і дієвий механізм використання коштів емісії на інвестиційне кредитування забезпечать мінімальний вплив на рівень інфляції.
Украй важливо переорієнтувати внутрішній депозитний обіг у межах НБУ-комерційні банки (де зараз перебуває значна частка банківського капіталу) на цільовий розвиток промисловості. Значними ресурсами можуть бути кошти, отримані від проведення деофшоризації та детінізації бізнесу, забезпечення більш повного отримання податків і зборів у різних сферах (податки зведеного бюджету, неправомірне відшкодування ПДВ, ввізне мито, акцизи, кошти від приватизації та ін.). Важливий ресурс у вигляді активів підприємств-боржників, який нині заморожено у банківській системі, не працює на економіку України.
У діючій амортизаційній моделі оновлення виробничих фондів в індустріальних країнах світу амортизація є найбільшим постійним інвестиційним ресурсом, частка якого досягає 70% у загальних обсягах інвестицій. Нам необхідно сформувати таку модель в Україні.
Потребує цільового реформування інституціональна та кадрова політики, забезпечення концентрації виробництва, активного розвитку середнього та малого промислового бізнесу. Необхідне перетворення корпорацій олігархічного типу на сучасні промислово-фінансові структури, що інтегрують свою корпоративну політику з державною. У кадровій політиці головне завдання - пристосування системи освіти до зростаючих вимог промисловості. Важливо відродити систему підготовки та відбору кадрів вищого рівня в промислових структурах і державних органах управління зі складу вітчизняних спеціалістів.
Промисловості нагально потрібний Промисловий кодекс, базовими складовими якого мають стати закон про промисловість, закон про промислову політику, пакет законів для забезпечення прискореного розвитку промисловості країни.
Системне реформування промисловості потребує високопрофесійного формування і реалізації державної промислової політики і спеціальних компетенцій управлінських кадрів. Вирішувати такі завдання ефективно може тільки вищий орган державного управління сучасного типу - Міністерство промисловості. Свою увагу воно повинно зосередити не тільки на технологічно-виробничих напрямках, а особливо на інвестиційному забезпеченні прискореного інноваційного розвитку стратегічних напрямків через управління системою формування та реалізації національних проєктів та інших.
Запропонований шлях реіндустріалізації, підтриманий Антикризовою радою громадських організацій України, - реальний шанс вийти на ефективний розвиток економіки. Це має стати одним із найважливіших пріоритетів для суспільства. Поки що на державному рівні ця тема серйозно майже не обговорюється, незважаючи на надзвичайну актуальність.