1 серпня Дмитро Фірташ купить «Миколаївоблгаз». У цьому взагалі-то ніхто особливо й не сумнівався. А після того як стали відомі компанії, що подали заявки на конкурс, запитання відпали самі собою. На участь у конкурсі претендують три компанії - ПАТ «Газтек», «Черкасигаз» і інвесткомпанія «Фінлекс-Інвест». Усі вони пов’язані з Дмитром Васильовичем, і припустити, що він почне жорстко торгуватися сам із собою, складно.
Узагалі однією з особливостей підготовки до продажу облгазів цього року є відносна тиша. Складається враження, що нікому, крім самого Фірташа, це нецікаво. У Фонді державного майна мляво бурмочуть про можливий прихід «Газпрому». Хоча, наприклад, по «Миколаївгазу» його присутність жорстко відсікли аж двома пунктами умов. Першим із них до конкурсу не допускаються компанії з держчасткою понад 25% власності. А другим відтинаються й учасники, які прямо або непрямо контролюються особами, що мають 25-відсоткову частку держвласності.
Це, до речі, нововведення. Тож коли «Газпром» говорить, що вони не одержали ні запрошення на конкурс (і не одержать), ні гарантій, що він буде відкритим, і тому брати участь у ньому не збираються, - це чиста правда.
Заодно за цією схемою можна відразу відсікати «Черкасигаз» (там у НАК «Нафтогаз України» 51%). От вам і всі «претенденти». Дмитро Фірташ може оформляти остаточну купівлю.
До слова, з умов продажу облгазу прибрали раніше анонсовану вимогу поставити лічильники газу населенню.
Наступним за такою ж схемою продадуть «Івано-Франківськгаз», потім підуть й інші.
У липні поточного року на біржі було продано невеликі пакети двох облгазів - 1% акцій «Київоблгазу» і аж 1,5% «Волиньгазу». Ціни були дуже лояльні. Частина аналітиків вирішила, що угоди були розраховані на те, щоб показати, що облгази нікому не потрібні, та щоб Фонд держмайна міг пізніше опиратися на їхні результати. Цілком можливо…
Однак де ж справжні угоди з іншими цінами? Проблема в тому, що облгази нині, схоже, справді малоцікаві. За даними агентства «Інтерфакс-Україна», з початку поточного року на найбільшій у країні Українській біржі по облгазах пройшло всього з десяток невеликих угод - продавали «Київоблгаз» і «Донецькоблгаз». Це більш ніж скромний результат.
Слабкий інтерес пов’язаний багато в чому з тим, що продаються неконтрольні пакети акцій - достатні, щоб зміцнити позиції існуючих акціонерів (передусім Дмитра Васильовича), але малоцікаві іншим. Як туманно зауважили у ФДМ: «Нам відомо, що в компаніях, акції яких продаються, є мажоритарний акціонер».
Цікаво, але той же «Черкасигаз» п’ять років тому штурмували. Правда, тоді контроль був не в Дмитра Фірташа, а в Богдана Губського. А тепер усе тихо.
Західних компаній (якщо не брати до уваги кіпрсько-вірджинські офшори) на цьому ринку ніколи не було.
Росіяни спробували попрацювати на цій ниві і з тріском провалилися. Ще наприкінці минулого століття (як звучить!) акції східних облгазів («Дніпрогазу», «Харківгазу», «Харківміськгазу», «Донецькміськгазу» і «Криворіжгазу») скуповувала так звана лужниковська група російських бізнесменів. (Вони ж потім купили чотири обленерго на конкурсі. Пізніше придбали «Одесаобленерго», а вже цього року «Житомиробленерго» і «Закарпаттяобленерго».) Але з газом у них не склалося. Влітку 2006-го вони перепродали п’ять контрольних пакетів облгазів структурам російського підприємця Віктора Вексельберга. Тоді росіяни бадьоро заявили, що контролюють «бізнес, який має 31,8 тис. км мереж, забезпечують природним газом 1,8 млн. чоловік і 16,5 тис. підприємств із річним обсягом газопоставок 2,6 млрд. кубометрів і транспортуванням майже 9 млрд. кубометрів». Створили й дочірню компанію.
До речі, тоді ходили чутки, що компанії Вексельберга організовують і подальше скуповування облгазів, говорили про 100 млн. дол. Однак життя ці проекти не підтвердило. Більше запам’яталися розбірки, хто в кого з росіян потягнув кілька пакетів акцій.
Загалом, бізнес не пішов, і торік Вексельберг без ентузіазму зазначив: «Облгази для «КЕС-холдингу» не є стратегічними активам, і ми… не братимемо участі у їх подальшій приватизації. Це не в портфелі наших пріоритетів». І вже рік він активно веде переговори про уступку їх «Газпрому». Навесні Антимонопольний комітет дозволив раніше нікому не відомому офшору з Британських Віргінських Островів скупити пакети акцій (понад 50%) чотирьох кіпрських офшорок, яким належать контрольні пакети вексельбергових облгазів - «Харківгазу», «Харківміськгазу», «Дніпрогазу», «Криворіжгазу» і «Донецькміськгазу».
Історія показала, що газ - непростий бізнес. Між іншим юридично левова частка облгазівських труб їм не належить, а перебуває в управлінні. Звичайно, по факту відібрати їх неможливо, у чому свого часу переконалася і Юлія Тимошенко. Але юридично облгазу належать офіс, меблі, ті труби, які вони побудували вже самі. І прямий доступ до споживачів. Це багато, але з цим треба вміти працювати.
До речі, саме зараз Кабмін затвердив новий перелік гарантованих постачальників газу для споживачів України. Облгази поставлятимуть газ населенню, бюджетним організаціям і дрібним підприємствам. А от великі підприємства й теплоенергетику відтягнуть на НАК «Нафтогаз України». Для українських акціонерів це нейтральна новина - вони вміють працювати в таких умовах. Для сторонніх - додатковий фактор ризику.
Між іншим, у Росії газопостачальні організації в неіндустріальних областях теж коштують недорого. За даними фонду Разумкова, такі компанії в Липецькій і Курській областях (вони схожі на Миколаївську та Херсонську області) продано за 10-15 млн. дол.
Ну а ринок одержить нову конфігурацію. Раніше НАК «Нафтогаз України» мала контрольний пакет в 19 облгазах, у чотирьох її частка перевищувала 40%, що давало можливість блокувати будь-які збори (або рішення) акціонерів. Ще в 17 компаніях у «Нафтогазу» був блокуючий пакет.
Тепер залишиться 29 блокуючих пакетів. Але це враховуючи 14 «суперважливих» для енергобезпеки країни пакетів у районних компаніях на кшталт «Борщівгазу» і «Гусятингазу». Навіщо державі їхні пакети, запитання, звичайно, цікаве.
Тож скандалів поки що не очікується. Цей раунд приватизації пройде тихо. Він не останній. І той же «Газпром» або його «дочки» ми рано чи пізно ще побачимо. Але продавати акції облгазів буде вже не ФДМ. Один з аналітиків філософськи зауважив журналістам, що «вартість активів прямо залежить від того, як довго потенційні покупці розраховують сидіти на грошовому потоці». Слово честі, вичерпно.
Ще одна цікава деталь: продаж має йти за планом-графіком продажів. Його наприкінці червня вивісили на сайті, після чого він миттєво застарів. Липень уже майже минув, але жодних продажів заявлених 16 компаній не було. У серпні продавати мають чотири компанії. Поки що анонсовано дві й начебто три на підході.
Може, варто оновити графік? Чи й так згодиться?