Проте останнім часом з'явилися переконливі докази, які змінюють уявлення про походження і міграцію вуглеводнів, кардинально переорієнтовують ставлення до вуглеводних покладів як до відновлюваних, невичерпних джерел енергії, інтенсифікація й оптимізація видобутку яких дає можливість вирішити важливі соціально-економічні та глобальні екологічні проблеми людства.
Ще у 1867 р. думку про глибинне походження нафти вперше висловив учений Конкад, якого підтримали відомі на той час дослідники земних надр Фуке, Сараску, Кобалеску, Мурчоні та інші.
Перші практичні розрахунки, які підтверджували постійне підживлення покладів глибинною нафтою, було оприлюднено на ІІІ Всесвітньому нафтовому конгресі в Бухаресті в 1907 р. першовідкривачем Старогрозненського нафтового родовища Л.Баскаковим. Досвід майже 120 років експлуатації цього родовища переконливо підтвердив існування такого явища. Подібне спостерігається і в інших нафтовидобувних регіонах світу.
Незважаючи на очевидність і доведеність фактів відновлення родовищ, більшість фахівців нафтогазової геології твердо стояли на позиції вичерпності вуглеводних ресурсів. Так, американський геолог Т.Дей ще у 1909 р. подав рапорт у Білий дім про те, що ресурси нафти в США буде остаточно вичерпано в період 1935–1944 рр., а головний геолог Геологічної служби США Д.Уайт у 1920 р. доводив, що видобуток нафти в США досягне свого максимуму через 3–5 років, після чого піде на спад, і його у цьому підтримала Американська асоціація геологів-нафтовиків, хоча сьогодні видобуток нафти удесятеро більший, ніж тоді, і продовжує інтенсивно нарощуватися.
Думка про занепад нафтової промисловості нав'язувалася також і в колишньому СРСР. Твердження фахівця з ядерної фізики та енергетики, президента АН СРСР академіка А.Александрова про близьке вичерпання світових ресурсів нафти і газу і про відмирання нафтової промисловості негативно вплинули на розвиток галузі. У 70-х роках ХХ ст. широким фронтом почали споруджуватися атомні електростанції в Україні.
У формуванні суспільної думки про вичерпність світового потенціалу вуглеводнів найбільшу роль відіграють політики. Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК) як монополістів її постачання зацікавлена в особливому ставленні до нафти як до ресурсу, що закінчується, а тому нафта цих країн має особливе значення для світової економіки. За рахунок своєї нафти країни ОПЕК вдаються до спроб керувати сучасним світовим економічним життям. Час від часу вони зменшують видобуток нафти, підвищують ціни на неї, встановлюють ембарго на її постачання в країни за своїм політичним вибором, що призводить до частих економічних потрясінь у світі та окремих країнах.
Те саме відбувається і з газом. З допомогою вентиля на трубі, через яку подається газ, монополісти нав'язують свою політику в державах, залежних від газових поста-вок.
Проте виявлення великих покладів нафти і газу в Північному, Середземному, Каспійському морях, в Атлантичному океані поблизу берегів Нігерії, Анголи й Бразилії, у Мексиканській затоці свідчить про те, що нафта ще довго слугуватиме людству. А відкриття гігантських скупчень метану на дні Світового океану в газогідратному стані дає підстави стверджувати, що вуглеводні на Земній кулі практично невичерпні.
Відомий російський геолог-нафтовик В.Соколов при дослідженні зразків порід із не газоносних районів установив наявність у них газу, що свідчить про те, що із надр Землі повсюди і постійно надходить потужний потік вуглеводнів, який фіксується газовимірювальними приладами.
Огляд історії вивчення процесів підтікання нафти з великих глибин і формування відповідної думки достатньо висвітлений у дослідженнях українських геологів В.Созанського і П.Чепіля, які виступили з доповіддю про невичерпність світових запасів нафти і газу на Міжнародній конференції "Світові ресурси газу і перспективні технології їх освоєння" (Москва, 2007 р.).
Перші масштабні дослідження в Україні проблеми відновлення покладів вуглеводнів з метою нарощування ресурсного потенціалу родовищ, які досягли високого ступеня виробленості початкових видобувних запасів, були здійснені на замовлення НАК "Нафтогаз України" у 2007–2009 рр. колективом провідних українських науковців з нафтогазової геології за наукового керівництва А.Коваля.
За результатами проведених досліджень було розроблено пропозиції нових підходів до теорії нафтогазоутворення та врахування їх в оцінці ресурсів нафти і газу і при розробці їхніх родовищ. Вони були побудовані на принципах відновлюваності покладів, ощадливого видобутку, збалансованого з темпами регенерації, керування процесом вилучення вуглеводнів, безперервного всеохоплюючого моніторингу і фундаментальних досліджень.
Розроблено пропозиції щодо подальшого системного вивчення явища відновлення покладів вуглеводнів у нафтогазоносних регіонах України відповідно до тенденції досліджень цієї проблематики в передових країнах світу.
Одним із стримуючих факторів інтенсивного розвитку галузі є значно перебільшене уявлення про те, що нафтогазовидобуток є екологічно небезпечним. Проте дослідженнями переконливо доведено, що більшу загрозу становлять не техногенні, а власне природні нафтогазові викиди та інші подібні катаклізми.
Про катастрофічні екологічні загрози, що їх несуть природні газові викиди на родовищах вуглеводнів і прилеглих до них територіях, викладено у дослідженнях російського вченого В.Богоявленського. В результаті аерокосмічних і наземних обстежень ним було виявлено значну кількість кратерів від газових вибухів розміром від одного до кількох десятків метрів на території півостровів Ямал і Таймир. 1350 подібних об'єктів зареєстровано на півночі Канади, незліченна їх кількість існує на дні Світового океану. Великі викиди газу супроводжуються маломагнітудними землетрусами, а землетруси породжують газові викиди, спалахи і вибухи.
Вибухи природного викиду газу спостерігалися також і в інших регіонах, зокрема і в Україні. Під час землетрусу силою у дев'ять балів у Криму 11–12 вересня 1927 р. у морі відбулися спалахи і вибухи газу з висотою полум'я до 500 м і радіусом до 2,7 км. Подібне спостерігалося в Азовському морі у 1924 р. Останній зафіксований вибух газу відбувся 11 листопада 2014 р. поблизу Маріуполя.
Значну загрозу для навколишнього середовища становить діючий грязьовий вулкан Старуня в Івано-Франківській області, який уперше проявив себе у 1977 р. після землетрусу в горах Вранча в Румунії. Відтоді вулкан через десятки активних міні-кратерів виливає на поверхню значну кількість бруду, нафти і газу. Цей об'єкт входить до комплексу геологічної пам'ятки загальнодержавного значення, хоча за логікою його необхідно віднести до джерела забруднення навколишнього середовища і ліквідувати або забезпечити кероване його використання за спеціальними технологіями.
Природні викиди вуглеводнів створюють украй небезпечну ситуацію в нафтогазовидобувних регіонах. Вибух вуглеводнево-повітряної суміші, що проникла із газоносних пластів у підвальні приміщення у м. Бориславі у 1972 р., призвів до загибелі 20 людей і значних руйнувань.
Дослідженнями, проведеними Науково-дослідним і проектним інститутом ПАТ "Укрнафта", було встановлено, що головним заходом зменшення загазованості атмосфери метаном території м. Борислава та інших населених пунктів у видобувних регіонах є інтенсифікація й оптимізація нафтогазовидобутку і відновлення всіх недіючих старих свердловин та інших гірничих виробок.
Унаслідок проведеного аналізу даних про сучасні потужні викиди та виливи вуглеводнів із надр на земну поверхню в нафтогазоносних басейнах світу встановлено, що нафтогазонакопичення є лише дрібним побічним явищем на тлі набагато масштабнішого (у багато тисяч разів) процесу глибинної вуглеводневої дегазації Землі, при якому через розріз земної кори проходять величезні обсяги вуглеводнів на шляху в гідросферу і атмосферу. З огляду на це розмови про суттєвий антропогенний вплив на процеси формування парникових газів, а відповідно, і на глобальне потепління на планеті є безпідставними.
У працях відомих учених світового рівня наведено результати досліджень, які свідчать про те, що глобальне потепління внаслідок господарської діяльності людини є лише науковою гіпотезою (поки що ніким не підтвердженою), яка суперечить відомим фактам з геології й кліматології та є знаряддям галасливої групи науковців і політиків, які намагаються нав'язати свої переконання іншим.
Метод смертельного залякування урядів і громадськості є ефективним способом дії Міжнародної комісії з питань зміни клімату, яка працює під заступництвом ООН і має у розпорядженні мільярдні фонди, за рахунок яких і проштовхуються відповідні погляди в угоду зацікавленим групам. У сучасних умовах такі маніпуляції в науці становлять катастрофічну загрозу, тому що відволікають увагу суспільства від дійсно існуючих масштабних природних і техногенних небезпек зовсім іншого характеру.
Попри беззаперечність доказів, які підтверджують факт існування явища підживлення вуглеводневих покладів, його не враховують масово та належним чином при розвідці й освоєнні родовищ нафти і газу. На сьогодні недооцінюється вплив глибинної дегазації Землі на навколишнє середовище.
У 2016 р. було розроблено проект концепції інтенсифікації та оптимізації нафтогазовидобутку з урахуванням природних відновлюваних процесів на засадах нових підходів у теорії нафтогазоутворення, в якій значну роль відведено екологічним загрозам, що пов'язані із явищем глибинної дегазації Землі, та можливим шляхам їх відвернення.
Запропоновану концепцію було широко обговорено й підтримано науковою спільнотою, фахівцями і громадськістю та направлено на обговорення і прийняття рішення до профільних міністерств, відомств, підприємств та організацій. Жодних заперечень не отримано, проте і дієвої підтримки в її реалізації поки що ніхто не надав.
Суттєвим гальмом у впровадженні зазначеної концепції є сили, які зацікавлені в обмеженні видобутку нафти і газу для утримання високих цін на них, а також недостатньо опрацьовані механізми істотного впливу нових поглядів і розуміння глобальних процесів, що відбуваються в надрах Землі, на науковий світогляд суспільства, та недооцінювання його ролі у формуванні і реалізації державної політики в сферах енергетики й екології.
З метою наукового обґрунтування теорії відновлення нафтогазових покладів, обговорення стратегії формування та реалізації концепції ефективного освоєння відновлюваних глибинних нафтогазових ресурсів, а також опрацювання механізмів істотного впливу нових поглядів і розуміння глобальних процесів, що відбуваються в надрах Землі, на науковий світогляд суспільства та визначення його ролі у формуванні і реалізації державної політики в сферах енергетики й екології 20 грудня 2018 р. в Інституті геологічних наук Національної академії наук України відбувся круглий стіл на тему "Формування та реалізація Концепції ефективного освоєння відновлювальних глибинних нафтогазових ресурсів". У засіданні круглого столу взяли участь представники профільної академічної, галузевої та університетської науки, нафтогазових компаній, відомств, підприємств і громадських організацій.
У результаті ретельного і тривалого обговорення, в якому взяли участь академіки НАНУ, АТНУ, УНГА, доктори і кандидати геологічних, технічних і фізико-математичних наук і провідні фахівці нафтогазової галузі, одностайно було визнано теорію природного відновлювання нафтогазових ресурсів за рахунок глибинної дегазації Землі науково обґрунтованою і практично підтвердженою.
Рекомендовано також враховувати запропоновану концепцію ефективного освоєння відновлюваних глибинних нафтогазових ресурсів при формуванні та реалізації державної політики у сферах енергетики та екології.
На круглому столі був розглянутий і підтриманий запропонований перелік заходів з формування та реалізації концепції ефективного освоєння відновлюваних глибинних нафтогазових ресурсів.
Серед основних заходів головну роль відведено оприлюдненню однозначно зрозумілої широкому загалу інформації про всюдисущі процеси глибинної дегазації Землі та їх істотний вплив на навколишнє середовище і на формування енергетичних та інших життєво важливих ресурсів.
Реалізація концепції на початкових етапах не потребує кардинальних реформ і значних інвестицій, але мобілізація і концентрація наявних фінансового, наукового, технічного і кадрового потенціалу на цьому напрямку одразу дасть відчутні результати, які в подальшому стануть значним поштовхом для більш масштабних дій.
Широкомасштабні роботи з інтенсифікації видобутку газу згідно з концепцією суттєво зменшують природне забруднення атмосфери, що сприяє вирішенню глобальних екологічних проблем.
Українські сервісні і бурові підприємства володіють сучасними технологіями, мають достатній досвід відновлюваних робіт світового рівня і спроможні забезпечити необхідні темпи інтенсифікації та оптимізації.
Сучасні технології ізоляційних робіт при освоєнні родовищ практично виключають міжпластові перетоки і викиди вуглеводнів на поверхню, а тому техногенні загрози при сучасних технологіях будівництва свердловини зведено до мінімуму, і ризики при цьому не перевищують ті, які створюються в інших галузях промислової діяльності. А власне видобуток нафти і газу - це найбільш екологічно чисте виробництво. Характерним прикладом цього є видобуток нафти і газу безпосередньо у парках, зонах відпочинку і на територіях житлових комплексів Борислава, курортах Східниці та інших населених пунктів нафтопромислових районів.