Ситуація, що склалася в "газових" відносинах України з Росією, напружена. Офіційні особи кажуть, що є пряма небезпека припинення не лише поставок газу в нашу країну, а й транзиту російського газу територією України в Європу.
Розберімося, наскільки реальна така ситуація. Припустимо, що Росія повністю припиняє не тільки поставки газу в Україну, а й транзит через нашу територію.
Що втрачає Росія? У 2013 р. через нашу територію було прокачано близько 86 млрд кубометрів російського газу. Цифра чимала. Це 53,3% від усього експорту російського газу в Європу, або 37,8% від усього імпорту європейськими країнами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку, у тому числі Туреччиною. Чи зможе Росія відшкодувати ці втрати?
Згідно з російськими даними (О.Виноградова "Украина–Россия-ЕС", "Нефтегазовая вертикаль", №6, 2014 г.), частину цих втрат можна відшкодувати за рахунок дозавантаження "Північного потоку" (у 2013 р. його було завантажено на 41%, тобто ним транспортували 22,8 млрд кубометрів), а саме - близько 30 млрд кубометрів. Але це за умови, що Європейська комісія дасть дозвіл на стовідсоткове завантаження газопроводів NEL і OPAL. Інші газопроводи, що з'єднують Росію з європейськими країнами та не проходять територією України, працюють майже зі стовідсотковим завантаженням. Тож 56,0 млрд кубометрів у річному обчисленні втраченого транзиту навіть теоретично протягом 2014-го й до кінця 2015 р. буде неможливо відшкодувати.
Постає запитання: чи зможе Європа заповнити цей обсяг? Треба зазначити, що у зв'язку з теплою зимою в європейських сховищах природного газу станом на 1 квітня 2014 р. залишилося близько 37 млрд кубометрів. Трубопровідні потужності з Північної Африки недозавантажені, а європейські термінали регазифікації працювали у 2013 р. із середнім рівнем завантаження близько 40%. Це свідчить про те, що частково цю втрату можна компенсувати, але пошук додаткових ресурсів буде дуже непростою справою. Також у ці терміни нереально говорити про поставку скрапленого північноамериканського газу.
У будь-якому разі, відшкодування втрат від недопоставки російського природного газу призведе до істотного збільшення його вартості для багатьох європейських споживачів (за рахунок залучення дорожчого скрапленого газу).
Що це може означати для України? Безумовно, відсутність поставок російського газу змусить нас там, де це можливо, переходити на альтернативні види палива, змінювати організацію газового ринку. Але в короткостроковому плані заповнити втрату 25 млрд кубометрів російського газу буде неможливо. Багато хто покладає надії на реверс. Але ж зниження обсягів поставок російського газу в Європу призведе до "ресурсного голоду" (попит перевищуватиме пропозицію), а отже, і реверс стане дуже проблематичним. Річ же не тільки в тому, щоб мати технічні можливості для реверсу, треба ще мати й ресурс. Інакше кажучи, що менший транзитний потік, то нижчі можливості для реверсу.
Отже, на підставі викладеного в короткостроковому плані можна зробити такі висновки:
- Росія не зможе повністю замістити за рахунок інших маршрутів обсяг транзиту через українську газотранспортну систему (ГТС), що призведе як до зниження валютної виручки, так і до зриву контрактних зобов'язань перед європейськими споживачами;
- Україна не зможе відшкодувати за рахунок реверсу весь потрібний обсяг імпорту з Росії;
- Європа у разі зниження експорту з Росії зіштовхнеться з підвищенням ціни на природний газ.
Це свідчить про те, що всі ми приречені домовлятися.
Наведені висновки стосуються короткострокового періоду (один-два роки). У середньостроковому плані (три-п'ять років) картина для нас більш оптимістична.
У стратегічній перспективі більш прийнятним для України є одержання обсягів природного газу з Північно-Західної Європи. Для цього є такі передумови:
- ціна газу на торговельних майданчиках Північно-Західної Європи (Бельгія - Zee, Нідерланди - TTF, Німеччина - NCG, Gaspool) найнижча в Європі;
- саме на цих майданчиках торгуються найбільші обсяги газу;
- у 2014 р. уводиться в експлуатацію найнаближеніший до нас термінал з регазифікації зрідженого газу в польському місті Свиноуйсьцє.
Що слід зробити?
У Європейському Союзі для східноєвропейських країн нині реалізується проект газотранспортного коридору Північ-Південь, який має забезпечити перетоки газових потоків між Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Чехією, Словенією й Хорватією.
Ідея полягає в будівництві інтерконектора між газотранспортними системами Польщі й України (напрацьовано кілька варіантів такого інтерконектора завдовжки 90–200 км і вартістю до 800 млн дол., термін реалізації проекту - до трьох років). Це дасть можливість транспортувати в західноукраїнські підземні сховища 15–17 млрд кубометрів газу на рік.
Крім того, було б доцільним взяти участь у розширенні терміналу в м. Свиноуйсьцє, довівши його можливості до 10–
12 млрд кубометрів на рік.
Реалізація цього проекту дасть змогу не лише збільшити потік газу по реверсу з Польщі, а й у перспективі створити єдиний регіональний ринок природного газу ємністю близько 100 млрд кубометрів на рік.
Для практичної реалізації цього проекту слід створити робочу групу високого рівня, залучаючи в неї представників країн Вишеградської групи та європейських інституцій (зокрема, ENTSOG - Європейської асоціації операторів газотранспортних систем).
На мій погляд, слід терміново:
- провести переговори з оператором польської ГТС - компанією Gaz-System щодо врахування інтересів України при розвитку ГТС (наприклад, про збільшення пропускної здатності газопроводу Страхочина-Погорська Воля);
- провести переговори з Gaz-System і/або оператором польського LNG-термінала в м. Свиноуйсьцє - компанією Polskie LNG для участі в розширенні можливостей терміналу орієнтовно до 10–12 млрд кубометрів на рік;
- розробити попереднє техніко-економічне обґрунтування будівництва інтерконектора між ГТС Польщі й України пропускною здатністю 15–17 млрд кубометрів на рік;
- провести переговори з країнами Вишеградської групи (Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Чехією) щодо включення в дорожню карту розвитку газової промисловості запропонованого проекту;
- провести переговори з власниками ресурсів скрапленого газу для поставки на польський LNG-термінал для потреб України;
- провести переговори з європейськими газотрейдерами про поставки природного газу для потреб України по маршруту, що пропонується, і для зберігання газу європейськими споживачами в західноукраїнських підземних сховищах газу;
- під патронатом Європейської комісії провести переговори з представниками ENTSOG щодо включення проекту в десятирічний план розвитку європейських газових мереж, який затверджує ENTSOG;
- за позитивних результатів виконання попередніх пунктів створити дирекцію проекту й почати його реалізацію.
Тільки цілеспрямована системна робота в цьому напрямі дозволить нам через два-три роки істотно скоротити, а можливо, і повністю відмовитися від закупівель російського газу.