Не так давно Об’єднаному диспетчерському управлінню (ОДУ) «Укртрансгазу», як і самій цій дочірній компанії «Нафтогазу», виповнилося десять років. А з 1 червня 2009 року протокольним рішенням правління НАК «Нафтогаз України» це управління як філія ДК «Укртрансгаз»... ліквідовується. І — знову створюється, але вже «у складі апарату» НАК «Нафтогаз України».
Між іншим, ідеться про те Об’єднане диспетчерське управління, фахівці якого в січні цього року під час газової війни зробили майже неможливе — розвернули в реверсному напрямку українську газотранспортну систему (ГТС) і не дозволили системі розвалитися, загалом, врятували від замерзання всю країну (див. «ДТ» №1, від 17 січня 2009 року). І європейські партнери, попри те, що самі залишилися на холодному пайку, визнали високий професіоналізм і надійність роботи української ГТС навіть у той важкий період. Які ж кардинальні зміни відбулися, унаслідок яких прийняли рішення ліквідувати цю структуру?
Операція «Ліквідація»
Узагалі-то «Нафтогаз України» давно мав намір перепідпорядкувати собі ОДУ «Укртрансгазу». Досить згадати хоча б наказ №165 від 30 квітня 2008 року про забезпечення контролю над функціонуванням ГТС України. Відповідно до цього документа ОДУ зобов’язане попередньо погоджувати з «Нафтогазом України» всі свої дії й одночасно збирати для НАКу інформацію про виробничий процес управління, а саме — про штатно-посадове розміщення, користувачів комп’ютерними системами й інше, аж до дрібниць...
Доповідачем на нинішньому, вирішальному для ОДУ і «Укртрансгазу» засіданні правління НАК «Нафтогаз України», за іронією долі, виступав нещодавній директор «Укртрансгазу» Ярослав Марчук, який є сьогодні одним із заступників голови правління «Нафтогазу» і членом правління компанії. (Нагадаємо, що в березні на його місце в «Укртрансгазі» прийшов бютівець й одночасно протеже Литвина 33-річний фінансист Костянтин Єфименко.)
Саме Я.Марчук, як випливає з протоколу засідання правління від 25 травня 2009 року, «доповів, що на сьогодні при виконанні поставок газу за внутрішніми й зовнішньоекономічними договорами внаслідок відсутності в апараті НАК «Нафтогаз України» єдиного диспетчерського центру виникають проблеми з ефективністю управління газотранспортною системою України і підприємствами, що експлуатують газорозподільні мережі (слід, певне, розуміти — із міськ- і облгазами? — А.Є.).
Із метою оптимізації системи управління магістральними, технологічними і розподільними газопроводами України, централізації функцій із планування розподілу, поставок і транспортування газу, створення відповідних умов для виконання зобов’язань щодо транзиту російського природного газу по території України, а також забезпечення ефективного проведення заходів щодо реконструкції та модернізації газотранспортної системи України існує необхідність у ліквідації філії «Об’єднане диспетчерське управління» у структурі ДК «Укртрансгаз» і створенні ОДУ в структурі апарату НАК «Нафтогаз України».
Далі члени правління «Нафтогазу» обгрунтували (цікаво дізнатися, яким чином?) цей висновок доповідача і «визнали проведення вищезазначених організаційних змін у структурі НАКу способом підвищення ефективності управління та контролю за діяльністю газотранспортного комплексу».
Після зимового перепідпорядкування НАКу управління «Укравтогазом» (це підприємство забезпечує паливом автомобілі, що працюють на стиснутому газі, через власну систему АГНКС — а це, між іншим, завжди живі гроші, і чималі) ліквідація в структурі ДК «Укртрангаз» Об’єднаного диспетчерського управління фактично означає, з одного боку, повну централізацію влади, коштів та інформації про роботу ГТС країни в одних руках — у руках апарату НАК «Нафтогаз України». Або в руках того, хто реально управляє «Нафтогазом».
З іншого — ДК «Укртрансгаз», формально залишаючись юридичною особою, реально, без диспетчерського управління, перетворюється на стандартну бригаду ремонтників. Причому ремонтні роботи може виконувати будь-яка компанія, котра виграла тендер, якщо НАК на ремонти й інші необхідні заходи виділятиме гроші. Тож в існуванні «Укртрансгазу», виходить, узагалі відпадає потреба…
І тут виникають кілька запитань. Перше: де апарат «Нафтогазу» візьме спеціалістів для роботи у своєму ОДУ? Швидше за все, у тому ж розформованому диспетчерському управлінні дочірньої компанії, більше ніде. З одним застереженням: тепер це зручний спосіб поміняти фахівців посадами і поставити угодних на керівні посади. Або ж в апараті НАКу виростили дублюючий склад своїх інженерів-диспетчерів.
У тому, що в ОДУ (хоч би куди його приписали) мають працювати фахівці найвищого рівня кваліфікації, відпадуть будь-які сумніви після уточнення завдань, які щодня вирішує ця структура. Головне завдання — оперативне диспетчерське управління газотранспортною системою України щодо забезпечення транспортування природного газу споживачам України в обсягах, передбачених договорами, і транзитні експортні поставки газу через територію України відповідно до контрактів і угод.
Окрім формування планового розподілу газу оптових постачальників відповідно до розрахункового балансу «Нафтогазу України», на диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз» покладається низка завдань і функцій у частині технологічного управління газотранспортною системою країни. Ці завдання ОДУ «Укртрансгазу» виконувало в режимі трирівневої системи оперативної роботи з підрозділами управлінь магістральних газопроводів і з лінійними виробничими управліннями «Укртрансгазу» на місцях (фактично при передачі газу в розподільну систему, що обслуговується вже обл- і міськгазами), зокрема:
— здійснення централізованого диспетчерського управління, виконання вимог нормативних документів, забезпечення надійності та стабільності роботи ГТС і запобігання виникненню аварій і позаштатних ситуацій;
— забезпечення максимальної економічності та надійності роботи ГТС при раціональному використанні потужностей підземних сховищ газу, лінійної частини газопроводів, компресорних станцій;
— розробка і контроль за дотриманням оптимальних режимів роботи ГТС;
— керівництво роботами із забезпечення режимних перетоків газу між газопроводами;
— забезпечення збирання, обробки й аналізу інформації про обсяги реалізації природного газу підприємствами з газопостачання та газифікації (облгазами), видобувними і газотранспортними компаніями, власниками газу, у тому числі про споживання газу споживачами України за категоріями, з урахуванням надання послуг із транспортування відповідно до договорів, укладених «Укртрансгазом»;
— облік відбору газу з ПСГ, закачування, заміщення газу та його залишків у ПСГ;
— своєчасне забезпечення інформацією про всі відхилення від технологічних режимів роботи ГТС, вжиття заходів з їхньої ліквідації;
— розрахунки річної, квартальної і щомісячної потреби паливного газу для роботи газоперекачувальних агрегатів за технологічними режимними картами, щодобовий контроль за витратою паливного газу й електроенергії компресорними станціями (КС), аналіз режимів роботи КС, підготовка пропозицій зі скорочення витрати паливно-енергетичних ресурсів, перерозподілу їхніх лімітів між споживачами.
Це короткий перелік завдань Об’єднаного диспетчерського управління. Вражає? А свої чи не свої їх виконуватимуть — для ГТС і країни, на жаль, не найголовніша проблема…
Запитання друге. Технічна угода між «Нафтогазом» і «Газпромом» на 2009 рік фактично стосується повноважень і обов’язків «Укртрансгазу» і диспетчерського управління. Хто тепер їх виконуватиме? Звісно, можна припустити, що до кінця року ОДУ буде ліквідуватися і знову створюватися, а вже з нового року вирішать, хто від імені НАКу виконуватиме технічну угоду в майбутньому. А як насправді?
Запитання третє, на мій погляд, складнішим буде. Як бути з тим, що ліквідація ОДУ в складі «Укртрансгазу» може трактуватися як порушення однієї з основних норм Європейської газової директиви 2003/55/ЄС про юридичний поділ газової промисловості за основними напрямами діяльності (видобуток, транспортування, продаж) і підпорядкування їх різним юридичним особам? Інакше кажучи, йдеться не тільки про юридичну, а й про фінансову самостійність оператора ГТС і його можливість отримувати прибуток за рахунок надання транспортних послуг, за рахунок чого й оплачувати реконструкцію та модернізацію газового господарства. Чи відповіддю на це запитання є формальне збереження за «Укртрансгазом» статусу юридичної особи? Не смішно. Тому що від відповіді на третє запитання, мабуть, безпосередньо залежить сама можливість переговорів із європейськими фінансовими інституціями про інвестиції в реконструкцію та модернізацію газотранспортної системи України, що передбачено в спільній заяві Україна—ЄС (23 березня 2009 року, Брюссель). Зокрема, у цьому документі говориться, що уряд України «забезпечить незалежність оператора газотранспортної системи України, що стосується його юридичної і організаційної форми, процедур прийняття рішень та складання бухгалтерської звітності, надавши оператору газотранзитної системи можливість використовувати надходження з доходів від транспортування газу трубопроводами високого тиску, а також його зберігання, і дієвими можливостями щодо підтримання фінансово сталого становища…»
А виходить, що насправді НАК паралельно створює альтернативного «Укртрансгазу» оператора ГТС? Більше того, централізує управління всіма підприємствами. Чи розрахунок робиться на те, що європейцям удасться замилити очі тим, що ОДУ перепідпорядковують апарату «Нафтогазу», зокрема для «забезпечення ефективного проведення заходів із реконструкції та модернізації газотранспортної системи України?» Кому, як не колишньому голові «Укртрансгазу» Я.Марчуку, добре відомо, чому оператор ГТС не має коштів на ремонти і реконструкцію. А тому, що за свої транспортні послуги «Укртрансгаз» нічого не одержує. Одержує НАК і розпоряджається цими коштами. А можливі кредити на реконструкцію ГТС, які міг би одержати «Укртрансгаз», реально будуть спрямовані на... латання бюджетних дірок, виплати зарплат і пенсій бюджетникам. Тільки навряд чи варто розраховувати на необачність потенційних європейських кредиторів. Якщо вже вони дадуть гроші на реконструкцію і модернізацію ГТС, то спочатку добре вивчать, кому саме і чи матиме цей позичальник реальну можливість повернути кредити.
Якщо все хоча б приблизно так, то нічого не варті ні розпорядження Кабміну від 15 квітня, ні указ президента від 14 травня, в яких ідеться про активізацію роботи з організації модернізації української ГТС відповідно до Брюссельської заяви Україна—ЄС. У них про вищеописану операцію під умовною назвою «Ліквідація ОДУ» нічого не сказано.
Спроби «ДТ» отримати коментар із приводу того, що відбувається навколо ОДУ, у членів правління НАКу звелися до переданої нам фрази заступника голови правління «Нафтогазу» Ігоря Діденка: «Ні про яку ліквідацію ОДУ мова не йде. Це тільки реорганізація структури НАКу».
Тим більш цікаво, навіщо знадобилася така реорганізація, коли ще з минулого року НАК планомірно «замкнула на себе» прийняття всіх основних рішень «Укртрансгазом» і ОДУ. Що ж стосується фінансів, то спочатку «Нафтогаз» урізав до межі бюджет свого транспортного дочірнього підприємства, а потім розплатився за імпортований із РФ газ... послугами із транзиту російського газу. Тобто до лютого 2010 року українські газотранспортники залишаться без зароблених коштів. Однак зобов’язання щодо транзиту та розподілу газу залишаються за… «Укртрансгазом» і його ОДУ. Може, для цього НАК і створює своє диспетчерське управління, залишаючи «Укртрансгаз» ще більш безправним виконавцем.
Втім, можливі варіанти.
Згадаймо, наприклад, що голова правління «Нафтогазу» Олег Дубина ще на початку березня казав, що ніколи не призначить Костянтина Єфименка на посаду директора ДК «Укртрансгаз». Власне, він і не призначав (у той час перебував на лікарняному). Але 19 березня Ярослав Марчук подав заяву про звільнення з посади директора ДК «Укртрансгаз», а вже 20 березня на цю посаду було призначено Костянтина Єфименка. Накази підписав в.о. голови правління «Нафтогазу» Ігор Діденко. Хоча взагалі-то він подав «велене» подання до Кабміну, а вже там і призначили.
У середовищі не стільки газовиків, скільки політиків кажуть, що К.Єфименка, попри його бютівську прописку, призначено директором «Укртрансгазу», умовно кажучи, за квотою партії спікера парламенту В.Литвина.
Питається: навіщо нинішньому голові Верховної Ради і нібито його протеже знадобилося ходити по «мінному полю» «Укртрансгазу»? Втім, як і будь-якій іншій людині. Знову ж, відповідей може бути кілька. Може, амбіції? Може, колосальний досвід? А може, воно того варте?..
Крок управо або вліво (чи навіть погляд) в «Укртрансгазі», кажуть (поки НАК не закрутила йому гайки), означав велику дельту. А ви уявляєте, як людям не подобається «недоодержувати прибуток»...
Можливо, у зв’язку з цим у НАКу вирішили, що розумніше позбавити «Укртрансгаз» будь-якої можливості отримувати прибутки, аніж боротися з узаконеним одержанням неврахованого прибутку? І в такий спосіб заодно позбавити директора «Укртрансгазу» К.Єфименка будь-яких можливостей мати доступ до управління фінансами газотранспортного підприємства? Якщо так, то ліквідація ОДУ в складі «Укртрансгазу» і створення НАКівського ОДУ, можливо, має сенс. Для керівництва «Нафтогазу України».
До речі, правління НАКу вирішило: «Організаційно підпорядкувати виробничу діяльність новоствореного об’єднаного диспетчерського управління заступнику голови правління Я.Марчуку» — екс-директору «Укртрансгазу». Після всього вище припущеного, що залишається директору ДК «Укртрансгаз» К.Єфименку? Чи будь-кому іншому на його місці? Тільки виконувати вказівки НАК «Нафтогаз України».
Що залишається НАКу? Шукати гроші на оплату російського газу і не піддаватися на провокації. Реально, а не віртуально піклуватися про завтрашній день газової галузі України все одно ніхто не збирається. Усім не до того.
Нас же в цій ситуації цікавить не те, хто і де «стригтиме» по 10 млн. щомісяця для наглядачів за наглядачами або в яку саме партійну касу ці кошти підуть. Для бюджету це все одно діра — буде вона в «Укртрансгазі» чи в НАКу. Нас цікавлять два принципові моменти. Перший — доля висококваліфікованих фахівців ліквідованого ОДУ «Укртрансгазу». За часів, коли вузи в основному готують менеджерів, юристів і, у крайньому разі, фінансистів, знайти інженера для ОДУ — пределікатна проблема. Якщо рубати з плеча або керуватися принципом «сам стою, своїх беру», то можна таких дров наламати, що всій Європі непереливки буде.
І другий момент — що буде з ГТС країни, точніше, з планами щодо її модернізації, коли замість створення незалежного і фінансово, і юридично оператора газотранспортної системи, не афілійованого з НАКом, ми бачимо зворотний процес: централізацію управління і фінансових потоків усіх структурних підрозділів (видобувних, транспортних, розподільчих, торговельних) під дахом НАКу? Навіщо? Для кого? Адже вже сам факт такої «реструктуризації» «Укртрансгазу» геть дискредитує Україну в очах ЄС. А либонь була надія на взаємовигідне співробітництво…
Психічна атака «Газпрому»
Тим часом атака не стільки «Газпрому», скільки керівництва Російської Федерації на НАК «Нафтогаз України», владу України та Європейський Союз посилюється. Попри те, що президент Єврокомісії Ж.Баррозу повідомив, що запропонує обговорити питання фінансування закачування російського газу в українські ПСГ на саміті 18—19 червня, голова уряду РФ заявляє, що ЄС не бажає подати допомогу Україні.
Спочатку російський прем’єр В.Путін сказав, що всі його звернення в Єврокомісію «дотепер успіху не мали». І в черговий раз нагадав, що «за першого ж збою в оплаті «Газпром» має право вимагати передоплати від НАК «Нафтогаз України». Цю думку розвинув президент РФ Д.Медведєв, який зажадав від уряду й особисто від віце-прем’єра Ігоря Сєчіна домагатися від української сторони чіткості дотримання контракту. Нема грошей — нема газу. Такий лейтмотив.
А навіщо нагнітати ситуацію? Всім уже відомо, що до сьомого числа поточного місяця Україна зобов’язалася розрахуватися за газоімпорт попереднього місяця. Так, Україні непросто виконувати це зобов’язання. І не тільки через необхідність закупити у «Газпрому» газ для формування запасу в ПСГ. Тому уряд України і звернувся по допомогу до Євросоюзу, а потім і до Росії.
У результаті Україну стали сприймати в ролі кульки для гри в пінг-понг між РФ і ЄС. Обидва гравці захищають свої національні та комерційні інтереси.
«Нафтогаз» реорганізує свою структуру, а прем’єр РФ В.Путін звертається до «європейських партнерів»: «Ми заздалегідь попереджаємо про те, що такий конфлікт може виникнути, що може призвести наприкінці червня — на початку липня до повного припинення нашого транзиту». Мовляв, українська ГТС і неплатоспроможність України — це спільна проблема.
Та поки кожен бачить її розв’язання на свій лад. Росіяни не проти отримати передоплату за газ для ПСГ, який у сезон відбору коштуватиме значно дешевше. Європейці не мають наміру підігравати в цьому «Газпрому». В Україні ж — чергове передвиборне безладдя.