Розвиток такого важливого напряму, як відновлювана енергетика, потребує виваженого підходу. Важливо визначитися - якою ціною та за чий рахунок?
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України повідомило, що в Кам'янці-Подільському (Хмельницька область) завершилося введення в експлуатацію теплоелектростанції потужністю 45 МВт із комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії твердопаливними і газовими котлами. Будівництво комплексу, в якому брали участь фахівці з дев'яти країн Європи, розпочалося 2015-го на кредитні кошти Світового банку, надані під досить скромні 0,01% річних. Вартість комплексу оцінюється в 9,6 млн дол. За розрахунками Держагентства, окупність проекту становитиме п'ять років.
Особливістю нової ТЕС є робота в тому числі й на відходах сільського та лісового господарства (в основному на соломі, кукурудзяних відходах, трісці). Виключно з використанням біомаси передбачаєтьсявиробляти 1,8 МВт електроенергії, яку будуть закуповувати за "зеленим" тарифом, щостановить 3,9 грн за кіловат-годину. Це в 2,3 разу вище за діючий тариф на електроенергію для населення (1,68 грн за 1 кВт∙год.).
У що обходиться платникам податків "зелений" тариф для біоенергетики
Підрахуємо, у що це обійдеться платникам податків. При річному виробітку електроенергії на цьому об'єкті сума доплати за "зеленим" тарифом (з урахуванням різниці на оплату за діючим тарифом, а також 10% витрати електроенергії на власні потреби) становитиме 31,5 млн грн. І це тільки один порівняно скромний приклад.
В Україні працюють п'ять компаній, які виробляють і продають електроенергію з біомаси за "зеленим" тарифом: АПК "Євгройл" (Миколаїв) - установлена потужність 5 МВт; ТОВ "Біогазенерго" (Іванків, Київська область) - 18 МВт (загальна вартість будівництва проекту становить 25,9 млн євро, з яких 15,5 млн євро були профінансовані Європейським банком реконструкції та розвитку); ПАТ "Кіровоградолія" (Кропивницький) - 1,7 МВт; ТОВ "Комбінат Каргілл" - 2 МВт (належить американській компанії Cargill); ТОВ "Смілаенергопромтранс" - 8,5 МВт. При сумарному виробництві електроенергії на цих станціях в обсязі 35,2 МВт доплата за "зелений" тариф становитиме 616,6 млн грн.
Скільки коштує сонячна енергетика
Більш масштабною виглядає ситуація із сонячними електростанціями (СЕС). За твердженням заступника начальника департаменту енергоефективності НАК "Нафтогаз України" Олексія Хабатюка, за останні півтора року в Україні з'являлося щокварталу 400 нових СЕС потужністю близько 8 МВт, тобто 2400 СЕС сумарною потужністю 48 МВт.
За даними Інституту відновлюваної енергетики НАН України, у 2017 р. установлена потужність СЕС України становила 740 МВт, вироблено 710 млн кВт∙год. електроенергії. Яка тут доплата за "зелений" тариф? Відповідно до постанови НКРЕКП №359 від 23 березня 2018 р., "зелений" тариф на сонячну електроенергію для приватних електростанцій, уведених в експлуатацію з 1 січня 2017-го по 31 грудня 2019-го, дорівнює 591,46 коп./кВт·год. (без ПДВ), тобто на 423,46 коп./кВт·год. вище за діючий тариф. Тут доплата за "зелений" тариф становить більш як 3 млрд грн. Витрати електроенергії на власні потреби в даному випадку можна не брати до уваги.
У що обходиться "зелений" тариф для вітроенергетики
Кілька слів про вітроенергетику. Тут також досить приваблива ситуація в плані використання преференцій "зеленого" тарифу, який, утім, поступається тарифам на сонячну енергетику. Згідно з тією самою постановою НКРЕКП №359 для вітроустановок потужністю 600 кВт, уведених в експлуатацію з 1 липня 2015-го до 31 грудня 2019 р., "зелений" тариф становить 177,9 коп./кВт·год., для 600–2000 кВт - 207,63 коп. і 311,18 коп. - для потужностей більш як 2 МВт. Останній показник цікавий тим, що установки потужністю 5 МВт на сьогодні найбільш затребувані.
Оцінимо витрати на оплату "зеленого" тарифу щодо найбільшої вітрової електростанції України - Ботіївської. Станцією управляє компанія "Вінд Пауер", дочірня структура приватного енергетичного холдингу ДТЕК, яка входить у фінансово-промислову групу "Систем Кепітал Менеджмент".
Установлена потужність електростанції - 200 МВт. 2017-го ВЕС генерувала 634,1 млн кВт·год. З урахуванням величини "зеленого" тарифу в 311,18 грн для електростанції такої потужності та за вирахуванням діючого тарифу для населення (1,68 грн за 1 кВт·год.), а також без особливої погрішності 0,5% витрат на власні потреби, тут доплата за "зелений" тариф становитиме близько 900 млн грн на рік.
За даними Bloomberg, тарифи на "зелену" енергетику в Україні найвищі в Європі, "зелена" кіловат-година коштує 15 євроцентів, тоді як у більшості країн на континенті його ціна не перевищує 8,6 євроцента.
Наприклад, тарифи на "сонячну" електроенергію в Україні втричі вищі за німецькі. Природно, що перспектива одержання високих прибутків від українського "зеленого" тарифу викликає значний інтерес у вітчизняних і зарубіжних інвесторів. У квітні цього року компанії ДТЕК і China Machinery Engineering Company підписали договір на проектування та будівництво сонячної електростанції потужністю 200 МВт у Дніпропетровській області. Після завершення будівництва ця станція (Нікопольська СЕС) стане найпотужнішою сонячною електростанцією України та увійде в ТОП-3 найбільших у Європі. Загальні інвестиції в проект становитимуть 230 млн євро.
Компанії Amobi Capital і Helios Royal Energy (США) збираються будувати сонячні енергетичні парки, що зможуть виробляти 500 МВт сонячної енергії в Україні протягом наступних трьох років і ще 1 ГВт - у наступні десять років.
Усього в Україні "зелені" електростанції (вітрові, сонячні та ін.) виробляють до 2% електроенергії, що споживається в країні, а це близько 10 млрд грн на рік за найвищими у Європі тарифами.
Чому ми оплачуємо "зелений" тариф?
Однак не стану заглиблюватися в цю тему, наведені вище приклади можна продовжити. Переймемося іншим запитанням: чому ми оплачуємо "зелений" тариф? Щоб знайти відповідь, доведеться зробити невеликий історичний екскурс.
Історія терміна "зелений" тариф" іде до 1973-го - року арабського нафтового ембарго. Тоді Сполучені Штати й узяли курс на всебічне стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ). У цій країні було вперше реалізовано ідею пільгових тарифів, коли у 1978 р. президент Джиммі Картер підписав Національний енергетичний закон (National energy act) і Закон про регулювання комунального господарства (Public utilities regulatory policy act). Мета цих законів полягала в заохоченні енергозбереження та розвитку нових видів енергетичних ресурсів, у тому числі відновлюваних джерел енергії, таких як вітрова й сонячна енергія. Нібито все зрозуміло й логічно: США обмежують споживання власних запасів нафти та газу, які, як показав час, значні, і підключають альтернативні джерела енергії.
І тут розгортаються інші події, які неабияк вплинули на використання відновлюваних джерел енергії насамперед у Європі та у світі в цілому. У 1979 р. уряд Маргарет Тетчер після перемоги консерваторів на виборах у Великій Британії вперше використав ідею "глобального потепління" як інструменту підготовки громадської думки до закриття вугільних шахт із метою переведення енергетики країни на газ Північного моря.
Ідея була активно підхоплена та згодом вилилася в Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (1992 р.) і Кіотський протокол (1997 р.) як додатковий документ, що зобов'язує розвинені країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів. Не вдаючись у деталі, скажу про головне, що стосується теми цієї статті, а саме - як основну причину зміни клімату на планеті прийнято концепцію антропогенного фактора, а точніше, тієї його складової, що формує потоки парникових газів, які призводять до руйнування озонового шару планети. Це й стало основою сформованих уявлень, у тому числі й офіційних, про природу зміни клімату на планеті.
Я уже писав про суперечливість пріоритету антропогенного фактора в статті "Заміщення імпортного газу: чим, як і коли" (DT.UA від 29 серпня 2014 р.). У ній, зокрема, вказувалося, що на антропогенний СО2 припадає лише близько 4% вуглекислого газу, який міститься в атмосфері, і зниження його частки до 3% пов'язане з величезними витратами. Внесок антропогенної діяльності у формування парникових газів оцінюється майже на два порядки нижче за їхні природні потоки.
Якщо орієнтуватися на вироблені у 2016 р. 31,5 млрд т СО2 як результат людської діяльності (згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства Enerdata), то ця цифра не витримує порівняння з величиною приведених до парникового еквівалента СО2 природних потоків, наприклад метану, в якого цей показник у 21 раз вищий порівняно з СО2.
Такі оцінки глобальної емісії метану, наведені ще 1982-го Д.Шеппардом і колегами, представлено в Journal of Geophysics Research (№2, с. 1305–1312). Вони вказують на те, що тільки емісія метану екосистем від тропічних лісів до озер і річок становить в еквіваленті понад 20 млрд т СО2 на рік. Якщо врахувати, що внесок метану в загальний баланс парникових газів Землі становить 4–9% (водяна пара, наприклад, 36–72%), то, виходячи із зазначених 20 млрд т, загальний потік парникових газів становив би від 220 до 500 млрд т еквівалента СО2. Порівняно навіть із цими величинами за винятком виробленого СО2 частка антропогенного фактора коливається в межах від 6 до 16,7%, але ж ідеться тільки про емісію метану зазначеними екосистемами. Очевидно, що цей показник завищено.
Значно вища емісія метану як результат дії вулканів, у тому числі грязьових вулканів морського дна, які також сприяють розморожуванню газогідратів, що постійно утворюються та накопичуються у величезних кількостях. Їхні світові запаси, за різними оцінками, становлять від 1,8·105 до 7,6·109 км3. Так, на підставі узагальнень результатів морських експедицій Інституту геологічних наук НАН України з дослідження газового режиму Чорного моря, де накопичено понад 80 млрд кубометрів "замороженого" в морській воді метану, показано наявність регулярних викидів метану, інтенсивність яких еквівалентна щодобовому викиду обсягом у 1 млрд м3. Це лише один окремий приклад.
Узагальнення даних з глибинної дегазації Землі, що складається з флюїдів метану, водню, вуглекислого газу, дає змогу оцінити роль антропогенного фактора у формуванні загального потоку парникових газів у 4–6%. При цьому логічне запитання: як таким важелем можна впливати на формування клімату на планеті?
Стан клімату на нашій планеті визначається цілою низкою факторів, в основі яких глибинна дегазація Землі, тектонічні процеси, планетарні механізми. Її температура зазнає циклічних коливань різного характеру, інтенсивності та тривалості. Наприклад, в Англії з кінця XVII і до початку ХХ ст. п'ять разів відбувалося перевищення середньорічної температури. Пошлюся також на точку зору фахівців у галузі астрофізики, які саме застерігають про зворотне, а саме - про настання на планеті вже у найближчі роки епохи Малого льодовикового періоду з очікуваною до 2060 р. фазою похолодання, пов'язаною зі зміною потужності випромінювання Сонця та зниженням температури на Земній кулі на 1,5 градуса. Подібні процеси людство вже переживало.
Хто заробляє на "порятунку" планети?
Тепер про комерційний бік питання. Практично всі заходи з "порятунку" планети від глобального потепління здійснюються за рахунок коштів платників податків, а прибуток від їхньої реалізації дістається, природно, приватним компаніям. Можливі, зрозуміло, винятки, наприклад країни Близького Сходу, причому тут застосування ВДЕ розглядається, швидше, як можливість поліпшення екологічної обстановки.
До розуміння цієї ситуації слід віднести той факт, що на ХХI Всесвітньому енергетичному конгресі в Монреалі у вересні 2010 р., у роботі якого я брав участь у складі делегації Українського науково-технологічного центру, один із чотирьох дискусійних круглих столів було спеціально присвячено питанню прозорого фінансування енергетичних проектів. Тут же, на конгресі, тодішнім головою Європарламенту Єжі Бузеком був проголошений екологічний та енергетичний пакет, який став програмою "20–20–20", що передбачає досягнення частки відновлюваних ресурсів (ВДЕ) до 20% у загальному обсязі споживання енергії.
У названій вище статті в DT.UA вказувалося на витратний механізм застосування ВДЕ, що не витримують конкуренції з традиційними джерелами енергії й потребують відповідних дотацій (з бюджету, зрозуміло). Зокрема, за оцінками економіста в галузі зміни клімату Ричарда Тола, для досягнення зазначених 20% ВДЕ від початку визначена Єврокомісією сума в 70 млрд євро (0,54% ВВП ЄС) збільшиться до 209 млрд євро (1,3% ВВП). Скорочення частки викидів до 30% відповідно до рішення екологічного форуму в Копенгагені, яке підтримала Єврорада, обійдеться Європі в 450 млрд євро (2,9% ВВП). Усе це вже стало стримуючим фактором реалізації програм "зеленої" енергетики в Європі.
Зазначений і подальший розвиток подій послужив приводом до зміни пріоритетів Євросоюзу щодо розвитку енергетики до 2030 р. 30 листопада 2016 р. Єврокомісія оприлюднила оновлений пакет документів із переглянутих директив, екологічних експертиз, досліджень і нових правил, які визначать майбутнє енергетики в Європейському Союзі до 2030 р. Головною його особливістю є відмова від преференцій щодо ВДЕ порівняно з генераторами енергії на викопному паливі. Виняток зроблено для енергетичних установок, які використовують ВДЕ потужністю менш як 500 кВт, а також для інноваційних технологій і вже існуючих об'єктів генерації.
Переваги застосування відновлюваних джерел енергії не такі однозначні. Це значні витрати таких невідновлюваних ресурсів, як сталь, алюміній і мідь для об'єктів вітроенергетики, використання земельних ресурсів для СЕС, екологічно небезпечне та витратне виробництво сонячних панелей, наслідки впливу на живу природу.
Водночас застосування ВДЕ допомагає вирішити проблеми резервного забезпечення електроенергією, децентралізованого тепло- і енергозабезпечення. Розвиток біоенергетики сприяє ефективній утилізації сільськогосподарських відходів і продуктів їхньої переробки, забезпечує створення нових робочих місць. У вже згадуваній публікації в DT.UA були наведені приклади успішного "безтарифного" застосування відходів сільськогосподарського виробництва (наприклад лушпайки соняшнику) як замінника природного газу в теплоенергетиці та промислових печах (за розробками Інституту газу НАН України). Причому за минулі чотири роки кількість таких об'єктів збільшилася. Термін окупності цих розробок - не більше року. У цьому напрямі успішно працюють інститути Національної академії наук - вугільних енерготехнологій, теплофізики та інші.
Безумовно, розвиток такого важливого напряму, як відновлювана енергетика, потребує зваженого підходу та подальшого розвитку. Але важливо визначитися - якою ціною? Тому, повертаючись до обговорюваної в цій статті проблеми, переймемося запитанням: чи потрібний найвищий у Європі "зелений оброк" для громадян країни з найнижчим рівнем ВВП на душу населення? Не кажучи вже про те, чи потрібний він узагалі? Відповівши на ці запитання, Україна зможе акумулювати й впроваджувати з максимальною вигодою для громадян і генеруючих компаній новітні ідеї та технології виробництва та доставки електроенергії.