Результатом газових торгів із дедалі більшою ймовірністю може бути припинення транзиту російського газу через Україну. Що ближча дата припинення дії "транзитного" контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом", то жорсткіший торг за транзит. Про це свідчить і двостороння зустріч у Відні 28 листопада української та російської сторін.
Російська сторона всіма способами намагається запхнути до порядку денного зустрічі "нормандської четвірки" газове питання, заручившись перед цим як мінімум лояльністю Німеччини та Франції. "Газпрому" не потрібний довгостроковий контракт на транспортування газу новим оператором ГТС на нових умовах. Росії достатньо рік-півтора протриматися, і, як вона розраховує, Європа остаточно здасться росіянам у газовий полон.
РФ для цього зробила все. Заповнила всі європейські підземні сховища під зав'язку. Фактично вмовила Німеччину вивести "Північний потік-2" з-під дії Третього енергопакета та всіх останніх газових директив. Вимагає від України максимального дотримання європейського енергетичного законодавства, хоча сама його дотримуватися не має наміру. Провела переговори з операторами ГТС сусідніх із Україною країн, щоб підстрахували "Газпром" на той випадок, якщо не вдасться домовитися з Україною. Пропонує "Нафтогазу" подовжити дію "транзитного" контракту від 2009 р. на колишніх, ні до чого не зобов'язуючих "Газпром" умовах. А також закупити газ саме на виграні в Стокгольмському арбітражі 3 млрд дол. - для потреб України. Заперечує ще два рішення арбітражу та штраф Антимонопольного комітету України, які в сумі тягнуть на 22 млрд дол., і прозоро дає зрозуміти, що Україна не отримає виграних грошей.
Словом, РФ усе обставляє в такий спосіб, щоб або змусити Україну погодитися на її умови, або припинити поставки газу о 10.00 за московським часом 1 січня 2020-го. І при цьому в припиненні транзиту знову обвинуватити українську сторону.
Українська сторона, прекрасно розуміючи, до чого її примушують РФ і "Газпром", намагається апелювати до Єврокомісії та водночас готується торгуватися до останнього за транзит на нових умовах або ж залишитися без такого контракту принаймні на початок 2020-го.
До підземних сховищ України закачано 21,7 млрд кубометрів газу. За словами міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля та представників "Нафтогазу", до березня наступного року цього запасу має вистачити. Утім, багато чого залежить від погоди, у тому числі й політичної.
Українська сторона також передала на узгодження регулятору документи на сертифікацію ТОВ "Оператор ГТС України". Отже, й Секретаріат Енергетичного співтовариства цілком встигне дати необхідний висновок про відповідність нового оператора всім євровимогам. Це дасть змогу "Оператору ГТС України" розпочати роботу в новому статусі юридично відокремленого оператора ГТС із 1 січня 2020 р. Тобто укладати договори на транспортування газу, і не тільки з "Газпромом". До цього уряд затвердив план передачі майна на правах господарського відання від "Укртрансгазу" новому оператору ГТС, а також документ про розрахунки останнього з "Укртрансгазом" протягом 15 років.
Щоправда, часу на все обмаль: європейські газові директиви вимагають підписання договорів, які резервують потужності інших операторів ГТС. А якщо "Газпром" не збирається транспортувати газ через ГТС України, то незалежному оператору треба встигнути зарезервувати потужності в точках входу на західних кордонах, щоб мати можливість отримувати реверсний газ. Отже, зволікаючи під будь-якими приводами з підписанням нового контракту про транспортування російського газу з новоствореним оператором ГТС України, "Газпром" тим самим звужує цьому оператору поле для маневру.
Якщо новий "транзитний" контракт із українським незалежним оператором ГТС до 1 січня не буде підписано, а "Газпром" усе-таки продовжить поставляти газ, український оператор згідно із законодавством зможе лише спрямовувати його до підземних сховищ як газ "невизначеного власника" і виконає заявку "Газпрому" тільки після юридичного оформлення права власності на цей газ, тобто після підписання відповідного контракту.
Схоже, "Газпром" тільки й чекає саме на такий розвиток ситуації. Тоді він на весь світ, як 2009-го, кричатиме, що Україна краде газ. А український оператор ГТС буде зв'язаний по руках і ногах національним і європейським законодавствами.
Дуже вже нинішня ситуація нагадує події десятирічної давності. Тільки тоді "Газпром" спочатку перекрив вентиль для поставок газу до України, а потім її ж звинуватив у крадіжці газу з транзитного потоку до Європи, взагалі припинивши газопоставки. Переконати європейців у тому, що не Україна спровокувала ту ситуацію, було дуже важко…
Та нема лиха без добра. Події січня 2009-го стали хорошим уроком як для України, так і для ЄС. Хоча Єврокомісія й каже про необхідність підписання "транзитного" контракту росіян із українським оператором ГТС, у самій Європі достатньо підготувалися й до "нульового варіанта транзиту". При тому, що на ринку ЄС російський газ займає близько 32%, європейці заручилися договорами з іншими постачальниками. Та й заповнені, нехай і російським газом, сховища в ЄС вселяють у них надію. Плюс договори про поставки скрапленого газу. І все-таки надія на участь у ситуації США.
Крім того, європейці розвивають систему інтерконекторів між сусідніми державами, що дасть можливість за необхідності перекидати обсяги газу в найслабкіші місця.
Отже, говорити про те, що з 1 січня 2020-го розпочнеться газовий Армагеддон, - це перебільшення. Він розпочнеться пізніше, коли "Газпром" доможеться від європейців преференцій для своїх газопоставок. І коли РФ повністю диктуватиме Європі правила та ціни на європейському ринку газу.
А тим часом "Газпром" дотискує на переговорах Україну. У четвер основними спікерами на переговорах були міністри. Поговорили. Кожен про своє.
У п'ятницю, за інформацією джерел DT.UA, до переговорів підключилися й представники газових компаній РФ і України та оператор ГТС. Щоправда, обговорюють поки що песимістичний варіант - транспортування через ГТС України лише до 30 млрд кубометрів газу. Цього обсягу не вистачає "Газпрому", щоб закрити всі свої контракти наступного року…
Позиція української сторони полягає в підписанні десятирічного контракту на умовах європейського законодавства з обов'язковим обсягом транзиту 60 млрд кубометрів на рік. Ще 30 млрд кубометрів резервується з урахуванням можливого підвищення попиту на газ у Європі.
Однак це явно не входить до планів "Газпрому", який має намір якомога швидше задіяти на повну потужність "Північний потік-2", а також газомагістралі через Туреччину. Такий контракт, як пропонує українська сторона, "Газпрому" стане тягарем у разі швидкої реалізації його газотранзитних планів, на що він явно сподівається.
Торг триває.