"А это веселая птица-синица,
Которая часто ворует пшеницу,
Которая в темном чулане хранится
В доме,
Который построил Джек…"
Переклад із англійської С.Маршака, 1936 р.
Ідея назвати такі форми мебіусними належить професору Девіду Старку (David Stark) та його аспірантці Елізабет Воткінс (Elizabeth Anne Watkins) із Колумбійського університету.
Стрічка Мебіуса, лист Мебіуса, петля Мебіуса - однобічний топологічний об'єкт, винахід якого у ХІХ столітті приписують математику Августу-Фердінанду Мебіусу. Наочна модель - смужка паперу з напівоберненими та склеєними між собою кінцями. Найпоширеніший художній образ - літографія "Лист Мебіуса ІІ" (1963 р.) нідерландського художника Маріуца Ешера (Maurits Cornelis Escher): червоні мурахи, які, не знаючи меж, повзуть петлею.
Однобічність поверхні є тим самим, що й безмежність. Саме це для манхеттенських учених стало визначальним. Стаття Е.Воткінс і Д.Старка в липневому 2018 р. випуску журналу Sociologica (International Journal for Sociological Debate) називається "The MЪbius Organizational Form: Make, Buy, Cooperate, or Co-opt?".
Мебіусні фірми, на відміну від традиційних, необхідних їм активів не створюють (make), не купують (buy), не використовують кооперативно (cooperate), вони їх кооптують (co-opt). У Сollins English Dictionary одним із тлумачень слова co-opt є "використовувати у своїх цілях (to make use of for one's own purposes)".
Так, для виведення автоматичних зондів у далекий космос балістики NASA задіюють "космічну пращу" - сили планетарних гравітаційних полів. Організації, які кооптують чужі активи, поводяться в такий же спосіб, - вони користуються чужими ресурсами, найчастіше не заручившись на те згодою хазяїв. Але це не рейдерство.
Найбільший американський телевізійний канал The Weather Channel, який цілодобово транслює телевізійні програми про погоду на 100 млн домогосподарств всіма США, жодними метеорологічними дослідженнями не переймається. Найсвіжішими даними та прогнозами його, як і багатьох інших користувачів, у легкодоступному форматі XML безплатно забезпечує Національне управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA), що є федеральним відомством Міністерства торгівлі США. Популярний в Україні сайт Sinoptik.ua надає дані фінської метеорологічної служби Foreca і т.ін.
Іншим прикладом для вчених із Нью-Йорка є компанія Amazon, яка на зорі інтернет-торгівлі використовувала магазини роздрібного гіганта Best Buy як свою вітрину. Будь-який власник установленого на мобільний телефон додатка міг купити на Amazon річ, яка сподобалася йому в роздрібному магазині цієї мережі. Природно, що ритейлер Best Buy швидко втрачав дохідність.
На 46-му форумі в Давосі (2016 р.) його президент Клаус Шваб (Klaus Martin Schwab) критикував найбільші у світі компанії - таксомоторну Uber, ритейлера Alibaba і готельний сервіс Airbnb - за відсутність у них власного продукту: ні тобі свого автопарку, ні тобі своїх магазинів, ні тобі готелів. Але при цьому жодного разу не назвав ці суть інтернет-додатки мебіусними організаціями. У цьому нехай непряме, але підтвердження оригінальності типології, яка вийшла з Колумбійського університету.
Так, комп'ютеризація важлива, але, маючи у фокусі лише інтернет-додатки, легко за деревами не побачити лісу. Мебіусіани - набагато ширше поняття, це паралельний світ, що кооптує світ виробників.
Ознаки кооптації можна знайти і в історії підпільного мільйонера Корейка, на якого, зі слів І.Ільфа й Є.Петрова, "у різних кінцях країни працювали великі та малі пройдисвіти", і у творі Віктора Суворова "Акваріум" (1985 р.): "ГРУ (розвідувальній спецслужбі) будь-яка виставка цікава. Виставка квітів, військової електроніки, танків, котів, сільськогосподарської техніки... це місце, де дуже легко зав'язувати контакти, де можна заговорити з ким хочеш, незважаючи на ранги". Ось виставка, яку влаштував Джек. А ось відвідувач, що до стендів прагне в салоні, який влаштував Джек. А ось той, хто пильно дивиться на обличчя всіх тих, хто намагається до стендів пробитися в салоні, який влаштував Джек...
Дивує, що при описі мебіусних форм американці відкинули досвід, отриманий самим Девідом Старком в Угорщині за часів демонтажу соціалістичної економіки. Організації з ефектом стирання меж відносин власності, меж підприємств, меж законодавчих принципів було виявлено та описано ним у статті 1996 р.
Таким чином, є всі підстави стверджувати, що економічні феномени класу "мебіус" існували задовго до появи екзотичних інтернет-додатків. Так, японські металургійні корпорації для досягнення контролю над збутом продукції австралійських підприємств, які експортують вугілля, пристосували як засіб кооптації міноритарні пакети акцій іноземних гірничодобувних компаній.
Або інший, як нині прийнято казати, кейс. Якійсь українській далекій від металургії фірмі в лихих дев'яностих роках ХХ століття "пощастило" укласти контракт із солідним іноземним клієнтом на поставку невеликими партіями досить великого обсягу ливарного чавуну. Компанія вирішила задіяти толінг (відносини давальництва), для чого заручилася згодою вуглярів на поставку шихти для коксування. Далі - давальницький контракт на одержання коксу (під поставки вугілля); давальницький контракт на одержання чавуну (під поставки коксу) і, нарешті, одержання валюти після експорту чавуну.
Схема без збоїв проіснувала понад рік - весь термін дії договору - і сповна підтвердила свою економічну вигідність. Це була кооптація частини ринку експорту металопродукції (присвоєння замовника) і кооптація переробних заводів, оскільки стале давальництво теоретично прирівнюється до неявної експропріації власності формальних власників переробних активів.
До речі, та сама компанія, окрилена успішним досвідом, придбала коксохімічний і невеликий металургійний завод із доменним циклом, але зміна тактики (buy замість сo-opt) для неї виявилася згубною.
Кооптація може відбуватися не тільки на рівні мікроекономіки (підприємства), а й на макро- і навіть на мегарівні, для чого необхідні інструменти захоплення бізнесу (business capture) або захоплення держави (state capture).
"Достатньо, - написав у 2005 р. М.Петраков, - націоналізувати з допомогою податкової системи левову частку приватних доходів у державний бюджет, і підприємство буде приватним лише номінально (юридично)".
А от приклад business capture на мегарівні.
У 1983 р. німецька E.On продала свої нафтопереробні активи корпорації BP, що називалася тоді British Petroleum. Прагнучи до вертикальної інтеграції бізнесу, британці поступилися частиною німецьких активів венесуельській компанії, що стала після націоналізації нафтових промислів у Венесуелі державною корпорацією PDVSA.
Російські нафтові компанії з середини 1990-х неодноразово намагалися вийти на європейські ринки моторного палива, але марно. Після світової фінансової кризи 2008-го привабливість європейських нафтопереробних активів різко знизилася, але не для вищого керівництва Росії, що мало на них стратегічні плани. У результаті 50% акцій німецької компанії Ruhr Oel, що належали PDVSA та великої прибутковості не обіцяли, у жовтні 2010 р. перейшли у власність компанії "Роснефть".
Захоплення бізнесу необхідне державі для вирішення стратегічних завдань макроекономічного наповнення. І навпаки, state capture - це ситуація, за якої влада на макрорівні стурбована задоволенням інтересів великих бізнес-структур.
На межі століть шахтний фонд в Україні залишався у власності держави, але бізнес-групи, що контролювали вугільне виробництво, при потуранні уряду стали визначати політику державних підприємств, призначати та зміщати керівництво, формувати механізм розподілу доходів і брати участь у їхньому привласненні. Фактично узурпувавши права власників, вони залишили їм відповідальність як тягар володіння. Збитки шахт покривала держава.
Посередники від вугілля отриману продукцію поставляли на коксохімічні заводи та згодом стали настільки могутніми, що, потіснивши колишніх "червоних директорів", заволоділи всією сталеплавильною галуззю, і не тільки.
Очевидно, що мебіусіани від бізнесу з'явилися не вчора, але саме комп'ютерні технології зробили їх усепроникними.
Широкий наступ таких організацій уже триває. Уберізація, від назви Uber, - сталий термін, який означає утискання традиційного бізнесу та усунення посередників.
Мебіусні організації важко розпізнати, ще важче від них захиститися. Діяльність того самого Uber викликала конфліктні ситуації та протести в багатьох країнах, у тих самих Франції, Німеччині, Італії, Іспанії.
Класичне запитання "що робити?".
Можна, звичайно, знайти зручний привід, щоб закрити двері перед носом книголюба, який ходить до книгарні, аби безплатно ознайомитися з новинками, а потім безплатно ж скачати те, що сподобалося, в Інтернеті. Але не кожного такого відвідувача зручно виштовхати утришия.
Особливо, якщо мебіус-організації створено за участі держави, у режимі або state, або ж business capture. Держсектор української вугільної промисловості скоротився до кількох підприємств, а вимоги забрати з шахт "смотрящих" так само актуальні.
Природа дає зразки коменсалізму (дослівно - співтрапезування), коли один із двох різних видів живих організмів (коменсал) покладає на іншого (хазяїна) регуляцію своїх відносин із зовнішнім середовищем, але не вступає з ним у тісні взаємини. Те, що корисно для популяції коменсалів, не заподіює шкоди популяції хазяїв, щоправда, й користі не приносить.
Можливо, і це мав на увазі Вільфредо Парето (Vilfredo Pareto), коли формулював свою умову ефективності: "Будь-яка зміна, яка нікому не завдає збитків, а деяким людям приносить користь (за їхньою власною оцінкою), є поліпшенням".
Будуть погодні канали чи їх не буде, держава так само стане моніторирувати природу, щоб вчасно попереджати населення про небезпеку руйнівних катастроф...
Інша річ Amazon і Best Buy, чиї хроніки протистояння нагадують опис бойових дій. Але що важливо, у 2018 р. корпорації уклали договір про співробітництво, приводом чого послужив розроблений компанією Amazon голосовий додаток Alexa. Перехід Amazon від тактики сo-opt до тактики cooperate фактично означає кінець мебіусіани. Щоб таке сталося, торговельна мережа Best Buy, яка була традиційним офлайновим продавцем, трансформувалася в компанію з першої десятки американських онлайн-ритейлерів.
Однак мебіусіани настільки ефективні, креативні, адаптивні, що... краще бути насторожі! Уже, наприклад, з'явилися агрегатори контенту - програми або сервіси, які збирають інформацію з різних каналів новин, сайтів, форумів і блогів в одне джерело.
"Ми живемо в культурі суцільних контейнерів. Весілля важливіше за кохання... похорони - за небіжчика... одяг - за тіло... обідня - за Бога", - так сказав уругвайський письменник Едуардо Галеано (Eduardo Hughes Galeano).
Мебіусна організаційна форма - це черговий контейнер… або, як троянський кінь, змінює світ?