Останнім часом на українському ринку нафти і нафтопродуктів намітилися тенденції, що викликають серйозне занепокоєння експертів. Політична криза в Польщі, яка ставить під загрозу здійснення міжнародного нафтотранспортного проекту, триває на тлі активізації російських компаній у справі реалізації альтернативних маршрутів транспортування нафти і може негативно позначитися на перспективах збільшення обсягів прокачування нафти територією України. Крім того, зростання світових цін на нафту, за умови збереження монополізму постачання російської нафти на вітчизняні НПЗ, цілком імовірно, спричинить погіршення ситуації в нафтовому сегменті всередині країни.
Відхилення вектора
На сьогодні Україна є одним із основних транзитерів російської нафти, якою завантажено практично всі транспортні потужності. Єдина альтернатива для можливої диверсифікації поставок — нафтопровід Одеса—Броди. Відповідно до планів уряду, він має розпочати роботу вже на початку травня поточного року. Проте на шляху успішної реалізації цього проекту виникла низка проблем, що можуть або відкласти пуск нафтопроводу на невизначений термін, або значно зменшити обсяги очікуваного транзиту каспійської нафти.
Передусім ідеться про подальше розгортання політичної кризи в Республіці Польща. Залежна, як і Україна, від постачання російської нафти, Польща досить позитивно поставилася до продовження будівництва нафтопроводу на ділянці Броди—Плоцьк—Гданськ. Відтак торік у липні в присутності прем’єр-міністрів України і Республіки Польща підписано Протокол про наміри між ВАТ «Укртранснафта» й АТ ПКН «Орлен» із використання нафтотранспортної системи Одеса—Броди—Плоцьк. Польський концерн, монополіст на польському ринку нафтопродуктів, у такий спосіб задекларував свою готовність до придбання майже 4 млн. тонн легкої нафти на рік після продовження нафтопроводу до Плоцька.
А нині перспективи діяльності «Орлен» на польському ринку нафтопродуктів стають досить туманними. На сьогодні в Польщі розгоряється скандал: польського прем’єр-міністра Лешека Міллера, який чекає своєї відставки, звинувачують у тиску на компанію з метою підписання останньою контракту з кіпрським офшором на поставку нафти на суму 14 млн. дол. При цьому, за даними поінформованих джерел, нафта має російське походження, і укладання цієї угоди могло поставити підприємство в цілковиту залежність від єдиного постачальника. Хоч нині тривають розгляди, цілком імовірне зниження інтересу польського концерну до українського проекту, доки не буде з’ясовано всіх обставин справи.
Крім того, російська НК «Лукойл» досить активно намагається вийти на польський ринок нафтопродуктів шляхом участі у приватизації Гданського НПЗ (Rafineria Gdanska), який контролює 27% польського паливного ринку. Оскільки процес продажу заводу затягується уже протягом чотирьох років, російська компанія запропонувала орендувати підприємство, проте особливих успіхів «Лукойл» так і не досяг. Проблема в тому, що головний противник приходу росіян — той-таки нафтовий концерн «Орлен». Але останній скандал, за оцінками експертів, може серйозно позначитися на лобістських позиціях концерну, що, не виключено, призведе до приватизації Гданського НПЗ російською компанією. Оскільки і «Орлен», розташований у Плоцьку, і Rafineria Gdanska розглядалися українським урядом серед потенційних споживачів каспійської нафти, розгортання подій за змальованим вище сценарієм може значно зменшити шанси виходу України на західноєвропейський ринок.
Крім того, російські НК сьогодні реалізовують низку проектів зі збільшення транзиту нафти на європейський ринок. Зокрема компанія «Татнефть» має намір побудувати в Калінінградській області великий нафтовий термінал. Прем’єр-міністр Татарстану Рустам Мінніханов не уточнив обсягів перевалки нафти, але зауважив, що «вони будуть великими», позаяк Калінінград має незамерзаючі порти. За його словами, нині проробляється проект будівництва термінала для перевалки нафти на експорт у європейські країни.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує споживання нафти 2004 року в обсязі 80,3 млн. барелей на день, що на 1,86 млн. барелей перевищує показник 2003-го. За оцінкою фахівців «Транснефти», сьогоднішні зусилля російських нафтовиків мають привести до зростання експортних можливостей Росії із нинішніх 8,5 млн. до 10 млн. барелей нафти на добу вже в 2005 р.
Загрозливий тренд
Утім, попри зростання обсягів видобутку й експорту нафти, ціна на російську нафту продовжує залишатися на досить високому рівні. На думку аналітиків нафтового ринку, недавнє зниження ОПЕК квот на видобуток нафти мало позначиться на ціновій ситуації. Згідно з їхніми прогнозами, середня ціна сирої нафти становитиме в найближчі 12 місяців 28,59 дол. за барель у Лондоні та 30,85 дол. у Нью-Йорку. Крім того, з першого квітня набрало чинності експортне мито на російську нафту, що збільшилось із 33,9 до 35,1 дол. за тонну. Також підкреслимо: на ціну російської нафти досить сильно впливає введення в дію Балтійської трубопровідної системи, сприяючи подорожчанню нафти, поставленої в Україну.
У результаті з початку квітня ціни на світлі нафтопродукти в Україні почали неухильно зростати. За даними Мінекономіки, вартість ПММ за перший тиждень квітня зросла на 3—5%. Зокрема на дизпаливо на 5% (8 коп. на літрі) — із 1,66 до 1,74 грн. за літр, на бензин А-76 на 2,4% (на 4 коп.) — із 1,62 до 1,66 грн., бензин А-95 на 3% (6 коп.) — із 2,06 до 2,12 грн. за літр. Більшість експертів відзначають: це лише перший і далеко не останній виток цін на світлі нафтопродукти. До кінця поточного місяця очікується, що вартість ГСМ зросте ще мінімум на 5%.
Слід також зауважити: жорстка прив’язка вітчизняного ринку нафтопродуктів до російського також може стати однією з причин зростання цін на паливо. На сьогодні в Росії розгортається міжгалузева війна між металургами й нафтовими компаніями внаслідок підвищення більш як на 30% цін на металопродукцію. Представники російських НК заявили, що, в разі збереження ситуації, вони муситимуть підвищити ціни на паливо на 30%. При цьому ціни на російських АЗС цілком порівнянні з українськими, коли врахувати, що у вартість нафти для російських НПЗ, на відміну від вітчизняних, не входять витрати на транзит. Отже, цілком очікуваним буде збільшення роздрібної ціни на АЗС України як один із варіантів компенсації збитків російських НК.
Таким чином, не виключено, що уряду знову доведеться вдатися до адміністративного тиску на ринок, оскільки Україна не має у своєму розпорядженні достатніх резервів нафти й нафтопродуктів для утримання ситуації на ринку. Тим паче що практика попередніх цінових коливань на ринку свідчить: умови підписаних між нафтовиками й Кабміном меморандумів виконуються до першого сезонного стрибка цін на роздрібному ринку нафтопродуктів.