У розпочатому «Дзеркалом тижня» 12 березня 2005 року (№9) обговоренні проблеми обліку та методології обліку енергоносіїв, тарифної проблематики, передусім стосовно природного газу, вже взяли участь професор «Львівської політехніки», доктор технічних наук Євген Пістун («ДТ» №11 від 26 березня), а також голова Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко («ДТ» №12 від 2 квітня).
Цього разу про стан і проблеми обліку газу розповідає Валерій ПАНАСЮК, начальник департаменту обліку газу та нафти НАК «Нафтогаз України», насамперед зазначаючи, що газові компанії світу (і «Нафтогаз України» не є винятком) приділяють величезну увагу точності обліку природного газу. Причому вимоги до точності обліку стосуються всіх ланок технологічного процесу: видобування, транспортування, зберігання, розподілу газу. Про це мова й піде далі.
Видобування, транспортування, зберігання: як здійснюється облік газу
Природний газ надходить в Україну 22 магістральними газопроводами. Його облік здійснюється на дев’яти газовимірювальних станціях (ГВС) і двох пунктах вимірювання витрати газу (ПВГ), з яких дві ГВС розташовані на території Білорусі, решта — на території Російської Федерації.
Обсяги природного газу, що транспортується за межі України 15 магістральними газопроводами, вимірюються на десяти ГВС, з яких дев’ять розташовано в Україні: по одній на кордонах із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Росією, дві — на кордоні з Румунією, три — з Молдовою, ще одна ГВС розташована на території РФ. Усі прикордонні ГВС (як в Україні, так і на територіях інших держав) обладнані автоматизованими комплексами обліку газу, у тому числі дублюючими, та засобами визначення показників якості газу.
Видобутий на українських промислах газ після технологічної підготовки передається у газотранспортну систему через ГВС та ПВГ — 68 станцій ДК «Укргазвидобування», 13 станцій ВАТ «Укрнафта» і безпосередньо споживачам через 177 газорозподільних станцій (ГРС).
Усі витратовимірювальні об’єкти оснащено сучасними електронними комплексами класу точності 0,5 і 0,3, які працюють за методом змінного перепаду тиску, або лічильниками газу класу точності 1,0 з електронними коректорами класу точності 0,5 і 0,3.
Транспортування газу здійснюється з проміжним вимірюванням його витрати на 17 ГВС між управліннями магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» методом змінного перепаду тиску електронними комплексами.
Передача природного газу з газотранспортної системи в газорозподільну мережу здійснюється на 1416 ГРС, де витрати газу вимірюються тільки сучасними електронними комплексами методом змінного перепаду тиску, або турбінними лічильниками класу точності 1,0 з електронними коректорами. Частину найбільших ГРС додатково оснащено дублюючими електронними витратовимірювальними комплексами.
Природний газ, що закачують на зберігання до підземних сховищ, а потім відбирають з них до газотранспортної системи, проходить через витратовимірювальні дільниці, також обладнані типовими електронними комплексами вимірювання витрати класу точності 0,3—0,5.
Починаючи з 2002 року, в Україні в газовидобувній і газотранспортній системах для комерційного обліку застосовують тільки сучасні електронні та електронно-механічні прилади обліку газу.
Фізико-хімічні показники газу контролюють на всіх пунктах вимірювання витрати газу і на майданчиках компресорних станцій. Характеристики газу вимірюються в 97 стаціонарних хіміко-аналітичних лабораторіях, а також потоковими приладами: хроматографами, вологомірами, густиномірами виробництва провідних світових фірм. Усі лабораторії атестовані Держспоживстандартом України на право виконання вимірювань фізико-хімічних показників газу. Витратовимірювальне обладнання — діафрагми, обчислювачі, перетворювачі тиску та перепаду тиску, температури — регулярно перевіряють представники Держспоживстандарту з використанням високоточних еталонів відповідних параметрів. Лічильники газу перевіряють на еталонних стендах.
У рамках проекту 98/99.03 «Фінансування малих інвестицій в регіональну нафтогазову інфраструктуру в Україні, Білорусі та Молдові» у м. Боярка під Києвом Євросоюз за участі цих трьох країн будує Східноєвропейський метрологічний центр природного газу. Створення відсутньої донині в Україні, сусідніх країнах СНД та державах Східної Європи відповідної перевірочної бази засобів обліку газу, у тому числі метрологічних засобів перевірки лічильників газу різних типів на великі витрати та високий тиск, дасть можливість широкого впровадження високоточних засобів обліку газу, задовольнить потреби в метрологічному забезпеченні як підприємств, що входять до складу «Нафтогазу», так і інших замовників, включаючи іноземних.
2001 року введена в дію «Концепція створення єдиної системи обліку природного газу», а 2002-го розроблені та впроваджені «Програма створення єдиної системи обліку природного газу» і «Правила обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні і зберіганні». Цими документами передбачено реалізацію європейського підходу до технології вимірювання витрати газу — двома послідовними приладами, один з яких основний, другий — дублюючий, причому працюють прилади за різними фізичними методами вимірювання. Першим об’єктом, де 2002 року послідовно встановлені звужувальні пристрої (метод змінного перепаду тиску) і ультразвукові лічильники фірми «Інстромет» (Бельгія), була прикордонна ГВС «Гребеники», збудована в рамках Програми TACIS INOGATE коштом Єврокомісії. 2004 року на реконструйованій найбільшій ГРС Києва — «Хотів» на вимірювальних дільницях послідовно встановлено звужувальний пристрій, турбінний і вихоровий лічильники фірми «РМГ» (Німеччина). Для визначення якісних показників газу застосовуються потокові хроматографи.
Розвиваючи послідовне вимірювання витрати газу, НАК «Нафтогаз України» видав наказ від 26 жовтня 2004 року №583, яким передбачено протягом 2005—2006 років встановити на 44 найпотужніших ГРС І категорії (через які передається до 80% загальної кількості споживаного в Україні газу) дублюючих високоточних ультразвукових і вихорових лічильників газу. Це забезпечить максимально точний і достовірний облік 56 млрд. кубометрів газу на рік.
Подальшому поліпшенню обліку газу сприятимуть проекти модернізації прикордонних ГВС — «Ужгород», «Орлівка», «Берегове», «Дроздовичі». При їх модернізації визнано за доцільне використати технічні рішення, вже реалізовані на ГВС «Гребеники». Такі роботи на ГВС «Орлівка» майже завершено.
Впровадження стандартів і нормативів обліку газу
На одинадцятому засіданні Міждержавної ради з питань стандартизації, метрології та сертифікації країн — членів СНД (протокол 11-97) було прийнято рішення про введення у дію з 1 січня 1999 року на території Росії та ще десяти країн СНД (крім України) міждержавних ГОСТ 8.563.(1.2.3.)-97 «Измерение расхода и количества жидкостей и газов методом переменного перепада давления». При цьому втратили чинність деякі нормативні документи колишнього СРСР, у тому числі РД 50-213-80 «Правила измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами».
З метою розв’язання проблем, що виникли між Україною та іншими країнами СНД при укладанні контрактів на транзит і постачання природного газу для потреб України між НАК «Нафтогаз України, ВАТ «Газпром» (РФ) та ДТК «Туркменнефтегаз» через відсутність єдиної нормативної бази в галузі метрологічного забезпечення вимірювань об’ємної витрати газу з використанням методу змінного перепаду тиску, за рекомендаціями УкрЦСМ було створено технічну групу ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» з питань погодження порядку розрахунків кількості газу на прикордонних вимірювальних станціях.
На підставі протоколу наради технічної групи зазначеної робочої групи (18—22 січня 1999 р., м. Яремче) Держстандарт і НАК «Нафтогаз України» у травні 2000 року затвердили «Временное положение о порядке расчета расхода и количества газа на всех приграничных ГИС ОАО «Газпром» и ДК «Укртрансгаз».
12—14 вересня 2000 року у Києві відбулося засідання робочої групи спеціалістів України та Росії з розгляду проблем уведення в дію в Україні міждержавних ГОСТів 8.563.(1.2.3.)-97. Відповідно до п.3 затвердженого головами Держстандартів України та РФ протоколу цього засідання, з метою усунення недоліків стандартів, відображених у зауваженнях, та забезпечення однозначного трактування ряду положень стандартів, Держстандарт мав розробити методичні вказівки щодо застосування стандартів в Україні та погодити їх з розробниками стандартів.
На виконання п.1 вищезгаданого протоколу та положень, передбачених угодою «Про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації», підписаною 13 березня 1992 року між державами СНД (далі — Угода), Держстандарт наказом від 24 квітня 2001 року №186 надав з 1 вересня 2001року чинності в Україні міждержавним ГОСТам 8.563.(1.2.3.)-97.
Офіційні видання цих стандартів, що були надруковані УкрНДІССІ, містять так звану національну поправку — вимогу їхнього застосування тільки з методичними вказівками (які відсутні).
У травні 2003-го Держстандарт України прийняв рішення про відновлення чинності в Україні РД 50-213-80 (наказ від 16.05.03 №85).
Це пов’язано з тим, що вимірювання витрат рідин і газів методом змінного перепаду тиску застосовується не тільки в нафтогазовій, а й в інших галузях національної економіки: у житлово-комунальній сфері, на транспорті тощо.
У листопаді 2004 року Держспоживстандарт України повідомив «Нафтогаз України» про те, що з 1 вересня 2004 р. впроваджено міждержавні ГОСТи 8.563.(1.2.3.)-97 без національної поправки. При цьому наголошувалося, що на перехідний період (3 роки) в Україні паралельно діють РД 50-213-80 та ГОСТ 8.563.(1.2.3.)-97.
Враховуючи викладене, можна сказати, що на законодавчому рівні вирішено питання впровадження в Україні міждержавних стандартів ГОСТ 8.563.(1.2.3.)-97.
Крім того, за пропозицією України, на технічній нараді фахівців ВАТ «Газпром», НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Белтрансгаз» та АТ «Молдовагаз» (7—9 липня 2004 року, Мінськ) йшлося про необхідність гармонізації діючих нормативних документів з вимірювань об’єму та кількості газу з новим міжнародним стандартом ISO 5167-2003. Наголошувалося, що російська сторона виконує роботи з розробки нового стандарту з вимірювань витрат газу (на заміну ГОСТ 8.563), гармонізованого з вимогами зазначеного міжнародного стандарту. Орієнтовний термін початку впровадження нових стандартів — не раніше 2007—2008 років.
Впровадження приладів обліку газу
Сьогодні в Україні газифіковано майже 11,7 млн. квартир, в яких встановлено понад 4,9 млн. лічильників газу (для порівняння: у РФ встановлено трохи більше 2 млн. лічильників). Зокрема, 2004 року у житловому фонді України встановлено 643,6 тисячі лічильників газу. Це на 178 тис. більше, ніж 2001 року, на 189 тис. більше, ніж 2002-го і на 127 тис. більше, ніж 2003 року. Основою цього стали програми оснащення житлового фонду лічильниками газу, які діють у дев’яти регіонах України, та активізація роботи зі встановлення населенню лічильників у кредит.
Пріоритетом програм встановлення лічильників є забезпечення обліку газу у квартирах, де газ споживається для опалення. В житловому фонді цієї категорії встановлено близько 4,1 млн. лічильників газу, або 84% від їх загальної кількості. Це дає можливість 67% від загального обсягу споживання природного газу населенням облікувати за допомогою лічильників.
Рівень оснащеності квартир, де газ споживається для опалення, на 1 березня 2005 року сягнув по Україні 85,1%. Найвищим цей показник є в Закарпатській (97%), Чернівецькій (96%) та Тернопільській (95%) областях. Найменш оснащені лічильниками газу такі оселі у Донецькій області (70%).
Середній рівень оснащеності лічильниками квартир з газовою плитою та водонагрівачем становить 12,1%, з газовою плитою — 11,7%. У житловому фонді цих категорій споживачів встановлено 808 тис. лічильників.
При впровадженні лічильників газу «Нафтогаз» намагається вирішити певні соціальні проблеми. Так, 2004 року в регіонах, де діють згадані програми, з 269 тис. лічильників 116 тис. встановлено за кошти нафтогазової галузі переважно пільговим категоріям громадян та малозабезпеченим сім’ям. Також, враховуючи низьку платоспроможність населення, «Нафтогаз України» закуповує лічильники газу для встановлення їх населенню в кредит. В 2004 році у такий спосіб придбали та передали підприємствам з газопостачання 31,5 тис. лічильників газу.
У 1996 році в Україні налічувалося 9,6 млн. газифікованих квартир, за рік населення використало 21,5 млрд. кубометрів природного газу (у т.ч. втрати газу — 4,4 млрд. кубометрів). За період з 1996 по 2004 роки кількість газифікованих квартир зросла на 2 млн. (до 11,6 млн.), а споживання газу населенням, незважаючи на збільшення кількості абонентів, знизилося до 17,1 млрд. кубометрів (з урахуванням втрат газу в обсязі 0,8 млрд. кубометрів), тобто порівняно з 1996-м фактично зменшилося на 4,4 млрд. (При збереженні тенденції споживання населенням природного газу, яка існувала 1996 року, у 2004-му цією категорією споживачів було б використано близько 27 млрд. кубометрів газу.)
Таким чином, завдяки певним заходам, які були вжиті для зменшення споживання природного газу населенням, і насамперед завдяки масовому встановленню побутових лічильників газу сьогодні НАК «Нафтогаз України» реально економить 8 — 10 млрд. кубометрів газу щороку.
Враховуючи, що оснащення житлового фонду лічильниками газу сприяє зниженню соціальної напруги серед населення та зменшенню втрат газу, цього року передбачається продовжити реалізацію програм оснащення житлового фонду лічильниками газу та їх закупівлю з подальшою передачею підприємствам з газопостачання для встановлення населенню в кредит. Відповідно до Програми створення єдиної системи обліку природного газу передбачається протягом 2005 року встановити в житловому фонді України щонайменше 600 тис. лічильників газу.
Завершується оснащення приладами обліку газу бюджетних установ та організацій відповідно до розпорядження Кабміну від 12 квітня 2000 року №175-р. Станом на 1 березня 2005 року із 16868 бюджетних організацій приладами обліку газу оснащено 16713 установ. Залишилося встановити лічильники в 78 організаціях, які фінансуються з місцевих бюджетів, та 77 установах, що належать до сфери управління міністерств.
На сьогодні в Україні налічується 84,3 тис. суб’єктів господарювання, обсяги споживання газу яких обраховуються з допомогою 127 тис. вузлів обліку газу. За останні три роки замінено близько 3,5 тис. застарілих приладів обліку газу та встановлено 2,9 тис. приладів на підприємствах та установах, де вони взагалі були відсутні. Необхідно ще замінити 1,6 тис. застарілих приладів обліку та встановити 472 прилади.
Як зменшити втрати газу
НАК «Нафтогаз України» завжди приділяла велику увагу зменшенню втрат газу під час його транспортування газорозподільними мережами. З метою вирішення цього питання за участі фахівців НАКу за останні два роки розроблено та введено в дію 22 нормативно-правові акти, які практично врегулювали проблему обліку втрат газу. Це, зокрема, шість постанов уряду, десять наказів Мінпаливенерго та інших органів центральної виконавчої влади, якими затверджено положення, методики тощо; три постанови НКРЕ; три накази НАК «Нафтогаз України», якими затверджено порядки, інструкції тощо.
Завдяки вжитим заходам за останні роки понаднормативні, або так звані комерційні втрати газу вдалося зменшити з 1,87 млрд. кубометрів у 2001 році до 1,53 млрд. у 2003-му та 0,8 млрд. кубометрів у 2004-му. Хоча протяжність газорозподільних мереж за цей період збільшилася з 237,9 до 268,9 тис. км, а кількість газифікованих природним газом квартир зросла з 10,8 до 11,62 млн.
Крім того, торік, незважаючи на збільшення кількості газифікованих квартир на 345 тисяч, до того ж переважно у житловому фонді, де газ використовується для опалення (це, за розрахунками, мало збільшити споживання природного газу населенням на 1,5 млрд. кубометрів), споживання газу зменшилося порівняно з 2003 роком на 141 млн. кубометрів., або розрахункове зменшення використання газу населенням 2004 року становило 1,64 млрд. кубометрів. Тобто економія газу в газорозподільних мережах минулого року дорівнювала 2,13 млрд. кубометрів.
Здійснений аналіз «комерційних» втрат газу в газорозподільних мережах дає змогу розподілити їх на дві частини.
Одна з них має суб’єктивний характер і залежить певною мірою від організації робіт з обслуговування систем газопостачання відповідними підприємствами, роботи абонентських служб тощо. Друга — не залежить від діяльності ВАТ із газопостачання та газифікації і має об’єктивний характер.
Для подальшого зменшення втрат газу та остаточного врегулювання ситуації щодо їх об’єктивної частки НАК «Нафтогаз України» протягом 2005-го продовжить вдосконалення нормативної бази із визначення виробничо-технологічних витрат/втрат природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами.
Енергоефективність
та енергозбереження
2004 року за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів, техніки та технологій «Нафтогазу України» вдалося зекономити паливно-енергетичних ресурсів у обсязі 378 тис. тонн у.п. (в тому числі 343,8 млн. кубометрів газу), що становить 2,9% від загального обсягу їх виробничо-технологічних витрат. Економії ресурсів досягнуто за рахунок заміни фізично зношених газоперекачувальних агрегатів, впровадження комплексу організаційно-технічних енергозберігаючих заходів, використання вторинних енергетичних ресурсів тощо.
Пріоритетними енергозберігаючими технологіями в «Нафтогазі» визначено модернізацію компресорних станцій шляхом встановлення нових газотурбінних агрегатів, впровадження технології «Водолій» на компресорних станціях (на сьогодні завершено пілотний проект — створення установки «Водолій-16» потужністю 16 МВт на КС «Ставище»), впровадження (разом з компанією «Рургаз») комп’ютерної системи оптимізації роботи компресорних станцій газотранспортної системи України з метою мінімізації витрат паливного газу.
Розпочато роботу, спрямовану на створення власної системи енергогенеруючих установок (в тому числі і когенераційних), що використовують вторинний енергетичний ресурс підприємств «Нафтогазу» — теплову енергію вихлопних газів газоперекачувальних агрегатів, надлишковий тиск газу на газорозподільних станціях, некондиційний газ нафтогазових родовищ. Реалізація цього енергоресурсу у повному обсязі може забезпечити введення в дію до 2000 МВт електричних потужностей. Метою проекту є забезпечення підприємств «Нафтогазу» електроенергією власного виробництва, зменшення питомих обсягів викидів парникових газів, а в кінцевому підсумку — поліпшення енергетичної та економічної ефективності роботи компанії.
На сьогодні на Локацькому газовому родовищі (ДК «Укргазвидобування») введено в дію дві електростанції загальною потужністю 8,8 МВт, що використовують газ регенерації. Розробляється ТЕО спорудження когенераційної енергоустановки потужністю 19,6 МВт на КС «Боярка» (ДК «Укртрансгаз»), проводиться робота зі створення енергогенеруючих об’єктів на Юліївському нафтогазовому родовищі.
2004 року завершено розробку ТЕО впровадження турбодетандерних електростанцій у газотранспортну систему України. Наявність техніко-економічного обгрунтування є необхідною умовою залучення інвестицій для реалізації цього проекту. В плані модернізації газорозподільних станцій ДК «Укртрансгаз» на 2005 рік передбачено створення турбодетандерної електростанції потужністю 6 МВт.
Отже, у вітчизняній нафтогазовій компанії чимало зроблено для впорядкування обліку газу та енергозберігаючих технологій. Проте цей процес мусить тривати повсякчас.