З 2013 р. в Україні діє законодавча норма про рекомендаційний характер додавання в автомобільні бензини 5% біоетанолу. З наступного року ця норма стане обов'язковою. До години Х залишається менш як десять місяців, але інтерес до цієї теми виявляють хіба що автолюбителі, які не очікують нічого хорошого від чергової благої ініціативи. Тим часом на паливному ринку абсолютна тиша - тут не тільки ніхто не поспішає виконувати рекомендації, а навіть немає натяку на підготовку до "революційного" 2014-го. Варіантів зустрічі найближчого Нового року вбачається два: або держава переносить на кілька років старт обов'язкового додавання спирту в бензин, або 95% автозаправних станцій змотають шланги.
Саме рік тому DT.UA розповідало про те, в яких муках народжувався закон про обов'язкове додавання біоетанолу. Як повідомляли численні учасники процесу, переполох було викликано спеціальним розпорядженням президента, яке оформили у вигляді рішення РНБО. Хто так "накрутив" гаранта, залишалося до кінця незрозумілим. Але на лобістський характер проекту вказує такий факт. Прикриваючись світовою практикою та, зокрема, досвідом Європи, де вже кілька років 5% біокомпонентів додають у моторні палива в обов'язковому порядку, в Україні чомусь вирішили обмежитися тільки бензином. Хоча програма із додавання біодизелю в дизпаливо виглядає набагато реалістичнішою, а сама сфера - більш вивченою. Мабуть, закулісні диригенти цієї "біопрограми" дивилися на питання з урахуванням тодішніх своїх можливостей. А вони, судячи з усього, стосувалися лише "спиртової" галузі. Ці інтереси швидко почали набувати обрисів. Одразу після ухвалення закону держконцерн "Укрспирт", яким опікуються шановні люди з Єнакієва, почали просити в держави спочатку 600 млн, а потім 400 млн грн інвестицій для модернізації спиртозаводів - під випуск паливного біоетанолу.
Експерти галузі бачать нехитру схему: за держкошти провести бодай якусь модернізацію заводів і після цього їх приватизувати (процес, кажуть, потрохи йде). А потім зайняти монопольне становище із забезпечення ринку біоетанолом - за доступною ціною. Щоправда, з держкоштами виникла затримка, яка, не виключено, пов'язана із втратою колишнього впливу зацікавленої бізнес-групи, яка проглядається за міністром агрополітики Присяжнюком.
Проте закон прийнято, і його слід виконувати.
Закон "під градусом"?
Переживання автомобілістів зрозумілі: якість бензину - катастрофічна, а чого очікувати від програми, якою передбачене ще й санкціоноване змішування бензину зі спиртовими компонентами?!
Проблема в тому, що ніхто не потрудився виразно пояснити, що саме передбачає дана програма, скопійована в Європи. Вона переслідує дві мети: поліпшення екологічної ситуації та стимулювання вітчизняного агропрому. Адже необхідність у біоетанолі зумовлює потребу в розширенні посівних площ і будівництві потужної додаткової інфраструктури.
При цьому слід зазначити: не йдеться про перехід на якийсь "спиртовий бензин", що потребує спеціальної адаптації двигуна, чим часто лякають автомобілістів. У нашому випадку експлуатаційні характеристики палива залишаються тими самими, але при його виробництві використовуються інші, більш "здорові" біокомпоненти (сьогодні в автобензинах, як правило, застосовується метил-трет-бутиловий ефір (МТБЕ), кілька років тому заборонений у США).
І хоча зовні все просто та зовсім "не страшно", поспішаю заспокоїти автомобільну громадськість: у 2014-му виконати вимоги закону про обов'язкове додавання біоетанолу нереально. Для цього... немає необхідної кількості біоетанолу. За річного споживання в Україні бензину в обсязі 4,5 млн тонн потреба в цьому компоненті становитиме 225 тис. тонн, тоді як, за середньостатистичними даними, у 2012 р. в Україні було вироблено близько 60 тис. тонн. Щоб ліквідувати таку нестачу, необхідні нові виробничі потужності, які неможливо створити за рік-два. Це базова проблема.
Крім того, необхідна відповідна кількість бензину, який буде готовий до додавання біоетанолу.
Що глибше вникаєш у цю тему, то сильніша впевненість у тому, що автори цього дивовижного закону щиро вірили: щоб "зробити" необхідний бензин А-95, необхідно додати 5% біоетанолу в А-92; відповідно, А-92 "виходив би" у результаті додавання 5% біокомпонентів у А-76/80 тощо.
Більш хибну думку складно уявити. Однак приблизно такі міркування доводилося чути навіть від деяких спиртовиків. Якщо йти таким простим шляхом, то на виході вийде паливо, яке не відповідає стандартам за цілим рядом параметрів (вмістом кисню, тиском насичених парів та ін.), що зробить його використання недопустимим.
Перехід на 5-відсотковий вміст біокомпонентів у бензинах потребує також створення розвиненої супутньої інфраструктури, яка укомплектована за останнім словом техніки та має сучасні лабораторні комплекси, що оперативно замірятимуть параметри змішуваних компонентів. Наприклад, Польщі на це знадобилося близько десяти років. І тепер там кажуть, що "загалом нічого складного в цьому немає".
Зрозуміло, для цього знадобляться дуже солідні кошти, які потрібно буде повертати. І зважаючи на це, абсолютно незрозуміло, на якій підставі українські чиновники люблять казати, що біопаливо буде дешевшим за традиційне. На перехідний період країни ЄС надавали податкові пільги виробникам біопалив, а в останні роки почали масово їх відкликати, різко ускладнивши становище компаній паливного сектора.
Усе це свідчить про те, що для переходу на новий рівень одного закону мало. Майже рік минув, як закон ухвалено, і вже залишилося менше року до обов'язкового додавання біоетанолу, але й досі немає жодного підзаконного акта: хто і де має додавати цей компонент, хто і як контролюватиме якість одержуваного бензину? І це не враховуючи таких дрібниць, як відсутність двох ключових складових - базового бензину та того самого біокомпонента...