Рішучою противницею атомної енергетики канцлер Німеччини Ангела Меркель стала не з доброї волі. Політику поступової відмови від мирного атома проголосив її попередник Герхард Шредер ще 2000 року, а 2002-й ознаменувався прийняттям спеціального закону, що передбачає заборону на будівництво нових реакторів і закриття тих, що своє вже відслужили. Беззастережне його виконання стало однією з умов формування «Великої коаліції», що й принесло посаду канцлера фізику-ядернику.
Відтоді пані Меркель змушена завзято відбивати всі нападки як зовнішнього, так і внутрішнього атомного лобі. Так, на недавньому саміті G8 одним із головних результатів якого є рішення про обмеження викиду парникових газів, США спробували зробити відмову від цієї німецької політики предметом торгів.
В Японії німецькому канцлерові вдалося гідно опиратися, тож рішення про дворазове скорочення викидів до 2050 року таки прийняли, хоча і з доволі розпливчастим формулюванням. Проте після повернення на батьківщину Меркель опинилася під значно потужнішим тиском.
Коаліційний уряд виступає з амбіційними планами домогтися скорочення на 40% викиду парникових газів уже до 2020 року, одночасно довівши частку використання відновлювальних джерел енергії з нинішніх 14% до 30. Саме тоді й завершується термін експлуатації нині діючих у Німеччині 17 атомних реакторів, які нині забезпечують 12% усього енергоспоживання і дають чверть усієї електроенергії. Й експерти, і представники енергетичних корпорацій вважають, що неможливо одночасно досягнути цих двох цілей. Особливо з урахуванням нинішнього стрімкого зростання цін на нафту та газ. За оцінками енергетичного агентства Deutshe Energie-Agentur, вже 2012 року споживання електроенергії в країні перевищить її виробництво. А керівник енергетичного концерну E. On Вульф Бернотат стверджує, що у разі відключення АЕС повномасштабний енергетичний колапс очікує країну вже в найближчому майбутньому.
Міністр освіти й технологій Аннете Шаван, яка представляє блок християнських демократів, порушує питання про відмову від нинішньої політики стосовно атомної енергії ще рішучіше. За її словами, країні потрібно якомога швидше знайти «вихід із виходу». І, якщо й не планувати будівництва нових реакторів, то хоча б подовжити термін служби вже існуючих. А довести цей термін мінімум до 60 років дозволяють як існуючі технології, так і фінансові можливості. Бракує лише політичного рішення.
І от саме стосовно цього рішення і виникають найсерйозніші побоювання. Навіть попри значні зрушення в настроях пересічних німців. За даними німецької компанії TNS Emnid, подовження терміну служби атомних реакторів після 2021 року підтримують 49% опитаних (при 44 проти і семи, що не визначилися).
Проте соціал-демократи, партнери християнських демократів по «великій коаліції», завзято зберігають свою опозицію атомній енергетиці, мотивуючи це невирішеністю проблеми захоронення ядерних відходів. Шансів на конструктивне врегулювання цієї проблеми не так уже й багато, як, утім, і на можливість християнських демократів самостійно сформувати уряд за результатами наступних виборів, що припадають на 2009 рік.