У статті «Прийдешнє підвищення цін на газ із 1 липня — це поки розминка» («ДТ» №21 від 3 червня 2006 року) йшлося про деякі нюанси майбутнього підвищення цін на енергоносії, зокрема на природний газ. Цілком згодний із висновками автора, але є аспекти, про котрі також вважаю за доречне і потрібне згадати. Працюючи понад п’ять років у галузі модернізації систем опалення індивідуальних будинків, знаю це питання досконально. Тому хочу доповнити попередню публікацію.
Цілком правильно було зазначено, в який спосіб нагорі формують ціну. І що в ціну газу включається усе і, зокрема, борсання, примхи і пустощі, і всі це чудово знають. Жахливо те, що люди, котрі оплачують газ і послуги з його доставки, не можуть впливати і контролювати процес формування ціни. Я сам чую усе, що люди кажуть з цього приводу. Передати я цього не можу, але цілком із ними солідарний.
А тепер ближче до теми. Кожний товар має як продавця, так і покупця — це аксіома. І газ як товар має важливу особливість: він, як хліб, потрібний усім. Та якщо говорити про газ, то у відносинах між покупцем і продавцем виникає дуже важлива особливість — продавець не лише продає газ, а й обслуговує пристрої, у яких газ перетворюється на тепло, тобто котли, котрі, у свою чергу, належать покупцю. Таким чином, продавець газу не тільки продає газ, але й впливає на процес його споживання. А функція покупця зводиться тільки до оплати, і сплачує він не лише за газ, а й за обслуговування газового устаткування, а одержувачем грошей є саме та особа — продавець газу.
Виходячи із закону торгівлі, продавцю вигідно продати більше свого товару. Тобто для продавця газу у нас створено всі умови, щоб продавати більше газу, — він не тільки поставляє газ, а й контролює процес його споживання. Я стверджую, що свідомо чи несвідомо держава створила систему, яка дає змогу на газові обкрадати свій народ.
І підтверджується це тим, що котли, які опалюють індивідуальні будинки, і газове устаткування, яким обладнані ці котли, перебувають у жахливому стані і це призводить до невиправдано високих витрат газу при опаленні помешкань.
Для ясності трохи докладніше про газове устаткування. Це практично два компоненти: терморегулятор і клапан-відсікач. Терморегулятор має забезпечувати оптимальне використання газу і постійну комфортну температуру в будинку. Клапан-відсікач повинен забезпечувати безпеку використання газу в котлі. Отож, ці два компоненти газового устаткування практично у всіх споживачів несправні, що неприпустимо, а експлуатація котлів у такому стані повинна бути заборонена.
Однак працівники газової служби не мають необхідної кваліфікації і не можуть змінити ситуацію, яка склалася, тому усе залишається як є. Але ж люди живуть, що називається, на порохових бочках. І якщо трапляється якесь нещастя, то це найчастіше через несправність газового устаткування. А робота співробітників газової служби зводиться лише до перевірки показників газових лічильників і контролю оплати за спожитий газ. Виходячи з поширеності такого підходу, наважуся припустити, що відсутність кваліфікованих фахівців на місцях — це частина політики продавця газу, спрямованої на реалізацію якомога більшої кількості газу.
Отож, наша компанія, займаючись модернізацією систем опалення і виправляючи нинішнє становище, досягає зменшення витрат газу при використанні старих котлів у два і більше разів. Це доводить, що люди сплачують за газ набагато більше, ніж вони повинні сплачувати. Вважаю це платою за непрофесіоналізм працівників газової служби, а за великим рахунком, це обкрадання малозабезпечених людей порочною системою, створеною державою. Немає сумнівів, що той, хто продає газ, прекрасно знає про такий стан справ, але не вживає жодних заходів для його зміни, хоча на словах усі занепокоєні проблемою великих витрат газу.
Більш того, тема великих витрат газу вигідна чиновникам, адже під цим «знаменом» можна проштовхнути державну програму реалізації нових газових котлів — мовляв, зменшити витрати газу можна, помінявши старі котли на нові. Що, власне, останнім часом і спостерігається. Однак це черговий міф чиновників, розрахований на непідготовленого споживача. Спробую розвіяти його.
По-перше, нові газові котли не набагато кращі за старі і їхній коефіцієнт корисної дії перевищує аналогічний показник старих котлів не більш як на 10%. А в абсолютних цифрах це звучить так: якщо старий котел, приміром, КСТГ-16 витрачає в середньому 700 кубометрів газу на місяць, то аналогічний за теплопродуктивністю новий котел АОГВ-16 споживатиме 620 кубометрів газу. Різниця в оплаті за газ на місяць становитиме 17,6 грн. при ціні 22 коп. за кубометр. При вартості нового котла в 1500 грн. термін окупності заміни котла становитиме не менше 14 років. Усе це нескладно розрахувати, виходячи тільки з паспортних даних на це газове устаткування.
По-друге, нові газові котли обслуговуватимуть ті самі працівники газових служб.
Уже тільки цих аргументів достатньо, аби зрозуміти: плани із заміни котлів з метою зменшити витрати газу — це просто обман людей. І цьому є своє підтвердження: ця ідея не знаходить широкої підтримки серед споживачів. А ті, хто вже поміняв котли, не в захваті від цього саме з тих двох причин, на яких я зупинився вище.
Беру на себе сміливість стверджувати, що зменшити витрати газу в побутовому секторі можливо, але тільки в тому разі, якщо служба з обслуговування газового устаткування, яка працює для потреб населення, буде самостійною і фаховою. Більш того, критерієм оцінювання роботи цієї служби має бути мінімальна різниця між реально спожитою кількістю газу і розрахунковим обсягом споживання газу в цій місцевості.