Газова зброя Кремля знову в дії. Цього разу В.Путін може бути задоволений принаймні поточними успіхами своєї політики розбрату між європейськими країнами.
І не через застосування вентиля. Нині одні країни ЄС шукають вигоду від "комерційного проекту" "Північний потік-2", тоді як інші змушені звертатися до Європейського суду, сподіваючись на захист від свавілля "братів і сестер" по ЄС.
Гучний анонс проекту "Північний потік-2" і публічне підписання угоди з низкою європейських енергетичних гігантів (Engie, OMV, Shell, Uniper і Wintershall) не допомогли Кремлю швидко розпочати будівництво цього газопроводу. Посилення санкцій проти РФ через продовження агресії проти України призвело до виходу зі складу акціонерів усіх партнерів "Газпрому" та розірвання 9 листопада 2016 р. угоди акціонерів.
Формально "Газпром" узяв на себе зобов'язання фінансувати будівництво зі своїх власних ресурсів, щоб не підставити під санкції європейських партнерів. Проваливши публічну кампанію "Північний потік-2" - благо для європейців", Кремль вдався до реалізації проекту через кулуарні домовленості. І тут уже досягнуто певних успіхів.
Основним лобістом російського проекту виступає Німеччина. Навколо "Північного потоку-2" об'єдналися німецькі партнери "Газпрому" по бізнесу, перш за все Wintershall, а також державні інституції та частина експертних кіл.
Німецький газовий бізнес недооцінив після проголошення курсу на "енергетичний розворот/Energiewende" перспектив конкуренції відновлюваної енергетики та кам'яного вугілля і всіма можливими способами намагається зберегти свою частку газового бізнесу на висококонкурентному ринку. Фінансові втрати таких гігантів, як RWE та E.ON, уже стали причиною впровадження нових корпоративних стратегій розвитку з виділенням в окремі компанії газового сегмента. Останні, в свою чергу, почали шукати варіанти отримання дешевого газу. В цьому контексті окремими опціями є активна робота на спотовому ринку з боротьбою за кожен опціон поставки. Або закулісні домовленості з таким постачальником, як "Газпром", для якого показником ефективності роботи є далеко не фінансові результати від продажу російського газу.
"Цивілізована" обгортка лобістів "Північного потоку-2"
Публічно дистанціювавшись від проекту "Північний потік-2", партнери "Газпрому" неформально продовжують лобіювати його реалізацію. Одним із напрямів є формування експертної думки та підтримка досліджень на користь реалізації проекту.
Так, 1 березня Німецький інститут палива (Deutsches Brennsoffinstitut, DBI) організував презентацію свого дослідження з оцінки "карбонового сліду" природного газу для генерального директорату з питань клімату Європейської комісії. В дослідженні, зокрема, йдеться про переваги, які Німеччина отримала внаслідок реалізації проекту "Північний потік-1" у контексті нарощування використання цього "низьковуглецевого джерела енергії". При цьому автори дослідження посилаються також на стратегію зниження частки викидів парникових газів, яку демонструє компанія "Газпром", розміщуючи вздовж сухопутного маршруту газопроводу та в місцях видобутку природного газу окремі об'єкти відновлюваної енергетики (вітряки, сонячні панелі тощо).
Ініціаторами та донорами дослідження називають власне "Газпром", а також Uniper, Shell, Gasunie, WINGAS, Wintershall та Gazprom Germania (три останні в своєму складі акціонерів мають російського монополіста). Дослідження доступне за посиланням.
За задумом ініціаторів дослідження, воно мало би показати помилковість висновків попереднього дослідження, опублікованого у липні 2015 р. і виконаного на замовлення Європейської комісії консорціумом компаній Exergia S.A., E3M-Lab (обидві - Греція) та COWI A/S (Данія). Дослідження Study on actual GHG data for diesel, petrol, kerosene and natural gas ENER/C2/2013-643 показало, що природний газ від місця видобутку і до конфорки кінцевого споживача дає найбільший обсяг викидів парникових газів порівняно з рідкими видами палива.
Два великі дослідження з проблематики реалізації "Північного потоку-2" та європейської енергетичної політики нещодавно також підготував Фонд науки і політики Німецького інституту міжнародної політики та безпеки (Stiftung Wissenschaft und Politik, Deutsches Institut fЯr Internationale Politik und Sicherheit). Хоча в дослідженнях представлено широкий спектр впливу проекту на політичну, економічну та безпекову ситуацію в ЄС і Україні, превалюючими залишаються твердження про комерційну суть проекту, необхідність врахувати інтереси європейського енергетичного бізнесу та несмілива умова щодо участі у переговорах і врахування інтересів транзитних країн.
Фактично у дослідженнях ідеться про торгівлю з "Газпромом" на умовах, на яких він погодиться зберегти транзит європейськими сухопутними коридорами за безальтернативної згоди на реалізацію "Північного потоку-2".
У "добрій волі" російського газового інструменту Кремля, дотриманні ним домовленостей і підписаних договорів Україна вже встигла переконатися повною мірою і не побажає жодній країні - члену ЄС відчути "турботу" цього нав'язливого партнера.
Розслідування "Інформнапалм" нещодавно показало, як працює "Газпром", замовляючи та фінансуючи діяльність громадської організації "Институт стран СНГ".
Водночас окремі європейські компанії долучаються до російської пропаганди з дискредитації України, "Нафтогазу України" як транзитної частини загальноєвропейського газового ринку. Особливу активність виявляє компанія Wintershall, яку було неодноразово помічено у досить прямих звинуваченнях України у ненадійності транзиту через національну газотранспортну систему (ГТС). Компанія публічно висловлює глибоке занепокоєння перспективами провалу в енергозабезпеченні Баварії обсягом до 4 ГВт після виведення з експлуатації атомних електростанцій у 2022 р.
Вирішення проблеми керівник Wintershall Маріо Мерен (Mario Mehren) бачить, зокрема, у розширенні коридору для постачання російського газу через Балтійське море, німецький OPAL і чеський GASELLE, ігноруючи вже діючий маршрут через Чеську Республіку та Австрію зі значним запасом невикористаних потужностей, адже він проходить через "ненадійну" Україну…
Хто платить, той і музику замовляє
"Газпром" готовий до будь-яких фінансових витрат для реалізації проекту "Північний потік-2" за умови збереження позиції ключового акціонера. Така "широта русской души" вже неодноразово зваблювала європейських бізнесменів, зачарованих оманливою доступністю безмежних ресурсів і обіцянками величезних прибутків за символічну, здавалося б, плату - толерантне ставлення до особливостей поведінки російського партнера.
Переконливості у комерційній основі проекту "Північний потік-2" для топ-менеджменту європейських компаній додає, ймовірно, той факт, що офіс компанії Nord Stream 2AG розташований у швейцарському кантоні Цуг. Саме цей швейцарський кантон відомий особливо високим захистом інформації про кінцевих вигодоотримувачів-бенефіціарів. А також можливістю для бізнесу видавати акції на пред'явника, тобто без зазначення персональних даних.
В іншому разі як можна говорити про комерційний проект, тобто проект, що має на меті прогнозоване отримання прибутків, коли ініціатором є державна компанія із кратним падінням капіталізації протягом останніх кількох років через неефективну стратегію розвитку бізнесу, а держава - ключовий акціонер є порушником міжнародного права під управлінням одержимого імперською манією величі керівника, який погрожує світу ядерною зброєю?
З екологічних ресурсів по облігаціях - "Газпрому" на трубу
Попри всю браваду "Газпрому" і показну фінансову могутність РФ, російський газовий монополіст відчуває гостру потребу у доступі до вигідних зарубіжних кредитних коштів.
Однією з доступних можливостей є використання глобального руху за захист клімату та відповідних преференційних схем фінансування через "зелені облігації". Російська Федерація ще з 2006-го розпочала системну роботу над відкриттям можливостей залучити такі вигідні фінансові позики, створивши відповідні фінансові механізми та запровадивши практику звітування про екологічний вимір діяльності таких компаній, як, наприклад, "Газпром".
Тепер, маючи обмеження щодо кредитування через санкції США і ЄС, російський монополіст почав приділяти ще більше уваги "екологічним інвестиціям" і, відповідно, готує свої звіти з даними про зменшення викидів СО2 унаслідок реалізації тих чи інших точкових екологічних проектів у місцях видобутку і, особливо, транспортування природного газу. Не випадково при характеристиках "Північного потоку-2" використовуються такі кліше, як "шлях до досягнення кліматичних цілей", "доступ до низьковуглецевого джерела енергії", "найекологічніший маршрут постачання природного газу" тощо.
Ще у 2015 р. видання Forbes прогнозувало стрімке зростання ринку "зелених" облігацій: з 14 млрд євро 2014-го до понад 100 млрд євро 2016-го.
У листопаді минулого року "Газпром" скористався допомогою американської інвестиційної компанії Goldman Sachs і розмістив на міжнародному ринку єврооблігації класу "облігація сталого розвитку" (sustainable development bond) на загальну суму
1 млрд євро під 3,125% річних із терміном погашення до 17 листопада 2023 р. Як видно з даних щодо інших вказаних нижче операцій, це була найвигідніша ставка "Газпрому" з розміщення облігацій в іноземній валюті.
Загалом повідомляється про такі випуски облігацій "Газпрому".
16 березня 2016 р. "Газпром" розмістив єврооблігації на 500 млн швейцарських франків з купоном 3,375% річних.
23 листопада 2016 р. уже відбулося розміщення єврооблігацій на загальну суму 500 млн швейцарських франків з річною ставкою 2,75%. У цьому разі успіху сприяв німецький Deutsche Bank.
30 березня 2017-го "Газпром" розмістив семирічні єврооблігації на загальну суму 850 млн фунтів стерлінгів з річним купоном 4,25% за сприяння трейдера GMSA Investments Ltd.
Загальний портфель запозичень, які "Газпром" планує отримати в 2017 р., орієнтовно становитиме близько 3 млрд дол. Цілком імовірним є повторення і розширення такої практики наступного року, що робить існуючий санкційний режим щодо РФ неефективним і збільшує можливості для забезпечення фінансування принаймні первинних потреб при реалізації проекту "Північний потік-2".
Перекрити даний фінансовий ресурс для "Газпрому" буде набагато складніше, ніж було обмежити доступ до традиційних позик у великих інвесторів, адже формально виконання критеріїв щодо екологічності та сталого розвитку є достатньою передумовою для отримання доступу до "зелених" інвестицій і підтримується всіма провідними країнами світу.
Ніхто, крім нас самих
Система бізнес-координат, в якій продовжує мислити і діяти значна частина Західної Європи, посилює загрозу політичного розколу всередині ЄС. Вражає самозаспокоєння Німеччини та віра у зацікавленість Кремля будь-що зберегти комерційні та фінансові зв'язки з найбільшим і найліквіднішим ринком. Попри факти скорочення газопостачання у 2014 р. після нормандської зустрічі очільників держав і свідому відмову "Газпрому" від другого за величиною ринку збуту в Європі - українського.
Видимий лобізм енергетичних компаній - партнерів "Газпрому" доповнюється прихованим сприянням на рівні урядових інституцій Німеччини, які без публічного розголосу надають дозволи на реалізацію проекту. Наразі на розгляді перебуває подання "Газпрому" про погодження реалізації проекту "Північний потік-2" у територіальних водах Німеччини.
Зважаючи на загальний формат підтримки цього проекту, цілком імовірним є нехтування принципами європейського енергетичного законодавства та обов'язковістю його застосування на території ЄС в угоду фінансово-економічним інтересам групки компаній і вдячних за фінансові пожертви бюргермайстерів прибережних мекленбурзьких містечок.
Логіка наживи і бізнесу з боку низки європейських енергетичних компаній та окремих держав - членів ЄСвимагає від України жорсткішої позиції та вжиття більш рішучих дій для захисту національних інтересів.
На часі проведення публічного обговорення питання оптимізації функціонування вітчизняної ГТС із детальним розглядом перспектив впливу скорочення транзиту на безпеку постачання країн - членів ЄС і розробкою планів з практичним відпрацюванням відповідних сценаріїв, наприклад, під час традиційного періоду профілактично-ремонтних робіт на "Північному потоці-1" у серпні 2017 р.
Юридичному департаменту НАК "Натофгаз України" саме час звернути увагу на висловлювання різного рівня політиків, бізнесменів і дослідників про ненадійність транзиту через територію України та ініціювати кілька показових судових позовів проти наклепників. Тим більше, що в умовах, коли Росія четвертий рік продовжує агресію проти України, з боку України не було допущено жодного переривання транзиту до ЄС, незважаючи на те, що кожну зиму таке переривання "передбачали" платні "пророки" від Росії, які об'явились і в Україні, і в Європі.
На рівні уряду Україна вже позначила готовність до переходу на європейські правила функціонування ГТС після закінчення строку дії чинного контракту на транзит російського газу, що включатиме надання всієї повноти прав системного оператора компанії з управління вітчизняною газотранспортною інфраструктурою, перенесення точки прийому-здачі газу на східний і північний кордони, відкриття доступу до використання транспортних потужностей для незалежних російських газодобувних компаній, застосування принципу вхід-вихід і вільної конкуренції на внутрішньому ринку України.
Продовження реформування внутрішнього енергетичного ринку разом із заходами щодо підвищення купівельної спроможності громадян України стануть тими кроками, які посилять привабливість українського газового ринку і транзитного потенціалу для ЄС та забезпечать формування ліквідного центральноєвропейського газового хабу.
2019 рік стане важливим рубежем у відносинах між РФ і Європою, коли стануть можливими кардинальні зміни на ринку природного газу не тільки України, а й Центральної і Південно-Східної Європи. В інтересах як України, так і ЄС підійти до нього максимально сильними та згуртованими, підґрунтя для цього сформовано Угодою про асоціацію, зокрема статтею 274.