На якийсь час усі встигли забути про дефіцит газу. Ще б пак — цього року обіцяно профіцит. Більше того, НАК «Нафтогаз України» цього року цілком спокійно і законно експортує газ. Чи бачена річ?!
Однак те, що сьогодні НАК практично повністю забезпечує потреби громадян України та промислових підприємств у природному газі, зовсім не означає, що воно зможе робити це вічно. На жаль, ситуацію на вітчизняному ринку газу вдалося поки що тільки стабілізувати. І зовсім не факт, що так буде й надалі. Принаймні є кілька дуже серйозних підстав для того, аби замислитися про перспективи цього сегмента економіки.
Згадайте хоча б Туркменистан. Поки що з цією державою в України і безпосередньо НАКу є договір про поставки газу. Поки що. А з 2007 року практично весь туркменський газ (аж до 2028 року) купуватимуть росіяни. Тож це порівняно стабільне останнім часом джерело газопоставок залишиться таким самим стабільним, але, певне, вже не для нас. До того ж росіяни якщо й погодяться «поділитися газком», то, напевно, на інших умовах.
А за російський газ Україна не може, хоч як би цього хотілося, бодай частково розплатитися товарами, щоб знизити його вартість. Тож хоч як крути, а через кілька років усе одно доведеться шукати «газові» альтернативи.
У принципі, вихід є. Але треба буде дуже постаратися, щоб він залишився. Йдеться якщо не про збільшення газовидобутку в Україні, то принаймні про його стабілізацію.
Зараз «Нафтогаз України» експлуатує 131 газове і газоконденсатне родовище. Причому майже 70% із них розробляються від 10 до 58 років. З цих родовищ, стверджують фахівці галузі, видобуто вже до 80% розвіданих вуглеводнів. Інакше кажучи: із наявних запасів практично взяти нічого. І якщо останні років 8—10 видобуток газу компенсувався за рахунок освоєння нових запасів, причому за рахунок недофінансування пошуково-розвідувальних робіт, то згодом може виявитися, що освоювати вже нічого.
Практика цивілізованих держав свідчить, що збереження стабільного рівня видобутку газу за темпів його відбору 5—6% від розвіданих запасів можливе лише за умови компенсації цих запасів щонайменше в 1,5—2 рази. Коли поглянути, як це проектується на українську дійсність, то неважко підрахувати: за очікуваного цього року видобутку в Україні підрозділами НАКу 18 млрд. кубометрів газу приріст запасів цього енергоносія має скласти 21—28 млрд. кубометрів. Але щоб «відкопати» стільки газу, треба вкласти у відповідні пошукові роботи 740—890 млн. грн. на рік.
Напевно, не варто довго пояснювати, що НАК поки не може фінансувати такі програми в повному обсязі. Та й ціна газу практично не змінилася за останні роки, хоча все інше подорожчало. За нинішніх цін на газ і податків дефіцит коштів НАКу, за скромними підрахунками, складає 2,8 млрд. грн. Так ось, фахівці НАКу підрахували: для того, щоб компанія могла забезпечити збільшення видобутку газу до 22—24 млрд. кубометрів, ціна газу має складати 271,58 грн. Нагадаю, що в середньому сьогодні газ обходиться в 146,4 грн. за 1000 кубометрів.
Очевидно, що коли в «Нафтогазі України» ризикнуть заявити про таке кардинальне підвищення цін, їм буде непереливки. Але й нічого не змінювати — далі вже не можна. Тому хоч як сумно, але, схоже, ціна на газ усе ж зростатиме. Щоправда, кажуть, поетапно, відсотків на 20 щороку. Звісно, якщо уряд погодиться. А коли ні, то нехай разом із парламентаріями пошукають у бюджеті додаткові 2—3 млрд. грн.