Колектив українських учених розробив концепцію впровадження нової комплексної технології використання українського вугілля для виробництва коксу, яка вирішує два стратегічні галузеві завдання для країни. Перше - зниження залежності від російського газу. Друге - скорочення вугільного імпорту та максимальне використання вітчизняного твердого палива за рахунок поліпшення його якості.
Поява наукової праці «Ресурсозберігаючі технології металургійного виробництва на основі використання українського вугілля» зумовлена планомірним переходом українських меткомбінатів на сучасні світові технології, які допомагають відмовитися від використання газу за рахунок споживання більш якісного коксу, а також знизити енергоємність виробництва та собівартість виробленої продукції.
Наприклад, тільки впровадження технології вдування пиловугільного палива (ПВП) замість газу, який до кінця 2012 року коштуватиме для металургів близько 500 дол. за 1000 кубометрів, дасть змогу метзаводам скоротити в доменному виробництві споживання газу на 80-100%, заощадити 20-25% коксу, а також знизити собівартість виробництва чавуну на 10-15%. Для вітчизняних меткомбінатів, які споживають 8-9 млрд. кубометрів російського газу на рік і продовжують нарощувати збитки на тлі стагнації світової сталеплавильної галузі, такі цифри вказують на частковий вихід з існуючої ситуації.
Водночас використання ПВП призведе до зростання залежності галузі від імпорту якісного коксівного вугілля, якого вітчизняний вуглепром поки що не в змозі дати в необхідних обсягах. Та оскільки на повномасштабне впровадження ПВП на українських доменних печах потрібно від п’яти до восьми років, часу на те, щоб подумати, як знизити імпорт і збільшити споживання власного вугілля, достатньо.
Загалом з усіх технологій, які дають можливість знижувати споживання паливних ресурсів і підвищувати ефективність виробництва в металургії, саме технологія вдування пиловугільного палива є такою, що найшвидше реалізовується та окупається. Так, якщо середня вартість установки із вдування ПВП становить близько 150 млн. дол. при терміні окупності два роки, то, наприклад, вартість спорудження конвертера перевищує 1 млрд. дол. із періодом повернення вкладених інвестицій до десяти років.
Для довідки: установки вдування пиловугільного палива в доменні печі в процесі виплавки чавуну допомагають скоротити споживання газу на 80-100%. Якщо врахувати, що саме в доменному виробництві вітчизняні меткомбінати спалюють 3 млрд. кубометрів газу на рік, ефект економії наявний.
Упродовж останніх 20 років у світі практично всі нові доменні печі або модернізовані вводилися в експлуатацію з установками вдування ПВП. Отже, Україні в цьому питанні доводиться надолужувати технологічне відставання від світових тенденцій.
Як відомо, установки вдування ПВП уже експлуатуються на «Донецьксталі», Алчевському меткомбінаті та «Запоріжсталі», впроваджуються на ММК
ім. Ілліча, а також проектують на «Азовсталі» і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Наприкінці минулого тижня група «Метінвест» також заявила про залучення кредиту німецького Deutschebank на 25 млн. євро для фінансування будівництва такої установки на Єнакіївському металургійному заводі.
Однак із впровадженням технології ПВП та позбавленням доменних печей від російського газу металурги потрапляють в іншу залежність - від імпортного коксівного вугілля. Річ у тім, що технологія ПВП потребує використання якісного коксу, який, у свою чергу, можна виробити з коксівного вугілля зі вмістом сірки менш як 1%.
На сьогодні вітчизняний вуглепром здатний надати вугілля для виготовлення коксу належної якості в обсязі 6-7 млн. тонн на рік, тоді як у разі повномасштабного переходу українських меткомбінатів на технологію ПВП їхня річна потреба в коксі становитиме близько 15 млн. тонн. Щоб знизити тепер уже вугільно-імпортну залежність, необхідно розширювати власну базу видобутку якісного коксівного вугілля, а також поліпшувати якість самого коксу.
Власне, саме максимальна орієнтація на вітчизняну вугільну продукцію зі скороченням імпорту й була основною метою авторів концепції «Ресурсозберігаючі технології металургійного виробництва на основі використання українського вугілля».
Праця стала результатом об’єднання зусиль вітчизняних учених (С.Ярошевського з Донецького національного технічного університету, А.Старовойта з «Укркоксу», І.Шульги з «УХІНу») і виробничників (металургів: від «Донецьксталі» - А.Ємченка, Ю.Філатова, В.Попова, від ЄМЗ - О.Кузнєцова; а також коксохіміків: від «Метінвесту» - В.Гусака, від Авдіївського коксохімічного заводу - С.Кауфмана, від «Макіївкоксу» - О.Коломийченка). Нещодавно цю розробку було висунуто на здобуття державної премії в галузі науки та техніки, й, на думку фахівців галузі, ця наукова праця заслуговує на найвищу оцінку.
Як повідомив гендиректор асоціації «Укркокс» Анатолій Старовойт, концепція містить у собі такі етапи, як реалізація технології виробництва високоякісного коксу, створення вітчизняної технології приготування пиловугільного палива з метою заміни коксу в доменному процесі, удосконалення технології з виплавки чавуну з використанням ПВП, впровадження ефективних рішень у процесі збагачення коксівного вугілля, а також налагодження в Україні виробництва чавуну з котунів без використання агломерату в доменній шихті. У цілому найважливішим у документі є те, що в Україні нарешті почали втілюватися проекти, які знижують залежність вітчизняної металургії від російської «газової голки».