Ситуація з ОККО оголила не тільки давню проблему унікального інвестиційного клімату, а й болючу тему учасників паливного ринку, - у Криму та на Донбасі втрачено активів на сотні мільйонів доларів, які каменем висять на шиї й тягнуть на дно ослаблений війною та кризою бізнес.
21 серпня бійці Служби безпеки України провели обшуки у львівському та київському офісах "Концерну Галнафтогаз", що управляє мережею автозаправних станцій ОККО. Причина прозаїчна як для нинішніх часів: нібито викрито механізм фінансування окупаційних "адміністрацій" через незаконне функціонування мережі АЗС на території Криму та ОРДЛО. Природно, "нафтовики" ці обвинувачення категорично відкидають.
"Деякі українські комерційні структури" організували протиправну схему збереження контролю над діяльністю мережі АЗС на незаконно анексованих й окупованих територіях Криму (мінімум 9 станцій) і Донецької області (до 10 станцій), прокоментувала СБУ обшуки в Києві та Львові. "Управління підприємницькою діяльністю автозаправних станцій здійснювалося менеджментом материнської структури. З отриманих доходів від реалізації продукції АЗС ділки платили в "бюджети" окупаційних адміністрацій так звані податки", - розповіли в спецслужбі. За її інформацією, частина продукції зазначених АЗС використовувалася для забезпечення "псевдодержавних утворень".
"Нас обвинувачують у фінансуванні дій, які здійснені з метою повалення конституційного ладу та зміни державних кордонів України", - про це заявив на терміново скликаній прес-конференції мажоритарний акціонер "Галнафтогазу" Віталій Антонов. Якщо пам'ять не зраджує, він не з'являвся "в ефірі" з проблемних питань з 2011-го, коли над ринком нависла загроза введення мит на імпорт нафтопродуктів. Зрозуміло, обвинувачення СБУ Антонов і топ-менеджери його компанії категорично відкидають. Схвильовані й акціонери.
"Такі дії (СБУ. - С.К.) абсолютно не йдуть на користь ні інвестиційній привабливості, ні репутації України. Я хотів би закликати владу розбиратися в цій ситуації якомога цивілізованіше, як це узвичаєно в міжнародній практиці. І ЄБРР як акціонер компанії готовий співробітничати, і ми раді будемо докопатися до істини. Але це має відбуватися цивілізовано", - заявив керуючий директор Європейського банку реконструкції та розвитку в країнах Східної Європи і Кавказу Франсіс Маліж.
"Позитивний імідж "Галнафтогазу" формувався роками разом із нами завдяки допомозі IFC і ЄБРР, на нього зараз кинуто тінь через те, що ми побачили, - це вторгнення людей у масках в офіси компанії. Абсолютно згодний з паном Маліжем, що ми зараз детально не розглядатимемо пункти обвинувачення. Проте форма, у якій це було зроблено, є абсолютно неприйнятною", - взяв слово голова регіонального представництва IFC в Україні та Білорусі Джейсон Пелмар. - "Наша роль - IFC і ЄБРР - полягає в тому, щоб залучати інвесторів в Україну... Приклади того, що ми побачили з вами, перешкоджають цьому процесу".
Навіщо "людині з рушницею" домовлятися, якщо він безкарно може все відібрати?
Практично всі великі автозаправні мережі України постраждали від окупації Криму та Донбасу. Спільна доля спіткала всіх на Донбасі, де всі без винятку "континентальні" АЗС були захоплені озброєними бандами, які або почали їх експлуатувати, або просто розграбували. Могутньою мережею "Паралель", що входила до імперії Ріната Ахметова, також управляють невідомі персонажі. Цю інформацію підтверджують не тільки офіційні заяви компаній, а й перехресне опитування джерел в окупованому регіоні. Тому обвинувачення СБУ з приводу "ДНР" видаються дуже слабкими. Для початку досить відповісти на запитання: навіщо "людині з рушницею" про щось домовлятися з українськими компаніями? Він/вони самі можуть узяти (і взяли), що захочуть, і при цьому не понесуть жодної відповідальності.
Ще менш аргументовані обвинувачення в роботі з бойовиками у випадку з ОККО. Заправки ОККО на території "ДНР" належать спільному підприємству, створеному "Галнафтогазом" і міжнародним інвестиційним фондом ADM Capital. Понад те, усе це добро передане в іпотеку Міжнародній фінансовій корпорації (IFC). Навіть якби "Галнафтогаз" надумав про щось домовлятися за цими станціями, йому довелося б узгоджувати свої дії з зазначеними інвесторами та кредиторами. Яка ймовірність, що Світовий банк і ADM Capital дали б згоду на роботу в обкладеній з усіх боків міжнародними санкціями "ДНР"? Нульова.
Схоже, розуміє хисткість своїх підозр по "східному" напряму й СБУ, оскільки в обвинувальних заявах йдеться переважно про Крим.
Відлуння війни
Справді, доля кримських АЗС склалася інакше. Силового захоплення тут не було, заправки залишилися у власності українських хазяїв. Виняток - мережа групи "Приват" (44 АЗС), яку було "націоналізовано" кримською "владою" і включено до складу "державного" "Чорноморнафтогазу". Вона отримала бренд "ГОСТ".
Щоправда, кажуть кримські джерела, попрацювавши трохи більше року, "ГОСТ" зупинився, і нині АЗС не працюють. Компанії "Привату" й "Укрнафта" домагаються від Росії компенсації в міжнародних судах.
Найрадикальнішим шляхом пішла мережа Shell: під загрозою міжнародних санкцій вона просто покинула свою кримську мережу з 21 АЗС. Джерело в компанії каже, що всі станції розграбовано.
"Якийсь час там були сторожі, але щойно їх зняли, усе розікрали за лічені дні. Нині ці заправки перетворилися на туалети", - розповідають очевидці.
"Лукойл-Україна" і WOG швидко зорієнтувалися й продали свої кримські мережі в перший рік після анексії. Лукойлівські станції пішли Сергію Курченку, станції WOG сьогодні експлуатуються мережею АТАН.
До речі, "Лукойл" настільки злякався міжнародних санкцій, що не тільки швидко каналізував кримську мережу, а й усі чотири роки не продає кримським компаніям паливо зі своїх НПЗ.
Аналогічна "особливість" простежується й за "Газпромнафтою", кажуть місцеві оператори. Паливо в Криму тільки від "Роснафти" і безлічі російських "самоварів".
Що ж до ОККО, то тут, мабуть, вважають, що не настільки багаті, як Shell, щоб покинути АЗС. Не варіант і просто зупинити заправки, охороняючи їх від мародерів. Тоді компанії довелося б як мінімум оплачувати комунальні послуги, охорону, податки на нерухомість тощо. І ось у цьому разі СБУ мала б усі підстави з ноги відчинити двері "Галнафтогазу": українська компанія українськими грошима фінансувала б економіку держави-окупанта.
"Ми втратили на окупованих територіях 8 відсотків наших інвестицій, це 80 мільйонів доларів. Тобто 55 мільйонів доларів припадає на "ЛНР" і "ДНР" і 25 мільйонів доларів безпосередньо в Криму", - каже В.Антонов. Слід також зазначити, що всі 12 кримських об'єктів - дороговартісні великі комплекси, побудовані або куплені у 2011–2013 рр. за кошти міжнародних кредиторів, яким "Галнафтогаз" продовжує повертати борги, - ЄБРР, МФК, Чорноморському банку торгівлі та розвитку.
Як "Галнафтогаз" вийшов із цієї ситуації?
Зі слів менеджерів компанії, продавати об'єкти вони відмовилися, оскільки не були переконані в бездоганності таких угод. У результаті кримські АЗС ще 2014-го були передані в оренду кримській компанії "Таврида Петролеум", яку організували співробітники колишнього кримського офісу ОККО.
"Ми сказали: хлопці, у вас на АЗС є запаси нашого палива, ми його вивезти з Криму не можемо, нехай це буде вашою "обороткою", працюйте", - згадує віце-президент з фінансово-інвестиційних питань "Концерну "Галнафтогаз" Василь Даниляк.
За його словами, така схема оптимальна: компанія забезпечила збереження об'єктів, а колектив зберіг робочі місця. Ну й найголовніше: така схема не суперечить спеціальному законодавству України - Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України" (набув чинності 27.04.2014 р.) і Закону "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості ведення економічної діяльності на тимчасово окупованих територіях (27.09.2014 р.).
Крім того, "Галнафтогаз" - єдиний учасник паливного ринку, який понад 15 років проходить міжнародний аудит, який проводить компанія Ernst and Young. Не викликає сумнівів: якби його модель утримання кримських активів викликала питання, аудитори б першими забили на сполох.
Слід зазначити, що практично всі відомі українські мережі супермаркетів і гіпермаркетів продовжують у тій або іншій формі працювати в Криму, намагаючись у такий спосіб зберегти свої активи. Психологію власників бізнесу багато в чому було проілюстровано на прикладі Липецької кондитерської фабрики, яка вже стала мемом.
У такому глухому куті перебуває й ОККО: платіжну систему заблоковано росіянами, та й про якісь заробітки кримських об'єктів говорити не доводиться. За словами кримських операторів, "Таврида" не має прямих поставок нафтопродуктів, закуповує їх у місцевих оптовиків, отже, - маржа мінімальна. Немає й колишньої маркетингової підтримки - бренд ОККО відкликано, обсяги продажів упали в шість разів. За розрахунками Даниляка, нині "Тавриді" вистачає тільки на покриття витрат.
"Ми не приховуємо, що контактуємо з колективами заправок. Скажу більше, оскільки ми здаємо ці об'єкти в оренду, то відповідно до договорів отримуємо звіти про ціни, про продажі, про фінансову ситуацію. Але ми, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" або будь-яка інша афілійована з нами компанія, не ведемо жодних фінансових операцій у Криму, й нашого бренду там немає", - каже Даниляк.
Що далі? "Галнафтогаз" не полишає надій у майбутньому продати ці станції. Для цього вже створено компанію з московською юрисдикцією, капітал якої розділено між компаніями-власниками кримських активів, серед яких і ПАТ "Концерн "Галнафтогаз". У такий спосіб потенційний покупець купуватиме не заправки, а компанію власника. Однак сьогодні жодних переговорів "Галнафтогаз" не веде, очікуючи відповідних роз'яснень європейських регуляторних органів.
"Наша холдингова структура зареєстрована в одній з країн Євросоюзу, тому влада цієї країни має узгодити структуру потенційної трансакції та дати свій висновок про її відповідність європейському санкційному законодавству, і тоді стане ясно, чи зможемо ми продати наші активи", - розповів Даниляк.
Однак до продажу справа може й не дійти: "Галнафтогаз" регулярно отримує письмові повідомлення від окупаційної влади про можливу націоналізацію.
* * *
Іронія долі в тім, що в передвоєнні роки саме в Донбас та Крим розпочали активно інвестувати національні мережі. Ці регіони тривалий час були закриті для "чужинців", але згодом стали відкриватися дедалі більше й більше. Темп задавали вихідці з Західної України - ОККО і WOG, - вічне суперництво між якими спостерігалося і в "освоєнні нових земель". Поява нових великих станцій стимулювала місцевих гравців, зокрема донецького лідера "Паралель", також активно вкладати кошти в модернізацію, аби зберегти клієнтуру. Розпочали роботу над собою й дрібніші мережі. Зайшла в регіон полтавська "Надія" - найбільший гравець ринку скрапленого газу. І без того фінансово потужний Донбас отримав приплив інвестицій.
Кипіло життя і в Криму, де "прибульці" почали тіснити місцевих фаворитів АТАН і ТЕС. Останній навіть був змушений почати обмірковувати ситуацію на предмет продажу мережі.
Після втрати територій нові можливості перетворилися на нові й великі проблеми. Розвиток ішов за кредитні кошти, які ніхто списувати не збирається. "Ми могли б порушити питання про списання боргів, якби АТО набула статусу війни, але оскільки цього немає, кредитори вважають те, що відбувається, фінансовими ризиками бізнесу", - каже один із топ-менеджерів великої української мережі.
Тепер кредити за станції на окупованих територіях, притім здебільшого валютні, висять на українських офісах, а їх обслуговування по суті обнуляє економіку. Добиває її справжній ренесанс тіньового ринку, - нелегальні "газові", "бензинові" та "дизельні" бочки стоять майже в кожному селі.
"За нашими оцінками, нелегали "проливають" на місяць не менш як 40 тисяч тонн моторних палив. При цьому, якщо раніше можна було виділити окремі вогнища нелегальної торгівлі, такі як Київська та Дніпропетровська області, то нині тривожні сигнали ми отримуємо з усіх куточків країни. Проблема погіршується активізацією "податкових ям", які "допомагають" нелегалам "освоювати" готівку, за яку ті торгують", - каже голова Нафтогазової асоціації України Дмитро Кулик.
Нелегальна мережа створює попит на порівняно недорогий низькоякісний продукт, який вже задовольняють терміново реанімовані кустарні виробництва та міні-НПЗ. У південних регіонах поширюється продаж дизельного палива з великим додаванням авіагасу, імпорт якого вже перевищує потреби країни в цьому паливі. Ось де справжнє місце для уваги силовиків усіх рівнів. І це відбувається тут, на підконтрольній території, а не в Криму та на Донбасі.