Уже четвертий рік у Києві триває трагікомедія: країна, яка конче потребує інвестицій, руками та ногами відбивається від суми в кілька мільярдів. Йдеться про той самий китайський кредит у 3,6 млрд дол., який попередня "злочинна влада" встигла оформити, але так і не почала витрачати.
Власне, кредит уже майже "помер" - якщо за два місяці, що залишилися (до 24 червня), його не стануть використовувати, то він закінчиться, не розпочавшись. Обійдеться це Україні в кілька мільйонів доларів, сплачених за послуги банку.
Дуже схоже, що все так і буде. Наша влада робить майже все для цього. За чотири роки Україна не змогла навіть сформулювати грамотні окупні проекти, у реалізацію яких вона може вкласти кредитні гроші. Чиновники, які за чверть століття досягли найвищого професіоналізму в тонкому мистецтві розпилювання грошових потоків, просто не вміють інвестувати.
Мінфін свято (і небезпідставно) переконаний - гроші вкрадуть. Отже, ну його, цей кредит. Краще випросимо транш у МВФ. "Нафтогаз України", якому цей кредит практично нав'язали в 2012 р., за весь цей час так і не вирішив, куди ж його прилаштувати.
Формально важливість кредиту визнається. Понад те, зазначається: "Для України кредитна угода з Державним банком розвитку КНР є нині найбільшим потенційним джерелом фінансування проектів із енергоефективності та зменшення споживання імпортованих енергоресурсів. За вартістю ці кошти також є найбільш доступними порівняно з іншими можливими джерелами фінансування такого обсягу". Але на виході - купа листів і майже порожнеча. Значна частина пропозицій просто "на відчепися".
Тільки наприкінці квітня (за вісім тижнів до закриття кредитної лінії) НАК "Нафтогаз України" нарешті подала у Міністерство економічного розвитку та торгівлі офіційні пропозиції... "для оцінки їхньої економічної ефективності та внесення до Державного реєстру". Якщо порівняти їх із тими, які пропонувалися минулої осені, то в проекті з'явився ще один учасник - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Воно спрямує пропозиції про встановлення індивідуальних теплових пунктів у багатоповерхівках на суму близько 200 млн дол.
Левову частку грошей НАК залишила за собою. При цьому цілком чітко видно, що повертати їх вона не збирається. Зокрема, у пропозиціях залишився найбільш дикий пункт - будівництво вугільних електростанцій у столиці та Львові, на що має піти третина кредиту -
1,22 млрд дол. При цьому спочатку одну з вугільних станцій взагалі хотіли увіткнути в трьох кілометрах від центру Києва - на місці старої Подільської ТЕЦ (між Московським мостом і Петрівкою). Під цю справу навіть встигли випустити барвистий буклет і підписати меморандум "Нафтогазу" і столичної мерії "Про інвестиції в розвиток об'єктів енергетики Києва".
У листопаді 2015 р. прес-служба пана Кличка повідомляла: "…підписали договір про наміри, який передбачає розвиток альтернативних джерел енергії та залучення інвестицій на реконструкцію київських ТЕЦ - близько 1 млрд дол. Реконструкція буде відбуватися, зокрема, на СТ-2 (це майже Поділ. - І.М.) і ТЕЦ-6 (за Троєщиною. - І.М.).
Це дасть можливість подальшого розвитку міста, інвестицій у столицю та, головне, істотно знизить залежність від імпортного газу".
Пообіцяли, що будувати розпочнуть 2017-го після проведення інвестконкурсів, до участі в яких "запрошують усі потужні енергокомпанії світу". Взагалі ж основна частина обладнання, відповідно до кредитної угоди, має бути китайською. Але це дрібниці. Заодно пообіцяли дотримуватися "світових екологічних стандартів". Щоправда, потім хтось подивився на карту Києва, і світла ідея спалювати неподалік Хрещатика мільйон тонн вугілля на рік якось непомітно розтанула.
Тепер ТЕЦ (два вугільні блоки по 300 МВт) збираються розмістити поблизу Троєщинської ТЕЦ-6. Жителям масиву про плани спалювати 1,6 млн т вугілля на рік поки що не повідомили. А дарма. Жодної сіроочистки на станції не передбачено. Утім, восени минулого року непевно обіцяли, що вугілля буде імпортне малосірчане, отже, все не так погано.
Однак у квітневій презентації раптом з'ясувалося, що вугілля буде все-таки наше. Більш того, пообіцяли привозити його навіть із Львівсько-Волинського басейну. І нічого, що там завищений вміст сірки, зате собівартість цього вугілля (втричі вища за світову) така, що його ціна не окуповує навіть витрат на зарплату. Про яку економіку такого проекту тоді взагалі йдеться? Утім, жителям київської Троєщини турбуватися рано. Повторюся, проект суто для галочки.
Презентацію писали тяп-ляп, і вдячні читачі можуть довідатися, що нова станція, яка розміщуватиметься на лівому березі Дніпра за містом (у півтора десятках кілометрів від Хрещатика), потрібна для забезпечення теплом центральних районів міста Києва. Не більше й не менше.
Схоже, цей пункт просто перенесли з прожекту, який передчасно почив у бозі, спалювати вугілля біля Подолу. Цікаво, але дехто з топ-менеджерів НАКу довідався про існування "подільського" плану лише із запитань журналістів. Чи зробив вигляд, що не знав про це раніше...
У Львові хочуть увіткнути два невеликі блоки на майданчик існуючої ТЕЦ. Думаю, у львів'ян ідея спалювати 700 тис. т високосірчаного місцевого вугілля на рік навряд чи викличе бурхливий ентузіазм. Відстань у шість кілометрів від нової станції до центру Львова - не так уже й багато.
Словом, мила картина виходить: "Нафтогаз" за наявності "живого" Міненерговугільпрому планує "свої" вугільні електростанції, а міністерство в цей час намагається відтяти у НАКу "Укргазвидобування". Чудова демонстрація реального стану держполітики…
Однак більша частина грошей, як уже сказано вище, йде на індивідуальні котли. За планом - близько 3 млн одиниць. На них передбачають знайти аж 2,35 млрд дол. (в основному з китайського кредиту). Обіцяють, що за 15 років це допоможе заощадити аж 34 млрд кубометрів газу та скоротить витрати бюджету аж на 150 млрд грн.
Щоправда, є в презентації досить цікавий пункт - окупність проекту, яка настане у найкращому разі через 12 років, причому згадується про ризики девальвації. А от проектний термін експлуатації обладнання, що поставляється, лише на три роки більше.
Відверто кажучи, розрахунки ефективності дуже суперечливі. Котли в нас, звичайно, старі, і замінювати їх потрібно. Але все-таки вони спалюють газ із ККД помітно вищим, ніж затверджувані НАКом 45%. Швидше, стіни та стелі треба утеплювати, чим НАК не займатиметься. Посилання на те, що показник ККД котлів - це дані облгазів, мають стосунок швидше не до фактичних витрат газу населенням, а до національних особливостей списання на нього цих обсягів. Торік норму газу зменшували удвічі, і чимало споживачів уклалися. До речі, намічена заміна кожного з трьох мільйонів котлів - це або окремий проект або... кримінальна справа.
У цілому, плани замінити 600 тис. котлів на рік надто оптимістичні. Те ж встановлення газового лічильника в рази простіше. Але на рік їх установлюють удвічі менше.
Єдиний більш-менш виразний інвестпроект - це купівля бурових. Там і сума менша (китайських грошей - 263 млн дол.), і окупність непогана. Хоча влетіти можна й там. Є не надто оптимістичний досвід закупівлі Росією подібних бурових. Як мінімум потрібен жорсткий контроль над якістю складання. Китайці цілком уміють робити добротні речі, але ми самі привчили їхніх виробників, що в нас багато чого "і так зійде".
Розумію, що нині найжорстокіший цейтнот, про що та сама НАК прямо пише: "За умовами угоди, термін подачі заявок "Нафтогазом" китайському банку закінчується 24 червня 2016 р., а вибірка коштів хоча б по одному проекту має розпочатися не пізніше 25 грудня поточного року... Державний банк розвитку КНР очікує від Мінекономрозвитку офіційний лист із переліком проектів, які українська сторона має намір профінансувати за рахунок кредитної лінії.
У разі попереднього узгодження цих проектів банком "Нафтогаз" зможе робити наступні кроки з підтвердження державних гарантій за оновленим переліком проектів і подати в банк заявки на індивідуальні кредити по кожному з проектів".
Поки що документи просто подали в Мінекономрозвитку. Перед святами та в період торгу за розподіл крісел. Можна не сумніватися, що до середини травня ніхто нічого не робитиме. Однак це не привід намагатися пробивати настільки сирі проекти. DT.UA відомо про серію квітневих нарад і дискусій на всіх рівнях. Як і про їхні скромні реальні результати.
Йдеться про дуже велику суму, і проекти мають бути якісними та окупними. До речі, НАК уже за фактом відмовилася від вимоги, щоб вони були тільки в її прямому підпорядкуванні. Можливі й інші варіанти. Наприклад, створити список проектів, які можуть принести валютний прибуток, а не новий список проблем.
Оскільки кредит комерційний (хоча й під не дуже великий відсоток), китайці списувати його не збираються й жорстко вимагатимуть повернення, справедливо вважаючи, що в нас є чим розраховуватися. Будь-які помилки наших переговірників, а їх при екстрених спробах утримати китайський кредит буде чимало, - це додаткові втрати. Причому за нашою "доброю традицією", ті, хто зараз їх зробить від імені України, ні за що не відповідатиме. На відміну від китайців, до речі.
Те, що в усіх розглянутих проектах частка китайців набагато нижча максимально можливої за кредитом української локалізації в 40%, це відвертий провал для нас. Це - неодержані замовлення для нашої промисловості та зайві замовлення для Піднебесної.
До речі, нещодавно президент України відвідав Японію. Спочатку планувався й візит до Пекіна. Але туди він не потрапив. Вочевидь, тому, що був відсутній заділ проектів для підписання. Зате був набір проблем із реалізацією наявних проектів. Тож повз Китаю він пролетів.
Із 48 місяців кредитної угоди з банком КНР ми вже бездарно прошляпили 46 (до речі, це претензія не до "Нафтогазу", він хоча б щось робив, на відміну від інших). І якщо наші органи влади перестануть зображувати Лебедя, Рака та Щуку, то гірше не буде. І якщо хтось у травні проведе у відпустці не два тижні, а менше, країні точно не стане гірше.
Або ж можна просто сказати китайцям, що їхні гроші нам не потрібні. Мовляв, у нас і без них усе гаразд. Ціни ось підвищили, скоро ще один транш МВФ освоїмо. Краса! От тільки жити в країні без економіки трохи незручно.