Протягом останніх кількох років Україну представляли як країну винятково енергозалежну і здатну формувати свою економічну геополітику з позицій транзитера енергоносіїв. При цьому мало хто приділяв увагу успіхам вітчизняного нафтовидобутку, вдовольняючись лише номінальними повідомленнями про відкриття нових родовищ чи річні обсяги видобутку української нафти. Водночас «бензинові кризи» останніх двох років змушують детальніше розглядати можливості вітчизняної нафтової галузі не лише крізь призму транзиту, а й у контексті можливостей нехай і часткового, але заміщення імпорту енергоносіїв.
Схоже, що політичні перетворення, котрі останнім часом відбулися в Україні, дозволять інакше глянути на український нафтовидобуток — галузь, яка довгі роки є радше показником недієздатності вітчизняного істеблішменту протистояти російській нафтовій експансії, ніж національним надбанням. Зокрема йдеться про головну нафтовидобувну українську компанію ВАТ «Укрнафта», чиї дії постійно розглядаються в контексті роботи російських нафтових компаній на вітчизняному ринку нафтопродуктів.
Баланс довіри
Напередодні 11-річчя створення «Укрнафти», слід зазначити, що компанія за минулі два роки зуміла не лише стабілізувати всі основні виробничі та фінансові показники, а й зробити суттєвий заділ для перетворення на нафтову компанію світового рівня з вертикально інтегрованою структурою.
З приходом на початку 2003 року до керівництва компанії нового менеджменту на чолі з Ігорем Палицею постійно нарощуються обсяги видобутку вуглеводнів і виробництво продукції, результатом чого є зростання її фінансового потенціалу. За оперативними даними представників компанії, очікуваний чистий прибуток за результатами діяльності 2004 року має скласти 1,35 млрд. грн. Слід зазначити, що 2002 року він становив 446 млн. грн., а 2003-го цей показник дорівнював уже 890 млн. грн. При цьому платежі в бюджети всіх рівнів зросли з 870,2 млн. грн. 2002 року до 1,355 млрд. грн. 2004-го. Порівняно з 2003 роком зростання склало 26% (278,9 млн. грн.). (Див.графіки 1, 2.)
Слід також зазначити, що коефіцієнт фінансової стабільності, який визначається співвідношенням боргу до власного капіталу, за підсумками фінансової звітності за дев’ять місяців минулого року становить 5,54 (за норми — >1,0).
У результаті стабільного зростання фінансових показників керівництво «Укрнафти» прийняло рішення направити на виплату дивідендів частину прибутку компанії, отриманого 2003 року в розмірі 100,3 млн. грн., який проходить із 1 грудня 2004 року по 1 травня поточного. Розмір дивідендів, які припадають на одну акцію, становить 1,85 грн. за номінальної вартості акції 0,25 грн. Нагадаємо, що ВАТ «Укрнафта» емітувала більш як 54 млн. акцій, із яких 50% плюс одна акція знаходяться у власності держави.
При цьому фінансові показники відбиваються і безпосередньо на працівниках самого підприємства. Протягом минулого року посадові оклади працівників, чисельність яких складає більш ніж 25 тис. чоловік, збільшувалися двічі на 20% і 15% відповідно. У результаті протягом минулого року середньомісячна зарплата на підприємстві становила 1341 грн., і це з урахуванням працівників із реалізації нафтопродуктів на АЗС, зарплата котрих значно менша, аніж у буровиків. Як повідомили «ДТ» у компанії, із 1 березня планується чергове підвищення окладів на 15%, а середньомісячна зарплата штатних працівників 2005 року ймовірно становитиме 1695 грн. (Див.графік 5.)
Досягти таких результатів компанії вдалося за рахунок досить високих виробничих темпів. Так, за даними компанії, 2004 року видобуток нафти з конденсатом збільшився на 130,2 тис. тонн (+4,5%) і склав 3025,6 тис. тонн (2003 року — 2895,4 тис. т). Планове завдання складало 3000 тис. тонн. Нинішнього року планується довести рівень видобутку до 3070,0 тис. т. Видобуток газу збільшився на 75,4 млн. кубометрів (+2,3%) і склав 3350,0 млн. кубометрів (2003 року — 3274,6 млн. кубометрів). (Див. графік 4.)
Досить перспективним, на думку фахівців, є виробництво скрапленого газу, особливо в умовах постійного зростання цін на нафту. Не секрет, що більшість комунальних транспортних господарств досить активно переводять свої парки на скраплений газ і головними стримуючими чинниками є недостатня кількість як самого газу, так і АЗС, здатних обслуговувати парки. Водночас ВАТ «Укрнафта» збільшила його виробництво торік на 18,68 тис. тонн (+13%), довівши до 158,94 тис. т (2003 року — 140,26 тис. т), що більше від запланованого на 18,44 тис. т (планувалося 140,5 тис. т). Планується, що 2005 року виробництво скрапленого газу складе 159,52 тис. т. Торік також збільшилося на 24,18 тис. т виробництво стабільного газового бензину (+12%), що склало 222,94 тис. т (у 2003 році — 198,76 тис. т), що більше запланованого на 24,25 тис. т (планувалося 198,69 тис. т). (Див. графік 3.)
Крім цього, протягом минулого року підприємство ввело в дію ряд трубопроводів, які дозволили оптимізувати прокачування газу і збільшити надійність його поставок на газопереробний завод (ГПЗ). Зокрема, було побудовано трубопроводи: Микуличин — «Нафтохімік Прикарпаття» (Івано-Франківська обл., 38 км.), «Чижівка» — Глинсько-Розбишівське родовище (Полтавська обл., 6 км), Талалівка — Гнидинці (Чернігівська обл., 19 км), а також газопровід-перемичку в Сумській області, установку стабілізації нафти для виробництва широкої фракції легких вуглеводнів на Качанівському ГПЗ (Сумська обл.), вузол обліку нафти на Талалаївській дотисковій насосній станції (Чернігівська обл.).
Не менш активними темпами вводять у дію і нові свердловини. Торік в експлуатацію було введено 60 нових свердловин (43 нафтові і 17 газових), що на 3 більше, аніж 2003 року. При цьому обсяги буріння торік склали 165,42 тис. м., що менше від запланованого на 4,58 тис. метрів. Зменшення обсягів буріння 2004 року було зумовлено невчасним виділенням і оформленням земельних відводів (ділянок) для буріння нових свердловин як у пошуково-розвідувальному, так і в експлуатаційному бурінні, затримкою видачі ліцензій на буріння розвідувальних свердловин. За словами заступника голови правління — технічного директора ВАТ «Укрнафта» Михайла Гнипа, «сама процедура одержання дозволу на відведення земель в Україні триває досить довго. Близько двох років. Необхідно пройти процедуру узгодження, починаючи від сільських рад, районних, обласних і аж до Верховної Ради. Що стосується розвідувального буріння, то тут картина зовсім незрозуміла. Можна було вкласти гроші, пробурити свердловину, одержати вуглеводні, а ліцензію на родовище могли віддати на тендерній основі зовсім іншому підприємству». Зазначимо, що при цьому в «Укрнафті» планують довести цьогорічні обсяги буріння до 190 тис. метрів.
Водночас, попри виниклі перешкоди, компанії торік вдалося досягти найвищого рівня компенсації видобутку нафти приростом запасів вуглеводнів на родовищах за весь період її існування. За підсумками 2004 року цей показник склав 57,1%, тоді як 2003 року — 44,8%. Нинішнього року планується довести його до 61,3%.
Компанія є одним із лідерів вітчизняного фондового ринку і відноситься до так званих «блакитних фішок», що у свою чергу характеризує її фінансову стабільність і привабливість її акцій, ціна яких за минулий рік зросла більш ніж у тричі і становить 150–180 грн.
Виходячи з того, що позитивний стан активів є найкращим доказом майбутнього зростання капіталізації компанії, то, цілком можна припустити, що «Укрнафта» залишиться флагманом вітчизняного фондового ринку й цього року.
Перспективи впливу
Говорячи про розвиток «Укрнафти», важко було б обминути проблему впливу компанії на ринок нафти та світлих нафтопродуктів. Нагадаємо, що, починаючи з 2000 року, відповідно до урядової постанови №599, компанія реалізовує нафту та газовий конденсат власного видобутку на відкритих торгах на УМВБ. Хоча торік у вересні, у період чергової бензинової кризи, коли ціни на світлі нафтопродукти почали активно зростати, із метою стабілізації сформованої ситуації цей порядок урядом був припинений до кінця року, що дозволяло компанії відправляти сировину прямо на переробку. Як каже перший заступник голови правління — комерційний директор компанії Валентин Франчук, «організовані Юлією Тимошенко ще під час перебування її енергетичним віце-прем’єром аукціони з продажу нафти в будь-якому разі для нас вигідні, оскільки на них формується ринкова ціна, яка завдяки конкуренції, як правило, зростає. Водночас плата за нафту на аукціонах без виключень попередня, тому компанія своєчасно дістає кошти і потім вже відвантажує нафту й конденсат. Навіть коли постанову уряду було припинено, компанія проводила такі аукціони. Проблема тут лише у вартості їхнього проведення на УМВБ, де компанія сьогодні зобов’язана працювати».
Фахівці «Укрнафти» також зазначають, що відповідно до п.32 «Положення про організацію та проведення аукціонів із продажу нафти, газового конденсату і вугілля», затвердженого Кабміном, для відшкодування біржі витрат, пов’язаних із організацією та проведенням аукціону, із покупців, які підписали аукціонне свідоцтво, стягується комісійний збір у розмірі 0,5% від загальної вартості придбаних обсягів енергоносіїв.
При проведенні торгів на УМВБ щомісячна сума таких зборів становить близько 1 млн. грн. Водночас витрати на проведення аналогічних аукціонів із продажу нафти за таким же регламентом на Українській аграрній біржі становлять 11 тис. грн. Для виправлення ситуації «Укрнафта» звернулася в Аукціонний комітет і до всіх зацікавлених міністерств із пропозицією внесення відповідних змін розміру комісійних, або, у разі потреби, проведення спеціалізованого конкурсу з добору біржі для проведення торгів.
Цього року аукціони було відновлено, оскільки норма про обов’язковий продаж нафти українського видобутку на аукціонах була закріплена законом про держбюджет на 2005 рік.
При цьому зазначимо, що поновлення аукціонів не справило практично ніякого негативного впливу на ринок світлих нафтопродуктів. Крім аукціонів, «Укрнафта» має досить великий потенціал для впливу на ринок з допомогою створюваної за її участі національної ВІНК. У зв’язку з цим вражають результати створення 2004 року мережі роздрібної реалізації нафтопродуктів. На сьогодні мережа АЗС «Укрнафти» фактично становить 391 комплекс, 297 із яких уже працюють у 23 регіонах країни. Досить активну роботу також ведуть із введення в лад ще 94 комплексів, із котрих 44 — перебувають на розгляді Антимонопольного комітету, а 50 АЗС — на оформленні договорів купівлі-продажу. Комерційна привабливість проекту обгрунтовується своєю окупністю, оскільки йде придбання не просто заправних станцій, а вже готового бізнесу, з напрацьованою роками логістикою, підготовленим персоналом і клієнтською базою. У даному разі це значно вигідніше, аніж будувати АЗС із подальшим їхнім «прикатуванням».
Нагадаємо, що роздрібну реалізацію нафтопродуктів через власну мережу АЗС «Укрнафта» почала лише в червні минулого року. Середня реалізація через одну АЗС на добу становить 8–10 тонн залежно від сезонного попиту. При цьому компанія пішла шляхом створення власної мережі без використання джоберських програм. Основними постачальниками нафтопродуктів для комплексів «Укрнафти» є ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і Шебелинський ГПЗ, котрий відноситься до системи НАК «Нафтогаз України».
Таким чином можна зробити висновок, що зміцнення виробничої бази та прозорість фінансових результатів діяльності дозволяє компанії встановлювати чіткі орієнтири розвитку, що, швидше за все, позначиться на її інвестиційній привабливості вже найближчим часом.