16-20 жовтня вперше в Україні відбулися командно-штабні навчання із захисту критичної електроенергетичної інфраструктури Coherent Resilience-2017. Навчання було організовано за сприяння Центру передового досвіду НАТО з питань енергетичної безпеки та за підтримки програми НАТО "Наука заради миру".
Хоча ядерний аспект у задумі навчань не домінував, втім, його було враховано у двох контекстах: ймовірних диверсійних дій проти неядерної інфраструктури АЕС і подальшої кампанії дезінформації з боку якоїсь сусідньої з Україною держави - Остланд - про ядерну загрозу для Європи через серйозну аварію на АЕС, викликану використанням палива іншого виробника. Це з легенди навчань. А тепер погляньмо на реалії.
"З настанням зими і навантаженням на енергетичну систему України, що зростає, загроза нової ядерної катастрофи в центральній Європі стає не просто теоретичною небезпекою. Аналітики Energy Research & Social Science (ERSS) заявили, що до 2020 року існує 80-відсоткова ймовірність "серйозної аварії" на одній з атомних електростанцій України, і закликали готуватися до нового Чорнобиля" - це повідомлення російських ЗМІ від 17 жовтня з посиланням на висновок авторитетних іноземних учених видається цілком стандартною порцією пропаганди, якою періодично впливають на Україну та Європу з Москви.
Однак деякі аспекти інформації, що ретранслюється російськими ЗМІ, варто проаналізувати вельми пильно.
Ніщо не є новим
Якщо перечитати присвячені енергетичній проблематиці тексти російських медіа, починаючи з 2013-го, то неважко дійти висновку, що різні страшилки і раніше не були в дефіциті. Зазвичай більшість із них стосувалися газової сфери, і основний зміст зводився до того, що українці замерзнуть без російського газу, "київська хунта" перерве його транзит до Європи, "правосеки" підірвуть газопроводи тощо. Більш витончена пропаганда будувалася на незмінному "постулаті" про застарілість газотранспортної системи (ГТС) України і, отже, необхідності для Європейського Союзу погодитися на нові проекти "Газпрому" - "Північний потік-2" і другу гілку "Турецького потоку".
Були й ядерні страшилки. Ось, наприклад, 31 травня 2014 р. - у розпал дифузного вторгнення РФ на Донбас - з'являється стаття під вельми промовистою назвою "АЕС України: в очікуванні нового Чорнобиля?" У ній змальовується спроба бойовиків "Правого сектора" "взяти" Запорізьку АЕС, яка межує з регіоном, що палає війною: "АЕС атакувала група націоналістично налаштованих бойовиків, намагаючись проникнути на її територію і захопити. Однак охорона станції стріляла на ураження, і нібито 13 атакувальників було вбито, а потім - викинуто за межі АЕС".
Зауважте, це не легенда для навчань - названа конкретна і найпотужніша АЕС України та Європи!
Але самими страшилками в ЗМІ не обійшлися. Наприкінці березня 2015-го російське МЗС висловлювало тривогу "в зв'язку з бажанням американської компанії Westinghouse різко розширити застосування на робочих українських атомних станціях американського палива". І тут же цілий ряд російських експертів, які мало причетні до ядерної проблематики, але завжди відбивають позицію Кремля й є експертним загоном роспропаганди, почали продукувати "аналізи" та "прогнози". Наприклад, головний редактор російського журналу "Национальная оборона" Ігор Коротченко віщував, що спроби використовувати американські ТВЕЛи приведуть до ймовірності виникнення масштабних техногенних аварій, можливо, до повторення Чорнобильської катастрофи.
Що нового в році 17-му
У 2017-му зі страшилками простежується пряма закономірність - чим інтенсивнішим стає україно-американське співробітництво, тим більша щільність роспропаганди. У квітні "пророцтво" від каналу "Звезда": "За 31 рік після Чорнобильської катастрофи на Україні знову виникла загроза повторення цієї страшної трагедії". А 24 липня з'являється "пророцтво" вже не з Росії і не від росагітпропу, а з Європи: "Аналіз даних свідчить про ймовірність аварії значних масштабів на одній з українських атомних електростанцій. Наприклад, ймовірність аварії на зразок тієї, що сталася 1979 року на АЕС "Трі-Майл-Айленд", на Рівненській чи Південно-Українській АЕС у найближчі п'ять років становить 80%", - пише італійське видання Gli Occhi Della Guerra у статті під страхаючим Європу заголовком "АЕС України знову викликають жах".
І от у жовтні 2017-го якесь Федеральне агентство новин (новоділ роспропаганди, створений у травні 2014 р.) "представляє своїм читачам переклад статті Get Ready for a New Chernobyl in Ukraine ("Приготуйтеся до нового Чорнобиля на Україні"). З крикливою назвою "Американські ЗМІ закликали готуватися до нового Чорнобиля на Україні" і посиланням тепер уже на американські, а не європейські чи російські ЗМІ, з'являється нове "пророцтво" про 80-відсоткову ймовірність серйозної аварії на українських АЕС.
Що цікаво, в обох останніх випадках "одкровень" "європейських" і "американських" ЗМІ посилаються на одне і те саме дослідження "Переоцінюючи надійність ядерної енергетики" (Reassessing the safety of nuclear power) співавторства швейцарського, данського і британського вчених, опубліковане ERSS 28 січня 2016 р. Тобто насправді йдеться про наукову роботу дворічної давності, яка не стала глобальною сенсацією у світі ядерної енергетики і промисловості.
До слова, ніхто з авторів не є ядерником, що в цьому разі мало б важливе значення, оскільки доповнювало б "зовнішній погляд" на проблематику (крізь призму математичного аналізу та моделювання) "внутрішнім баченням" (фізикою ядерних процесів і технологій).
Відразу констатую, що оцінки, опубліковані в науковій статті, і тези, що розганяються роспропагандою через ЗМІ, як кажуть в Одесі, - дві великі різниці. Суто наукову інформацію, яку було б складно перетравити пересічному читачеві, посилено "документально" файлом, нібито викраденим "КіберБеркутом" з українських відомств, який, за пропагандистським задумом, доводить можливість сценарію "нового Чорнобиля".
Як працює "фабрика" брехні та інсинуацій
Тож звернімося до наукового першоджерела, на яке зроблено посилання в липневій статті маловідомого італійського журналіста в настільки ж маловідомому виданні і яке тепер вже репродукується через "американські" ЗМІ. Чому "американські" в лапках, стане зрозумілим нижче.
У науковій статті йдеться про прогнозування згаданої групою авторів можливої повторюваності у світовій атомній енергетиці масштабних ядерних інцидентів у межах певної математичної моделі, що базується на статистичних даних НП починаючи з 1952 р.
Їхні основні висновки коротко можна звести до такого:
- частота інцидентів на АЕС нині достатньо стабільна і становить 0,003 події на одну АЕС упродовж року; іншими словами, протягом тисячі років на конкретно взятій АЕС ймовірними є три ядерних інциденти, або якби у світі була тисяча АЕС, то за рік на них сталося б три інциденти;
- повторення "Фукусіми" у світовій ядерній енергетиці з ймовірністю 50% (або більше) можливе в найближчі 60-150 років;
- наступний інцидент рівня аварії на американській АЕС "Трі-Майл-Айленд" ("аварія з широкими наслідками", 5-й рівень за Міжнародною шкалою ядерних інцидентів INES, з неістотними радіаційними впливами для населення і довкілля), ймовірно, може статися на АЕС України (Рівненській або Південно-Українській АЕС) з ймовірністю 80% протягом найближчих п'ять років.
Останній з висновків, висмикнутий з дослідницького контексту, і стала розганяти роспропаганда.
Але чого нема у статті вчених, так це порівняння названих українських АЕС з Чорнобилем. Чорнобильська катастрофа - це найвищий 7-й рівень за шкалою INES: "велика аварія". А термін "серйозна аварія" (6-й рівень, приклад - вибух зі значним викидом радіоактивності на ВО "Маяк" у СРСР 1957 року) в російських публікаціях вжито замість терміну "аварія з широкими наслідками", яким оперують європейські вчені у своїй статті.
Ці терміни аж ніяк не синонімічні! Серйозні науковці не можуть собі дозволити вільності компаративізму бодай тому, що на АЕС, які існують в Україні, немає реакторів типу РБМК, які були на ЧАЕС. Так само в статті вчених жодного слова про те, що причиною "нового Чорнобиля" може стати американське паливо на українських АЕС, що так розписується в російських ЗМІ.
Таким чином, маніпуляції і підміна понять - очевидні. Тобто легенда згаданих на початку статті командно-штабних навчань зовсім не видається надуманою. Можна сказати, що умовний Остланд підкидав "інформаційні дрова" по ходу навчань.
Куди ведуть сліди
І тут цікаво подивитися на витоки чергової інформаційно-психологічної спецоперації роспропаганди та спецслужб. Робота групи вчених з'явилася ще 2015-го і була опублікована порталом наукової інформації Elsevier, але з обмеженим доступом - тільки для наукових кіл. Стаття у відкритому доступі з'явилася 28 cічня 2016-го в згаданому науковому інтернет-журналі ERSS. Посилання на нього присутнє в липневій публікації названого вище італійського інтернет-видання явно проросійської орієнтації, з огляду на низку його публікацій. У липні
медіа-сенсації не вийшло, вийшов медіа-хлопок.
Зараз триває спроба реанімувати тему, посиливши її тим, чого немає в публікації науковців. Показово, що прямого посилання в численних російських статтях на оригінал наукової статті немає, як немає й повного чи принаймні часткового перекладу самої статті. Першоджерелом для РосЗМІ є публікація Get Ready for a New Chernobyl in Ukraine, розміщена на сайті Global Research канадського Центру досліджень глобалізації (Centre for Research on Globalization), зареєстрованого в Монреалі. Очевидно, що це й послужило підставою для алармістського заголовка "Американські ЗМІ закликали готуватися ..." Хто ж заперечить, що Канада - це Американський континент?
Але - приготуйтеся - в публікації на Global Research 17 жовтня дано посилання не на наукову публікацію в Elsevier або ERSS, а на зовсім інше джерело - таке собі Oriental Review ("Східний огляд"), яке розмістило редакційну статтю без зазначення конкретних авторів напередодні 16 жовтня на своєму сайті.
І тут уже замість європейських і американських джерел з'являються російські кінці. Англомовне Oriental Review позиціонує себе як "незалежний московський інтернет-журнал, присвячений актуальним політичним питанням у Євразії та за її межами". Далі, за каноном російських спецслужб: "Ми не пов'язані з будь-якою конкретною дослідницькою установою, фондом чи політичною партією. Наша незалежність забезпечується фінансовою компетентністю ініціаторів проекту". На цьому кінці в воду. Автори алармістської фальшивки - анонімні, ініціатори проекту Oriental Review також не зазначаються. А от стаття на сайті Федерального агентства новин "Американські ЗМІ закликали готуватися до нового Чорнобиля на Україні" вже має персоніфіковане авторство, хоча, можливо, воно є псевдонімом.
Кому вигідно і що може бути далі
Цим можна було б й обмежитися, викривши черговий фейк роспропаганди. Однак, на мій погляд, цілі дискредитації України, залякування Європи і світу "новим Чорнобилем" не в повному обсязі вичерпують задум "фінансово компетентних ініціаторів".
Слід звернути увагу на один важливий аспект. У російських публікаціях фігурують посилання на "КіберБеркут", який начебто "дістав доступ до документів урядових установ Австрії, Румунії, Молдови, Білорусі, а також "Грінпісу" та мережі екологічних організацій "Бенквоч", датованих влітку 2017 р.". Отримана таким чином інформація, мовляв, і викликає занепокоєння щодо планів НАЕК "Енергоатом" подовжити роботу старих реакторів українських АЕС та розширити застосування палива, виробленого Westinghouse Electric. Останнє особливо хвилює російський політикум.
Стверджується, що в разі серйозного інциденту на АЕС "ЄС доведеться не тільки зіткнутися з серйозними потенційними екологічними наслідками, а й також, з урахуванням нещодавнього запровадження безвізового режиму, масовим виходом українців із забруднених районів".
Ці прогнози дуже схожі на висловлювання відомого депутата держдуми РФ Євгена Федорова, який у квітні 2017-го "попереджав" про наслідки в разі аварії на українській АЕС: "Це буде масове біженство, панічна втеча десятків мільйонів людей. Це гігантський чинник дестабілізації для всієї Європи".
Ще один думець, перший заступник голови комітету з промисловості Володимир Гутен, 2014 року навіть писав листи президенту Швейцарії, канцлеру Німеччини і... лідеру Національного фронту Марін Ле Пен з приводу стурбованості "експертної та наукової спільноти Росії щодо наміру США укласти угоду з Україною про постачання паливних елементів для українських АЕС".
Мабуть, відтоді конкурентне російському паливо Westinghouse не дає спокійно спати не тільки ТВЕЛу чи "Росатому", а й російським урядовцям. Своє невдоволення висловлював також і віце-прем'єр Д. Рогозін, який курує ядерну галузь РФ.
Отже, можна зробити висновок, що тема протидії співпраці "Енергоатому" і Westinghouse має в російській владі високий патронат.
Поява кібер-компонента в інформаційних дослідженнях на тему "нового Чорнобиля" може бути свідченням не тільки спроб поліпшити якість пропагандистського матеріалу шляхом надання йому документальної правдивості. Насправді не можна виключати цілеспрямованої роботи з проектування сценарію "новий Чорнобиль" через кібер-вплив. Найвище мистецтво диверсій проти технічно складно організованих людино-машинних систем - це безконтактні кібер-диверсії, замасковані під техногенну аварію, плюс подальший пропагандистський супровід у стилі: "Ми ж передбачали, ми ж попереджали!"
Але навряд чи замовники сценарію "нового Чорнобиля" сидять у офісах "Росатома" або ТВЕЛа. Максимум вони можуть бути замовниками кампанії з дискредитації співпраці українського "Енергоатому" з Westinghouse Electric. Саме наприкінці вересня обидві компанії разом з харківським "Турбоатомом" дали старт п'ятирічному проекту підвищення ефективності та виробничої потужності енергоблоків українських АЕС вартістю близько 100 млн дол.
Раніше, у вересні, було оголошено про плани "Енергоатому" щодо збільшення закупівлі палива виробництва Westinghouse Electric зі шведського підприємства у Вестеросі та доведення його частки до рівня 55% (8 з 15 енергоблоків) від загального обсягу його споживання на АЕС України. Керуючий директор Westinghouse Азіз Даг на початку вересня повідомив, що в компанії вже планують розширювати поставки палива в Україну і готуються до переговорів про подовження контракту, термін якого спливає 2020-го.
Крім того, якщо сьогодні компанія постачає паливо на реактори ВВЕР-1000, то в майбутньому плануються також його поставки на ВВЕР-440 - для Рівненської АЕС. Також наголошувалось, що виконанням модифікацій контрольних систем реакторів можна досягти підвищення потужності на 5-10%, що важливо для України. А.Даг зазначив у одному з інтерв'ю, що пілотний проект у цьому напрямі - енергоблок №3 Південно-Української АЕС.
Таким чином, додаткові приводи для невдоволення у російських атомників, звісно, були через погані новини, але й не більше. Для них будь-який серйозний інцидент на АЕС російської конструкції (байдуже, радянського чи пострадянського періоду), хай би де він стався, рикошетом б'є по замовленнях атомної промисловості РФ за кордоном.
Вельми показовим є висловлювання глави "Росатома" Кірієнка: "В разі аварії всі забудуть, що оператор АЕС - Україна, а паливо - американське, і будуть піднімати галас з приводу того, що це поганий російський реактор".
Ймовірним замовником сценарію "нового Чорнобиля" може бути... "Газпром". Саме він може виступати і в ролі "фінансово компетентного ініціатора" низки проектів, і не тільки в сфері газу та пропаганди. "Газпрому" потрібно розширення ринків, особливо в умовах наростання конкуренції на газовому ринку Європи з боку американського скрапленого природного газу (СПГ). Масштабний ядерний інцидент у Європі призведе до чергового скорочення атомної енергетики та збільшення використання газу, на поширену (хоч і помилкову) в газпромівських колах думку.
Виконавцями сценарію "новий Чорнобиль" може бути низка організацій, як пов'язаних з російськими кібер-військами в підпорядкуванні Міноборони РФ, так і підлеглих спецслужбам. Такі як "КіберБеркут", "СПРУТ", Fancy Bear, Cozy Bear та ін. Перші повідомлення про те, що в Росії не тільки розвивають кібер-захист, а й готуються до наступальних дій, з'явилися ще 2012 року, коли Міноборони РФ оголосило тендер на дослідження в сфері інформаційної безпеки. Серед іншого, йшлося про те, що збройні сили цікавлять "методи і засоби обходу антивірусних систем, засобів мережевого захисту, засобів захисту операційних систем". У російських ЗМІ тоді написали, що військові раніше говорили лише про плани з розробки засобів захисту своїх інформаційних мереж і об'єктів критичної інфраструктури країни, тепер же вони не приховують планів щодо отримання засобів нападу.
Напевно, такі засоби нападу було успішно створено. Якщо згадати 23 грудня 2015 року, 16 грудня 2016-го, 27 червня 2017-го (дати масованих кібер-атак проти України), то можна припустити, що "новий Чорнобиль" для України можуть проектувати в Росії за допомогою кібер-втручання в роботу як окремо взятих АЕС, так і "Енергоатому" загалом, а також Об'єднаної енергосистеми України.
Що робити і чого не робити
Дискредитаційна кампанія в російських і закордонних ЗМІ має на меті зірвати розширення співпраці між НАЕК "Енергоатом" і Westinghouse, справити інформаційно-психологічний тиск на керівництво уряду і держави. Цю співпрацю має бути продовжено.
Як уже зазначалося, дискредитація україно-американського співробітництва в ядерній сфері - не єдина мета Росії. Не варто забувати, що у війні гібридного типу домінують невійськові компоненти. Кібер-зброя вже не просто присутня на театрі воєнних дій, вона використовується. Не варто сподіватися, що може пронесе, і ні на який сценарій "нового Чорнобиля" для України в Росії не наважаться. Потрібно пам'ятати книжку спочилого О.Литвиненка "ФСБ підриває Росію".
Згадані на початку статті командно-штабні навчання - маленький крок уперед у співпраці України з НАТО. Вважаю, що можливі сценарії реагування на несанкціоновані дії проти енергетичної інфраструктури мають включати як класичні протидиверсійні дії, так і кібер-протидію. В Україні доцільним є створення спеціалізованої групи для кібер-захисту АЕС та інших ядерних установок.
Хочеться сподіватися, що уряд України все ж таки зможе виконати процедури з приєднання для початку до двох центрів передового досвіду НАТО - з енергетичної безпеки та з кібер-оборони.
МЗС України варто було б акцентувати увагу Брюсселя, Берліна і Вашингтона на кібер-ядерній активності Москви, щоб вчасно поставити заслін сценаріям "рукотворного Чорнобиля", якими одержимі в певних колах РФ.
P.S. Слід зазначити, що поширювані по окремих країнах російські ядерні реактори залишаються небезпечними, навіть якщо вони пафосно називаються "виконаними за постфукусімськими технологіями". Приклад - аварія рік тому на 6-му енергоблоці Нововоронезької АЕС з новітнім реактором ВВЕР-1200, що сталася за два тижні після запуску на 100% потужності.
А до яких наслідків у експлуатації може призвести аналогічний реактор на Білоруській АЕС у Островці, який впустили під час монтажу?
АЕС "Пакш-2" в Угорщині, "Ханхіківі" у Фінляндії, "Аккую" в Туреччині оснащуються саме цими реакторами, які по-пропагандистському гордо іменуються "покоління 3+". Не слід забувати, що Чорнобильська аварія має російське технологічне "авторство" радянського періоду.