Дивна річ виходить. Напередодні святкування Нового року жалісливі чиновники дають простим людям банальну пораду, яка дозволяє заощадити на газі: «Цифри в платіжках можна істотно зменшити, якщо купувати газ у державного оператора — «Нафтогазу України».
Практично, тоді ж той-таки оператор упевнено підвищує ціни на 14%. Цілком природно, що приклад із нього беруть інші оператори. Тільки ціну підвищують уже на 19% (їм жити теж хочеться). Додайте сюди ще збільшену вартість розподілу (доставки) газу, яка багатьох споживачів просто шокувала. Чи слід дивуватися, що ошелешені такими перспективами люди виходять перекривати траси: Лубни, Миколаїв, Полтава, Харків, Кривий Ріг… І це вони ще платіжок не отримали Тож усі принади дивної «економії» в нас ще попереду…
Гра в наперстки
Підвищення цін на газ усіма операторами ринку одночасно й щомісяця схоже, швидше, на картельну змову, ніж на ринок. А коли кожен газовий оператор робить це, спираючись на власні можливості (вважай – побажання), то перехід від одного оператора до іншого для пересічного споживача газу те саме що гра в наперстки. Адже ніхто не гарантує, що через місяць у нового оператора ціна буде такою ж низькою.
Ба більше, цілком може статися навпаки. Тоді економія перетвориться на додаткові непередбачені витрати. Наприклад, ТОВ «Львівенергозбут» ще в листопаді брав зі споживача 6,62 грн за куб (нижчий тариф був тільки в державного «Нафтогазу України» (6,33 грн) та ще трьох із 56 операторів). Зате в тарифах на січень «Львівенергозбут» несподівано став рекордсменом, заламавши 10,8 грн за той-таки куб газу (+63%!) і майже на гривню відірвавшись від найближчого конкурента, що теж підвищив ціну, але до 9,92 грн/м куб.
Можна, звісно, дослухатися до закликів чиновників економити й вибрати для себе постачальником НАК «Нафтогаз України»: усе-таки державна компанія, та ще й розпоряджається дешевим газом українського виробництва. (До речі, багато хто так і зробив, недарма за останній період кількість абонентів «Нафтогазу», практично, подвоїлася.) Але, як бачимо, держкомпанія теж не гребує підвищенням ціни. Причому робить це в перших лавах, фактично провокуючи інших робити те ж саме.
І де гарантія, що, набравши собі достатній пул споживачів, державна компанія не нагуляє апетит набагато більший, ніж у її конкурентів? Апетити ж там, зважаючи на все, дай боже! Згадайте фінплан НАК «Нафтогаз України», затверджений на засіданні Кабміну в грудні 2020 року. Тоді міністр фінансів зреагував на нові зарплати в «Нафтогазі».
«Слід переглянути фонд оплати праці. Передбачене збільшення фонду оплати праці більш ніж удвічі й витрат на оплату праці одного працівника. На 56% — для членів правління, на 85% — для співробітників. Середня заробітна плата теж істотно зросте», — зазначив Марченко.
І це тоді коли про зарплати й премії в «Нафтогазі» й так ходять легенди.
Літній газ за зимовими цінами в Європі
Нові зарплати газівникам буде з чого отримувати. Розрахунок на те, що споживачі нікуди не дінуться й муситимуть скинутися. І таки так… Згадаймо, у скільки разів ціна закачаного влітку газу в сховища була нижчою від нинішньої. Пригадуєте, як у міжсезоння нам радісно рапортували, що в українські сховища закачано небувалий об’єм газу. Мовляв, тепер заживемо.
Але вкотре довелося зіштовхнутися з ситуацією, коли «багато для країни» не означає «добре для її пересічних громадян». На жаль, і цього разу мусимо констатувати, що 28 млрд куб. м запасеного в державних сховищах газу перетворилися на наживу небагатьох за рахунок більшості. Так, у травні–липні 2020 року відпускні ціни для населення не перевищували 3 грн за кубометр. Зате після скасування ПСО на газ (спецзобов’язення про стримування зростання тарифів для населення) з приходом осені тарифні перегони порвали всі розумні межі. Уже в листопаді газ пропонували людям за потроєною ціною.
Фактично, замість ринку отримали неконтрольоване зростання цін.
Справді, навіщо напружуватися й нарощувати видобуток українського газу, якщо можна заробити легко, елементарно роздувши ціни. Може, тому останнім часом якось не заведено згадувати про так і нереалізовану урядову програму 20/20, що передбачала видобуток Україною 20 млрд куб. м власного газу. Рекорди компанії «Укргазвидобування» (УГВ), яка входить у групу «Нафтогаз», застрягли біля позначки 15 млрд куб. м.
Набагато легше, посилаючись на зимові спотові ціни на європейських хабах (обов'язково з урахуванням усередненої вартості транспортування імпортного газу магістральними газогонами Європи), підвищувати ціни для неєвропейських споживачів. У тому числі на газ, видобутий в Україні, який належить усім громадянам України як кінцевим власникам «Укргазвидобування» і всієї групи «Нафтогаз». Мовляв, хай справжні власники національного багатства економлять або випрошують у держави субсидію. Знали б ці порадники, як непросто отримати цю субсидію. (Хіба б пенсіонери перекривали траси, якби було інакше?) Про принизливість процедури взагалі промовчимо. Крім того, не забуватимемо, що підвищення тарифів на енергоносії призводить до зростання цін, практично, на все в країні.
До того ж субсидії, на які легко навчилися кивати мало не в усіх критичних тарифних ситуаціях, — це не манна небесна, а гроші платників податків, які оплачують «забаганки» комунальників і за себе, і за субсідіантів. А там, дивися, скоро реально бідні платитимуть за жебраків. І це — шлях у безвихідь.
Зазначимо, що газову тарифну катастрофу особливо гостро відчувають люди, які використовують індивідуальне опалення. Бо хоч мешканці будинків із централізованим опаленням за тепло 2021 року теж платитимуть більше, але все-таки з урахуванням того, що для теплокомуненерго газ у цьому сезоні все ще відпускається за фіксованою ціною.
Кріпосне право
Всю принаду кріпосного газового права вже відчули чимало тих, хто наважився змінити постачальника газу (облгаззбуту). Красиві твердження про ринок і легку можливість заощадити, перейшовши до «Нафтогазу» мало не двома кліками на комп'ютері, на практиці виявилися напівправдою. Адже облгаззбути агресивно борються за своїх «кріпаків». Набір їхніх інструментів впливу на споживачів не має нічого спільного ні зі справедливою ринковою конкуренцією, ні, тим більше, з людською совістю.
В хід ідуть погрози елементарно відключити газ, після чого альтернативний газзбут, навіть коли й захоче, вже не зможе взяти цього абонента на обслуговування. Бувають і більш витончені способи ускладнити перехід споживача. Наприклад, споживачеві можуть виставити за ефемерні «температурні борги» непід’ємний рахунок, який той муситиме оплатити, якщо захоче піти до іншого постачальника.
Зважаючи на особливості нашого «ринку», держава повинна не вмити руки, а, як мінімум, жорстко реагувати на те, що відбувається на місцях. Інакше, як бачимо, реально економити не дуже виходить. Особливо в умовах, коли ринок дуже схожий на спущену з ланцюга монополію.
Реальна економія
Ринок — це зовсім не синонім «підвищення цін», і він, між іншим, передбачає демонополізацію. У нас же виходить усе навпаки. Проте доведеться не тільки знизити ціни, а й, у принципі, переглянути підхід до формування тарифів на основі європейських хабів. Життя (швидкість поширення практики перекриття трас) свідчить, що «Дюссельдорф» або «Амстердам» нічим не кращі за «Роттердам+».
За каталізатор зниження цін може виступити газ українського видобутку. Для цього він має хоча б вільно продаватися на українській біржі та стати базою для організації власного хабу в Україні. Ось тоді справді можна буде говорити про економію.