Соціальні психологи вважають, що суспільство має певну точку біфуркації, пройшовши яку населення виходить за рамки цивілізованих норм поведінки, і починаються масові заворушення та акти громадянської непокори. Схоже, мають рацію експерти, котрі вважають, що сьогодні ми пройшли дану точку і впевнено занурюємося в безодню соціально-економічної непередбачуваності. Головним генератором такого стану стало нескінченне розгойдування владної вертикалі, що приводить до розбалансування всього внутрішнього життя держави.
Прикладом такого дисбалансу може стати ситуація, яка склалася у відносинах між ВАТ «Укрнафта» і ТОВ «Інтернафтотрейд» у сфері судових розглядів. Умови, про які йтиметься нижче, змусили керівництво ВАТ «Укрнафта» звернутися до президента країни, голів Верховного і Вищого господарського судів із проханням припинити спроби втручання деяких впливових осіб у судову систему.
Нагадаю, що ВАТ «Укрнафта» і ТОВ «Інтернафтотрейд» 1998 року уклали договір про спільну діяльність. Після приходу в «Укрнафту» нового менеджменту, зусилля якого спрямовані на відмову від сумнівних схем ведення бізнесу, а не на створення тилу для власної безбідної старості, взаємини між партнерами почали різко погіршуватися, що, на думку представників нафтовидобувного монополіста, було викликано бажанням навести елементарний порядок у фінансовій і виробничій діяльності компанії. Рішенням Господарського суду міста Києва, підтриманим вищими інстанціями, договір було розірвано в листопаді 2005 року. При цьому ще на початку процесу «Укрнафту» закидали депутатськими запитами представники однієї з нечисленних фракцій парламенту з вимогами «любити» інвестора. Звідки така турбота?
Відповідно до тексту звернення компанії «Укрнафта» до президента країни, підставою для такого кроку стали спроби «відновити присвоєння державних надр через сумнівні схеми» із допомогою впливу на судові процеси дуже впливових осіб, прізвища яких уточнюються. При цьому лобіювання ними інтересів приватної компанії, не виключено, може спровокувати черговий гучний скандал.
Крім цього, як приклад неправомірних дій компанії «Інтернафтотрейд» у листі наводяться факти, що свідчать про спробу заволодіння «Інтернафтотрейдом» спільним природним газом видобутку жовтня 2005-го — березня 2006-го обсягом більш як 40 млн. кубометрів і вартістю близько 26 млн. грн. Для цього було задіяно два підприємства, які шляхом судових розглядів між собою, аби приховати реальний стан речей, намагалися створити враження реальної угоди. Дані обставини стали основою для звернення представників ВАТ «Укрнафта» до правоохоронних органів з приводу намірів таємно заволодіти спільним майном.
При цьому представники компанії заявляють, що з 2004 р. усі роботи на конфліктному родовищі ведуться за рахунок ВАТ «Укрнафта». На думку її представників, «Інтернафтотрейд» практично не бере ніякої участі в оплаті багатомільйонних рентних платежів, а лише систематично привласнює видобутий газ. За оцінками експертів, ситуація ускладнюється ще й тим, що контрагент веде досить потужну лобістську роботу в органах державної влади, і це в результаті може нівелювати рішення судів УСІХ інстанцій.
Зокрема, у листі зазначається, що, у разі втручання впливових осіб у процес судового розгляду між компаніями, під удар ставиться не лише висока і бездоганна репутація, професіоналізм представників судової влади, а й енергетична безпека держави. Це зумовлено тим, що ВАТ «Укрнафта» є головною нафтогазовидобувною компанією в Україні, і неправомірні дії стосовно неї можуть завдати непоправної шкоди репутації компанії й іміджу України на світових енергетичних ринках.
Тут слід нагадати, що «Укрнафта» — лідер фондового ринку України. Для багатьох західних інвесторів ситуація навколо компанії слугує лакмусовим папірцем стану інвестиційного клімату в країні. Цікаво, як відреагує західний капітал, дізнавшись, що не найбільший із контрагентів «Укрнафти» може одним телефонним дзвінком вирішити результат судового господарського спору? А що тоді казати про системні інвестиційні проекти? Мабуть, саме такі ланки великого ланцюга стримують інвестиції в нашу економіку і ставлять Україну не в найкращу позицію інвестиційної привабливості. Але це тільки припущення, сьогодні ситуація розвивається таким чином.
Ідеться про те, що ухвалою Верховного суду України від 20 липня ц.р. ТОВ «Інтернафтотрейд» було відмовлено у відкритті провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27 червня ц.р. про правомірність вимог «Укрнафти» щодо розірвання договору про спільну діяльність із «Інтернафтотрейдом». Ця ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Іншими словами, відповідно до заведеної практики, після прийняття такої ухвали Верховного суду справа має повернутися до місця свого «народження», тобто в Господарський суд міста Києва через Вищий господарський суд. Що, власне, вже й відбувалося: справу було передано у Вищий господарський суд України для перегляду. Однак із невідомих причин 28 липня ц.р. справу раптово й терміново було витребувано у Верховний суд для повторного слухання питання про перегляд усіх раніше прийнятих у справі рішень. Слід зазначити, що першу ухвалу Верховного суду від 20 липня ц.р. «Укрнафта» одержала 28 липня, і з великою ймовірністю можна казати, що й контрагент його одержав того ж дня. Щоб справа, хоча б із формальних причин, була повторно направлена у Верховний суд, як мінімум необхідно оплатити через банк держмито, направити копію скарги іншій стороні, оскаржити у визначений термін. Навіть коли припустити, що він повторно оскаржив 28 липня (п’ятниця), то швидкість, із якою було підготовлено супровідні документи й організовано доставку у Верховний суд, викликає просто захоплення (звичайний термін — 10 днів). Однак цілком припустимо, що інша сторона володіла необхідною інформацією до цього дня.
При цьому не виключено, що документи було доставлено за сприяння зацікавленої сторони, хоча це не прийнято. Такий розвиток подій викликав здивування у багатьох осіб, близьких до виконання такого роду процедур.
Безумовно, що в країні, де уряд практично рік тільки виконує обов’язки, а парламент більше скидається на біржу, де щодня укладають ф’ючерсні контракти на владний людський ресурс, можливе й не таке. Коли сімейно-кланові і земляцькі стосунки підміняють собою державні інтереси та верховенство закону в політичних іграх — це дає поживу для розмірковувань політологам і викликає відразу у простих українців.
Та коли політичний балаган ставить під загрозу енергетичну й економічну безпеку країни (згадаймо мільярди гривень сплачених «Укрнафтою» податків, а також рекордні виплати дивідендів державі і громадянам), тут уже не до жартів.
Слід також зазначити, що не менш зацікавлені представники ВАТ «Укрнафта» звернулися з клопотанням в апарат Верховного суду про ознайомлення з матеріалами справи з метою скласти уявлення про причини повторного направлення справи у Верховний суд, оскільки після рішення Вищого господарського суду копій будь-яких скарг «Інтернафтотрейду» вони не одержували. Однак у цьому представникам компанії було відмовлено, бо матеріали справи перебувають на повторному вивченні, хоча знаючі люди кажуть, що ситуації, коли відмовляють у реалізації права на ознайомлення зі справою, не є звичайною практикою. Тобто підстави й ідеологія «виклику» справи «на килим» залишаються таємницею, а вагомість аргументів іншої сторони — припущеннями.
Тепер, як і кількома роками раніше, для вирішення суто господарського спору, котрий в будь-якій іншій країні перебуває в компетенції незалежних судових інстанцій, доводиться знову писати чолобитну главі держави для захисту своїх економічних інтересів.
«Укрнафта» просить президента як гаранта дотримання Конституції України втрутитися в сформовану ситуацію і припинити спроби певних осіб впливати на Верховний суд України щодо повторного вирішення питання при прийняття справи до перегляду.
«Укрнафта» висловлює у зверненні надію та впевненість у тому, що на порядок прийняття рішень вищої судової інстанції, яка є еталоном правосуддя, неможливо впливати у позасудовому порядку. Тут же міститься і прохання про проведення службової перевірки обставин витребування, доставки та супроводу справи.
Цікаво, чи буде дано хід цьому зверненню керівництва «Укрнафти»? Чи все станеться як у романі Дюма «Три мушкетери», коли особи, які намагаються впливати на певні процеси, мають окрему індульгенцію і діють «на благо і з відома можновладців»?