З 1 липня 2019-го монополію цієї компанії буде узаконено "лібералізованим" уже урядом ринком електроенергії: конкуренція виробників електроенергії залишається теорією, а ціни, як і раніше, регулюватимуться.
Така перспектива енергореформи після скандальних рішень Кабміну 22 травня, 5 і 12 червня (останнє, як і попередні, уряд досі доопрацьовує, і що отримаємо на виході, можна знову ж таки лише припускати). Спонтанні рішення уряду тільки поглиблюють проблеми реформи ринку електроенергії, якщо взагалі не дискредитують її. То для кого це ринок?
Навіщо потрібна реформа енергоринку
Суть нової моделі енергоринку - відкрита конкуренція між виробниками електроенергії (генерацією) на аукціонних торгах, унаслідок якої має формуватися ринкова об'єктивна оптова ціна. Замість одного покупця/продавця - держпідприємства "Енергоринок" - повинні з'явитися як суб'єкти й працювати за новими правилами інші виробники та продавці електроенергії. Але уряд виписав ці правила в такий спосіб, що говорити про конкурентний ринок наразі доводиться як про теорію.
Передумови створити реально конкурентну модель ринку електроенергії були. Його підвалини закладено в Законі України "Про ринок електричної енергії", з боями ухваленому парламентом і затвердженому в квітні 2017 р. Незважаючи на жорстке протистояння енергетичного лобі й окремі недоробки, які сподівалися виправити, як то кажуть, по ходу п'єси, - до впровадження основних положень закону 1 липня 2019 р. Та, схоже, самі учасники енергоринку не надто вірили в те, що закон буде впроваджено, адже багато хто з них, якщо не більшість, донедавна дивилися на підготовку (технічну й методологічну) до впровадження ліберальної моделі ринку електроенергії збоку та відсторонено. Поки не усвідомили, що працювати доведеться за новими правилами, які, на жаль, враховують інтереси лише найбільших виробників електроенергії та залишають величезну кількість лазівок для недобросовісних конкурентів.
Якою буде доля нового ринку електричної енергії, крім Закону України "Про ринок електричної енергії", визначають уряд, енергорегулятор і парламент. Останній намагався перенести дату впровадження нової моделі енергоринку з 1 липня на 1 жовтня, щоб дати змогу його учасникам за три місяці налагодити механізм, а регулятору (НКРЕКУ) й уряду - прийняти всі необхідні рішення для повноцінного впровадження ринку. Проте ця пропозиція у Верховній Раді не пройшла. І менш як за два тижні (якщо парламент не здійснить іще однієї спроби перенести дату, і якщо ця спроба не буде успішною) нова модель енергоринку набере чинності.
"Обсяг енергоринку вже перевищує газовий на більш як 7 млрд грн"
Радше всупереч усьому, до початку старту нової моделі енергоринку його учасники, можна сказати, випередили ринок природного газу. На щастя, протягом усього цього часу вони мали змогу спостерігати й вивчати досвід і помилки його реформування. Тому порівняння основних значущих показників ринку газу й ринку електроенергії є цілком доречним і навіть досить повчальним (див. рис. 1).
Відповідно до підрахунків НЕК "Укренерго", обсяг електроенергетичного ринку вже становить 207,2 млрд грн (ціна електроенергії як товару для виробників). Порівняння не на користь ринку газу, хоча на розробку й упровадження останнього витрачено сотні мільйонів доларів і чимало годин, зокрема зарубіжних консультантів і експертів.
Згідно з даними енергорегулятора (НКРЕКП) і "Нафтогазу України", обсяг ринку природного газу в грошовому вираженні становить близько 200 млрд грн на рік (враховуючи середньооптову ціну на газ за попередній рік).
Проте й над новою моделлю енергоринку працювали не один рік.
Фінансовий обсяг електроенергетичного ринку (платежі за електроенергію як товар), згідно з даними Міненерговугільпрому, вже становить 207,2 млрд грн. І продовжує зростати. Про це розповів голова "Укренерго" Всеволод Ковальчук журналістам якраз напередодні очікуваних доленосних рішень уряду щодо порядку проведення аукціонів і покладання спецзобов'язань (ПСЗ) на виробників електроенергії для того, щоб уникнути різкого подорожчання електроенергії для населення (побутових споживачів) із 1 липня.
Порівнюючи основні показники обох ринків, зокрема, кількість учасників та інші, можна сказати, що ринок електроенергії теоретично випереджає газовий і за іншими показниками. Проте є й загальні нюанси, які роблять обидві конструкції досить віртуальними, - наявність досить обмеженої кількості виробників. На ринку газу мало хто у змозі змагатися з "Нафтогазом", який продає і той газ, який видобуває "Укргазвидобування", й імпортований. І це більшість газу на ринку.
На енергоринку три основні виробники електроенергії, частка яких у загальному енергобалансі становить майже 84%, - НАЕК "Енергоатом", ДТЕК і "Укргідроенерго", - також фактично домінують у генерації (див. рис. 2).
Причому частки основної генерації електроенергії значно різняться, якщо порівняти їхню вартість. Так, частка державного "Енергоатому" в загальному обсязі виробництва електроенергії становить у середньому за рік 55%, а от вартість виробленої АЕС енергії - лише 26,6%. Водночас частка ДТЕК Ріната Ахметова у загальному виробництві (саме їм належить більшість ТЕС) дорівнює 29,5%, а вартість - 47,1% (див. рис. 3).
Щоправда, на "Нафтогаз", як і на державні енергокомпанії "Енергоатом" і "Укргідроенерго", уряд поклав спеціальні обов'язки (ПСО), і це трохи обмежує їхню сферу впливу (але не прибуток). І водночас, на думку багатьох, зокрема й зарубіжних експертів, наявність ПСО в таких масштабах лише створює ілюзію ринку, оскільки збереження двох різних цін - для побутових споживачів і промисловості - створює і провокує чимало корупційних можливостей для маневру на різниці цін. Тоді як завдання і ринку газу, й нової моделі ринку електроенергії якраз і полягає, повторюся, у створенні рівних можливостей і відкритої конкуренції за споживача, внаслідок чого він (споживач, тобто кожен із нас) має право розраховувати на ринкове зниження цін.
При цьому найбільший прибуток може зрештою отримати ДТЕК, продаючи на найдорожчому ринку свою найдорожчу електроенергію (див. інтерв'ю голови НЕК "Укренерго" Всеволода Ковальчука "Зелено-вугільний парадокс" української енергетики", DT.UA №19 від 25 травня 2019 р.).
Яким був ринок електроенергії
Уже понад 15 років ринок енергопостачання України працює, як свого часу ринок Великої Британії, за образом і подобою якого його створювали. Тобто як своєрідний пул або, точніше сказати, як ринок єдиного покупця і продавця. Це означає, що всі виробники електроенергії (генерація) продають усю вироблену електроенергію держпідприємству (ДП) "Енергоринок". Тарифи для кожного виробника встановлює НКРЕКП. ДП "Енергоринок" із загального обсягу продавало енергію тодішнім обленерго (тарифи для яких також установлювала НКРЕКП). Обленерго були й операторами розподільчих систем (як донедавна на ринку газу облгази), і постачальниками електроенергії безпосередньо споживачам (див. рис. 4).
Однак із початку 2019 р. почав діяти перший етап енергореформи. І вже з січня споживач може обрати собі постачальника електричної енергії (це можуть бути генеруючі компанії або трейдери). Для великих енергоспоживачів ця опція працює. Проблема з малими й дрібними. Також можливість вибору постачальника енергії залишається теоретичною для населення.
Наразі ж усі генеруючі компанії постачають у ДП "Енергоринок" вироблену енергію, кожен - за власним тарифом. А постачальники за середньою ціною (ОРЦ, оптово-роздрібною ціною) її купують і продають споживачам. Але вже із супутніми націнками.
ОРЦ - це загальна сума витрат безпосередньо виробників, оператора системи передачі НЕК "Укренерго", операторів систем розподілу, тієї частини обленерго, яка виконує цю функцію. Цю суму ділять на загальну кількість виробленої електроенергії і в такий спосіб отримують оптово-роздрібну ціну.
Як працюватиме нова модель енергоринку
Як працюватиме нова модель ринку електроенергії в оптовому сегменті (див. рис. 5), насправді покаже практика. Причому вже незабаром. Однак ідея така: ринок двосторонніх контрактів (найбільш прогнозований і стабільний для постачальників, споживачів і операторів мережі передачі й розподілу) має становити не менш як 70%. І це буде найдешевша електроенергія. Якщо у вас стався перебір/недобір, тоді докуповуєте/продаєте на внутрішньодобовому ринку (із лагом у дві години, а це вже дорожче) або ринку "на добу наперед", а це ще дорожче. Найдорожчими будуть балансуючий ринок і ринок допоміжних послуг. Тут і зможуть заробити "Укргідроенерго" і ДТЕК, поставляючи енергію в години пік для об'єднаної енергосистеми (ОЕС), звісно, за найвищою ціною.
Дуже багато залежатиме від чіткості та своєчасності передачі даних учасниками ринку оператору системи передачі - НЕК "Укренерго". Сподіваюся, скандальний досвід упровадження добового обліку на ринку газу став для енергетиків доброю наукою... Нині всі вони активно проходять тренінги, усвідомивши, що вороття назад немає, а без повноцінного володіння методикою вони враз вилетять у найдорожчий ринок - балансуючий або допоміжних послуг. А там за три місяці, як установлено законодавством, - і пряма дорога до суду або до банкрутства.
Показовим є й те, хто і як впливає на правила гри та ціни на ринку електроенергії у старій і новій версіях (див. рис. 6).
Зберігається й посилюється роль регулятора (НКРЕКП) й Антимонопольного комітету, який, можливо, перегляне своє ставлення до основних учасників енергоринку та предметно вивчить їхній вплив (а не тільки зловживання монопольним становищем). Нівелюється роль ради оптового ринку, що є логічним, оскільки в попередньому вигляді вона перестане діяти після впровадження нової моделі енергоринку. Зростають роль і відповідальність оператора системи передачі (НЕК "Укренерго").
Роль оператора системи передачі електроенергії, оператора ринку і гарантованого покупця
Новий ринок електроенергії вимагає нових функцій. І якщо з оператором системи передачі все відносно зрозуміло (передача електроенергії та диспетчеризація), то залишаються питання стосовно того ж таки ДП "Енергоринок", яке із 1 липня виконуватиме дві функції (див. рис. 7). Чому? Та тому, що достеменно невідомо, чи запрацює нова модель як годинниковий механізм, без збоїв. І тому, що хтось же має викуповувати нерівномірно вироблену "зелену" енергію (привіт лобістам "зеленки"). Оцим і займатиметься для початку ДП "Енергоринок", яке уряд наділив титулом і функціями гарантованого покупця.
Навіть якщо всі відмовляться від цієї електроенергії, гарантований покупець зобов'язаний її купити. Причому за тарифами, набагато вищими, ніж у інших видів генерації. Такою є плата за впровадження й розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). І поки тарифи на електроенергію з ВДЕ максимально не наблизяться до інших видів генерації, в енергосистемі постійно має бути оперативний резерв потужностей, який і зароблятиме на балансуванні, передусім гідро- і теплова енергетика.
То що ж втратить Ахметов після автоматичного скасування з 1 липня формули "Роттердам+"? Нічого! Навіть може ще більше заробити. Недарма ж ДТЕК останніми місяцями активно виступала проти відтермінування впровадження лібералізованої моделі енергоринку. Там точно рахувати вміють. І, либонь, оперативніше і краще, ніж в уряді Гройсмана.
Як імпорт електроенергії може вплинути на стабілізацію та зниження цін
Не обтяжений проблемами енергоринку читач справедливо запитає: "Якщо в країні й так надлишок електроенергії, навіщо її ще й імпортувати?". Цілком логічне запитання, на яке є не менш логічна відповідь. Якщо коротко: для балансу, насамперед цінового. І для практичної, а не лише віртуальної конкуренції виробників в Україні (див. рис. 8). Оскільки в Європі вартість електроенергії найчастіше нижча, ніж тієї-таки ДТЕКівської теплової.
Голова НЕК "Укренерго" Всеволод Ковальчук так публічно пояснив, навіщо потрібен імпорт електроенергії для об'єднаної енергосистеми країни:
- На ринку вже є сотні незалежних постачальників, які готові до втрати частини своїх прибутків заради платоспроможного клієнта. Однак де вони куплять цю електроенергію, щоб поставити її населенню та іншим споживачам?
У виробників свято конкуренції буде для дуже невеликого кола обраних. Бо так склалося за роки нашої незалежності, що в руках однієї відомої приватної вертикально інтегрованої компанії та двох великих державних зосереджено близько 85% усього виробництва електроенергії. Причому в сегменті так званої базової енергії (base load), тобто тієї, яка споживається рівним графіком протягом як мінімум доби і має бути дешевшою, дві компанії ("Енергоатом" і ДТЕК) виробляють понад 80%. А при покритті пікового споживання та при балансуванні (дорожча енергія) три компанії - ДТЕК, "Укргідроенерго" та "Центренерго" - контролюють понад 90% ринку.
А ще є окрема торгова зона Бурштинської ТЕС, яка працює синхронно з Європою, і там серед національних виробників ДТЕК одноосібно контролює 95% виробництва електроенергії. Наведені цифри явно вищі за ті, які відповідно до антимонопольного законодавства ідентифікують ознаки монопольного становища (три компанії або менше контролюють 50 і більше відсотків ринку).
Чи є шанс на конкуренцію, та як це вплине на ціни для споживачів?
- Шляхи виходу із ситуації поділяються на внутрішні та зовнішні, - пояснює Ковальчук. - Зараз пропонується, на початковому етапі інсталяції ринку, обмежити ціну електроенергії для таких сегментів: ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок. Обмеження обговорюються приблизно на рівні сьогоднішньої оптової ринкової ціни або середньозваженої ціни генерації.
Крім того, пропонується покласти на державні "Енергоатом" та "Укргідроенерго" обов'язок продавати значну частину виробленої енергії за останньою регульованою ціною (тобто тією, що склалася у другому кварталі 2019 р.). Причому для "Енергоатома" ця частка сягає 90%. (Це випливає із знову ж таки неопублікованого рішення Кабміну від 12 червня.)
На перший погляд, це раціональна ідея, яка стримає можливе зростання ціни і дасть змогу продовжувати постачати електроенергію для населення за поточною дотаційною ціною.
До речі, чи відомо вам, що зараз ціна енергії як товару для населення в окремих регіонах близька до нуля? Причому інколи з від'ємного боку. Якщо не вірите, відкрийте на сайті НКРЕКП дані про тарифи на друге півріччя і зробіть простий розрахунок для, наприклад, Закарпаття. Середньозважений тариф для населення (1,06 грн) мінус тариф оператора системи передачі ("Укренерго"), мінус тариф оператора системи розподілу (частина кожного колишнього обленерго), мінус тариф постачальника універсальних послуг (інша частина колишнього обленерго). Здивуєтеся...
Так от, запропоновані обмеження дозволять тимчасово регулювати ціни на електроенергію з точки зору їх непідвищення, але ринку як такого не буде (див. рис. 9). Якщо всі продаватимуть або по встановленій регульованій ціні на спеціальних аукціонах, або по "максимально дозволеній", то в чому ринок?
Для сталого розвитку треба створити РЕАЛЬНУ конкуренцію. Не забирати енергію "Енергоатома" (90%, як вирішив уряд) і "Укргідроенерго" (20%) з конкурентного сегмента, а навпаки, на одному торговому майданчику забезпечувати їм цінове протистояння з тепловою генерацією. Обмежувати ринкову владу великих гравців, аж до поділу їх на менших суб'єктів у разі необхідності. Якщо треба, комусь тимчасово компенсувати різницю в цінах, робити це в грошовому еквіваленті, а не натуральним господарством...
Але маємо такі рішення від органів державної влади, які маємо. І в будь-якому разі найближчим часом треба буде вдосконалювати модель ринку електроенергії саме для розвитку конкуренції. А не створювати додаткових корупційних ризиків і можливостей непрозорими і складними процедурами продажу електроенергії державних компаній (за регульованими цінами, у рази нижчими за ринкові) приватним постачальникам в ними ж визначених обсягах на "унікальній" платформі приватної біржі.
І це при тому, що в країні є один із найкращих у світі торговельних майданчиків - ProZorro.
Навіщо взагалі впроваджувати відкриті лібералізовані ринки, якщо не для зростання конкуренції та зниження цін на товари? Наголошую, не стримування зростання ціни, а саме зниження!
За будь-яких обставин завжди сповідую принцип робити "максимум корисного максимально прозоро", щоб нівелювати ризики та загрози. Тому прошу звернути увагу, що з 1 липня 2019 р. у нашу країну стає можливим (нарешті) імпорт електричної енергії. В умовах, коли ціна на теплову генерацію в Україні перевищила середньоєвропейські ціни на електроенергію, імпорт може стати нехай і частковим, але вирішенням проблеми дефіциту конкуренції.
***
Отже, за наявності боргів за електроенергію понад 33 млрд грн, утворених насамперед теплоенергокомпаніями та водоканалами, за існування перехресного субсидування, за відсутності реальної конкуренції, за наявності спецобов'язків (ПСО) для найбільших державних генеруючих компаній нову модель ринку електроенергії буде запущено з 1 липня. Впроваджуючи ПСО і вибиваючи тим самим із конкурентного ринку 90% виробленої електроенергії "Енергоатома" і 20% "Укргідроенерго", уряд сподівається позбавити співгромадян (побутових споживачів) цінового шоку, обіцяючи, що тарифи спочатку зростуть не більш як у 1,5 разу. Але при цьому Кабмін замовчує, що все цінове навантаження автоматично, як і раніше, буде перенесено на промислових енергоспоживачів усіх категорій. Для них ціна ризикує зрости на 40–60%. На практиці це означає тотальне подорожчання майже всієї виробленої в Україні продукції і черговий виток інфляції. Плюс неконкурентоспроможність енерговитратних товарів України на зовнішніх ринках.
Чи легше нам буде від того, що в платіжках за електроенергію ціни не надто зростуть, зате така "економія" й "турбота" уряду обернуться подорожчанням більшості навіть життєво необхідних продуктів, товарів і послуг? Плюс уряду ще доведеться платити за ПСО. Із наших кишень і наших рахунків.