Якщо вам, раптом, потрібна схема з переведення на окуповану територію кількох сотень мільйонів гривень, сміливо посилайтеся на дітей. Приблизно, у такий спосіб: "Зміст угоди не може суперечити… моральним принципам суспільства… Угода має бути спрямована на реальне настання правових наслідків, зумовлених нею. Угода, здійснена батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей". Це з мотиваційної частини чудового судового рішення господарського суду Київської області.
Нещасною "скривдженою дитиною" виступає ПАТ "Кримелектроцентраль", що належить Костянтину Григоришину, разом із Харківською ТЕЦ-5, котра, за деякими даними, контролюється Юрієм Бойком.
Хочуть "скривджені" всього лиш 212,4 млн грн від України. І в них усе непогано виходить. Треба тільки знайти суддів, які таке рішення проведуть, керуючись "внутрішнім переконанням, заснованим на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи"…
Судове засідання тривало аж 15 хвилин. Суть справи проста. У Криму є кілька теплоелектростанцій, які продавали електроенергію в ДП "Енергоринок". Це згадане вище ПАТ "Кримелектроцентраль". Воно уклало договір з державним підприємством "Енергоринок" на поставку електроенергії в ОРЕ. Розрахунки йшли по-різному, до лютого минулого року перед кримчанами накопичився борг близько 60 млн грн. Це неприємно, але не смертельно - сума порівнянна з оплатою приблизно за два тижні роботи. Тим більше, що свіжі борги не накопичувалися. І отут сталося російське вторгнення в Крим і його анексія.
Платити в цей період Сімферополю - означало фінансувати окупантів, що, власне, органи влади України й підтвердили. Не кажучи вже про те, що в самому ПАТ "Кримелектроцентраль" є пристойна частка держави (37%), яку привласнили окупанти. Як, до речі, і державні газові родовища, з яких поставлявся газ на ті самі електростанції.
Втім, з погляду основного власника електростанції, це були дрібниці. Тож почали шукати схему повернення боргу і швидко знайшли. Борг терміново "перевели" на українську територію, тій самій Харківській ТЕЦ. Благо, що Юрій Бойко - людина на півострові не чужа. Мимоволі згадуються втридорога куплені кримські "вишки Бойка" (з переплатою у чверть мільярда доларів). І бізнес там у нього був.
Загалом, уже 16 квітня сторони бадьоро оформили договір №246 і в такий спосіб перевели борг Енергоринку із Сімферополя на Харків. Суму боргу, з урахуванням того, що набігло за час окупації, оцінили в 212,4 млн грн (більше половини сформувалося в "кримнашівському" березні). При цьому умовами зазначеного договору передбачалося, що право вимоги зі сплати заборгованості передається… з можливістю надалі перерахування в ПАТ "Кримелектроцентраль". Прекрасна схема, респект.
Однак загальній благоліпності трохи заважали кілька дрібниць. По-перше, таке переведення було прямо заборонене договором між Енергоринком і "Кримелектроцентраллю". По-друге, згідно з Цивільним кодексом, воно було можливим, тільки якби харків'яни заборгували кримчанам.
Про таку дрібницю, як заборона українського уряду з 1 квітня 2014 р. переказувати гроші в Крим, навіть згадувати не варто. Сторони вірили, що цю заборону легко обійдуть. І, схоже, не сильно помилялися.
Залишилося сформувати необхідну заборгованість. Отут, щоправда, швидко не вийшло. Тільки у вересні (коли вже йшли судові слухання) укладається договір продажу цінних паперів. Причому на ті самі гроші. (До слова, на той час пан Бойко вже був депутатом нової, постреволюційної Ради.) А пан Григоришин вважається близьким бізнес-партнером президента Порошенка…
Залишалося "пробити" пряму заборону в договорі про переведення згідно з "моральними принципами суспільства".
Пункт про заборону переведення боргу вирішили зняти просто. Виявилося, що згода зовсім і не обов'язкова. Достатнім є просто факт надсилання на адресу ДП "Енергоринок" листа, в якому така згода запитується. Якщо відповіді на нього немає, отже, є мовчазна згода. Фініш.
Твердження ДП "Енергоринок" про те, що такий лист не надходив (що підтверджувалося відповідними актами і витримками з журналів реєстрації), судом не брався до уваги, оскільки, на думку суду, підприємство не довело причин, з яких воно не одержало зазначеного листа.
Більш того, суд дійшов ще одного парадоксального висновку про те, що ненадання ДП "Енергоринок" відповіді на листа, якого воно не одержувало, це порушення інтересів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"!
Адже чиста правда, люди придумали прекрасну схему. Вимальовується нехитрий алгоритм: харків'яни, які, у свою чергу, багато заборгували "Нафтогазу", купують (з дисконтом, звісно) григоришинські права вимоги боргу й гасять - за рахунок державного "Енергоринку" - левову частку боргу. Оплативши, звичайно, усі додаткові витрати (розшифровувати не будемо). А тут хтось заважати надумав - непорядок!
Цікаво, що ПАТ "Кримелектроцентраль" київський суд ігнорувало, воно саме переоформляло російську реєстрацію, яку на сьогодні успішно й завершило. Тож його "порушені права" і "суспільну мораль" захищала Харківська ТЕЦ-5.
На будь-які заборони Кабміну, Служби безпеки України, прокуратур та ін. суддям загалом плювати. Головне - "сльоза дитини". Зрештою, діти головних ініціаторів схеми, хоча й давно вже повнолітні, теж хочуть їсти. Тож рішення суду першої інстанції пізніше підтвердив і Київський господарський апеляційний суд. Добре хоч не за чверть години. Але суті це не змінює.
Втім, майже в той самий час Служба безпеки України звернулася в ДП "Енергоринок", указавши, що за результатами її розслідування встановлено: представлені Харківською ТЕЦ-5 докази відправлення на адресу ДП "Енергоринок" листа, до якого нібито додавався дозвіл на переведення боргу (опис вкладення в цінний лист), містять ознаки підробки. А фіскальний чек узагалі, за інформацією "Укрпошти", підтверджує надсилання якихось документів на адресу "Нафтогазу", а не "Енергоринку".
Тобто суди - першої інстанції та апеляційний, відхиливши докази того, що ніякого листа про можливість укладання договору переведення боргу не було, прийняли рішення на основі… підроблених документів?! Але це, погодьтеся, такі дрібниці.
Заодно проігнорували й судову практику Вищого господарського суду України і Верховного суду України, які неодноразово звертали увагу на неприпустимість переведення боргу без згоди боржника (якщо така умова міститься в договорі, тобто як в описаному випадку).
Більш того, судді у цій справі вже дійшли значно глобальніших висновків. "Виявилося", що існуюча заборона проведення розрахунків з виробниками, які розташовані на тимчасово окупованій території, не поширюється на проведення розрахунків за договорами переведення боргу з іншими контрагентами. Іншими словами, той факт, що кошти в остаточному підсумку потраплять на окуповану територію, служителів непідкупної Феміди не цікавить.
Проігнорували і заборону Кабміну, сформульовану в постанові "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території АРК і м. Севастополя". Документ прямо забороняє розрахунки з погашення заборгованості минулих періодів з суб'єктами господарювання на окупованих територіях.
У результаті маємо фактично легалізацію схеми відпливу коштів на тимчасово окуповану територію, з чим і вітаємо нашу юриспруденцію.
Автор свідомо не називає прізвищ суддів, хоча ті самі особи роками миготять у процесах (тямуща у нас виявилася система автоматичного розподілу справ).
До речі, цілком можливо, скоро приймуть остаточне рішення, що зобов'язує ДП "Енергоринок" заплатити "страждальцям". На сьогодні "Енергоринок" і прокуратура Київської області подали касаційні скарги у Вищий господарський суд України. Якщо і його судді занепокояться "мораллю для діток", то він може стати остаточним у цій справі. Далі залишиться тільки Верховний суд України, допуск до перегляду справи яким надає... сам ВГСУ, і лише у виняткових обставинах. Судячи з описуваної історії, гібридна війна і переведення грошей супротивнику (про вкрадений держпакет акцій кримської енергокомпанії навіть несмішно згадувати) такими обставинами не є…
Поки армійці і волонтери риють окопи на Перекопі й Чонгарі, серйозні люди вирішують свої фінансові питання. Просто бізнес. Особистий. Іменем України.