Головною виразкою ринку нафтопродуктів, якщо не сказати всього нафтогазового комплексу країни, при уряді Тимошенко було розграбування державних нафтогазових компаній. Найцікавіше, що більша частина виведення державних коштів у приватні кишені відбувалася на очах у всіх, включаючи чиновників і за їхньої особистої участі. Йдеться про горезвісні аукціони з продажу енергоресурсів, які проводили відповідно до урядової постанови №599 із далекого 2000 року. Влада змінилася, які ж тепер справи на аукціонах? Угадаєте з трьох разів?
Нафтові спецаукціони зі спецдопусками
Щоб зрозуміти масштаби проблеми, відразу наведемо таку статистику: у 2008—2009 роках компанія «Укрнафта» втратила на аукціонах близько 1 млрд. дол. Це при тому, що, за офіційними даними, за ці два роки компанія заробила 1,8 млрд. грн. чистого прибутку. В «Укрнафті» державі в особі «Нафтогазу України», який рятують сьогодні буквально всім світом, належить 50%+1 акція.
Про аукціонні дива «Дзеркало тижня» писало неодноразово, тому коротенько нагадаємо зміст попередніх серій. З допомогою маніпуляцій у регламенті торгів (умови доставки, зрив аукціонів) і за лояльності Аукціонного комітету, приставленого доглядати за правильністю проведення торгів, коло учасників відкритого аукціону звузилося до одного покупця (формально в аукціонах бере участь група афілійованих компаній). Ну а там, де покупець
один, високої ціни не буває. Найкрасномовніше підтвердження цього було отримано в серпні минулого року, коли при світовій ціні нафти понад 70 дол./бар. українську було продано менш як за 17 дол., або майже вчетверо дешевше. Голова асоціації нафтотрейдерів Леонід Косянчук тоді іронічно прокоментував, що покупець сплатив ПДВ, а нафту одержав у подарунок...
Після того, як окремі члени Аукціонного комітету провели кілька днів у будівлі СБУ на Володимирській, відпускна ціна на українську нафту дивним чином піднялася майже втричі, хоча до ринкової їй усе одно залишалося далеченько. Звичного рівня рентабельності група «Приват», той самий єдиний покупець, досягла, розпочавши випуск на «Укртатнафті» компонентів бензину, які оподатковуються ставкою у п’ять разів меншою за акцизний збір з товарного бензину.
Влада намагалася протестувати, але на перевірку це виявилося добре зрежисованою клоунадою. Постанови і розпорядження, що випускалися, спочатку кілька місяців підписувалися після прийняття на засіданні Кабміну, а потім оскаржувалися «Приватом» у судах.
На момент приходу нової влади ситуація вже наелектризувалася настільки, що «нафтові» питання відразу потрапили в поле зору команди Азарова, яка опинилася перед необхідністю вирішувати дуже непросте завдання наповнення держскарбниці. У рамках бюджетного процесу Мінфін спробував закрити пролом, у який витікали бюджетні доходи. У законі про бюджет (щоб уже не можна було оскаржити) прописали, що відтепер Аукціонний комітет під час визначення стартової ціни на українську нафту має орієнтуватися на рівень митних цін на імпортну нафту, яку поставляють у країну, і враховувати премію за якість вітчизняної сировини в розмірі 17 дол./тонна. Залишалося лише чекати лавини нафтогривень...
Перші ж торги за новими правилами у травні показали, що історію далеко не завершено. Як випливає з рис. 1, українська нафта стабільно продається з 20-відсотковим дисконтом відносно російської. Скажемо інакше: ціна дуже нагадує російську (митну), але тільки без ПДВ. Коментар Косянчука тепер звучить інакше, хоча й не менш іронічно: «Ситуація поліпшується, покупець платить за нафту, а ПДВ одержує в подарунок».
Джерело в Аукціонному комітеті каже, що в цьому й полягає перший секрет «успіху». «У законі про бюджет не сказано, що при визначенні стартової ціни до митної вартості імпортної нафти потрібно додавати ПДВ, тому його і не враховують». Зазначимо, що за таким формальним підходом до ціноутворення української нафти спостерігають два заступники міністра економіки та один заступник міністра палива й енергетики, які входять в Аукціонний комітет. Інші члени цього органу також дуже шановані, а в окремих випадках справді дуже професіональні люди, які свою нафту, будьте вже спокійні, ніколи не продали б з 20-відсотковою знижкою. Проте вони фактично розписалися під 430 млн. грн., які недоодержала наполовину державна «Укрнафта» за останні три аукціони, що відбулися за новими правилами.
Що ж до другої складової такого поганого результату торгів, то вона полягає в збережених умовах поставок нафти, яка виставляється, хоч би як їх намагалися змінити з допомогою тих самих бюджетних норм. Червнева спроба компанії «ТНК-ВР Комерс» купити невелику партію нафти з поставкою залізницею закінчилася зривом аукціону, а на повторних торгах цей лот уже пропонувався з одержанням виключно по трубі, яка веде в напрямку, протилежному Лисичанському НПЗ, який належить ТНК. Виявилося, що «Укрнафта» несподівано втратила здатність відвантажувати нафту на залізницю зі свого найбільшого Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз». Ситуацію дотепер намагаються вирішити з допомогою незалежної експертизи, але «залізничні» лоти по східних родовищах зникли повністю, і, якщо не втрутитися в ситуацію, ніколи вже не з’являться.
Крізь пальці дивляться члени Аукціонного комітету і на інші пустощі «Укрнафти». Наприклад, у червні спочатку вп’ятеро скоротився, а з липневих торгів уже був цілком знятий весь обсяг газоконденсату, що видобувається «Укрнафтою». Чому 120 останніх місяців компанія виставляла 7 тис. тонн конденсату на кожен аукціон, а тепер — ні? Тиша з боку як «Укрнафти», так і Аукціонного комітету. Невідомо й те, за якою ціною тепер продає його «Укрнафта».
Тим часом варто нагадати, що саме з метою прозорого ціноутворення впроваджувалися аукціони. Відомо лише те, куди йде зниклий газоконденсат: туди ж, куди і раніше, — на «Укртатнафту», «Укрзалізниця» це чітко фіксує. За словами обізнаних людей, щоб оминути обридлий відкритий майданчик і тим самим уникнути боротьби з конкурентами, які раз у раз зазіхали на такий ліквідний обсяг, «Укрнафта» перекваліфікувала видобутий газоконденсат на іншу товарну позицію, що не підпадає під дію постанови про аукціони.
С...лений газ
Проте найзагадковіші події відбуваються у сфері реалізації скрапленого газу (СГ) «Укрнафти» і «Укргазвидобування» (100-відсоткова «донька» «Нафтогазу»). На ці суб’єкти припадає близько половини внутрішнього виробництва СГ, який сьогодні відривають з руками і ногами завдяки економічності і дешевизні порівняно з бензином.
Тут хіт Аукціонного комітету полягає у згортанні відкритих (комерційних) аукціонів і їх заміні виключно спеціальними аукціонами, на котрих зазвичай продавали газ для побутових потреб населення. Це дійство завжди було формальним, тому що ціна скрапленого газу для населення встановлюється державою, тож питання зводиться до розподілу ресурсу в усталених роками пропорціях між облгазами і тими деякими «приватниками», які встигли створити інфраструктуру для заправки побутових балонів. Розподілений у такий спосіб обсяг становив 6—8 тис. тонн на місяць залежно від сезону та апетитів окремих облгазів, які час від часу грішили торгівлею побутовим газом на комерційному ринку. Ніхто не думав, що у 2010 році цей спосіб заробітку поставлять на промислову основу. Адже відтепер увесь газ — близько 30 тис. тонн — реалізується за цінами як для населення, але споживання його цим самим населенням залишилося на тому самому рівні у 6—8 тис. тонн. Як влучно зазначив один із експертів цього ринку, «у країні фізично немає стільки балонів, щоб закачати весь проданий «для балонів» газ».
На відміну від аукціонів з нафти, де всі можливості поки що обмежуються «оптимізацією» 20% ПДВ, у справі продажу державного скрапленого газу простір для маневру ширший. Так, якщо у травні газ держкомпаній пішов з дисконтом майже 40% до ринку, то червневий обсяг — з дисконтом 46%, а липневий — уже 65%(!) (див. мал. 2).
Перемноживши обсяг газу на різницю в цінах, одержуємо розмір недоотриманого прибутку держкомпаній на продажу СГ за останні три місяці — понад 165 млн. грн. Тільки в липні щасливі покупці заощадили на закупівлі газу 94,3 млн. грн.
Хто ж ці щасливчики? Їхні імена нічого не скажуть навіть старожилам газового ринку, та й як можуть сказати, якщо деякими з них керують (за офіційними даними) 20-річні хлопці, для котрих це місце роботи — перше. Доповнюють картину і «статутники» по 60—70 тис. грн. Але це не заважає восьми таким структурам пропускати через себе половину балансу національного ринку скрапленого газу. Напевно, єдиною, кого не бентежить ця ситуація, є компанія «Газ України» (дочірня компанія «Нафтогазу»), що видає допуски на спецаукціони. Тим часом через різні нездоланні, на думку газової компанії, причини, за межами торгового залу залишаються фірми, готові купувати цей газ без дисконтів до ринку, тобто вдвічі-втричі дорожче. Схоже, чужі тут не ходять...
***
Ефективність, з якою держкомпанії продають вироблені енергоресурси, а також факт німої згоди з цим профільних міністерств — ПЕК та економіки, не тільки змушує засумніватися в спроможності нової урядової команди навести порядок у нафтогазовій галузі, а й робить непереконливими слова і запевняння про те, що підвищення ціни на природний газ необхідне насамперед для збільшення інвестицій у той самий нафтогазовий сектор з метою нарощування ресурсної бази і видобутку вуглеводнів. Може, для початку спробувати взяти ці кошти з тих самих аукціонів, а не запускати руку прямо у кишеню споживача? Миттєвим буде ефект від навчання чиновників Аукціонного комітету премудрості нарахування до митної вартості нафти ПДВ, як це в реальному житті робить будь-який імпортер. Не знадобляться бюджетні кошти і для переписування пріснопам’ятної постанови №599 у частині газових аукціонів. Як кажуть фахівці, йдеться буквально про два слова і дві коми.