UA / RU
Підтримати ZN.ua

Головне, не затягти до Великодня

Минулий тиждень був щільно насичений подіями в нафтогазовій сфері України, кожна з яких певною, правда, різною мірою заслуговує на увагу читачів «Дзеркала тижня».

Автор: Алла Єрьоменко

Минулий тиждень був щільно насичений подіями в нафтогазовій сфері України, кожна з яких певною, правда, різною мірою заслуговує на увагу читачів «Дзеркала тижня». Згодом ми розповімо про все докладніше. А поки що пропоную стислий огляд подій.

Що, де, коли

Ще з минулої суботи журна­лісти буквально вимагали звіту в голови НАК «Нафтогаз Ук­раїни»: де підписаний із «Газпро­мом» контракт на 2009 рік? Причому відповіді на це запитання від Олега Дубини наполегливо домагалися під час усіх наступних нафтогазових заходів, яких було, як уже говорилося, предосить.

Із 4 по 6 листопада працювала 12-та міжнародна виставка «Нафта і газ 2008».

4—5 листопада проходили переговори, зокрема про співпрацю в нафтогазовій галузі, з главою Лівійської Джамахірії Муаммаром Каддафі.

5—6 листопада відбулася міжнародна науково-практична конференція, яка також стала вже традиційною. Цього разу її тема — «Нафтогазовий комплекс України як складова енергетичної безпеки Європи».

5 листопада — п’ятирічний ювілей недержавної асоціації «Газові трейдери України».

6—7 листопада — Фонд Open Ukraine, очолюваний Арсенієм Яценюком, організував Другий київський форум безпеки. Цього разу під назвою «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека». Про цей форум «ДТ» розповість окремо, правда, якщо в цьому буде сенс, крім реклами спікера.

Що ж до інших заходів, то одне можу сказати напевно: попри те, що більшість із них планували заздалегідь, схоже, їх організатори не надто переймалися або не змогли (не знайшли спільної мови?) збалансувати все так, щоб нафтогазові виставки й форуми в Києві не виглядали, як «останній день Помпеї»... Тим більше що говорили ж начебто багато, а якщо послухати репортажі — так нібито й ні про що. Хтось відверто піарився, інші — йшли від теми, треті взагалі під невинним приводом швидко зникали.

Журналісти просто збилися з ніг, намагаючись устигнути хоча б до початку більшості заходів. Та встигав скрізь, схоже, лише «тіньовий» міністр палива та енергетики, котрого встигли «засвітити» де тільки можна й навіть не можна було помітити.

Як скоро Москва зробить «рубльову пропозицію» Києву?

А тим часом голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег Ду­бина все намагався втовк­мачити журналістам: коли він сказав, що «про підписання договору (ту) з «Газпромом» ви дізнаєтеся першими», то зов­сім не мав не увазі, що тепер про всі нюанси нинішнього переговорного процесу він повинен регулярно доповідати пресі.

Підтримали його в цьому й інші чиновники. Наприклад, заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун: «Якщо всі почнуть вести переговори, пуття не буде. Перего­вор­ний процес іде постійно, цілодобово. Ми не можемо сьогодні все вихлюпувати назовні. Поки ми не розставимо всі крапки над «і», поки обидві сторони не підпишуть документа, що формально, юридично стане основою для наших дій, ми не можемо розкривати інформацію». Він наголосив, що переговорний процес не припиниться навіть після підписання документа.

Заступник голови правління «Нафтогазу» також запевнив, що з української сторони переговори будуються «виключно на директивах президента та уряду України». В.Чупрун нагадав, що весь обсяг газу, призначеного для споживачів України і багатьох інших європейських країн, надходить у нашу газотранспортну систему з газопроводу, який належить «Газпрому». «Тому позитивний розвиток співпраці між «Газпромом» і «Нафтогазом» є для нас пріоритетом», — підкреслив він.

Правда, яким буде ця співпраця, якщо російська сторона почне вимагати розрахунків за газ у рублях, сказати важко. Хоча президент РФ Дмитро Медведєв 5 листопада й заявив: «Потрібно робити практичні кроки зі зміцнення ролі рубля як однієї з валют при здійсненні міжнародних розрахунків і нарешті почати перехід до розрахунків у рублях, який ми, на жаль, затягли, насамперед за газ і за нафту».

Раніше прем’єр-міністр Росії Володимир Путін говорив, що першою рублями може почати платити за російські нафту і газ Білорусь. Крім того, за даними прем’єра, «Газпром» запропонував декому зі своїх контрагентів перейти на розрахунки в рублях із 2009 року.

В управлінні інформації «Газпрому» Агентству газової інформації (АГІ) заявили, що «продаж газу за рублі дасть змогу збільшити обсяги обороту російського рубля на зовнішніх торгових енергетичних ринках, що стане додатковим чинником зміцнення рубля. Також продаж за рублі сприятливо позначиться на фінансових показниках «Газпрому».

Та, як повідомив глава українського Мінпаливенерго, Росія не робила Україні офіційно «рубльової пропозиції». Поки що є більш нагальні проблеми.

Походи по ринку — поторгуйся…

Недарма матеріал «ДТ» (№40 від 25 жовтня 2008 року) було названо «Новий рік під офісом «Газпрому» скасовується?». Саме зі знаком запитання! В угоді, підписаній главами «Нафтогазу» й «Газпрому», сказано, що контракт на поставку газу в Україну в 2009-му сторони планують підписати до 1 листопада 2008 року. Як і контракт на транзит російського газу територією України.

До визначеного терміну контракт не відбувся, тобто його не підписали. І багато хто перейнявся у зв’язку з цим запитанням: а чи варто довіряти і міжурядовому газовому меморандуму від 2 жовтня, й угоді між НАК «Нафтогаз України» та «Газпромом»?

Запитання не порожнє. Відпо­відь прозаїчна: публікуючи копії перелічених вище документів, «ДТ» усвідомлювало й попереджало читачів — це лише рамкові документи. А конкретика — ціни, обсяги, тарифи та інше — має бути закладена, на основі рамкових документів, у вже безумовні контракти між господарюючими суб’єктами України і РФ — НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом». І підписано буде такі контракти й технічні угоди в момент, коли у договірних сторін не залишиться сумнівів і/або аргументів для торгу. Адже процес до підписання кожного контракту — це завжди торг. І зрозуміло, що коли є один покупець («Нафтогаз») і один продавець («Газпром») — торг ускладнюється. Наприклад, покупцеві, як в анекдоті самотній бедуїн, можуть сказати: «Походи по ринку, поторгуйся...» Словом, вибору в такій ситуації в покупців немає.

Та й для продавця в нашому випадку — не все так просто. А то з якого б дива «Газпром» заговорив про прогнозне зниження цін 2009 року?

Заступник генерального директора ВАТ «Газпром експорт» (газоекспортне підприємство «Газпрому») Сергій Челпанов 31 жовтня спрогнозував, що ціни на газ для Європи в першому кварталі 2009 року становитимуть 350—400 дол. за тисячу кубометрів, при тому що середні ціни в поточному році досягали 460—520 дол. за тисячу кубометрів. Виручка «Газпрому» від продажу газу в Європу 2008 року, за словами С.Челпанова, може становити 75—77 млрд. дол. Загалом, зазначив він, виручка компанії від продажу газу становитиме 100 млрд. дол., що приблизно дорівнює її капіталізації на цей момент. Нюанс у тому, що саме з капіталізацією як на сьогодні і можуть виникнути питання. Втім, мова зараз не про це.

І питання, схоже, не в тому, яким саме числом буде датовано газовий контракт для України з «Газпромом», а в тому, в кого виявляться міцнішими нерви. Якщо в договорі з НАК росіяни справді мали намір зафіксувати «прив’язку» до ціни нафти на міжнародних біржах, то цілком зрозуміло, що «Газпром» не хоче фіксувати ціну нафти на мінімумі 60—70 дол. за барель. Тоді зволікання з підписанням газового контракту можна пояснити небажанням «Газпрому». Так що, справді, про основні параметри газового контракту українці зможуть дізнатися під ялинкою. Та не виключено, що це той рідкісний випадок, коли час грає й на Україну.

Виставка марнославства?

Дарма деякі вітчизняні ЗМІ стільки часу приділили «з’ясовуванню» того факту, що на 12-й нафтогазовій виставці не було стенда «Газпрому». Адже ще до початку виставки було відомо, що російська газова монополія й не збиралася до нас у гості з цього приводу. Тож яка різниця, як, хто і кому потім пояснював цей факт?

Зате інший факт — скорочення кількості та, головне, якості учасників виставки (як, утім, і на інших заходах минулого тижня) — цілком пояснюється нинішньою політичною і фінансово-економічною ситуа­цією. Та якщо як пояснення прийняти цю версію можна, то як виправдання — навряд чи. Тим більше що останніми роками нафтогазова виставка вочевидь рідшає. А це говорить зовсім не про те, що недопра­цювали організатори, а про те, що недопрацювала країна — як об’єкт і суб’єкт нафтогазових відносин...