Днями озвучені наміри «Нафтогазу України» скоротити майже у півтора разу щорічні обсяги закупівлі газу у російського «Газпрому» (з передбачених контрактом від 19 січня 2009 року загальних 52 млрд. кубометрів і обов’язкових 41,6 млрд. - до
27 млрд.) викликали, звичайно, негативну реакцію російського газового монополіста. Джерело у «Газпромі» заявило, що не виключаються судові розгляди з Україною.
Можливо, початок розгляду «газпромівського» позову до «Нафтогазу України» і справді послугував би початком розривання десятирічного газового контракту купівлі-продажу російського газу від 19 січня 2009 року.
Проте звернення «Газпрому» до стокгольмського арбітражу з позовом до «Нафтогазу» за недобір газу не обіцяє російській монополії нічого хорошого.
Про юридичні наслідки цих намірів DT.UA розповіли президент Укрінюрколегії, заслужений юрист України Данило Курдельчук та юрист-міжнародник, адвокат Юлія Морозова.
м. Стокгольм (далі - Стокгольмський арбітраж).
Водночас згідно з Контрактом перед зверненням до Стокгольмського арбітражу «Газпром» повинен письмово сформулювати свої претензії до «Нафтогазу», запропонувати проведення консультацій і лише через 30 днів, у разі відсутності врегулювання з «Нафтогазом», «Газпром» отримає право подати позов проти «Нафтогазу» (а не проти України як держави).
По-друге, звернення із позовом може мати місце лише після того, як відповідне порушення буде допущено. Лише після завершення 2012 року стане відомо, які конкретні обсяги газу відібрав 2012-го «Нафтогаз» за Контрактом і чи було взагалі порушено зазначений Контракт. Це означає, що підстава для позову проти «Нафтогазу» може виникнути у «Газпрому» не раніше, ніж у 2013 році. Якщо ж претензії «Газпрому» стосуватимуться відбору газу у 2013 році, позов із такими претензіями «Газпром» зможе спрямувати до Стокгольмського арбітражу у 2014 році.
У цьому контексті особливу увагу варто звернути на те, що Контракт не передбачає чіткого механізму, згідно з яким «Нафтогаз» повинен оплачувати вартість невідібраного обов’язкового обсягу газу. Так, не передбачено строки для здійснення відповідної оплати; відсутня формула розрахунку вартості газу, невідібраного протягом року (тут необхідно зазначити, що вартість газу визначається поквартально, і обсяги таких поставок є різними). Отже, «Газпрому» доведеться докласти чимало зусиль для доведення порушення з боку «Нафтогазу» положення Контракту, яке не є самовиконуваним і реалізація якого потребує додаткової домовленості між сторонами.
По-четверте, у Стокгольмському арбітражі «Нафтогаз» матиме право подати зустрічний позов, задоволення якого виключатиме позитивне рішення по «Газпромівському» позову. Точне формулювання зустрічного позову залежатиме від юридичної позиції «Газпрому» в арбітражі. Предметом зустрічного позову може бути, наприклад, визнання недійсним Контракту в цілому або в частині статті 2.2.5 (в частині положення про обов’язковий відбір газу). Існують й інші варіанти.
Оскільки відносини за Контрактом регулюються правом Швеції, то може бути застосована стаття 36 Закону Швеції про контракти: «Умова чи положення контракту можуть бути змінені або виключені, якщо така умова або положення є надмірно обтяжливими…» Ця норма може стати в пригоді «Нафтогазу» ще й тому, що стаття 2.2.5 Контракту може розглядатися не як положення take-or-pay, а як надмірно обтяжлива штрафна санкція.
Аргументом на користь «Нафтогазу» буде й те, що кількість газу, яку він купує у «Газпрому», визначається не ним самим, а рішенням уряду (постановою Кабміну про газовий баланс).
По-п’яте, вирішення спору в арбітражі потребуватиме детального з’ясування обставин укладення Контракту. І, можливо, це ще одна вагома причина врешті-решт розірвати січневий контракт 2009-го.
...Усе говорить про те, що «Газпром» все ж не звернеться до Стокгольмського арбітражу. Зокрема тому, що рішення, яке він винесе, може дати «Нафтогазу» додаткові підстави (аргументи) для розірвання невигідного для України газового контракту від 19 січня 2009 року.