Попри те, що в ділових колах рахувати гроші в чужій кишені аж ніяк не вважають чимось непорядним, у випадку з «Газпромом» зробити це вдасться далеко не всім і не завжди. Масовий сплеск інтересу до доходів російського монополіста викликало не чергове цінове протистояння, цього разу з Білоруссю, а плани побудувати 300-метровий хмарочос у Петербурзі. Звідки в компанії, яка у розпал торішнього газового шантажу стверджувала, що вона працює практично собі на збиток, гроші й на таке супервитратне будівництво, і на найпотужнішу піар-кампанію, спрямовану на відбілювання іміджу «Газпрому»?
Фред Уер із Christian Science Monitor знайшов джерело такого фінансового розмаху в 80-відсотковому прирості чистого прибутку за перші дев’ять місяців минулого року. Правда, джерело цієї інформації в статті назване не було, що й змусило перевірити цей показник за іншими даними. При цьому знайти не те що три альтернативні джерела з тією ж самою інформацією, а хоча б два більш-менш збіжних, не вдалося. Із багатосторінкового й надто мудрованого фінансового звіту за третій квартал 2006 року, який міститься на офіційному сайті «Газпрому», зрештою вдалося витягти показник у 30%. У російській пресі найчастіше називають 40—60%, правда, при цьому не завжди уточнюється, які саме часові проміжки між собою порівнюються.
Можливо, з кількісним показником американський журналіст справді трохи погарячкував. Але коментар Лілії Шевцової, експерта московського Карнегі-центру, навряд чи дуже перекрутить навіть подвійний переклад: «Газпром» — це ядро російської держави, яке виражає волю Кремля. Це не звичайна компанія, вона закрита, непрозора, непідзвітна нікому, за винятком хіба що своїх політичних хазяїв. Вона діє, як спецслужба».