Як стало відомо 5 вересня, російський «Газпром» підписав додатковий контракт із Туркменистаном на весь експортний обсяг туркменського газу до кінця 2006 року - додатково 12 млрд. кубометрів. Ціна туркменського газу - 100 дол. за 1000 кубометрів.
Що це може означати для України?
За словами міністра палива й енергетики України Юрія Бойка, підписання цього договору - позитивний крок. «Ця стабільність буде запорукою цінової стабільності й у нашій країні також», - зазначив він.
Безумовно, те, що Туркменбаші заявив ціну на свій газ у 100 дол. за 1000 кубометрів, було відомо вже давно. Але на той самий обсяг туркменського газу, принаймні в четвертому кварталі поточного року, розраховувала й українська сторона. Той же Ю.Бойко з товаришами збирався говорити про прямий контракт із Туркменистаном і НАК «Нафтогаз України» найближчим часом. Тепер, схоже, говорити особливо нема про що. Тим паче, коли врахувати, що з 2007 року практично весь туркменський газ уже законтрактовано «Газпромом».
Таким чином, для України фактично залишається єдиний газопостачальник в особі компанії «РосУкрЕнерго», котра поставляє газ на український ринок через своє СП із «Нафтогазом» - ТОВ «УкрГаз-Енерго».
Юрій Бойко повідомив, що договори між керівництвом «Газпрому» і Туркменистаном враховуватимуться при формуванні ціни газу на наступний рік. Причому на 2007-2009 роки «Газпром» уже законтрактував по 50 млрд. кубометрів туркменського газу щороку. Також Бойко зазначив: Україна має достатньо механізмів для гармонізації цін на внутрішньому ринку. І, на його думку, немає підстав для різкого підвищення цін на газ на внутрішньоукраїнському ринку. Правда, які конкретно важелі має Україна для стримування ціни на внутрішньому ринку, міністр не уточнив.
Треба гадати, ціноутворення з урахуванням зрослої ціни на туркменський газ - турбота компанії «РосУкрЕнерго». Маючи контракти на продаж газу в Європі, де ціна на газ непорівнянно вища, ніж в Україні, ця компанія, у принципі, може собі дозволити стримувати ціни для України й інших держав СНД. Але от чи захоче? Хоча, з іншого боку, якщо прагнути утримувати ринок і стабільний обсяг реалізації газу на ньому, то, напевно, нерозумно різко роздувати ціни. До того ж існують і важелі державного, адміністративного впливу на ринок газу та його учасників. Приміром, рішення НКРЕ про обмеження рівня цін, ліцензування діяльності. Є, зрештою, Антимонопольний комітет. І якщо всі ці інститути держрегулювання працюватимуть належним чином, то навіть монопольний постачальник газу на ринок України змушений буде з ними рахуватися.
Досвід стримування цін має і НАК «Нафтогаз України». Кілька років тому, продаючи газ у Європу, НАК тим самим заробляла кошти на компенсацію тоді стабільно низьких цін на газ в Україні. Але потім такій практиці було покладено край. І «Нафтогаз» став дедалі активніше наполягати на збільшенні цін для споживачів газу в країні. Що тепер поступово й відбувається.
Утім, це не одне лише бажання НАК покрити свої витрати. Подобається нам це чи ні, але така загальноєвропейська тенденція. До того ж у Європі рівень цін на газ жорстко залежить від рівня цін барелі нафти й інших видів палива. Дорожчає нафта - дорожчає газ. Така тенденція. Україну ж вона наразі особливо не зачепила. Але те, що так буде й надалі, - зовсім не факт. Тим паче, коли говорити бодай у перспективі про побудову ринкової економіки.